1505 (Операції комерційних банків щодо залучення вкладів населення), страница 4

де, Ск – сума коштів на рахунках „до запитання”;

Зс – загальна сума коштів на рахунках громадян.

Даний показник дає можливість оцінити роботу банківської установи в динаміці з точки зору залучення довгострокових ресурсів [17, c. 89].

Наприклад, залишок вкладів у банку на початок періоду – 7500 грн., залишок вкладів на кінець періоду – 11000 грн., надходження на рахунки протягом року – 21000 грн., сума коштів на рахунках „до запитання” – 6000 грн., нараховані проценти – 2560 грн.

З наведених вище даних можна розрахувати такі показники:

- рівень зберігання коштів;

11000-7500/21000·100=16,67 %

- середня вартість депозитних рахунків;

2560/(7500+11000)/2=0,27 грн.

- структура депозитних рахунків за термінами залучення коштів;

6000/(21000+11000)·100=18,75 %

Отже, з проведених розрахунків можна зробити висновок, що 16,67 % коштів, які поступили на вкладні рахунки, використані на приріст залишку по вкладах, банк несе витрати на утримання 1 грн. в розмірі - 0,27 грн., а сума коштів на рахунках „до запитання” складає 18,75 % від загальної суми коштів на рахунках громадян. З цих даних видно, що діяльність банку з надання депозитних послуг є не досить ефективною, оскільки більша частина залучених коштів знаходиться на рахунках до запитання і банк не може цими коштами вільно розпоряджатися, а також витрати на зберігання коштів є досить високими.

Іншим напрямом аналізу можна вважати оцінку ефективності роботи службовців банку.

Для оцінки результатів діяльності службовця банку, який зайнятий наданням депозитних послуг, використовують такі фактори:

технологічний;

організаційний;

фінансовий.

До технологічних факторів оцінки відноситься:

система паралельних технологій у банку;

впровадження регламентів технологічних процесів просування коштів у банку;

системні зміни банківського технологічного обслуговування.

Організаційні фактори оцінки включають:

створення фокус-груп;

скорочення терміну просування грошових потоків від надходження до використання;

утримання або „зрощення” клієнта з банком.

Фінансові фактори оцінки ефективності діяльності службовців банку включають:

зростання обсягів залучених коштів;

збільшення термінів, обсягів, вартості грошових потоків;

забезпечення ефективності активних операцій.

В результаті оцінки даних факторів проводиться аналіз результативності діяльності та зростання стійкості (комерційної, функціональної, організаційної, фінансової) комерційного банку [2, c. 87].

Кількісне вимірювання результатів діяльності за двома першими факторами вимагає спеціальних математичних методів оптимізації і дослідження операцій. Тому пропонується оцінювати ефективність діяльності цієї категорії службовців банку за фінансовими параметрами.

2.3 Аналіз строкових депозитів

Зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості та надійності ресурсної бази.

Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників.

оборотність депозитних вкладів. Цей показник характеризує кількість оборотів, що здійснюють депозитні вкладення за певний період, і розраховується за формулою:

N=O/C (10)

де, О – оборот з видачі вкладів (дебетовий оборот);

С – середній залишок вкладів.

тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладених коштів). Для його розрахунку використовується формула:

t=C/O·K (11)

де, К- кількість днів у періоді.

Даний показник відбиває в динаміці стабільність вкладів, що дуже важливо для оцінювання вкладів як ресурсів короткострокового кредитування. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база. Тобто позитивною вважається тенденція уповільнення оборотності депозитних вкладів.

рівень осідання депозитних вкладень:

Росід=(Зк-Зп)/Он (12)

де, Зк – залишок на кінець;

Зп – залишок на початок;

Он – оборот з надходження депозитів.

Цей коефіцієнт повинен розраховуватися на кілька дат, щоб простежити загальну тенденцію (поведінку) вкладів. Розрахунок коефіцієнта тільки на дві звітні дати (за один період) може призвести до помилкового тлумачення реальних подій.

коефіцієнт нестабільності депозитів:

Кнест=Ддв/Дз (13)

де, Ддв – сума достроково вилучених депозитів;

Дз – загальна сума депозитів.

Даний коефіцієнт характеризує рівень достроково вилучених депозитів. Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі значним коефіцієнтом нестабільності (більше 10%) говорить про посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на ліквідність банку.

коефіцієнт використання депозитів:

Квик=Кз/Сз (14)

де, Кз – середні залишки за кредитними вкладеннями;

Сз – середні залишки за всіма залученими вкладеннями.

Цей коефіцієнт показує, який процент від загального обсягу залучених ресурсів розміщений у кредити. Якщо коефіцієнт перевищує 75%, то це свідчить про ризиковану агресивну кредитну політику банку. Якщо ж він менший 65%, це свідчить про пасивну кредитну політику.

рівень диверсифікації депозитів:

Рдиверс=Дв/Дз (15)

де, Дв – сума великих депозитів.

Рівень диверсифікації депозитів визначається кількістю та питомою вагою великих депозитів, які збільшують ризик втрат та порушення ліквідності у випадку дострокового вилучення депозиту. Сума всіх великих депозитів не повинна перевищувати розмір капіталу банку. До великого депозиту належить депозит понад 10% від розміру власного капіталу банку. Занадто високий рівень диверсифікації депозитів ускладнює управління депозитною базою. Оптимальний цей рівень вважається тоді, коли загальна сума великих депозитів не перевищує розміру капіталу банку.

Відносна витратність депозитів:

В= Вп/С (16)

де, Вп – процентні витрати за депозитними вкладами.

Цей показник показує, скільки банк витрачає коштів на кожну гривню залучених ресурсів у вигляді строкових депозитів. Фактично його значення дорівнює середньозваженій процентній ставці за депозитами. Для оцінювання вигідності даного виду ресурсів його необхідно порівнювати із витратністю інших залучених коштів та дохідністю кредитних вкладень.

Банки повинні мати свою стратегію підтримання стійкості депозитів. Важливими елементами такої стратегії є підвищення якості обслуговування клієнтів, стабільність процента, щоб клієнти залишалися вірними банку в період кризових ситуацій.

Кошти, що залучаються комерційними банками як депозити строком до одного року, можуть у певних економічних межах використовуватися не тільки для видачі короткострокових позик, а й для надання їх на більш тривалий строк. Для того щоб установити межу, в рамках якої можливе спрямування короткострокових ресурсів на середньо- і довгострокове кредитування, банками розраховується коефіцієнт трансформації короткострокових позик у довгострокові за такою формулою:

Кт=(1-До/Ко)·100% (17)

де, Кт – коефіцієнт трансформації;

До – дебетовий оборот з видачі короткострокових позик строком до одного року;

Ко – кредитовий оборот з надходження коштів на депозитні рахунки строком до одного року.

Розглянемо приклад розрахунку оборотності депозитів на цифровому прикладі (таб. 1).

Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розраховується за формулою:

В(З)=(t1-t2)·Oº1дн (18)

де, t1, t2 – тривалість одного депозитного обороту в днях відповідно у звітному та базисному періодах;

Оº1дн – одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

В – умовне вивільнення ресурсів;

З – умовне залучення ресурсів.

Таблиця 1

Аналіз оборотності депозитів фізичних осіб

Як видно з даних таблиці 1, швидкість оборотності депозитних вкладів за аналізований період уповільнилась. Так, кількість оборотів депозитів у 2004 році становила 2,6 раза, а в 2005 році – 2,1 раза. Відповідно тривалість одного обороту в днях збільшилась із 140 днів до 174 днів, або на 34 дні. Це є, безумовно, позитивною тенденцією і сприяє підвищенню ліквідності банку та вивільняє кредитні ресурси з обороту. Збільшення тривалості одного депозитного обороту свідчить про те, що збільшується середній термін збереження депозитних вкладень на рахунках банку. Збільшення тривалості деопзитних вкладень дає змогу банкам вкладати ці ресурси в більш довгі кредити і сприяє підвищенню ліквідності банку.

Унаслідок уповільнення оборотності депозитних вкладень у банку відбувається умовне вивільнення ресурсів:

В=(174-140)·131500/365=12249,32 тис. грн.

Під час аналізу коефіцієнта осідання коштів на депозитних рахунках видно, що в базисному 2004 році коефіцієнт осідання становив:

Кºосід=(82450-35300)/154260=0,31

а в 2005 році він становив:

К¹осід=(59754-68950)/112415=-0,08

Це означає, що в базисному році на кожну гривню, що надійшла у депозитні вклади на рахунках банку осідало (залишалось) 31 копійка, у звітному році була зворотна тенденція і на кожну гривню прибутку був відплив коштів 8 копійок. За загальної позитивної оцінки депозитної діяльності банку менеджерам маркетингового відділу необхідно звернути увагу на посилення роботи щодо залучення нових вкладів, інакше подібна тенденція може призвести до скорочення ресурсної бази банку.

Проаналізуємо ступінь стабільності депозитів фізичних осіб (таб. 2).

Таблиця 2

Аналіз нестабільності депозитів фізичних осіб

Дані таблиці 2 свідчать про підвищення стабільності депозитів. Так, коефіцієнт нестабільності депозитів, розрахований виходячи із суми депозитних вкладів у базисному періоді, становив 4,5 %, а у звітному році – 3,9 %, тобто зменшився на 0,6 процентних пунктів. Аналогічні висновки можна зробити стосовно коефіцієнта, розрахованого виходячи із кількості достроково закритих угод. У 2004 році він становив 5,5 %, а у 2005 році – 5,2 %. Незначне відхилення між цими двома коефіцієнтами свідчить про те, що більшою мірою достроково вилучалися невеликі деопзити. Це суттєво не вплинуло на погіршення стабільності ресурсної бази банку.