1480 (Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні), страница 2

Як показує аналіз даних, наведених в таблиці 1.3, рівень відносних видатків на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП в Україні відповідає середньому показнику у Європі, одначе рівень фактичної пенсії не являється купівельно-спроможним, тобто рівень ВВП в Україні не відповідає європейському співвідношеньню до прожиткового мінімуму на макрорівні.

1.2 Сутність побудови 3‑х рівневої структури системи пенсійного страхування України (2004–2007 роки)

Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування «[1] (далі Закон №1058) з 1 січня 2004 року система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом №1058.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

1.3 Законодавче поле створення системи недержавного пенсійного страхування в Україні

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [5] (далі закон №1057) визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, як системи пенсійного страхування 3‑го рівня, та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Система недержавного пенсійного забезпечення – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

– пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

– страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

– банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Суб’єкти недержавного пенсійного страхування можуть бути розділені на 3 структурні одиниці: основна інфраструктура, учасники пенсійного страхування та структури забезпечення недержавного пенсійного страхування.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах [5]:

– законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

– добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;

– добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;

– добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

– економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

– неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

– рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

– розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців – платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;

– визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

– гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом;

цільового та ефективного використання пенсійних коштів;

– державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення;

– відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

– державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.

Основні види недержавних пенсійних фондів наведені на рисунку 1.2.

Особливості функціонування недержавних пенсійних фондів [5]:

1. Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

2. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.

3. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.

4. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.

5. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова «недержавний пенсійний фонд» або «пенсійний фонд», та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.

6. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду).

7. Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. Аналіз розвитку недержавного пенсійного страхування в україні у 2005–2007 роках

2.1 Основні результати діяльності НПФ на ринках небанківських фінансових послуг України за 2005–2007 роки

Згідно обзорній інформації Держфінпослуг України «Результати розвитку ринків небанківських фінансових послуг України за 12 місяців 2007 року» [16]:

1. Загальна кількість небанківських фінансових установ в Україні становила:

– на 31.12.2005 року – 1 745 з загальним обсягом активів 25,2 млрд. грн;

– на 31.12.2006 року – 1907 з загальним обсягом активів 32,7 млрд. грн.;

– на 31.12.2007 року – 1938 з загальним обсягом активів 45,2 млрд. грн.;

2. Загальна кількість недержавних пенсійних фондів в Україні становила:

– на 31.12.2005 року – 79 з загальним обсягом активів 0,046 млрд. грн.;

– на 31.12.2006 року – 96 з загальним обсягом активів 0,142 млрд. грн.;

• на 31.12.2007 року – 99 з загальним обсягом активів 0,281 млрд. грн.;

Таблиця 2.1. Основні показники діяльності фінансових установ – учасників ринку небанківських фінансових послуг України у 2005–2006 роках

Враховуючи обсяг активів банківської системи України станом на 31.12.2007 року – 619 млрд. грн., частка небанківського сектору на фінансовому ринку України становить всього 7,0%, а частка НПФ – 0,05% (рис. 2.1, 2.2).

Таким чином, станом на початок 2008 року НПФ в Україні не відіграють ніякої ролі на фінансовому ринку держави, хоча темп росту активів НПФ за 2007 рок становить +98%, а темп росту активів всього небанківського сегменту фінансового ринку України (страхові компанії, кредитні спілки, фінансові лізингові та факторингові компанії, фінансові компанії по торгівлі цінними паперами, ломбарди та НПФ) становить +38%.

Рис. 2.2. – Динаміка обсягів активів небанківських фінансових установ, млн. грн. [16]

Рис. 2.3. – Питома вага активів НПФ на фінансовому ринку України станом на 31.12.2007 [16]

Найбільш динамічним серед ринків небанківських фінансових послуг залишається ринок недержавного пенсійного забезпечення. Про це свідчить стрімке зростання не лише активів недержавних пенсійних фондів, а й число їх учасників, а також обсяги пенсійних внесків та виплат.

На кінець ІІІ кв. 2006 року загальна кількість учасників недержавних пенсійних фондів за укладеними контрактами, в тому числі в НПФ, які діяли до року, зросла порівняно з початком року на 56,6% і становила 138 398 фізичних осіб, з них майже 83% учасники «нових» НПФ.

Серед усіх учасників НПФ 24 818 осіб (18%) є безпосередніми вкладниками, на користь 201 особи (0,1%) пенсійні контракти укладено третіми особами (подружжя, діти, батьки), та 113 379 осіб (81,9%) є учасниками відповідно до пенсійних контрактів, укладених вкладниками-юридичними особами.

Рис. 2.4. – Динаміка кількості учасників НПФ у 2005–2006 роках [18]

На кінець 2007 року учасниками недержавних пенсійних фондів за укладеними контрактами є 278,7 тис. фізичних осіб, що на 44% більше, ніж на кінець 2006 року (протягом року до системи недержавного пенсійного забезпечення долучилось 85,4 тис. учасників).

За результатами 12 міс. 2007 року структура розміщення пенсійних активів за напрямами інвестування суттєво не змінилась (рис. 2.5). Як видно з рисунка переважаючими напрямами інвестування пенсійних активів залишаються депозити в банках (40% інвестованих активів), акції (26%) та облігації (25%) підприємств, які є резидентами України.

Рис. 2.5. – Динаміка основних показників системи НПФ України [16]