18831 (Амортизація основних засобів), страница 2

Поповнення фондів основних засобів підприємств відбувається головним чином за рахунок прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати податків і обов’язкових відрахувань. Залучені фінансові ресурси для формування фонду основних засобів широко використовуються у ринковій економіці, проте в періоди наростання інфляційних процесів їхня частка у складі фондів основних засобів підприємств скорочується до мінімуму.

У рішенні проблеми раціонального, ефективного використання коштів, які є у розпорядженні підприємств і призначені для вкладення в основні засоби, беруть участь фахівці як технічних, мак і багатьох економічних служб. Фінансовий аспект цієї проблеми полягає перш за все у тому, що підприємство повинне так розпорядитись наявними коштами, щоб створити оптимальні умови для досягнення високих кінцевих результатів. У зв’язку з цим велике значення, як було відзначено, має співвідношення вкладення основних коштів у активну і пасивну частини основних засобів, вивільнення коштів їз вкладень у застарілу техніку, зростання витрат на найновіше, найпрогресивніше вітчизняне та імпортне устаткування, реконструкцію і технічне переозброєння виробництва.

Слово "Амортизація" походить від пізньолатинського аmогtisation— сплата боргів.

Амортизація – це процес зносу і поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлюваний за їх участю продукт. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР: “Під терміном амортизація основних засобів потрібно розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань”, встановлених ст. 8 цього Закону.

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів в амортизаційному фонді.

Амортизаційний фонд являє собою кошти для простого відтворення основних засобів. Проте, якщо в результаті технічного прогресу у відповідних галузях народного господарства має місце зниження собівартості засобів виробництва, що там створюються, і, відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступати і як джерело розширеного відтворення основних засобів.

Амортизаційний фонд накопичується підприємствами поступово і використовується для вкладень в основні засоби не відразу, а в міру накопичення коштів. Тому якийсь час кошти амортизаційного фонду є вільними, вони або відкладаються на банківських рахунках, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби і засоби обігу. Вкладення цих коштів (які є частиною фонду основних коштів) у оборотні засоби і засоби обігу переконливо свідчить про неприпустимість змішування понять “основні засоби”, оборотні засоби”,”засоби обігу” з фінансовими поняттями “основні кошти”,”оборотні кошти”: вочевидь у даному разі мова йде про фінансування оборотних засобів і засобів обігу за рахунок основних коштів. Така точка зору, проте, в економічній літературі і в господарській практиці поки що не знаходить визначення. Звичайно вільні кошти амортизаційного фонду відносять до оборотних коштів.

2. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів на Госпрозрахунковому автотранспортному підприємстві Сумської обласної держадміністрації

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Госпрозрахункове автотранспортне підприємство Сумської обласної держадміністрації займається наданням послуг транспорту. З цією метою підприємство має на балансі основні засоби на суму 2005,2 тис. грн, основну питому вагу в загальній сумі основних засобів складають транспортні засоби.

Таблиця 2.1. Якісний склад транспортних засобів Госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації.

Підприємство на кінець звітного року має прибуток в сумі 29,5 тис. грн.

Щоб забезпечити фінансову стабільність впродовж тривалого періоду, необхідно постійно стежити за фінансовим станом організацій, оперативно реагувати на зміни, вивчати їх закономірність і причини відхилення від критичної межі задовільної оцінки за вищеназваними ознаками фінансової стабільності, вживати заходи для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності. Оцінку фінансового стану проводять як на окрему дату так і за відповідний період у минулому, з тим, щоб спрогнозувати фінансову політику підприємства на майбутнє.

Основними критеріями оцінки фінансового стану є:

1. забезпеченість підприємства власними коштами та раціональне їх розміщення;

2. наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому нормативу та ефективність використання;

3. рентабельність роботи підприємства та ефективність використання прибутку поточного року і за звітний рік;

4. економічна виваженість залучення банківського і комерційного кредитів;

5. стан розрахункової і платіжної дисципліни;

6. ліквідність боргових зобов’язань і балансу в цілому;

7. ділова активність підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовується система абсолютних і відносних показників, а також пов'язаних з їх зміною фінансових коефіцієнтів, які відображають інтереси і мету різних категорій споживачів. Найбільш важливими з них є показники, що характеризують: ліквідність - це вимір можливостей підприємства по сплаті заборгованості. Показник ліквідності характеризує можливість підприємства погасити свої короткотермінові (поточні) зобов'язання за рахунок своїх поточних активів. Методика розрахунку показників ліквідності наведена в таблиці 2.2.

Із таблиці видно, що баланс підприємства являється ліквідним.

Таблиця 2.2. Показники ліквідності підприємства за І квартал 2003 р.

Цей висновок підтверджує величина і зміна показників ліквідності. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить, що на початок року підприємство негайно може погасити лише 25,9% короткострокових зобов'язань, а станом на кінець року негайно може бути погашено лише 8% короткострокових зобов'язань.

В світовій практиці вважають теоретично достатнім, якщо величина цього коефіцієнту перевищує 0,2-0,3.

Значення коефіцієнту термінової ліквідності нормальним вважається у діапазоні 0,7-0,8. Якщо на початок року цей коефіцієнт складав 1,344, а на кінець -0,329. то видно, що ці показники значно нижчі критичних значень і підприємство може за рахунок очікуваних надходжень від дебіторів на кінець року погасити лише 33% короткострокових позичкових коштів. Це свідчить про незначні фінансові затруднення, які відчуває підприємство. Достатньо виникнути труднощам з реалізацією послуг і фінансовий стан підприємства буде досить важким, так як погашення найбільш термінових зобов'язань повністю залежить від своєчасної реалізації. Коефіцієнт загальної ліквідності як на початок, так і на кінець року приблизно дорівнює оптимальному значенню(2-2,5), тобто підприємство за рахунок поточних активів зможе покрити короткострокові зобов'язання. Величина цього коефіцієнту вища за одиницю станом як на початок, так і на кінець року.

Сума оборотного капіталу госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації на початок року складає 177 тис. грн., на кінець року 43,3 тис. грн. Негативним моментом вважається зменшення оборотного капіталу на протязі року на 133,3 тис. грн.

2.2 Методика розрахунків амортизації основних засобів на підприємстві

Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання (будівництво, монтаж) і витрати на поліпшення основних фондів(ремонти, реконструкція, модернізація). Виходячи з цього побудована система нарахування амортизації, причому вона диференційована за групами основних засобів.

До 1990 р. норма амортизації складалася з двох складових

- на повне відновлювання основних засобів;

- на капітальний ремонт.

Тому норма амортизації порівняно з нормою зносу була більша на частку амортизації на капітальний ремонт основних засобів. Норми амортизаційних відрахувань (річні) встановлюють у процентах до балансової вартості основних засобів, а до витрат виробництва щомісяця включається 1/12 частина річної норми. Для визначення норми амортизації потрібно було визначити розмір амортизаційних відрахувань за рік за допомогою формули

Ф + Рм + Д • Л

А = ---------------------,

Т

де А — розмір амортизаційних відрахувань за рік (грн.),

Ф — балансова вартість основних засобів (фондів) (грн.),

Рм — витрати на капітальні ремонти (в т.ч. модернізацію) протягом терміну служби основних засобів (грн.),

Д — витрати на демонтаж (грн.),

Л — ліквідаційна вартість основних засобів при виході їх із використання (грн.),

Т — амортизаційний період основних засобів (роки).

Користуючись цими даними норму амортизації (Н) визначали за формулами

А Нр

Н =------ х 100 (річна); Н = ------- (місячна)

Ф 12

У обліку, наприклад, галузей промисловості застосовували різні норми амортизації. Вони були диференційовані більш ніж за 1500 позиціями і об'єднували однотипні за своїм призначенням і конструктивними особливостями засоби праці.

Наприклад, норми амортизації для енергетичного обладнання визначені окремо для електродвигунів, дизельгенераторів, двигунів внутрішнього згорання з урахуванням потужності, швидкості обертання, для будинків окремо для залізобетонних, цегляних і дерев'яних споруд.

Норми амортизації для однотипних об'єктів були єдиними для всіх підприємств незалежно від галузі та відомчої підлеглості.

Наказом Міністерства фінансів та Мінекономіки Україна №48/59 від 606.1994 р затверджено "Положення про порядок використання норм прискореної амортизації активної частини (машин, обладнання, транспортних засобів) основних виробничих фондів" з метою підвищення зацікавленості підприємств та організацій у відновленні основних виробничих засобів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оподаткуванні прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22 травня 1997 амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних засобів і нематеріальних активів для власного виробничого використання включаючи витрати на придбання племінних тварин і придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння;