17123 (Організація обліку орендних операцій)

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку орендних операцій

2. Організація обліку орендних операцій на прикладі ВАТ “Василівський сирзавод”

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

2.2 Облік орендних операцій

2.3 Організація синтетичного і аналітичного обліку орендних операцій на підприємстві

2.4 Документування обліку орендних операцій

3. Шляхи вдосконалення обліку орендних операцій

4. Автоматизація обліку

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації обліку основних засобів на досліджуваному підприємстві, зокрема орендних операцій. Основні засоби являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам переноситься на випущену продукцію.

Організація обліку основних засобів та їх оренди сприяє ефективному використанню машин, обладнання.

Враховуючи актуальність поставленого питання, була обрана тема курсової роботи “Облік орендних операцій”.

Метою написання курсової роботи є висвітлення організації обліку надходження орендованих основних засобів, їх наявності та вибуття, а також пошук шляхів вдосконалення обліку орендних операцій.

Для досягнення вказаної мети необхідно виконати слідуючі завдання:

визначити економічну сутність оренди основних засобів, характеристику, класифікацію та оцінку оренди;

розкрити порядок організації обліку орендних операцій на діючому підприємстві.

Об'єктом дослідження був обраний Василівський сирзавод.

1. Теоретичні основи обліку орендних операцій

Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в аренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуємий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Відповідно до діючої типової класифікації ОЗ групуються за її функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За визначенням, даним у П(С)БО 14, оренда — це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Закон про лізинг так визначає цей термін:

Лізінг - підприємницька діяльність, якя спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізйнгодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за

дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лідингоодержувачем відповідних лізингових платежів.

П(С)БО 14 розрізняє фінансовий і оперативний лізинг (оренду) так:

“Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом”.

“Операційна оренда — оренда інша, ніж фінансова”

У Законі про лізинг дається повніше визначення цих термінів:

“Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизуємся 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору”

“Оперативний лізинг — договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувлч на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартоєті об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору”.

Ці визначення суттєво розходяться з визначеннями, наведеними в Законі про оподаткування прибутку. Отож і їх варто процитувати:

“Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у

користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю”

“Оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди”

Враховуючи те, що останні два визначення дані Законом про оподаткування прибутку, слід розуміти, що в них мається на увазі не “справжня”, а “податкова” амортизація.

Отже, деякі об'єкти оперативного лізингу (якщо врахувати те, що термін їх “податкової” амортизації може тягнутися десятки років) набагато раніше можуть прийти в таку непридатність, що орендар не матиме що повертати орендодавцеві, а якщо й намагатиметься повернути, то орендодавець, зі свого боку, не захоче їх прийняти (якщо сам буде живий). А як же тоді “обов'язкове” повернення? Виходить, що лише через багато років обом сторонам стане зрозуміло, що то, як з'ясувалося, була не оперативна оренда, а фінансова. А що, як орендар, не дочекавшись терміну закінчення фінансової оренди, з якихось об'єктивних причин вирішить повернути актив орендодавцеві — невже від цього фінансова оренда заднім числом перетвориться на оперативну? І яку амортизацію мають на увазі в Законі про лізинг? Добре, що хоч про обов'язкове повернення (за умови оперативного лізингу)! про обов'язкову подальшу передачу прав власності (за умови фінансового лізингу) там нічого не сказано. То ж якого із законів дотримуватись?

Наразі не час вдаватися до аналізу розбіжностей у визначеннях, даних різними законами, — вони очевидні, а критерії, за якими повинні відрізнятися операції фінансового лізингу від операційного, настільки неоднозначні, що залишається лише підсумувати, що чіткого визначення на законодавчому рівні цих термінів нині не маємо.

З деяких питань бухгалтерський аспект проведення операцій фінансового лізингу збігається з податковим. Зокрема, так само, як і в податковому обліку, об'єкт фінансової оренди враховується у склад; основних засобів (фондів) орендаря. Згідно з п. 5 П(С)БО 14, орендар зараховує на свій баланс отриманий у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов'язання. Як актив цей об'єкт оприбутковується на відповідний субрахунок рахунка 10, а як зобов'язання — на рахунок 531 “Зобов'язання з фінансової оренди”. Втім, з цього приводу варто зауважити, що « стандартний» вислів про те, що орендар зараховує на баланс як зобов'язання саме об'єкт, а не суто зобов'язання з оренди цього об'єкта, насправді не витримує критики з професійної точки зору. Зобов'язання — це не об'єкт, бо сам об'єкт (фізична одиниця) —- в активах. Просто зобов'язання, що виникають одночасно з отриманням об'єкта, за правилами рівноваги (балансу) завжди дорівнюють вартості отриманого активу. Зобов'язаная виникають хоча й одночасно з отриманням активів, але все ж зобов'язання — це не є той самий актив (об'єкт) як щось предметне, зобов'язання не мають предметної форми, зобов'язання — це обставини, борг врешті-решт, а борг — це не об'єкт. Тож говорити проте; що об'єкт зараховується до зобов'язань, принаймні некоректно, якщо не сказати — непрофесійно. Амортизацію взятих у фінансову оренду основних засобів нараховує орендар, оскільки разом із об'єктом орендодавець передав орендареві всі ризики і вигоди від використання цього активу. Як уже було зазначено, орендні платежі, згідно з пп. 3.2.2 Закону про ПДВ, не е об'єктом обкладення ПДВ, але разом з тим в орендодавця виникають податкові зобов'язання а ПДВ у зв'язку з отриманням доходів від оренди, в орендаря — податковий кредит у зв'язку з оплатою цих послуг.

Отже, потрібно відрізняти власне орендні платежі від плати за послуги з оренди. Так, суми, на які в Орендаря зменшуються зобов'язання за рахунком 531 “Зобов'язання з фінансової оренди”, і, відповідно до цього, суми, на які в орендодавця зменшується довгострокова дебіторська заборгованість за рахунком 161 “За майно, передане у фінансову оренду”, не обкладаються ПДВ. А суми, сплата яких в орендаря проходить за рахунком 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” і на які в орендодавця відповідно збільшуються доходи (рахунок 732 “Відсотки одержані”), обкладаються ПДВ обов'язково.

З деяких питань бухгалтерський аспект проведення операцій операційного лізингу збігається з податковим. Зокрема, так само, як і в податковому обліку, об'єкт операційної оренди враховується у складі основних засобів (фондів) орендаря.

Доходи орендодавця визнаються на рахунку 713 “Дохід від операційної ореади активів”, якщо надання послуг з оренди не є основним видом діяльності підприємства, і на рахунку 703 “Дохід від реалізації послуг” — якщо підприємство постійно займається наданням орендних послуг.

Таким чином, виходить, що і в тому, і в іншому випадку доходи і витрати орендодавця з надання орендних послуг мають обліковуватись на відповідних рахунках. На відповідних — це значить: згідно з принципом відповідності, щоб зіставлялися цілком порівнювані величини. Доходи, облік яких ведеться на рахунку 703 (і відповідно переносяться на рахунок 791) повинні порівнюватися з витратами, облік яких ведеться на одному з таких витратних рахунків: 23,91,92 тощо. Доходи, облік яких ведеться на рахунку 713 (і відповідно переносяться на рахунок 793), повинні зіставлятися з витратами, облік яких ведеться на рахунку 977.

2. Організація обліку орендних операцій на прикладі ВАТ “Василівський сирзавод”

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство “Василівський сирзавод” є колективним підприємством. Відкрите акціонерне товариство “Василівський сирзавод” організоване в 2005 році. В 2000 р. відбулася реструктуризація Відкритого акціонерного товариства “Василівський сирзавод” шляхом забезпечення всім членам товариства права вільного виходу з товариства шляхом продажу акцій (майнових паїв). На сьогодні реформування повністю проведено, всі члени товариства мають майнові паї, розмір яких залежить від кількості придбаних акцій.

Відкрите акціонерне товариство “Василівський сирзавод” організоване з метою забезпечення населення обласного центру продукцією переробки молока, а саме сирами, маслом тощо.

Для розвитку виробництва господарства має багато передумов. Розташоване підприємство недалеко від обласного центру, має з ним гарний зв’язок дорогами з твердим покриттям. Розташування поряд господарств орієнтованих на тваринництво, а саме на вирощування молочних корів дає можливість розвивати переробне виробництво.

Найближча залізнична станція Суми знаходиться в 15 км від господарства.

Обрана організаційно-виробнича структура господарства є доцільною та сприяє більш ефективному управління виробничо-господарсько. діяльністю, оперативному управлінню та контролю за виробничими процесами в структурних підрозділах.

Метою діяльності Товариства є здійснення виробничо-господарської, комерційної, іншої діяльності з метою отримання прибутку і використання його в інтересах акціонерів у порядку та згідно чинного законодавства.

Предметом діяльності Товариства є:

• виробництво молочних продуктів та інших продуктів харчування;

• торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізація власної та контрагентської продукції;

• надання брокерських та дилерських послуг;

• здійснення торгово-закупівельної діяльності для підприємств, установ, організацій, громадян, у тому числі іноземних;

• надання послуг населенню в сфері громадського харчування, створення барів, кафе;

• товарообмінні (бартерні) операції у відповідності до діючого законодавства;

• надання всіх видів побутових послуг, прокат;

• ремонтно-механічне виробництво;

• операції по імпорту та експорту товарів, робіт, послуг та орендні операції, в тому числі лізингові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• здійснення вантажних та пасажирських перевезень на території України та за кордоном;

• організація виставок, конференцій.

Якщо певний вид діяльності з вказаних вище можливо здійснювати лише за умов його ліцензування. Товариство здійснює вказаний вид діяльності лише після отримання відповідної держаної ліцензії або дозволу.

Товариство має право здійснювати інші види діяльності, які не заборонено чинним законодавством України.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та внутрішніх локальних Положень.

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також матеріальних та нематеріальних цінностей, вартість яких відображено в балансі Товариства..

Товариство є власником:

• майна, переданого йому засновником у власність;

• продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності;

• одержаних доходів (прибутку);

• іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Товариство здійснює володіння, розпорядження, користування майном, що йому належить, відповідно до мети своєї діяльності.