56877 (Відлига Хрущова), страница 4

У літературу і мистецтво приходить блис­куче, талановите покоління шістдесятників як прояв опору політично різних соціальних верств населення існуючому режимові. Багато з них зазнали переслідувань: Е.Сверстюк, І. Світличний, Л. Костенко, М.Вінграновський, І. Драч,О. Довженко тощо.

Влада намагалась втримати будь-що на­род під контролем і проводити дестабілізацію тільки у визначених межах. Це викликало опір і прояви дисидентства (рух незгодних з режи­мом). Проти останніх були застосовані полі­тичні репресії — за ст. 62 — «антирадянська агітація і пропаганда». Серед них — активісти Української робітничої селянської спілки (1959—1961), керованої Л. Лук'яненком, який був засуджений до страти, що замінили п'ятнадця­тирічним ув'язненням та десятирічним заслан­ням. В такий спосіб М.С.Хрущов порвав зв'яз­ки з інтелігенцією і налаштував проти себе її частину. Це готувало його падіння.

Секретар: Слово надається свідку.

Студент-експерт: В квітні 1964 р. відміча­лось 70-річчя з дня народження М.С. Хрущова. Йому було присвоєно звання Героя Радянсь­кого Союзу, вручена четверта Золота Зірка. Вручаючи нагороду, Голова Президії Верхов­ної Ради СРСР Л.І. Брежнєв, звертаючись до Хрущова, сказав: «Радянські люди завжди вдячні вам за те, що ставши біля керма партії, Ви про­явили мужню ініціативу в розкритті культу осо­би Сталіна і очолили велику роботу по усунен­ню шкідливих наслідків в різних галузях життя. Ви відродили ленінські норми партійного і гро­мадського життя, відродили безсмертний дух Леніна у всій його чистоті і правдивості». Сла­вослів'я вилилось із вуст членів президії, сек­ретаріату ЦК КПРС. Так поступово складався культ самого Хрущова. До 70-річного ювілею Хрущова Політвидав випустив останній, вось­мий том зібрання промов і документів Хрущо­ва.

І ось жовтневий Пленум 1964 року. За де­в'ять місяців 1964 року він 135 днів провів у поїздках. Намічена ним перебудова вела до дальшої дезорганізації народного господар­ства. Наростала напруженість відносин Хру­щова з керівними кадрами. Він був винен в тому сам, відкрито відкладаючи колективність, вважаючи, що у нього немає гідних соратників, до думки яких треба прислухатись. Нетерпи­мою була і його зовнішня поведінка. Нарос­тав волюнтаризм в політиці і суб'єктивізм в керівництві. Ввечері 12 жовтня 1964 р. Л.І.Брежнєв подзвонив на дачу в Піцунду, де Хрущов був на відпочинку, і від імені Президії ЦК наполегливо його попрохав перервати відпустку і приїхати в Москву: розглядається питання, пов'язане з восьмою п'ятирічкою і листопадовим Пленумом ЦК по сільському гос­подарству.

У другій половині дня 13 жовтня Хрущов разом із Мікояном прилетіли в Москву, прямо пішли в Кремль. На за­сіданні Пре­зидії ЦК висту­пили всі члени і кандидати, секретарі ЦК КПРС. Дії, стиль і методи керів­ництва Хрущо­ва піддались гострій і сер­йозній критиці. Спочатку Хрущов почав виправдовуватись, не визнавав помилок. Але далі зрозумів, що йому не встояти. Йому надали останнє слово.

Секретар: Останнє слово Хрущову.

Хрущов: «Ви тут багато говорили про мої нега­тивні якості і дії, і про позитивні теж, за це вам спа­сибі. Я з вами боротись не збираюсь, і не можу. Я ра­зом з вами боровся з антипартійною групою у 1957 році. Вашу чесність я оцінюю. Я по-різному відносив­ся до вас і вибачаюсь за грубість, яку допускав. Вибач­те мені за це.

Я багато не пам'ятаю, про що тут говорили, але головна моя помилка в тому, що я проявив слабість і не бачив помилок. Я намагався не мати два пости, але ви ж їх самі мені дали. Моя помилка в тому, що я не поста­вив це питання на ХХІІ з'їзді КПРС. Але щодо Академії наук СРСР, то я визнаю, що допустив щодо неї по­милку, в чому вибачаюсь.

Тут багато говорили про кукуру­дзу, але майте на увазі, що кукуру­дзою і надалі прийдеться вам займа­тися.

Про Суецьку кризу. Так, я був ініціатором. Гордився і горджусь цим. Карибська криза. Це питання ми розглядали не раз і все відкладали.

Берлінська криза. Визнаю, що я допустив помилку, але разом з тим горджусь тим, що все так добре було зроблено і так добре закінчилось.

Щодо поділу обкомів партії на промислові і сільські. Я вважав і вва­жаю, що рішення про це було прий­нято правильно.

Я розумію, що мене, моєї пер­сони уже нема, але я на вашому місці зразу мою персону не відкидав би... Я не прошу у вас милостині. Виходячи зі сцени, повторюю: боротися з вами не збираюся і чернити не буду, бо ми з вами однодумці. Я тепер пе­реживаю і радію, що настав період, коли члени Пре­зидії ЦК почали контролювати діяльність Першого секретаря ЦК і говорити повним голосом.

Хіба я культ? Ви мене облили брудом, а я кажу: «Правильно». Хіба це культ? Сьогоднішнє засідання Президії ЦК — це перемога партії. Я думав, що мені треба піти. Я сам бачу, що не справлюсь із справою, ні з ким із вас не зустрічаюсь. Я відірвався від вас. Ви мене сьогодні чудово за це критикували, а я і сам переживав за це.

Я в кістки і більярд ніколи не грав. Я завжди був на роботі. Я дякую за надану можливість мені піти у відставку. Життя мені більше не потрібне. Прошу вас, напишіть за мене заяву, а я її підпишу. Я готувався зробити це в ім'я інтересів партії. Я 46 років був у партії. Може, ви надасте якусь почесну посаду, але я вас про це не прошу. Де мені жити — вирішуйте самі. Я готовий виїхати куди завгодно. Ще раз спасибі вам за спільну роботу на протязі ряду років і за вашу го­товність дати мені можливість піти у відставку».

Суддя: Суд засуджує стиль і методи керів­ництва М.С. Хрущова, прояви культу особи, виз­нає неможливим залишення його на посадах Першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР.

На ці посади Пленум ЦК КПРС рекомендує Л.І.Брежнєва (І секретар ЦК КПРС) і О.М.Косигіна (Голова Ради Міністрів СРСР).

Виділити М.С. Хрущову персональну пен­сію — 400 крб. на місяць, машину ЗІЛ з приват­ним номером. Він має право користуватись ме­дичною допомогою Кремлівської лікарні і спе­ціальним квитком. Крім дачі, зберегти за ним квартиру на Арбаті.

Викладач: Відставка М.С.Хру­щова знаменувала завершен­ня цілого періоду в житті краї­ни. Хрущов увійшов в історію як діяч, що в складний час відва­жився сказати правду про сталінські злочини і взяв курс на оновлення, олюднення соці­алізму. Але підвела його тра­диційна, вихована в сталінські роки вождистська психологія, неготовність серйозно сприй­мати колективне керівництво. Борець з культом особи, сам ви­явився його жертвою, не витри­мав іспиту владою, покладався на все ті ж вольові методи ке­рівництва.

11.09.1971 р. про смерть пенсіонера М. Хрущова деяким центральним газетам дозволи­ли надрукувати дрібним шриф­том коротенькі повідомлення на останніх сторінках. На його мо­гилі стоїть виконаний скульп­тором Е. Нєізвєстним пам'ят­ник: бронзова голова М. Хрущова на тлі чор­но-білого муру. Контраст кольорів символізує протиріччя і парадокс як хрущовської ери, так і самого колишнього Першого секретаря ЦК КПРС.

Підсумок заняття.

Оголошення оцінок, тим, хто були «дійовими особами». У решти студентів — перевірка виконан­ня проблемних завдань уроку.

11