112112 (Вивчення повісті М.В. Гоголя "Тарас Бульба" на уроках зарубіжної літератури), страница 2

Другий народознавець. Реєстровці дістали від уряду Речі Посполитої право на окремий суд, звільнялися від державних повинностей (крім військової), отримували земельні володіння і платню грішми, мали дозвіл займатися промислами і торгівлею. Реєстрова старшина отримувала значні маєтності. Офіційно реєстрове козацтво називалося Запорозьким Військом, якому формально підпорядковувалась і Запорозька Січ.

Автор. Уся Січ становила собою незвичайне явище. Це було якесь безперервне бенкетування, бал, що почався галасливо і згубив кінець свій. Дехто ремісникував, інші держали крамнички й торгували; але більша частина гуляла з ранку до вечора, якщо в кишенях бряжчала можливість і здобуте добро не перейшло ще в руки крамарів та шинкарів. Це загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче. Воно не було якимсь збіговищем гультяїв, що напивалися з горя, а було просто якимсь шаленим розгуллям веселощів.

Третій народознавець. У запорожців похідний одяг був бідним. Але вдалі військові походи на турок, татар, давали змогу козакам одягатись у дорогі трофейні речі — шуби, жупани, саєтові (тонке англійське сукно) шаровари, шовкові сорочки, шапки-шлики, чоботи, чекмені. Тому домашній парадний одягу козаків був розкішним. Крім названих видів одягу, козаки носили сукняні юпки, схожі на турецькі куртки, короткі шкірянки. Одяг запорізького козацтва включав білу сорочку, шаровари, часто оздоблені широким золотим позументом уздовж бокових швів, пояс, черкеску, сукняний напівкунтуш, каптан, жупан, виготовлений з грубого сукна, хутряну шапку з чорних лисиць шапку із шликом, який закінчувався золотою китицею, чоботи.

Автор. Уся Січ молилася в одній церкві й готова була боронити її до останньої краплі крові, хоч і чути не хотіла про піст та здержливість.

Січ складалася з-понад шестидесяти куренів, що дуже схожі були на окремі незалежні республіки, а ще більше були схожі на школу й бурсу дітей, які живуть на всьому готовому. Ніхто ні про що не дбав й не тримав нічого при собі. Все було на руках у курінного отамана, що за це, звичайно, звався батьком. У нього були на руках гроші, одежа, весь харч, саламаха, каша і навіть паливо, йому віддавали гроші на схов.

Учитель. Запорізька Січ, славні сторінки історії запорізьких козаків викликали захоплення у багатьох митців. Слово нашим мистецтвознавцям.

Перший мистецтвознавець. «Наше Запоріжжя мене захоплює свободою, цим піднесенням рицарського духу... І ось ця купка звичайно обдарованих людей свого часу стає настільки сильною, що не тільки захищає Європу від східних хижаків, але й загрожує навіть їх сильній ході цивілізації і від душі глузує з їхньої східної пихатості», — так писав про Запоріжжя видатний художник І.Рєпін, який створенню картини «Запорожці» віддав 12 років життя. На картині показано, як козаки пишуть листа турецькому султанові.

Другий мистецтвознавець. Зверніть увагу на центральну фігуру картини. Це кошовий отаман Іван Сірко. У нього мужнє обличчя, проникливий погляд. Усе в його постаті свідчить про силу і відданість. Саме такий отаман міг розгулювати на козацьких «чайках» по Чорному морю і здійснювати сміливі походи в Крим. Та й вся невеличка група козаків на картині — люди мужні, з обвітреними в боях обличчями. Таким не страшний ворог. Вони впевнені в своїй правоті, силі, вірять у своїх, товаришів. Козак з піднятою рукою ніби запрошує вас придивитися пильніше і побачити дим вогнищ. Списи, голови козаків. Увесь величезний простір заповнений людьми, які збиралися для захисту рідної землі від небезпечних південних та західних сусідів. Хоробрі запорожці кинули все заради однієї мети — захисту батьківщини.

Третій мистецтвознавець. «Плугатар ламав свого плуга, броварі й пивовари кидали свої кадовби й розбивали бочки, ремісник і крамар слав до біса і ремесло і крамницю, бив горшки в хаті. І все, що тільки було, сідало на коня», - так читаємо у повісті Гоголя «Тарас Бульба». Схожі й типи козаків, створені письменником і художником.

Учитель. З великою силою тема Запорізької Січі звучить у поезіях нашого земляка, уродженця міста Кременець, відомого польського поета Юліуша Словацького. У своїй «Пісні відпливаючих» Словацький захоплюється козаками — вірними захисниками рідної землі, оспівує їхню велич і звитягу. Епіграфом до нашого уроку ми взяли слова Словацького:

«Кожен козак хай підійме із праху

Камінь і візьме з собою на Січ».

Ці рядки розкривають основний задум поезії — діти повинні продовжити справу батьків. Ідеали запорожців повинні бути дороговказом і для сучасників XXI століття.

А тепер давайте знову повернемося до сторінок повісті. Усі події «Тараса Бульби» розгортаються на тлі прекрасної української природи. Послухайте, як поетично описав Гоголь український степ.

(Прослуховування в грамзаписі опис степу вдень).

Бесіда:

1. З яким настроєм виїхали козаки з рідного хутора? Чому?

2. Як картина природи передає їх настрій?

3. Про що думали вершники?

4. Що змінило їхній настрій?

5. Які слова змушують нас не тільки бачити степ, а й чути його звуки, відчувати запахи?

6. Які образи переважають (зорові чи слухові) в описі степу ввечері і вночі? Як змінюється степ увечері?

7. Яка частина опису вас найбільше схвилювала?

(Виразне читання вчителем уривка «Увечері весь степ зовсім змінився...)

8. Як ви думаєте, чому опис степу посідає таке значне місце у творі? Чому Гоголь вводить його саме у II розділі, де описана дорога козаків з дому на Запоріжжя?

Підсумок уроку.

Учитель. Степ зв'язує два світи: домівку Бульби і Запорозьку Січ. Степ тут символічний образ батьківщини. Пейзаж у Гоголя —- вияв авторських ліричних почуттів, своєрідний емоційно-художній підтекст, що підкреслює співвідношення картин природи і долі героїв. Степ, ніби мати, прийняв їх у свої зелені обійми, і недарма над степом в'ється чайка.

У І розділі мати «зі слізьми, як степова чайка, вилася над своїми дітьми». Ідучи степом, Остап і Андрій ще заполонені думками про матір і вже сповнені надій про славне життя на Січі. І мати, і степ поетично зливаються в один образ — символ матері-вітчизни. Борючись з ворогами, Остап, Андрій і Тарас будуть захищати домівку і оцей широкий, прекрасний степ.

Герої не помирають, бо впевнені, що не загине їхня справа. Смерть, зображена в повісті Гоголя, освячена ореолом доблесті. Помираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їх не марна, а потрібна для перемоги. В цій вірі — оптимізм повісті, її героїчний пафос, утвердження перемоги життя.

Домашнє завдання: вивчити напам'ять уривок «Степ ввечері»; написати твір-мініатюру: «Як я уявляю собі Запорізьку Січ».

1.4 Урок № 4. Тема. Порівняльна характеристика Остапа і Андрія

Мета уроку: навчити узагальнювати матеріал, вчити вмінню характеризувати героя твору, показати велич подвигу Тараса, розкрити трагедію батька, що втратив синів; виховувати громадянські почуття.

Тип уроку: урок-діалог читача та героїв.

Обладнання: ілюстрації Е.Кібріна «Смерть Тараса», Портрет Остапа», "Портрет Андрія», «Остап перед стратою».

Хід уроку

Епіграф:

Нема з нас нікого, рівного йому в доблесті.

М.Гоголь. «Тарас Бульба»

1. Вступне слово вчителя.

2. ОСС № 1

Образ Тараса Бульби

3. ОСС №2

Порівняльна характеристика Остапа і Андрія

Підсумок уроку.

Домашнє завдання: скласти план-характеристику літературних образів Остапа і Андрія.

Урок № 5.

Тема. Порівняльна характеристика Остапа і Андрія.

Мета уроку: систематизувати отримані знання, вчити учнів виділяти в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв, формувати в учнів уміння і навички порівняльної характеристики літературних героїв; виховувати почуття обов'язку.

Тип уроку: розвиток зв'язного мовлення.

Обладнання: ілюстрації Е.Кібріна до повісті.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя про принцип порівняльної характеристики літературних героїв.

2. Відбір матеріалу для порівняльної характеристики Остапа та Андрія.

3. Робота за ілюстраціями Е.Кібріна «Портрет Остапа», «Портрет Андрія», «Остап перед стратою».

4. Складання плану.

5. Усний переказ за планом.

6. Написати твір-аналіз за даним планом.

7. Домашнє завдання: написати твір-мініатюру «Моє розуміння вчинків Андрія та Остапа».

2. Система уроків по вивченню творчості Гоголя та повісті „Тарас Бульба”( 8 уроків)

1-й урок присвячується підготовці учнів до сприйняття художнього тексту, тому приводимо зміст та методичний коментар починаючи з 2-ого уроку.

2.1 Урок 2. Коментоване читання першого розділу повісті «Тарас Бульба», знайомство з героями, усне малювання. Опис, портрет, діалог. Значення експозиції в літературному творі

У процесі роботи над художнім текстом учитель буде деталізувати окремі факти й події, що стосуються історичної епохи. Так, учням цікаво буде довідатися, де й у який час училися сини Тараса Бульби (у першому розділі вказується, що вони вчилися в київській бурсі, а в другій говориться: «вони були віддані на дванадцятому році в Київську академію», однак і тут слово «бурса» часто повторюється, говориться навіть про «республіканський пристрій бурси», про «голодну бурсу» і т.д.). Учитель пояснить, що Остап і Андрій були віддані саме в Київську академію, де провчилися не менш восьми років, жили ж вони в бурсі, тобто в гуртожитку для вихованців, про їжу повинні були піклуватися самі. Київська академія була відкрита в 1632 р. і називалася спочатку Києво-Могилянською колегією (з 1701 р.- київська академія). Вона була першою вищою школою на Україні й складалася з 8 класів, викладання в основному велося латинською мовою. По своєму рівню академія не поступалася західно-європейським університетам й академіям; навіть католицьке духівництво було змушено визнати цей факт, відзначаючи, що православні «школи й академію якусь зачали й дітей вчать» .

Наприкінці XVI - початку XVII ст. у житті українського народу настає корінний поворот - початок народно-визвольних повстань, на чолі яких стояли Северин Наливайко (1594-1596 р.) і Яків Остряниця, або Острянин (1638 р.). Бачачи в цих повстаннях сюжетну основу повісті «Тарас Бульба», сучасні дослідники стверджують, начебто Гоголь показав два походи запорожців: «Перший з них нагадує за своїми мотивами ті повстання, які відбувалися після проголошення Брестської унії в 1596 році, що позбавила український народ права на національну самобутність і поставила його в рабську залежність від польських магнатів. Запорожці довідуються, що ксьондзи у свої тарадайки «...запрягають уже не коней, а просто православних християн» і що «...гетьман, засмажений у мідному бику, лежить у Варшаві». Саме так загинув в 1597 р. Наливайко, що очолив повстання проти польських й українських магнатів-землевласників і шляхти. Другий похід у повісті очолив гетьман Остряниця і його радник Гуня. Це історичний факт, що стався до 1638 р. Виходить, маються на увазі повстання, розділені майже півстоліттям. У творі ж час між двома походами запорожців здається набагато меншим³.

Необхідно зробити уточнення. У повісті «Тарас Бульба» Гоголь не зображує похід Наливайка, однак страшна й жорстока страта гетьмана вразила запорожців, стала першопричиною їхнього виступу. От як Гоголь описує загальне потрясіння, викликане повідомленням про жорстоку страту гетьмана: «Заколихалася вся юрба. Спочатку на мить пронеслося по всьому березі мовчання, що встановлюється перед жорстокою бурею, і потім раптом здійнявся шум, і весь заговорив берег... Тепер уже всі хотіли в похід, і старі й молоді; всі, із ради всіх старшин, курінних, кошового й з волі всього запорізького війська, поклали йти прямо на Польщу, помститися за все зло й образу віри й козацької слави...»

Читання й коментування першого розділу повести повинне вирішувати кілька завдань: не тільки ввести в поетичний світ письменника, прилучити до мистецтва слова, навчити «читати» художні деталі, але й відтворити особливості історичної епохи - більш ніж двовікової боротьби українського народу за свою національну самобутність, боротьби, що зажадала граничної напруги сил і викликала глибоке патріотичне почуття, масовий героїзм, що породив цільні героїчні характери.