163011 (Фінансове право України), страница 4

Закон України "Про Національний банк України” від 20.05.1999р.

Закон України "Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р.

Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України та законами України.

Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку - місто Київ.

Національний банк має статутний капітал, що є державною

власністю.

Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень.

Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради

Національного банку.

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який

здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого

кошторису, а у визначених Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно,

що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному

господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів

державної влади, а органи державної влади не відповідають за

зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони

добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших

банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями

Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть

на себе такі зобов'язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та

представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.

Плановані доходи та витрати Національного банку

відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів

і витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним

банком його функцій, встановлених Конституцією України та

Законами України.

Національний банк за підсумками року у разі перевищення

кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України

наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту

бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за

рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк виконує такі функції:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) встановлює для банків правила проведення банківських

операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

4) здійснює банківське регулювання та нагляд;

5) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування

банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках;

6) представляє інтереси України в центральних банках інших

держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де

співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

7) здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення

операцій в іноземній валюті;

8) здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

9) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

10) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

Керівними органами Національного банку є

• Рада Національного банку України;

• Правління Національного банку України.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Президент України та Верховна Рада України призначають по 7 членів Ради Національного банку.

Правління Національного банку очолює Голова Національного банку. Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років.

Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою.

Порядок організації та проведення засідань Правління Національного банку визначається його Регламентом.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Органи місцевого самоврядування як суб’єкт фінансових правовідносин

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад:

• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

• затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;

• затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

• встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх

• ставок у межах, визначених законом;

• утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних)

• коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів;

• прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

• прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих

• бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

• прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного

• законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

• встановлення для підприємств, установ та організацій, що

• належать до комунальної власності відповідних територіальних

• громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до

• місцевого бюджету;

• затвердження відповідно до закону ставок земельного

• податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад (ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”);

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських

рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на

затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету;

щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати

виконання бюджету;

2) підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;

4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

5) залучення на договірних засадах коштів підприємств,

установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих

на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних

коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових

засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на

заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання

спільних проектів або для спільного фінансування комунальних

підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що

стосуються спільних інтересів територіальних громад;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням

зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території (ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”).

Фінансовий контроль

Органи державної податкової служби як суб’єкт здійснення фінансового контролю

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів (згідно ст.2 Закону України „По державну контрольну-ревізійну службу в Україні” від 26. 01. 1993р.)

Види перевірок:

1. Невиїзні (камеральні) перевірки.

Камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (згідно пп. 4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р., Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затв. наказом ДПА № 429 від 16.09.2002р. – далі наказ № 429).

2. Виїзні перевірки:

 • планові перевірки;

• позапланові перевірки;

• оперативні перевірки (тільки при контролі за порядком виконання операцій по купівлі-продажу іноземної валюти); оперативна перевірка - це сукупність заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог закону, що визначають порядок проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також порядок виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти (згідно ст.2 Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000р.);

• перевірки, що проводяться відповідно до кримінально-процесуального законодавства:

- перевірки, що проводяться до порушення кримінальної справи (дослідчі перевірки):

а) перевірки, що проводяться на підставі ч. 4 ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України;

б) перевірки, що проводяться в порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності;

 - перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи (перевірки в порядку досудового розслідування):

а) перевірки, що проводяться в порядку дізнання;