60726 (Англія – від англосаксонських королівств до Вільгельма Завойовника ( V–XI ст.))

Конспект уроку

з історії середніх віків в 7 класі

студентки – практиканта IV курсу історичного факультету

Миронюк Оксани Ігорівни

Тема : Англія – від англосаксонських королівств до Вільгельма Завойовника ( V – XI ст.).

Мета : встановити риси в розвитку Англії даного періоду ; з’ясувати, як Британія стала Англією ; охарактеризувати зміни, що сталися в Англії після завоювання її норманами; формувати вміння на підставі знайомства з окремими фактами, визначити, які риси історичного явища вони характеризують.

Тип уроку : комбінований.

Обладнання: підручник, карти «Англосаксонські королівства», «Норманське завоювання Англії».

Основні поняття та терміни : лорд, Денло, барони, шерифи, «Книга страшного суду».

Основні дати : 829 р., 1042 р., 1066 р.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності.

Оголошення теми та основних завдань уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Бесіда за запитаннями.

1. Коли розпочалась Столітня війна ?

2. Які країни були учасниками Столітньої війни ?

3. Які були причини війни ?

4. Що таке Жакерія ?

5. Хто така Жанна д’Арк? Яка її історична заслуга ?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

2. Англосаксонська доба

На початку нашої ери Британію (сучасна Великобританія) населяли народи, які належали до кельтської мовної групи, найбільш чисельними з яких були бритти. В ІІІ ст. завершилося завоювання острова римлянами і утворилася провінція Британія. В її південно – східних та центральних районах проживало змішане бритто – римське населення, а решта території залишалася кельтською. Вже на межі ІІІ – ІV ст. римська Британія стала жертвою морських набігів германських племен. Переважно це були сакси, однак невдовзі до них приєдналися пікти з острова Іберія (Ірландія). Дещо пізніше кельтські племена скоттів захопили північну частину Британії і від імені свого племені назвали її Шотландією.

На початку V ст. виникла серйозна загроза Риму з боку готів, і тому на захист Вічного міста вирушили римські війська і з Британії. Впродовж декількох наступних років острів залишили і римські колоністи.

В Британії розпочалося відновлення кельтської мови та звичаїв. Однак так зване «кельтське відродження» було короткочасним, і вже з середини V ст. на острів обрушились германці – юти, англи та сакси. Кельти чинили їм героїчний, проте безуспішний опір. Рятуючись від безжальних завойовників, деяка частина кельтського населення втекла на континент. Вони переселилися на півострові Арморіка і дали йому ім’я своєї батьківщини, яке зберігається і до сьогодні, – Бретань.

На початку VІ ст. бритти та залишки нащадків римлян завдали германцям ряд поразок і тимчасово призупинили їхній натиск. Спогади про цю епоху збереглися в легендах про хороброго короля Артура та рицарів Круглого столу. Однак наприкінці VІ ст. в руках завойовників опинилась більша частина Британії і на цих землях загарбники утворили сім королівств.

Три з них – Нортумбрія, Мерсія та Східна Англія – займали північні та центральні райони півострова та належали англам. Три королівства на півдні – Уессекс, Суссекс та Ессекс – перебували під владою саксів. Сьоме королівство – Кент, яке знаходилось на південному сході, було володінням ютів. На перших порах завойовники розмовляли на різних діалектах, та з часом найбільш вживаною стала мова англів. Лише згодом її почали називати англійською, а саму країну – Англією. Єдиний народ, в якому поєднались загарбники та підкорені, увійшов в історію під назвою англосакси.

Верхівку англосаксонського суспільства складали великі землевласники – лорди (сеньйори). В той час більшість селян була вільною, однак поряд існували раби та напівзалежне населення.

Кельтська Британія стала християнською ще в часи римського панування тут. Проте, завойовники повернули її до язичництва, тому роль місіонерів взяли на себе незалежна ірландська церква та римсько – католицьке духовенство. Наприкінці VІІ ст. процес християнізації, в цілому, завершився.

Англосаксонські королівства вели між собою невпинну боротьбу за лідерство, і, врешті-решт, найбільшого впливу набув Уессекс. У 829 р. його король Екберт об’єднав під своєю владою всі англосаксонські королівства. Посилення королівської влади супроводжувалося створенням нового органу влади – «рада мудрих», яка складалась з наймогутніших землевласників та відігравала важливу роль у вирішенні державних справ.

Необхідність об’єднання пояснювалась й існуванням зовнішньої загрози – з ІХ ст. розпочались спустошливі набіги норманів на Англію. Завдяки своєму географічному розташуванню, Уессекс потерпав менш за решту королівств тому і став центром опору завойовникам.

1. Англія та вікінги. Король Альфред Великий

Об’єднання Англії не врятувало її від вторгнення норманів, серед яких переважали датчани. Просування загарбників вглиб англійських територій вдалося зупинити королю Альфреду Великому, який створив міцне професійне військо, побудував потужний флот та звів сильні прикордонні укріплення. Такими засобами король зміг протистояти завойовникам і навіть отримати над ними ряд перемог. Більше того, Альфред змусив підписати датчан підписати договір, за яким Англія ділилася на дів частини : південно – західну з цетром Уессексі, що відходила до Альфреда, та північно – східну, що залишалася в руках скандинавів. Остання отримала назву Області Датського права, або ж англійською – Денло.

Король Альфред був не лише невтомним воїном, але і мудрим державцем. Він відкривав школи для дітей та запрошував викладати в них відомих на той час вчених, в тому числі й іноземців. Більше того, сам король опанував латинь і особисто приймав участь у перекладі на англійську мову багатьох творів. Саме при ньому почали вести так звану «Англосаксонську хроніку», куди записувались всі важливі події того часу. Король Альфред зібрав всі англосаксонські закони, що були до нього, та доповнивши їх більш пізніми королівськими постановами, створив звіт законів – «Правду короля Альфреда».

Всі перетворення, що втілив у життя король, досить скоро дали бажанні результати, чим і скористалися його наступники, які перешли в наступ на датчан. В середині Х ст. король Едгар приєднав Денло до Англійського королівства.

Наприкінці Х ст. почалося стрімке посилення Данії, в той час як Англія виснажувала себе частими внутрішніми міжусобицями та суперечками, що привело до того, що в 1013 р. вона знову була завойована датчанами. Після цього вона стала складовою частиною великої морської держави датського короля Канута Могутнього, куди також входили Данія та Норвегія.

Канут проводив в Англії розумну політику, зокрема, він підтримував добрі стосунки із місцевою знаттю, шанував місцеві звичаї та традиції, підтримував церкву. Проте його наступники проводили зовсім іншу політику, що врешті-решт привело до того, що англосакси повстали та в 1042 р. повалили владу датчан. На престол зійшов представник англосаксонської династії Едуард Сповідник.

2. Нормандське завоювання Англії

В дитинстві королю Едуарду разом з батьками довелося рятуватися від норманів на півночі Франції, в Нормандії, звідки родом була його мати. Вона доводилася тіткою нормандському герцогу Роберту Дияволу, який уславився своїми злодіяннями, розбійними нападами та військовими подвигами.

Оскільки король Едуард помер бездітним, після його смерті на англійський престол претендувало одразу ж два претенденти : Гарольд – брат овдовілої королеви, та Вільгельм, син Роберта Диявола. Хороброго та розумного Гарольда любив народ та покійний король. Помираючи, він призначив Гарольда своїм спадкоємцем, а англійська знать звела його на престол. Однак сміливий та підступний Вільгельм заявив, що король Едуард заповідав англійську корону саму йому. Такі претензії нормандця підтримав також папа римський. Вільгельм зібрав з усієї Європи лицарів, які рвалися до пригод та наживи, і, перепливши Ла-Манш, висадився на півдні Англії.

За три тижні до цієї події Гарольд відбив несподіваний напад норвезького короля, і тепер його поріділе військо складалося в основному із сільського ополчення, що було поспіхом набрано. Гарольду протистояла майже втричі більша ворожа армія нормандців, ядро якої складала кіннота. Англосакси боролися з виключною мужністю, однак перевага була не на їх стороні. В жовтні 1066 р. в битві біля міста Гастінкс вони зазнали поразки, а найкращі воїни разом з королем Гарольдом загинули на полі бою. Фактично, країну було нікому захищати, і Лондон добровільно відкрив переможцю ворота. Нормандський герцог став королем Англії Вільгельмом Завойовником.

В подальшому англосакси неодноразово піднімали повстання, але щоразу Вільгельм жорстоко їх придушував. Він відбирав землі непокірної англосаксонської знаті та роздавав їх рицарям-завойовникам. Згодом з них виникли великі землевласники – барони.

Король наділяв землею поступово, в міру того, як відбирав її у місцевого населення. Тому володіння баронів були розкидані по різних місцях. Це заважало створенню небезпечних для короля великих незалежних князівств. Як результат, в Англії королівська влада була міцнішою, аніж в інших країнах тогочасної Західної Європи.

Крім того, на відмінно від решти країн Європи, тут діяло таке правило : «Васал мого васала є моїм васалом». На практиці це означало, що всі рицарі, чиїми б васалами вони не були, змушені були нести службу в королівському війську.

Вільгельм наказав поділити країну на невеликі графств, в кожному з яких було побудовано замок-фортецю, щоб утримувати в покорі переможений народ. На чолі графств стояли шерифи, яких призначав король. Щороку вони повинні були звітувати перед ним у королівському палаці, в спеціальній палаті Шахової дошки, біля столу, який був вкритий клітчатою скатертиною

Для того, щоб точно знати, в якій кількості і чим володіють його піддані та які з них потрібно стягувати податки, Вільгельм провів земельний перепис. Під страхом смертної кари заборонялось що – небудь приховувати, тому книгу, в якій велися всі записи, назвали «Книгою страшного суду». Багато вільних селян, що не розуміли французької мови нових господарів, зараховували до числа залежних.

IV. Закріплення матеріалу уроку

Бесіда за запитаннями.

1. Коли і за яких обставин сталося об’єднання всіх англосаксонських королівств ?

2. Що зробив король Альфред Великий для зміцнення держави та відсічі датчанам ?

3. Коли відбулося завоювання Англії Вільгельмом завойовником ? Яких заходів він вжив для того, щоб посилити королівську владу ?

V. Домашнє завдання

Опрацювати § 12.

А також додаткове завдання на вибір учнів :

1. Що було спільного та відмінного між «Правдою короля Альфреда» та «Салічною правдою» Хлодвіга ? Відповідь викладіть у вигляді таблиці або тезами.

2. Які основні наслідки та значення мало нормандське завоювання Вільгельма для Англії ?

Література використана у процесі підготовки до уроку:

1. Агибалова Е.В., Донской Г.М. Методическое пособие по истории средних векав. – М.: Просвещение, 1988. – 336 с.

2. Гісем О.В. Історія стародавнього світу. Історія середніх віків. 6-7 клас : наочний довідник. – К.; Х.: Веста, 2006. – 152 с.

3. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія. Історія середніх віків. Конспекти уроків. 7 клас. – Тернопіль : Навчальна книга, 2007. – 360 с.

4. Подоляк Н.Г. Історія середніх віків. – К.: Генеза, 2007. – 240 с.

5. Подоляк Н.Г., Хірна О. О. Всесвітня історія. – К.: Фаренгейт, 2000. – 288 с.

Підписи :

студентки - практиканта : Миронюк О.І. /__________/

вчителя : Єрахтіна О.В. /__________/

керівника практики : Ігольнікова Г.І. /__________/