18968 (Аналіз ефективності використання основних засобів), страница 4

А = 1 - Перв. вартість/Ліквідаційна вартість,

де п – кількість років.

Переваги такого методу: упродовж перших років експлуатації основних засобів накопичується значна сума коштів необхідних для їх відтворення.

Недоліки: метод базується на порівнянні складних математичних розрахунків не дуже зручний у використанні.

П’ятий метод – метод прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Застосовують даний метод, якщо продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вищі ніж в наступні роки.

Шостий метод називається податковий. Він застосовується відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби”.Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають шляхом множення балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду на норму амортизації. Облік балансової вартості ведуть за кожним основним засобом. Підприємство застосовує норми у відсотках до балансової вартості основних засобів з розрахунку на календарний квартал. Застосування цих норм на підприємстві обов’язкове.

Пiдприємства нараховують амортизацiю на виробничi, невиробничi та безкоштовно отриманi основнi засоби. Нарахування амортизацiї здiйснюється щомiсячно за кожним об’єктом окремо.

Методи нарахувань амортизацiї вибираються самостiйно. При цьому до кожної з груп основних засобiв застосовують свої методи, якi протягом експлуатацiї можна змiнювати, але тiльки при змiнi облiкової полiтики з початку наступного року.

Амортизацiя нараховується з мiсяця, що настає пiсля мiсяця введення об’єкта в експлуатацiю, i припиняється у мiсяцi наступному пiсля виведення об’єкта з експлуатацiї. При полiпшеннi якостей об’єкта (розширення, реконструкцiя, добудова, модернiзацiя та консервацiя) нарахування амортизацiї призупиняється на строк виконання необхiдних робiт.

Пiдприємство може застосовувати методи i норми нарахування амортизацiї, якi передбаченi податковим законодавством, але це недоцiльно через спотворення реальної картини зносу, що вiдображається у балансi. Необхiдно нагадати, що вiдповiдно до Закону України „Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Україні” метою облiку є надання користувачам достовiрної та неупередженої iнформацiї про фiнансовий стан, результати дiяльностi й рух грошових коштiв (стаття 3), а податковий облiк суттєво викривляє бухгалтерськi данi, що може нашкодити користувачам iнформацiї.

Нарахування амортизацiї здiйснюється у спецiальному розрахунку, в якому наводяться такi данi: назна групи основних аасобiв, окремi об’єкти, вартiсть (первинна, залишкова, переоцiнена), норми амортизацiї за мiсяць, виведенi обраним методом, сума нарахування амортизацiї.

Амортизаційні відрахування відносять на витрати виробництва та обігу як частину вартості основних виробничих засобів, що відповідає їх зносу.

Беручи участь у виробничому процесi, основнi засоби поступово переносять по частинах свою вартiсть на готовий продукт. Завдання бухгалтерського облiку полягає в тому, щоби визначити суму цiєї вартостi. Отже, треба знати величину зносу кожного об’єкта у вартiсному вираженнi.

Амортизацiя є систематичним розподiлом первинної чи переоціненої вартостi необоротних активiв за мiнусом i лiквiдацiйної вартостi протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних активiв.

1.4 Аналіз ефективності використання основних засобів

Для здiйснення господарської дiяльностi пiдприємства необхiднi засоби виробництва: будiвлi, машини, обладнання, сировина, матерiали, паливо тощо. У сукупностi вони складають виробничi засоби промислових пiдприємств. Виробничi засоби промислових пiдприємств знаходяться в постiйному русi - кругообiгу, в процесi якого вони проходять три стадiї. Перша стадiя - придбання необхiдних для здiйснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо. Надалi придбанi засоби беруть учать у процесi виробництва нового продукту (виробнича стадiя). На третiй стадiї кругообiгу вироблений продукт реалiзується, пiдприємству повертаються грошовi кошти за реалiзовану продукцiю (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадiй кругообiгу перша i третя проходять у сферi обiгу, а друга - в сферi виробництва. Залежно вiд характеру обороту виробничi засоби пiдприємства подiляються на основнi та оборотнi.

Стан та ефективнiсть використання основних засобiв безпосередньо впливає на виконання виробничої програми пiдприємства й можливiсть отримання прибутку. Дiяльнiсть промислових та iнших пiдприємств значною мiрою залежить вiд їх забезпеченостi основними засобами та ефективностi їх використання.

Основнi засоби, будучи матерiально-технiчною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення i розвитку. Цей процес вiдбувається як шляхом збiльшення кiлькостi об’єктiв основних засобiв (екстенсивний шлях), так i за рахунок пiдвищення ефективностi їх використання (iнтенсивний шлях). При цьому економiчно виправданим є збiльшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, квалiфiкований догляд i ремонт тощо.

Мета економiчного аналiзу ефективностi використання основних засобiв полягає у визначеннi забезпеченостi основними засобами за умови найбiльш iнтенсивного їх використання та пошуку резервiв пiдвищення фондовiддачi.

Джерела iнформацiї для проведення аналiзу наведено в таблицi 1.2

Таблиця 1.2 - Інформацiйна база для аналiзу ефективностi використання основних засобiв

Перерахованi джерела iнформацiї використовуються для проведення ретроспективного аналiзу. Оперативний аналiз проводиться за даними первинного бухгалтерського облiку (за iнформацiєю на рахунках 10, 13, 15 тощо). Прогнозний аналiз ефективностi використання основних засобiв застосовується при оцiнцi вiдповiдних альтернативних управлiнських рiшень.

Методика аналiзу ефективностi використання основних засобiв повинна враховувати ряд принципових положень:

• функцiональна кориснiсть основних засобiв зберiгається протягом декiлькох рокiв, тому витрати з їх придбання i експлуатацiї розподiленi в часi;

• момент фiзичної замiни (оновлення) основних засобiв не спiвпадає з моментом їх вартiсного замiщення, у результатi чого можуть виникнути втрати i збитки, що зменшують фiнансовi результати дiяльностi пiдприємства;

• ефективнiсть використання основних засобiв оцiнюється по-різному залежно вiд їх виду, належностi (власнi, орендованi), характеру участi у виробничому процесi, а також призначення.

Оскiльки основнi засоби обслуговують не тiльки виробничу сферу дiяльностi пiдприємства, а й соцiально-побутову, культурну, природно- екологiчну тощо, ефективнiсть їх використання визначається не лише економiчними, а й соцiальними, екологiчними та iншими факторами.

Для аналізу особливе значення має розподiл виробничих основних засобiв основної дiяльностi пiдприємства на двi частини: активну i пасивну. До активної частини у бiльшостi галузей промисловостi належать машини та устаткування, якi безпосередньо взаємодiють з предметами працi. Пасивну частину формують основнi засоби, якi створюють умови для здiйснення виробничого процесу, - будiвлi, споруди. передавальнi пристрої, транспортнi засоби. Зростання питомої ваги активної частини є показником прогресивностi структури основних эасобiв, пiдвищення технiчної оснащеностi пiдприємства.

При проведеннi аналiзу динамiки, складу i структури основних засобiв необхiдно:

1) визначити середньорiчну вартiсть основних засобiв i динамiку її змiни за декiлька рокiв;

2) виявити причини збiльшення вартостi основних засобiв (збiльшення внаслiдок переоцiнки основних засобiв не є позитивною тенденцiєю, до числа позитивних можна вiднести перевищення темпiв зростання вартостi виробничих основних засобiв над темпами зростання вартостi невиробничих засобiв);

3) зiставити темпи змiни вартостi основних засобiв з динамікою зростання вартостi продукцiї або обсягiв виробництва в натуральному вираженнi. Останнiй показник повинен мати вищi темпи зростання порiвняно з вартiстю основних засобiв;

4) виявити тенденції щодо структурних змiн в складi основних засобiв. Причому до числа позитинних можна вiднести:

• значну питому вату активної частини основних засобiв порiвняно з пасивною частиною основних засобiв;

• пiдвищення темпiв зростання активної частини основних засобiв порiвняно з темпами зростання пасивної частини основних засобiв. Забезпеченiсть окремими видами машин, механiзмiв, обладнання, примiщеннями встановлюється шляхом порiвняння фактичної їх наявностi з плановою потребою, необхiдною для виконання програми виробництва продукцiї.

Узагальнюючими показниками, що характеризують рiвень забезпеченостi пiдприємства основними виробничмми засобами, є фондоозброснисть, енергоозброснiсть та технiчна озброєнiсть працi. Показник загальної фондоозброєностi працi розраховується як відношення середньорiчної вартостi основних засобiв до середньоспискової чисельностi робiтникiв у найбiльшу змiну (мається на увазi, що робiтники, зайнятi на iнших змiнах, використовують тi ж засоби працi). Коефiцiєнт енергоозброєноті працi обчислюється як вiдношення енергетичної потужностi, що обслуговує виробничий процес, до чисельностi робiтникiв, якi працюють у найбiльшiй змiнi. Коефiцiєнт технiчної озброєностi працi визначається як в вартостi виробничого обладнання до середньоспискового числа робiтникiв у найбiльшу змiну. У процесi аналiзу значення розрахованих показникiв порiвнюється з даними минулих перiодiв, прогнозними, визначаються напрями їх змiн. Крiм того, темпи зростання фондоозброєностi, енергоозброєностi, технiчної озброєностi порiвнюються з темпами зростання продуктивностi працi. При цьому бажано, щоб темпи зростання продуктивностi працi випереджали темпи зростання цих показникiв.

Важливе значення має аналiз вивчення руху i технiчного стану основних засобiв, що проводиться на пiдставi таких показників, як: коефіцієнт зносу, коефiцiєнт придатностi, коефiцiєнт оновлення, коефiцiєнт вибуття, коефiцiєнт приросту, частка зданих в операцiйну оренду основних засобiв, частка взятих в операцiйну оренду основних засобiв тощо.

Основнi показники для аналiзу руху i технiчного стану основних засобiв наводяться в додатку Б.

Наведенi показники i коефiцієнти доцiльно розраховувати для всiх виробничих основних засобiв, активної їх частини, окремих груп виробничих основних засобiв, основних видiв обладнання за рiзнi перiоди часу.

Аналiзуючи отриманi результати, необхiдно враховувати, що зростання коефiцiєнта зносу (i, вiдповiдно, зниження коефiцiєнта придатностi) може бути зумовлене:

• методом нарахування амортизацiї, що застосовується;

• придбанням або отриманням вiд iнших господарюючих суб’єктів основних засобiв з рiвнем зносу більше, нiж в середньому по пiдприємству;

• низькими темпами оновлення основних засобiв;

• невиконанням завдання з введення в експлуатацiю основних засобiв i їх модернізації.

При цьому, як правило, коефiцiєнт зносу не вiдображає фактичної зношеностi основних засобiв, а коефiцiєнт придатностi не дає точної оцiнки їх поточної вартостi. Це зумовлено наступними причинами:

1) на суму зносу основних засобiв великий вплив здiйснює метод нарахування амортизацiї, що застосовується на пiдприємствi;

2) вартiсна оцiнка основних засобiв залежить вiд стану кон’юнктури попиту, а отже, може вiдрiзнятися вiд оцінки, отриманої за допомогою коефiцiєнту придатностi;

3) на законсервоване обладнання нараховується амортизацiя на повне вiдновлення, однак фiзично цi основнi засоби не зношуються, а загальна сума зносу зростає.

Важливе значення має аналiз вивчення руху i технiчного стану основних засобiв. Для аналізу особливе значення має розподiл виробничих основних засобiв основної дiяльностi пiдприємства на двi частини: активну i пасивну. Мета економiчного аналiзу ефективностi використання основних засобiв полягає у визначеннi забезпеченостi основними засобами за умови найбiльш iнтенсивного їх використання та пошуку резервiв пiдвищення фондовiддачi.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ВАТ „ЧЕРКАСИГАЗ”

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності ВАТ „Черкасигаз”

Акцiонерне товариство вiдкритого типу по газопостачанню та газифiкації створено в процесi корпоратизацiї наказом державного Комiтету України по нафтi i газу Держнафтогазпром вiд 11.03.1994р. №102 i зареєстровано Черкаською мiською Радою народних депутатiв.

ВАТ „Черкасигаз” є правонаступником державного пiдприємства,,Черкасигаз”, створеного наказом РО „Укргаз” вiд 08.10.1975р. для полiпшення обслуговування населення i удосконалення структури управлiння газовими господарствами Черкаської областi.

ВАТ „Черкасигаз” зареєстровано юридичним відділом Черкаського МВК, свідоцтво про реєстрацію від 23.01.95 р. № 03361404, має статус, печатку, поточний рахунок № 26001182369001 в ЧФ КБ „Приватбанк”, МФО 354347.

Місце знаходження: 18000, Україна, м.Черкаси, вул.Громова, 142.

Метою діяльності товариства є забезпечення потреб народного господарства та населення областi, яку воно обслуговує природним i скрапленим газом та розвиток газифiкацiї, здійснення виробничо-господарської, комерційної діяльності в порядку та на умовах, які визначені чинним законодавством України, шляхом використання майна товариством з метою отримання прибутку.

До товариства входять фiлiї - Управлiння по газопостачанню та газифiкацiї, якi утворенi без статусу юридичних осiб i здiйснюють поза мiсцезнаходженням ВАТ „Черкасигаз” частину його основних господарських функцiй, мають вiдокремлений баланс, який є складовою частиною зведеного балансу ВАТ „Черкасигаз”, мають субрахунки та поточнi рахунки в установах банкiв i не є самостiйними платниками податкiв. До складу ВАТ „Черкасигаз” входять 13 управлiнь газового господарства, розмiщених в районах областi, якi забезпечують природнiм та скрапленим газом 853 населених пунктiв.