16892 (Облік основних засобів підприємства), страница 2

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний б’жкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отрианого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

Витрати, що здійсгюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх вигід від його використання, включаються до складу витрат.

2 ДОКУМЕНТУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ЇХ АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС)

2.1 Організація первинного обліку основних засобів

Типова форма №03-1 «Акт прийому – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» застосовується для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації). При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт складається в одному примірнику на кожний об’єкт. Складання загального акту, яким оформляється приймання декількох об’єктів основних засобів, дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання тощо, якщо ці об’єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці.

При передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках (для підприємства, яке отримує, і підприємства, яке передає основні засоби).

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт також складається у двох примірниках у тому відділі, який здає основні засоби.

Типова форма №03-2 «Акт прийому – здачі відремонтованих, реконструованих та модернізованих об’єктів» застосовується для оформлення приймання – здачі основних засобів з капітального ремонту, реконструкції та модернізації. Якщо ремонт, реконструкцію та модернізацію виконує інше підприємство, то акт складається у двох примірниках (другий примірник передається підприємству, що здійснило ремонт основних засобів).

Типові форми №03-3 «Акт на списання основних засобів» та №03-4 «Акт на списання автотранспортних засобів» застосовують для оформлення вибуття окремих об’єктів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації.

Акт складається у двох примірниках комісією, що затверджена наказом керівника підприємства (організації).

Витрати з ліквідації, а також вартість отриманих матеріальних цінностей від розбору будівель демонтажу обладнання тощо відображають в акті у розділ «Розрахунок результатів списання об’єкта».

Типова форма №03-5 «Акт про установку, пуск та демонтаж буудівельної машини, що взята напрокат» складається при установці, пуску і демонтажі будівельної машини, яку було взято напрокат. Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці. В даній формі також відображаються відомості про стан машини до її здачі у прокат та після повернення.

Типова форма №03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів» застосовується для аналітичного та узагальнення інформації про всі типи основних засобів на підприємстві. Форма містить дані про технічні особливості об’єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін. Традиційно ведеться в одному примірнику бухгалтерією, проте існує варіант побудови обліку з веденням двох примірників цих форм: один у бухгалтерії, другий – у місцях експлуатації основних засбів замість форми №03-9 «інвентарний список основних засобів».

Типова форма №03-7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів» застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за збереженням карток.

Типова форма №03-8 застосовується при ручній обробці блікової інформації для обліку руху основнх засбів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примінику.

Типові форми №03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств), №03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій), №03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту» використовуються для розрахунку амортизації основних засобів. Ці реєстри є єдиними для розрахунку амортизації.

Поряд з інвентарними картками аналітичний облік основних засобів здійснюється у книзі обліку основних засобів, або у Відомості 4-М при спрощеній формі обліку. У книзі або у відомості обліку основних засобів реєстрацію об’єктів основних засобів здійснюють у розрізі конкретних підрозділів підприємства з розмежуванням їх за обліково-класифікаційними групами.

2.2 Амортизація (знос) основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного викорастання.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є б’єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає само підприємство з урахуванням наступних чинників:

1. очікувальної потужності або фізичної продуктивності об’єкта;

2. очікуваного фізичного зносу;

3. очікуваного морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

4. правових або аналогічних обмежень одо використання об’єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою або законодавством, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об’єктів тощо).

Оскільки строк корисної експлуатації визначають, виходячи з користі об’єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший за нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Строк користного використання може змінюватися:

1. у разі зміни технології виробництва або попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

2. у разі капіталізації наступних витрат, пов’язаних з використанням активу, що покращують його стан.

Результати зміни строку корисного використання об’єкта впливають на величину амортизації об’єкта в поточному та майбутньому періодах, а накопичена амортизація за попередній період не коригується.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Можна виділити наступні основні вимоги до амортизації основних засобів:

1. вартість об’єкту, що амортизується, повинна списуватись систематично протягом строку корисної служби;

2. метод амортизації, який використовується, повинен відображати процес споживання підприємством економічних вигід, що одержуються від об’єкта;

3. амортизаційні відрахування за кожний період часу повинні визнаватись як дохід, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

Згідно з П(с)БО №7 амортизація основних засобів нараховується із застосуванням методів, показаних на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Методи амортизації основних засобів

За методом рівномірного (прямолінійного списання вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма амортизації та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), виготовленої за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Списання його вартості по сумі чисел (кумулятивний метод) визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефецієнтів, у чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта ( у зворотньому порядку), а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожен дріб на вартість об’єкту, що амортизується, визначають загальну суму амортизації.

Метод залишку, що зменшується, виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання є зтого, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання є значно вищими, ніж наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній номрі амортизації за прямолінійним методом, помноженої на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Якщо компоненти оснонвих засобів мають різні строки технічного використання, відмінні від терміну корисного використання активу в цілому, томожуть застосовуватись різні норми та методи амортизації цих компонентів. Наприклад, літак та його двигуни повинні розглядатись як окремі об’єкти, які амортизуються, якщо вони мають різні строки корисного використання.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигід від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов’язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через пяву на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті самі функції.

Аналітичний облік зносу основних засобів ведеться за видами основних засобів.

Амортизаційні відрахування відносять на витрати виробництва та обігу як частину вартості основних виробничих засобів, що відповідпє їх зносу.

Нарахування зносу виробничих основних засобів оформляється наступними записами на рахунках бухгалтерського обліку (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 – Типові проводки з нарахування амортизації

3 ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

3.1 Облік надходження основних засобів

Основні засоби можуть надходити на підприємство як внески засновників до статутного фонду або безоплатно від інших підприємств. При цьому надходження основних засобів оформляється наступними бухгалтерськими проводками (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 – Бухгалтерські проводки у обліку основних засобів

Бугалтерські проводки, що використовуються при придбанні підприємством у постачальників основних засобів за плату показані у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Бухгалтерські проводки у обліку основних засобів

Об’єкт основних засобів може бути придбаний в результаті обміну на інший неподібний об’єкт основних засобів або інший актив. Собівартість такого активу оцінюється за справедливою вартістю отриманого активу, що дорівнює справедливій вартості переданого активу з поправкою на будь-яку суму грошей або грошвоих еквівалентів, що була передана. При цьому складаються наступні бухгалтерські проводки (таблиця 3.3).