2537 (Аналіз та прогнозування основних тенденцій розвитку ринку дорогоцінних металів в Україні), страница 6

У даний момент доларові резерви схожі прямо на гарячу картоплю з приказки. Нікому вони не потрібні, але ніхто не може дозволити собі від них позбутися. Кращий спосіб продемонструвати це – глянути на Центробанки Азії: ЦБ Китаю, Японії, Індії. Вони купаються в доларах, і вони знають, що долар падає, і буде продовжувати падати. Вони також знають, що:

1. Якщо вони просто будуть тримати їх, їхня вартість буде зменшуватися згодом;

2. Якщо вони продадуть їх, їхня вартість зменшиться ще швидше;

3. Якщо вони куплять більше, щоб підтримати долар і свої засновані на доларі доходи (здебільшого ілюзорні), то вони лише відстрочать неминуче, і потім зштовхнуться з ще більшою проблемою.

Не може бути аргументу більше, ніж цей для того, щоб повернутися до системи, де золото тримається в резерві замість декретних грошей – чи облігацій інших країн (урядових і інших).

Залишити ж існуючу систему резервів – не варіант. Чим більше часу країни продовжують скуповувати долари, щоб занизити свою валюту і врятувати доларову систему від кризи, тим більше проблема. Всі учасники відмінно розуміють, що чи рано пізно ми пройдемо крапку повернення. Лише обмін доларових резервів на золоті може врятувати всі країни, що доторкнулися до доларів. От чому:

- По тій же самій причині, по якій зараз Азія не може продати долари (вартість їхніх резервів надзвичайно зменшиться, і понесуть величезні втрати), вони, можливо, почнуть купувати золото за свої ж долари. Якщо вони обміняють долари на інші валюти чи виробничі потужності, їхні долари раз за разом будуть коштувати усе менше і менше, а всі реальні активи почнуть рости в ціні, поки долар не засмокче усі валюти в діру девальвації.

- Те ж відбудеться й у випадку золота. Але з однією вирішальним відмінністю. Якщо вони куплять золото за долари, то так, вартість долара буде падати, але зростаюча ціна золота більш ніж компенсує цю втрату. Чому? Тому що "ефективність" золота, яке вони скуплять, не залежить від ефективності ні однієї з економік, де можуть знаходитися й інші реальні активи (ці реальні активи – об'єкт диверсифікованості наших резервів).

- Кожен витрачений долар купує усе менше і менше, а кожна додаткова тонна золота усі дорожчає і дорожчає. У міру того, як продовжується цей процес, ми приходимо до крапки рівноваги. Поки долар падає під впливом продажів декретних грошей, ціна на золото буде прагнути вгору. І один раз доларова ціна на золото (і будь-яка валютна ціна) стане не більш ніж фікцією.

Дійсна вартість полягає в золоті, а не в доларі. Замість спостереження за ціною золото почнеться спостереження за цінами на декретні гроші, і раз за разом буде виявлятися, що їхня вартість у порівнянні з їх об'єктивно нульовою вартістю занадто висока. І неважливо, як на це дивитися. Люба людина, що не втратила зчеплення з економічною реальністю, знає, що паперові гроші завжди занадто дорогі.

У міру того як усі Центробанки скуповують золото за допомогою своїх зайвих доларів, ціна на золото зросте по експоненті, вони відкриють для себе актив, що довів свою вартість, причому не утрачав своєї вартості протягом всієї історії людства. Декретні ж гроші, навпроти, зараз доводять свою повну марність і ненадійність.

Так чи інакше, золото стане резервним активом номер один.

Проблема полягає от у чому: що буде зі США як емітентом долара? Як це позначиться на економіці США, якщо увесь світ буде продавати долари, щоб купити золото? Чи приєднаються ФРС і Казначейство до скупки золота, щоб у процесі знищити власну валюту?

Проблеми України можна назвати формулою – "Кінець власного золота".

Звільнення Олександра Притыки з посади голови правління Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" у самий розпал президентської виборчої кампанії - 22 листопада минулого року – залишився практично непоміченим. Тим часом, це кадрове рішення глави Кабміну Віктора Януковича фактично поклало кінець міфу про найбагатші перспективи України як золотодобувної держави.

Аналіз золотодобувного виробництва в Україні показав, що вартість виробництва істотно перевищувала середньосвітові ціни на золото. Кабмін вирішив передати функції по керуванню 100% акцій "Українських поліметалів" Міністерству промислової політики. Позбавилися "Укрполіметали" також 93,67% акцій компанії "Закарпатполіметали", майнових прав на всю геологічну інформацію про золоторудні родовища. З "Укрполиметаллов" також повинні були вилучити майно київського заводу "Смарагд", львівського ювелірного заводу і вінницького заводу "Кристал" (гранування алмазів) з перетворенням цих підприємств у державні.

Усе, що залишалося в "Укрполіметалах" - Вільногорский гірничо-металургійний і Іршанский гірничо-збагачувальний комбінати, що відносяться до титанового комплексу. Сьогодні мало хто вже згадає, що "Українські поліметали" були створені Кабміном у 1998 році для реалізації державної програми з голосною і багатообіцяючою назвою "Золото України".

Формально ГАК "Укрполиметаллы" була створена як правонаступник ліквідованої в 1997 році компанії "Укрзолото".

Підсумки: світова практика не знав настільки щільного з'єднання видобувного сектора дорогоцінних металів і ювелірного виробництва. Традиційно ювеліри здобувають сировину на біржах металів (чи в сайтхолдеров, якщо мова йде про дорогоцінні камені). Ця світова практика склалася, з одного боку, історично; з іншого боку - у силу традиційного антимонополізму західного законодавства. Вважалося, що в результаті здійснення технологічного ланцюжка "видобуток на родовищі - аффінажні підприємства - ювелірний завод" львівське ювелірне виробництво одержить необмежені переваги як перед своїми українськими конкурентами, так і іноземними виробниками. Крім цього передбачалося, що вітчизняне ювелірне виробництво буде одержувати сировину або в результаті внутрішніх взаєморозрахунків, або на давальницькій основі, і тоді держава - у перспективі - недоодержить значні суми надходжень у бюджет.

Наївні теоретики навіть не припускали, що рахунок добутому українському золоту піде на кілограми, що ніяк не можуть уплинути на процес виживання вітчизняної "ювелирки"!

Результат - очевидний. Замість декларируємих тонн золота, за сім років компанії удалося добути менш однієї тонни вітчизняного шляхетного металу. Для порівняння з титанічними зусиллями державної компанії "Укрполіметали": майже 10 (десять) тонн банківського золота і срібла з 2002-го року увіз в Укра-їну тільки один "Брокбизнесбанк". Цей же не самий великий в Україні банк, тільки в минулому році реалізував на внутрішньому ринку країни понад три тонни золота.

Висновки експертів сумні: при сьогоднішньому рівні світових цін рентабельний видобуток золота в Україні може здійснюватися тільки на Сергеевском родовищі і, із застереженнями, на Травневому. Прибутковість видобутку цілком залежить від зовнішнього фактора - цін на шляхетні метали на світових біржах. Рентабельність кожного родовища може бути незначно підвищена тільки за рахунок видобутку супутніх компонентів. "Золото України" виявилося ще одним міфом "епохи незалежности".

Таблиця 3.3 Видобуток золота в Україні в 1999 - 2002 роках Видобуток золота в Україні по роках склав (кг):

ВИСНОВКИ

Ринок дорогоцінних металів в Україні в сучасному стані сформований тільки як банківський ринок купівлі-продажу золота і срібла, та в незначних обсягах платини і паладію. Банківська система України в наростаючих обсягах імпортує банківське золото в стандартних злитках для перепродажу фізичним особам (10 – 15 тонн на рік).

Проте, за аналізом західних золотих маркет-мейкерів, український ринок банківських металів — найперспективніший з-поміж ринків країн СНД. За кілька років Україна цілком може стати регіональним центром міжнародної торгівлі дорогоцінними металами, оскільки світовий досвід свідчить, що ні наявність природних ресурсів, ні високий рівень видобувної промисловості не є обов’язковими умовами активного розвитку ринку дорогоцінних металів (вдалим прикладом слугують Велика Британія й Швейцарія). Тому сьогодні концепція розвитку ринку банківських металів України полягає у грамотній організації ліберальних правил торгівлі, що стимулюють обіг на вторинному ринку імпортованих у країну металів

На основі проведеного в курсовій роботі аналізу, проблеми формування ринку дорогоцінних металів в Україні можна сформулювати як:

1. Відсутність золотодобувної промисловості і власного виробництва банківських металів;

2. Незначний золотий запас України (15,9 тонн) для інтервенцій чи продажу його на національному ринку дорогоцінних металів;

3. Законодавче обмеження ввезення в Україну банківських металів, отриманих в результаті переробки за межами митної території України брухту та відходів дорогоцінних металів. Так, ввезення в Україну банківських металів юридичними особами - резидентами (крім уповноважених банків) і нерезидент-тами не дозволяється. Ця вимога закріплена у пункті 1.9 глави 1 розділу III "Правил надання фізичним і юридичним особам - резидентам (крім уповноваж-жених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України".

Виключне право уповноважених банків на ввезення в Україну банківських металів пов'язане з тим, що така операція підпадає під дію Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Згідно зі статтею 1 Декрету банківські метали є валютними цінностями, а операції, пов'язані з ввезенням на територію України валютних цінностей, є відповідно валютними операціями.

Що стосується операцій, пов'язаних з переробкою брухту та лому Дорогоцінних металів за межами України як давальницької сировини, то для за без-печення виконання вимог Закону України від 15.09.95 N 327/95-ВР "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" резидент-ти мають можливість ввозити в Україну готову продукцію самостійно у вигляді дорогоцінних металів. Але, якщо дорогоцінні метали доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів, то вони відносяться до банківських металів, тобто операції повернення повинні здійснюватися банківськими установами.

4. Наявність законодавчих обмежень по переміщенню дорогоцінних металів фізичними особами через митний кордон України:

- Фізична особа має право вивозити за межі України на одну особу (незалежно від віку) банківські метали вагою до 200 г у вигляді зливків та в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж: для золота - 900; для срібла - 925; для платини та паладію - 999 за умови письмового декларування митним органам.

- Фізична особа має право ввозити в Україну на одну особу (незалежно від віку) банківські метали вагою до 500 г у вигляді зливків та в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж: для золота - 900; для срібла - 925; для платини та паладію - 999 за умови письмового декларування митним органам.

- Увезення фізичними особами - резидентами та нерезидентами банківських металів у вигляді зливків, вага яких перевищує 500 г, здійснюється за спеціальним дозволом Національного банку.

На початковому етапі формування ринку НБУ дозволив уповноваженим банкам здійснювати лише обмежений перелік торгових операцій з металами на внутрішньому ринку України, не даючи при цьому можливості працювати з металевими рахунками. Тому в перші роки ринок зростав переважно за рахунок продажу на вторинному ринку зливків, куплених в європейських афінажних компаній, і до кінця 2001-го його обороти досягли 1 т на рік.

Переломний момент настав 2002 року з активним приходом на ринок швейцарських банків. Послуги швейцарського ринку дорогоцінних металів були відразу запитані українськими банками й дали змогу здійснювати, здавалося б, елементарні завдання: купувати метали за конкурентними ринковими цінами й доставляти їх до України впродовж 24 годин замість одного—трьох тижнів, як раніше.

Цього виявилося достатньо для забезпечення стрімкого зростання обсягу торгів. У найближчі рік-півтора ринок банківських металів України зростатиме переважно за рахунок попиту на банківські метали без їх фізичного постачання. Цей попит забезпечать фізичні особи, які вважають за краще зберігати в банках вклади в банківських металах ніж, в іноземних валютах, і страхові компанії, чиї резерви можуть бути представлені банківськими металами.

У віддаленішій перспективі зі створенням ефективної інфраструктури металевих рахунків зростання ринку відбуватиметься за рахунок задоволення інтересу клієнтів до біржових і позабіржових операцій з похідними фінансовими інструментами, в яких банківські метали значитимуться лише як базовий актив. Обсяги таких операцій за їхньої правильної організації у десятки разів перевищать досягнутий Україною десятитонний щорічний оборот фізичних металів.

Світовий ринок дорогоцінних металів у 2005 році характеризується наступними обсягами продажу дорогоцінних металів:

• мірне золото до 3650 т на рік;

• мірна платина до 102 т на рік;

• мірний паладій до 60 т на рік;

• мірне срібло до 4000 т на рік;

Темп росту світових біржових цін на дорогоцінні метали різко зростає. Так, якщо у 2005 році (14.12.2005) ціна складала:

• 520 - 540 доларів за 1 унцію золота;

• 8,7 – 8,9 доларів за 1 унцію срібла;

• 995 – 1030 доларів за 1 унцію платини;

• 270 -300 доларів за 1 унцію паладію;

То у перших числах квітня 2006 року ціна складає :

• 585 - 588 доларів за 1 унцію золота;

• 11,74 – 11,75 доларів за 1 унцію срібла;

• 1075 – 1076 доларів за 1 унцію платини;

• 335 -336 доларів за 1 унцію паладію;

Офіційний курс котирування облікової вартості дорогоцінних металів Національним банком України на "металевих рахунках" комерційних банків встановлюється згідно світовому середньому рівню продажу на біржах та станом на 14.12.2005 року становив (курс долара 5,05 грн./долар США):

• 2640,14 грн. за 1 унцію золота (522,8 доларів за унцію);

• 5029,81 грн. за 1 унцію платини(996,0 доларів за унцію);

• 44,14 грн. за 1 унцію срібла(8,74 доларів за унцію);

• 1408,95 грн. за 1 унцію паладію(279,0 доларів за унцію);

Станом на 05.04.2006 року офіційні облікові курси котирування банківських металів Національним банком України становлять(курс долара 5,05 грн./долар США):

• 2954,25 грн. за 1 унцію золота (585,0 доларів за унцію);

• 5428,75 грн. за 1 унцію платини(1075,0 доларів за унцію);

• 59,31 грн. за 1 унцію срібла(11,744 доларів за унцію);

• 1691,75 грн. за 1 унцію паладію(335,0 доларів за унцію);

Національний банк України активно купує золото для своїх резервів. Це означає, що світова економіка все більше входить у фінансову спіраль, яка призведе до різкого знецінення, у першу чергу, квазівалюти—долара, у другу—псевдовалюти, такої як євро, і в третю—сурогатних валют, зокрема гривні.

За 2005 рік ціна за 1 грам золота зросла з 74 грн./грамм до 84 грн./грам (тобто на +13,5%), тоді як офіційний обмінний курс гривня-долар знизився з рівняі 5,29 грн/долар до 5,05 грн./долар (тобто на - 4,5%). За 1 квартал 2006 року ціна за 1 грам золота зросла з 84 грн./грамм до 95 грн./грам (тобто ще на +13,1%, що в 4 рази вище темпа росту цін на золото у 2005 році), тоді як офіційний обмінний курс гривня-долар залишається на рівні 5,05 грн./долар . Як видно, утримання в золотовалютному запасі доларів США замість золота у 2005 – 2006 роках становиться все більш збитковим.

При цьому при продажу золотих зливків в комерційних банках при оптовій ціні продажу 97,0 грн./грам, тобто на 2 грн./грам вище облікового курсу НБУ на 05.04.2006, фактична ціна для тезавраторів – фізичних осіб становить:

• для 1 г.зливків від 130,03(Аваль) до 136,0(Правекс-Банк) грн./грам;

• для 2 г.зливків від 111,6(Аваль) до 1115,0(Правекс-Банк) грн./грам;

• для 5 г.зливків від 104,3(Аваль) до 110,0(Правекс-Банк) грн./грам;

• для 10 г.зливків від 101,67(Аваль) до 105,0(Правекс-Банк) грн./грам;

• для 250 -1000 г.зливків від 97,7(Аваль) до 95,0(Правекс-Банк) грн./грам;

Таким чином, прибутковість банків при продажу найменших 1 грамових зливків золота відносно облікового курсу досягає 36,9 – 43,1%.

За даними міністерства фінансів США, загальна сума державного боргу США зараз складає $7,5 трильйона. Долар входить у золотовалютні резерви центральних банків багатьох країн світу, але зараз у зв'язку зі стрімким падінням курсу долара багато хто з аналитітиків рекомендують цим банкам поступово позбутися від доларів і переорієнтуватися на традиційні золото і срібло.