154802 (Туризм, як багатогранне суспільне явище: сутність, державне регулювання, види послуг), страница 3

Вважається, що при класифікації туристичних подорожей вирішальне значення має їхня ціль (мотив). Подорожуючи, турист має перед собою не одну мету, але в залежності від індивідуальних потреб туриста одна з них стає головною і домінуючою.

За своїм змістом туристичні потреби включають необхідність у психо-фізіологічному і духовному розвитку сил. Психофізіологічні потреби людини реалізуються через харчування, сон і рух, а духовно-інтелектуальні – через пізнання, спілкування і оздоровлення.

Задоволення потреб вимагає певного арсеналу засобів. В туризмі засобами для задоволення потреб виступають різноманітні блага – туристичні об’єкти, які мають позитивну суспільну користь, а також туристичні продукти і послуги.

Під терміном «мотиви туризму» розуміють ті спонукальні причини, які визначаються біологічними і соціальними потребами і примушують людей задовольняти їх, купуючи туристичний продукт

До основних мотивів туризму відносять:

1. Природні та кліматичні мотиви. Ці мотиви туризму переважно є визначальними для туристів. Вони визначаються природними об’єктами, явищами (клімат, повітря, вода, рослинність, гори, ліси), властивостями місцевостей та територій. Такими елементами, наприклад, є природні фактори. Усі вони відіграють важливу роль у розвитку різних видів туризму (зокрема спортивного, гірського, лижного і.т.д.).

2. Культурні мотиви. До даного виду мотивів туризму належать об’єкти, які складають культурну спадщину країни. До таких елементів відносяться історичні місця, археологічні пам’ятники, музеї, картинні галереї, театри, народне мистецтво та ін.

3. Економічні мотиви. До даного виду мотивів туризму належать усі ті економічні фактори, які охоплюють вартість подорожі. Цей вид мотивів туризму відіграє важливу роль при формуванні недорогих турпакетів. Економічні мотиви туризму мають суттєвий вплив на велику кількість туристів, які належать до класу з середніми доходами та нижче.

4. Психологічні мотиви. До цього виду мотивів належать внутрішні мотиви туристів. Ці мотиви зумовлені психологічними потребами, які відчувають туристи. Необхідно зазначити, що зі збільшенням доходів приватних осіб психологічні мотиви туризму більшою мірою впливають на вибір нових туристських місць призначення.

Крім перерахованих вище основних видів мотивів туризму існують більш спеціалізовані види. Їх необхідно враховувати, оскільки це буде сприяти формуванню кращої туристської політики та розвитку економіки туризму в туристських місцях призначення. Жоден продукт неможливо вдало просувати на ринку, якщо він не був створений у відповідності з потребами споживачів. Саме в індустрії туризму просування продукту та послуг залежить від розуміння мотивів, якими керуються туристи, відвідуючи певні туристські регіони.

Мотиви ведуть туриста до кінцевої мети – здійснити подорож до визначеного місця призначення. Тому необхідно показати переваги цього місця, які дозволять туристу вирішити, що саме це місце він хоче відвідати.

Основу міжнародного туристського обміну складають подорожі з метою відпочинку, рекреації та розваг. Найпоширенішими мотивами є:

- необхідність звільнитися від повсякденної роботи;

- можливість відпочити та розслабитися;

- бажання змінити обстановку та клімат;

- пошук романтики;

- можливість зайнятися спортом та ін.

1.6 Система класифікації в туризмі

Туризм проявляється у різних явищах, зв’язках та відносинах, що обумовлює необхідність його класифікації. Класифікація туризму полягає у групуванні його за окремими однорідними ознаками, які залежать від певних практичних цілей.

В залежності від напрямку туристичних потоків туризм поділяється на два великі класи: внутрішній і міжнародний.

До внутрішнього туризму відносяться подорожі мешканців якої-небудь країни по території цієї країни. У міжнародному туризмі виділяють дві його форми — в'їздний і виїзний, які розрізняються по напрямку туристського потоку. Один і той же турист може бути класифікований як в’їзжаючий і виїзжаючий одночасно в залежності від того, відносно якої країни описується його переміщення.

До в’їзного туризму відносяться подорожі по якій-небудь країні осіб, які не є її мешканцями. До виїзного туризму відносяться подорожі мешканців якої-небудь країни до іншої країни.

Внутрішній, в'їздний і виїзний туризм можуть по-різному поєднюватися, утворюючи, крім міжнародного, національний туризм і туризм у межах країни.

Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (валового національного продукту).

Туризм у межах країни охоплює внутрішній і в'їздний туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристському споживанню, тобто сумарним витратам внутрішніх і іноземних туристів.

Форми туризму виділяють за різними ознаками:

За характером організації

• організований (плановий)

• неорганізований (самодіяльний)

За суб”єктами діяльності

• груповий (колективний)

• індивідуальний

• сімейний

За тривалістю перебування

• короткостроковий

• довгостроковий

За територіальною ознакою:

Внутрушній:

• близький

• дальній

Міжнародний:

• внутріконтинентальний

• міжконтинентальний

• навколосвітній

• прикордонний

За інтенсивністю туристичних потоків

• постійний

• сезонний (одно сезонний, двосезонний)

За віком

• дитячий

• молодіжний

• дорослих

• третього віку

За економічним принципом:

Елітарний і масовий туризм

Комерційний і соціальний туризм

Види туризму виділяють:

За способом пересування

• автомобільний

• автобусний

• мотоциклетний

• авіаційний

• водний

• залізничний

• велосипедний

• пішохідний

• комбінований

• інші

За метою подорожі

• рекреаційний

• лікувально-оздоровчий

• культурно-пізнавальний

• релігійний

• діловий

• етнічний

• соціальний

• спортивний

• пригодницький

• екологічний

• сільський

• інші

Тема 2. Державне та міжнародне регулювання туристичної діяльності

2.1 Мета й основні завдання регулювання туристської діяльності на міжнародному рівні

Постійне розширення міжнародного туристського обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристських організацій. Туристські обміни пов'язані з перетинанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення нею, з позицій єдиного підходу, повинно регулювати міжнародне право.

Міжнародне регулювання – це міжнародна система впливу і комплекс заходів, спрямованих на ефективне керування певними видами міжнародної діяльності відповідно до визначених міжнародних принципів, норм і стандартів.

Міжнародне регулювання має на меті впровадження заходів націлених на підтримку стабільності, упорядкування та розвиток певних явищ і процесів.

Міжнародне регулювання туристської діяльності передбачає розробку і реалізацію комплексу міжнародних заходів з метою:

– підтримки сталого розвитку туризму;

– упорядкування туристської діяльності;

– ефективного керування окремими секторами туристської індустрії, забезпечення їх взаємодії;

– стандартизації туристського обслуговування.

Із зростанням обсягів надаваних туристських послуг, розширенням географії туризму, а також з розвитком засобів транспорту і включенням до маршрутів туристських подорожей декількох країн одночасно, потребує спрощення правил туристських поїздок, що об’єктивно обумовлює необхідність міжнародного регулювання туристської діяльності.

2.2 Міжнародні організації, які координують туристську діяльність

Міжнародні організації – це об'єднання державних і національних організацій неурядового характеру, створених для досягнення загальних цілей у певній сфері людської діяльності (у сферах політики, економіки, соціального і культурного життя, туризму та ін.).

Міжнародні організації є однією з важливих і найбільш ефективних форм багатостороннього співробітництва між державами, які є їх членами. Міжнародні організації поділяються на міжурядові (членами є тільки держави)й неурядові (членами є організації неурядового характеру, національні об’єднання, союзи і асоціації)

До міжурядових міжнародних об'єднань відносяться Організація Об'єднаних Націй (ООН) і ряд спеціалізованих організацій, що утворюють систему ООН. Організація Об'єднаних Націй є організацією універсального характеру із загальною компетенцією, головна мета якої полягає в підтримці й зміцненні миру, безпеки і розвитку співробітництва між державами.

Багато спеціалізованих утворень системи ООН мають безпосереднє відношення до забезпечення необхідних умов для розвитку міжнародного туризму. До таких організацій відносяться:

– Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОС);

– Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО),

– Міжнародна організація праці (МОП);

– Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ);

– Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР;

– Міжнародний валютний фонд (МВФ);

– Міжнародна організація цивільної авіації (МОЦА);

– Міжнародна морська організація (ММО);

– Всесвітня метеорологічна організація (ВМО);

– Продовольча й сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй;

– Світова організація торгівлі (СОТ);

– інші організації.

Процес створення всесвітніх, континентальних і регіональних організацій, покликаний займатися регулюванням туризму та подорожей, почався в 20-ті роки XX ст. За цей період склалася ціла система міжнародних туристських організацій різного рівня і компетенції. Тепер їх нараховується понад 200, більше чверті з них – активні й впливові в міжнародній індустрії туризму.

Міжнародні туристські організації можуть мати назви: “організація”, “союз”, “асоціація”, “група асоціацій”, “федерація”, “конфедерація”, “об'єднання”, “асамблея”, “комісія”, “комітет”, “фонд”, “рада”, “центр”, “бюро”, “інститут” і “агентство”. Найпоширенішою міжнародною туристською структурою є асоціація – об'єднання на добровільній основі національних організацій і підприємств туристської індустрії, а також фізичних осіб з метою вирішення конкретних завдань у сфері туризму.

Залежно віж масштабів діяльності туристичні об’єднання поділяються на світові (міжнародні) і регіональні. В залежності від спрямованості і сфери діяльності – на організації загального характеру, галузевого характеру, спеціалізовані та особливі

Цілями і завданнями світових міжнародних туристських організацій загального характеру є представництво і захист інтересів організацій та компаній туристської індустрії; визначення політики у сфері туризму; формування основних напрямів розвитку світового туризму; забезпечення взаємовигідного співробітництва між країнами – членами цих організацій і практичне сприяння їм у вирішенні проблем розвитку туріндустрії та економічного зростання країн.

До них відносяться:

– Всесвітня туристська організація;

– Всесвітня рада з подорожей і туризму;

– Міжнародна асоціація світового туризму;

– Міжнародний туристський союз;

– Міжнародний туристський альянс;

• Всесвітня асоціація з питань дозвілля і відпочинку та ін.

Метою і завданнями світових міжнародних туристських організацій галузевого характеру є: представництво і захист інтересів своєї галузі на міжнародному рівні і визначення тенденцій і шляхів її розвитку; розвиток і координація співробітництва організацій і компаній галузі між собою і з організаціями та компаніями інших галузей туристської індустрії; розробка і впровадження єдиних принципів, норм і стандартів якості обслуговування у своїй галузі, підготовка для неї фахівців, а також вирішення актуальних проблем її розвитку; інформаційна, видавнича і маркетингова діяльність.

До них належать:

– Міжнародна асоціація повітряного транспорту;

– Міжнародна організація цивільної авіації;

– Міжнародна готельна і ресторанна асоціація та ін.

Регіональні туристські організації створюються з метою та завданнями, аналогічними до вже вказаних. Але їх сфера впливу розповсюджується на певний регіон, до якого можуть входити декілька країн, одна країна або частина країни.

Цілями і завданнями регіональних туристських організацій загального характеру є: представництво і захист інтересів туристської індустрії свого регіону на міжнародному рівні.

До них належать:

– Європейська комісія з туризму;

– Європейська туристська група;

– Бюро організацій – членів ЛІТ у Європейському союзі;

– Асоціація з розвитку і координації європейських туристських обмінів;

– Туристська асоціація країн Азії і Тихого океану;

– Туристська асоціація країн Східної Азії;

– Асоціація туристської індустрії Америки;

– Конфедерація туристських організацій Латинської Америки;