11011 (Комахи прісних водойм), страница 3

На початку літа самка відкладає яйця на різні водяні рослини. Яйця досить великі, циліндричної форми, з округленими кінцями. Через два тижні з яйця вилуплюється личинка, яка зовнішнім виглядом нагадує дорослого скорпіона, проте її дихальна трубка коротша. Весь розвиток водяного скорпіона від яйця до імаго триває близько трьох місяців. Наприкінці липня з ранніх весняних кладок з'являється нове покоління дорослих комах. Водяний скорпіон завдає шкоди рибництву.

До тієї самої родини відносять і ранатру (Ranatra linearis), яка зустрічається в зарослих водоймах. Тіло циліндричне, дуже довге бурувато-жовтого кольору, довжина його 30 — 35 мм. По боках голови великі очі. Передні ноги прикріплені біля самої основи голови і є міцним хватальним органом. Друга і третя пара ніг ходильні. Вузькі надкрила ранатри щільно складені, закривають спинний бік черевця; під ними розташовані крила, за допомогою яких ранатра добре літає. Черевце закінчується дихальною трубкою, що має таку саму будову, як і у водяного скорпіона.

Живиться ранатра, як і інші водяні клопи, різними водяними тваринами. У першій половині літа самка відкладає у тканину плаваючих на поверхні води стеблин близько 30 яєць. Восени ні личинки, ні старі імаго попереднього року вже не зустрічаються; водойми заселені лише новим, готовим до зимівлі дорослим поколінням, яке вилупилось з яєць, відкладених у цьому ж році.

На поверхні слабкопроточних водойм живуть водомірки озерні (Gerris lacustris) з родини водомірок (Gerridae). Тіло водомірки видовжене, з широко розставленими ногами, завдяки чому маса тіла комахи розподіляється на значній поверхні. На голові на відміну від інших клопів є досить довгі вусики, які складаються з чотирьох члеників, та сильно зігнутий донизу хоботок. Очі великі. Перша пара ніг значно коротша за задні дві і відіграє роль хватального органу. Задні, і особливо середні, ноги — довгі, їхні лапки густо вкриті волосками. Розкинувши довгі ноги, водомірки швидкими спритними рухами ковзають по дзеркалу озера або ставка. Середніми ногами водомірка робить сильний поштовх, - який викидає її на чверть метра вперед; задні ноги служать як кермо; ноги кожної пари заносяться вперед одночасно. При такому способі руху водомірка блискавично кидається на комаху, яка висунулася з води або впала у воду, схоплює її передніми ногами і висисає за допомогою хоботка [14].

Під надкрилами у водомірки є перетинчасті крила. Літають водомірки рідко. За допомогою ніг вони можуть пересуватися і на суші. Під осінь вони залишають водойми, ховаючись на зимівлю під корою пнів, у мох, під каміння. Навесні чи на початку літа самки відкладають яйця на підводні частини стебла і листя рослин, па відстані кількох сантиметрів від поверхні води, розташовуючи їх в один ряд. Самки відкладають яйця протягом усього літа. Через тиждень з яєць вилуплюються личинки. Весь розвиток закінчується протягом 40 днів. У другій половині з'являється друге покоління.

Часто зустрічаються водомірки, у яких на тілі є одна або кілька червоних крапок: це паразитичні личинки водяних кліщів, які живуть на багатьох водяних комахах і живляться їхньою кров'ю.

Разом з видами роду геріс нерідко зустрічається водомірка елегантна (Hydrometra gracilenta), з тонким тілом і майже ниткоподібними ногами.

Захисне забарвлення водомірок (темно-коричневе, буре, іноді майже чорне) відповідає загальному кольору поверхні стоячих водойм, на гладині яких їх важко розрізнити птахам. Швидкі стрибки рятують водомірок від їхніх підводних ворогів — риб.

Над водяними клопами слід провести ряд спостережень у лабораторії або кутку живої природи. Для цього їх випускають у просторий акваріум з водяними рослинами. Хребтоплавів слід розсадити у різні банки, тому що вони можуть напасти на інших клопів або один на одного. Визначте, скільки часу різні види клопів тримаються під водою, не набираючи повітря, як вони піднімаються за ним на поверхню води, який кінець тіла виставляють при цьому над водою. Розгляньте пристосування, які мають для дихання водяний скорпіон і ранатра. Візьміть пінцетом водомірку і опустіть її у склянку з водою. Завдяки змащеним жироподібною речовиною волоскам на черевному боці тіла комаха забере з собою повітря і, оточена ним, під водою здаватиметься сріблястою. Уважно розглядаючи водомірку, можна переконатися, що її тонкі ноги у місці причленування до тулуба дуже потовщені, оскільки там містяться сильні мускули, завдяки яким водомірка робить швидкі й сильні рухи.

3.5 Ряд Волохокрильці

Характерним компонентом біоценозів прісних водойм є волохокрильці (ряд Trichoptera). Таку назву ці комахи мають тому, що їх крила вкриті дрібними волосками або лусочками, завдяки чому волохокрильці схожі на нічних метеликів. Волохокрильці у спокійному стані складають крила вздовж спини під гострим кутом, дахоподібно. Забарвлені найчастіше в усі відтінки бурого або сірого кольору. Тримаються поблизу водойм, іноді відлітають досить далеко від них. Живляться, як і метелики, нектаром квітів. Чимало з них у дорослому стані зовсім не живляться. Личинки схожі на гусениць метеликів, живуть у воді, мають трахейні зябра. Більшість з них будує собі трубчасті чохлики (будиночку). За формою і за матеріалом чохлики дуже різноманітні. Найпростіша форма — очеретова трубочка, в яку личинка заповзає, використовуючи уже готове приміщення (агрипонія). Деякі личинки волохокрильців будують трубчастий футляр з окремих шматочків, які личинка вигризає з листя і розташовує по спіральній лінії (волохокрилець великий). Ромбічний волохокрилець і жовтовусий використовують для будування чохлика і різні травинки, і шматочки відмерлого дерева, а також свіжі гілочки.

Види волохокрильців, які живуть у швидкій течії, будують чохлики з великих І дрібних піщинок. Іноді ці мозаїчні будівлі мають форму широкого плоского щитка, по поверхні якого вода тече вільно, не перевертаючи і не зриваючи його з місця. Личинка анобалії прикріплює до піщаної трубочки важкі сучки і палички, які є своєрідним якорем [8].

Чохлик є для личинок волохокрильців надійним притулком — це чудове захисне пристосування з «місцевих» матеріалів. Стінки чохлика дуже міцні, завдяки надійним павутинним скріпленням. Павутинні нитки личинка виділяє парою довгих павутинних залоз, що відкриваються загальною протокою на нижній губі.

Під час огляду вийнятої з чохлика личинки впадає в око відмінність у міцності покриву частин тіла личинки, вкритих чохликом і незахищених. Тіло личинки під чохликом вкрите м'якою шкіркою. На задньому кінці черевця розташована пара додатків з міцними гострими гачками. За допомогою цих гачків личинка чіпляється за внутрішні стінки чохлика, що не дає їй випасти з нього. Крім того, на третьому сегменті грудей є три бородавчасті виступи, які можуть вип'ячуватися і, отже, теж перешкоджати випаданню личинки.

Личинки, які не будують чохликів, мають зовсім іншу форму, їхнє тіло стиснуте з боків, не має на задньому кінці гачків.

Дихають личинки за допомогою трахейних зябер: білуватих ниткоподібних виростів, схованих під чохликом.

Живляться личинки волохокрильців в основному рослинною їжею. Деякі з них ведуть хижацький спосіб життя, поїдаючи дафній, личинок хірономід. Личинки волохокрильців, які не будують чохликів, здебільшого хижаки. Для ловіння здобичі вони будують з тонких павутинних ниток ловильні сітки у вигляді лійки, розташованої широким отвором проти течії.

Заляльковуються личинки навесні. При цьому отвори чохлика вони заплітають павутинням так, щоб на кожному залишалися отвори для течії води. Коли лялечка дозріває, вона прогризає жувальцями чохлик і якийсь час вільно плаває спиною донизу на поверхні води. Потім вона вибирається на будь-який надводний предмет, скидає свою шкірку і перетворюється на дорослу комаху.

Дорослі комахи вилітають десь через місяць. Вони літають біля берета, низько над водою, особливо активні у вечірні години. Самки відкладають яйця на водяні рослини. Найчастіше кладка має вигляд кулястої або довгастої грудочки слизу. Кладки яєць бувають також у вигляді драглистої платівки з спіральним розташуванням яєць. Личинками волохокрильців живляться риби.

На Україні відомо понад сто видів волохокрильців. Звичайним представником їх є волохокрилець лімнофіла ромбовидна (Limnophilus rhombicus). Довжина його тіла 11—17 мм. Дорослих особин (імаго) можна знайти на рослинах біля стоячих водойм, в яких розвиваються їхні личинки. Імаго живуть недовго і зовсім не живляться. Видова назва їх пов'язана в тим, що на жовтуватих передніх крилах є світла ромбоподібна пляма — так зване «віконце».

Одним з найбільших є волохокрилець великий (Phryganea grandis). Забарвлення імаго буре або жовто-буре. Довжину тіла імаго має до 20 мм.

Личинки цього виду живуть серед густих заростей озер. Чохлик зелений, 45—50 мм завдовжки. Личинка зимує на дні водойми. У цей період вона живиться переважно тваринною їжею. Заляльковується в травні. Фаза лялечки триває близько двох тижнів. Дорослі комахи тримаються затінку прибережних дерев, нерідко бігають по поверхні води. У червні самки відкладають яйця на плаваючі листки або на стебла очерету.

Волохокрильці гідропсихи (Hydropsyche ornatula) поширені у річках з відкритим берегом і в заводях, де є зарості. Личинки мають великі міцні жувальця, будують невелику ловильну камеру з віконечком з павутинної сітки; одна з її стінок спрямована дещо навскоси щодо течії. Личинка лежить у камері в мішечку з тонких ниток. Якщо будь-яка тварина потрапила до ловильної камери, личинка хапає її своїми щелепами. Заляльковуючись, личинка робить камеру-печерку, обкладену зовні піщинками. Камера має вхідний і вихідний отвори. У другій половині літа після парування самки розсіюють по річці свої яйцеві кладки; яйця приклеюються до піщинок і під час повені розносяться вниз за течією річки.

У пересувних трубкоподібних «будиночках», обліплених піщинками і частинками рослин, живуть личинки волохокрильця анаболії (Anabolia sororcula). Це один з найпоширеніших видів. Імаго часто зустрічаються на рослинах біля річок і струмків. Передні крила порівняно широкі. Тіло і крила рудувато-жовті.

Для спостережень зібраних на екскурсіях личинок волохокрильців треба-живими (у посудинах з водою) перенести до лабораторії. Встромивши ззаду в чохлик соломинку, личинку можна вигнати з притулку. Вона чинить опір, тому це треба робити обережно. Личинка без чохлика дуже безпорадна, тому намагається сховатися під різні предмети, але цікаво, що вже через деякий час починає будувати новий чохлик.

В акваріумі зручно спостерігати техніку виготовлення чохлика, але личинці треба дати матеріал для цього. Можна зібрати колекцію чохликів різних видів волохокрильців, додавши до неї дорослих комах з розправленими і складеними крилами.

2.6 Водяні жуки

У річках, озерах і ставках живе близько 700 видів водяних жуків. Найбільш поширеними серед них є різні види плавунців (родина плавунці — Dytiscidae). Одним з найбільших видів цієї рослини є плавунець облямований (Macrodytes marginalis). Довжина його тіла 3,0 — 3,4 см. Тіло зеленувато-чорне, з боків облямоване жовто-бурою смужкою. Плавунці дуже часто зустрічаються в глибоких, зарослих стоячих водоймах, багатих на тваринний корм.

Плавунець швидко і спритно плавай. Його тіло можна порівняти з підводним човном. Основним знаряддям плавання служить пара задніх ніг, розширених на зразок весел і густо вкритих волосками, що у сукупності створює значну гребну поверхню [8].

Дві передніх пари ніг плавунця побудовані за наземним типом. За допомогою передніх ніг жук чіпляється і повзає по стеблах водяних рослин. Передні ноги плавунця коротші за середні, ними він , захоплює їжу.

У самців на передній парі ніг є тарілкоподібні розширення. Цими дисками плавунець прикріплюється до гладеньких поверхонь, а, крім того, під час копуляції самець ними прикріплюється до самки. Міцні надкрила стигми захищають їх від заливання водою, коли жук плаває. Дихає плавунець, піднімаючись на поверхню води і виставляючи з води задній кінець тіла. Через деякий час він пірнає в глибину, несучи під надкрилами пухирець повітря. Витративши запас кисню, жук знову спливає.

Плавунець дуже ненажерливий. Живиться він водяними комахами, рачками, слимаками, а також пуголовками і рибами. Проте він може й довго голодувати — до одного і навіть до двох місяців.

Самка, що восени копулювала, зимує. Кладка яєць відбувається у березні і в квітні. Самка відкладає яйця під водою за допомогою гострого яйцеклада по одному в тканину живих рослин, в їхні стебла і листя. Протягом доби самка відкладає від 10 до 30 яєць (всього — 500—1000 яєць). Яйця досить великі, завдовжки 6—7мм, схожі на покривлені ковбаски.

З яєць вилуплюються личинки, які швидко ростуть, двічі линяють і до кінця свого розвитку досягають значних розмірів (5—6 см). За допомогою трьох пар плавальних ніг, густо вкритих волосками, личинки швидко пересуваються у воді. Крім того, задній кінець тіла личинки, вкритий волосками, діє як сильний плавник.

Своїми хижацькими інстинктами личинка не поступається перед дорослим жуком. За надзвичайну ненажерливість і хижацтво Личинок назвали водяними тиграми.

Коли личинка виростає, вона виповзає на сушу, де й заляльковується, знайшовши будь-яке заглиблення під камінням, деревом чи під травою. Через дванадцять годин починає будувати собі колиску, зверху прикриваючи її земляним куполом. Тут личинка через тиждень і більше перетворюється на лялечку. Стадія лялечки триває 2—4 тижні, а потім перетворюється на імаго. Молодий жук виходить з колиски і прямує до водойми.

Як дорослі плавунці, так і їхні личинки завдають великої шкоди рибному багатству. Тому необхідно оберігати від плавунців рибні ставки. Разом з тим плавунці знищують личинок комарів. Ворогами плавунця є дрібні водяні їздці. У заражених ними яйцях плавунців розвиваються личинки, а потім і лялечки паразита, з яких виходять дорослі їздці.