101309 (Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку)
Описание файла
Документ из архива "Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "менеджмент" из 2 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "книги и методические указания", в предмете "менеджмент" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "101309"
Текст из документа "101309"
Тема 1. Управління інноваційним розвитком підприємств: основні поняття, принципи, методи та функції
1. Вплив інноваційної діяльності на різні сторони життєдіяльності суспільства
У наш час результати інноваційної діяльності, ініційованої прискоренням темпів науково-технічного прогресу (НТП), істотно позначаються на усих аспектах розвитку людського суспільства, змінюють саме середовище життя і діяльності людини, способи забезпечення його існування і розвитку.
2. Поняття інновації, інноваційної діяльності, інноваційного процесу
З погляду конкретних підприємств інноваційну діяльність необхідно розглядати як один із основних засобів їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього середовища.
Так, інноваційна діяльність – це вид діяльності суб’єктів господарювання, спрямований на появу нових або удосконалених рішень, оформлених в інноваціях [22].
Специфіка інноваційної діяльності пов’язана з довгостроковим характером отримання результатів, підвищеним ризиком, непередбачуваністю результатів, потенційно високими прибутками [24]. Крім того, інноваційна діяльність означає відмову від укорінених схем організації, вона не може покладатися ні на одну з форм стандартизації [23].
Інноваційний процес розглядається з різних позицій та з різним ступенем деталізації [21]. По-перше, як паралельно-послідовне здійснення науково-дослідної, науково-технічної, виробничої діяльності та маркетингу. По-друге, як етапи життєвого циклу нововведення і інновації від виникнення ідеї до її розроблення та поширення. По-третє, як процес інвестування і фінансування розроблення та поширення нового виду продукту чи послуги.
Тобто інноваційний процес означає процес створення, впровадження і поширення інновацій.
Основною сутністю інновації і інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело доходу.
З позицій лінгвістики інновація визначається як нововведення, новизна, новина (відчувається наявність результату); як зміна, оновлення, відновлення (відчувається наявність процесу).
Філософське тлумачення зводиться до акцентування уваги на нових знаннях і вирішенні протиріч.
Психологи, перш за все, розглядають конфлікти, способи їх вирішення та синергетичні ефекти, яких досягають команди інноваторів.
У технічних науках увага приділяється технологічній проблемі змін принципово нових технологій.
В економіці фіксується не тільки процес впровадження, але й широкомасштабне рентабельне використання нововведення.
Існуючі визначення інновації як економічної категорії можна систематизувати таким чином [21]:
-
як процес (Б. Твісс, Т. Брайан, В. Раппопорт, Б. Санто, С. Валдайцев та ін.);
-
як систему (М.Лапін, Й. Шумпетер);
-
як зміну (Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. Водачек та ін.);
-
як результат (А. Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич, Р. Фатхутдінов, Е. Уткін та ін.).
Основні трактування сутності поняття “інновації” наведені в додатку А.
Аналіз існуючих визначень поняття “інновація” дозволяє зробити деякі висновки про необхідність відповідності їх встановленим вимогам [2, 3]:
- спрямованість інновацій на досягнення економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або інших видів ефекту, що, в свою чергу, підвищує ефективність функціонування підприємства, яке їх впроваджує;
-
охоплення всіх сфер діяльності підприємства (організаційно-технічної, економічної, виробничої, соціальної, технологічної, екологічної і т.д.);
-
спрямованість на створення конкурентоспроможних товарів і послуг, які б задовольняли потреби споживачів.
Таким чином, по-перше, доцільніше було б не ототожнювати поняття нововведень та інновацій. Так, вкласти інвестиції в розроблення нововведення – це лише половина справи. Головне – впровадити нововведення, перетворити його на інновацію, тобто завершити інноваційну діяльність, отримати позитивний результат і продовжити дифузію інновацій. Для розроблення нововведення потрібно проводити маркетингові дослідження, НДДКР, організаційно-технологічну підготовку виробництва, виробництво й оформити результати [30].
Крім того, нововведення – це предмет інновації. Також нововведення і інновації мають різні життєві цикли. Так, нововведення охоплюють розроблення, проектування, виготовлення, використання, устаріння; інновації – це зародження, дифузія, рутинізація.
По-друге, неправомірно відносити до самої трактовки поняття “інновація” етапи її появи. Це більше стосується інноваційної діяльності, результатом якої можуть бути нововведення або інновації.
Таким чином, інновація – це кінцевий результат нововведень, спрямований на досягнення відповідного ефекту та створення нових або удосконалених конкурентоспроможних товарів (послуг, технологій і т.д.), що задовольняють потреби споживачів, може охоплювати всі сфери діяльності підприємства і сприяє розвитку та підвищенню його ефективності [2].
3. Класифікація інновацій
Інновації класифікують за такими ознаками [3] :
-
за сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські;
-
за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процесні (нові технології, методи керування, організаційні форми і т. п.);
-
залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонерні), ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифікують (модернізації);
-
за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку;
-
за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому;
-
за механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні, неуспішні;
-
за відношенням до попереднього стану процесу: ті, що заміняють; ті, що відміняють; ті, що відкривають; ретроінновації;
-
за обсягом: точкові, системні, стратегічні;
-
за ступенем інтенсивності: “бум”, рівномірні, слабкі, масові;
-
за рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки управління.
4. Етапи виникнення інновації
На основі вищевикладеного подано комплексну схему появи інновацій (рис. 1.1), яка характеризує процес створення радикальної або революційної інновації [22].
Рисунок 1.1 – Схема виникнення інновації [22]
5. Типи шляхів економічного розвитку
У загальному випадку виділяють два типи ринкових стратегій функціонування суб'єкта господарювання [32]:
1) стабілізаційні – збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку і т.п.;
2) розвиваючі – розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т. п.
Однак, як показує практика, перші можуть принести тимчасовий успіх і не можуть забезпечити тривале виживання підприємств на ринку відповідно до їх місії і прийнятої мотивацією бізнесу.
Загалом, розвиток суб'єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому може бути забезпечено різними шляхами. Розглянемо їх.
Екстенсивний, який передбачає розширення обсягів виробництва і збуту продукції. Відбувається в умовах ненасиченого ринку за відсутності гострої конкуренції, в умовах відносної стабільності середовища господарювання. Повязаний зі зростаючими витратами ресурсів.
Таким чином, за умов екстенсивного типу економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, факторів виробництва і незмінного рівня технічної основи виробництва. До екстенсивних факторів економічного зростання відносять:
-
зростання обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології;
-
зростання кількості зайнятих робітників;
-
зростання обсягів споживаної сировини, матеріалів, палива та інших елементів обігового капіталу [3].
Такий шлях економічного розвитку призводить до технічного застою, при якому кількісне зростання випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом і в результаті має затратний характер. У наш час у більшості регіонів світу даний підхід практично вичерпав себе внаслідок того, що наявні ринки вже заповнені товарами.
Інтенсивний науково-технічний, який передбачає використання досягнень науки і техніки для удосконалення конструкцій і технологій виробництва традиційних (модернізованих) продуктів з метою зниження собівартості їх виробництва, підвищення якості, а в підсумку - підвищення конкурентноспроможності. Перехід на даний шлях розвитку відбувається в міру насичення ринків, вичерпання дефіцитних ресурсів, зростання конкуренції товаровиробників.
Таким чином, за умов інтенсивного типу економічне зростання досягається шляхом якісного вдосконалення усієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва для збільшення масштабів випуску продукції. До інтенсивних факторів економічного зростання відносять:
-
прискорення науково-технічного прогресу (запровадження нової техніки, технологій шляхом оновлення основних фондів і т.д.);
-
підвищення кваліфікації робітників;
-
поліпшення використання основних та обігових коштів;
-
підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок кращої її організації [3].
Інноваційний науково-технічний, який передбачає безперервне оновлення асортименту продукції і технологій її виробництва, удосконалення системи управління виробництвом і збутом.
Аналіз факторів економічного зростання інтенсивного типу розвитку підтверджує близькість з основними характеристиками інноваційного типу і простежити точну межу між ними дуже важко. Тому інноваційний тип розвитку економіки повинен базуватися на факторах інтенсивного зростання і бути його логічним продовженням (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Співвідношення факторів економічного зростання для різних типів економічного розвитку [2]
Фактори економічного зростання | Екстенсивний розвиток | Інтенсивний розвиток | Інноваційний розвиток |
Зростання обсягів виробництва | +++ | +++ | ++ |
Розвиток продуктивних сил | + | +++ | +++ |
Зростання технічного рівня і якості продукції | ++ | +++ | |
Зростання обігового капіталу | +++ | ++ | ++ |
Зростання обсягів інвестицій | +++ | +++ | ++ |
Прискорення науково-технічного прогресу | ++ | +++ | |
Оновлення основних засобів виробництва | + | ++ | +++ |
Економічне використання природних ресурсів | + | ++ | |
Поліпшення фінансових показників | ++ | +++ | |
Поліпшення показників зовнішньоекономічної діяльності | ++ | +++ | |
Підвищення ефективності господарської діяльності | ++ | +++ | |
Прогресивність структури господарювання | ++ | +++ | |
Зростання частки споживання | ++ | +++ | |
Ощадливість виробництва | ++ | +++ | |
Поліпшення стану соціальної сфери | ++ | +++ | |
+++ - фактор економічного зростання відіграє вирішальну роль; ++ - фактор економічного зростання відіграє значну роль; + - фактор економічного зростання відіграє незначну роль. |
Необхідність коригування традиційних поглядів на напрямки і шляхи інноваційного розвитку вітчизняних підприємств визначається так [14].
1 В умовах відсутності дефіциту товарів і наявності гострої конкуренції виробників безглуздо випускати продукцію, навіть ефективну у виробництві і технічно досконалу, але яка не відповідає потребам і запитам споживачів, переваг якої ніхто за межами підприємства-виробника не оцінив.