56877 (Відлига Хрущова), страница 3

Розкриття злочинів Сталіна викликало кризу в деяких країнах народної демократії: Польщі (розстріл робітничої демонстрації у Познані) і особливо в Угорщині. Попереднє партійне керівництво тут просто розпалось, втративши довіру народу. Командування армії втратило контроль над збройними силами, а органи безпеки перестали функціонувати. Політичне бродіння в країні переросло в національно-де­мократичну революцію, яка швидко перерос­тала в антисоціалістичну. В Угорщину повер­тались десятки тисяч недавніх політичних емі­грантів, кордони країни були фактично відкриті. Радянські війська покинули Буда­пешт, хоч в Угорщині залишились. В місті по­чались вбивства колишніх працівників органів безпеки і розправи над окремими партійни­ми функціонерами. Були розгромлені устано­ви комуністичної партії; комуністи, що захища­ли будинок міському партії, загинули.

Ні Хрущов, ні інші радянські діячі не мали чіткої думки, що робити. На території Угорщи­ни знаходились Суслов, Мікоян, Жуков. В Бу­дапешті посольство СРСР очолював Ю. Андропов. Через кордон в Угорщину перекида­лись нові радянські дивізії. Врешті решт, Хру­щов прийняв рішення про необхідність зброй­ного втручання. Натомість угорський лідер Імре Надь заявив про вихід Угорщини з Варшавсь­кого Договору, про нейтралітет країни. З 23 по ЗО вересня 1956 в Угорщину було перекинуто 5 радянських дивізій, та в операції «Вихор» (ко­дова назва вторгнення в Угорщину) брали участь вже 2 армії в складі 9 дивізій та особ­ливий корпус у складі 3 дивізій. Були залу­чені повітрянодесантні частини. На світанку 4 листопада 1956 радянські війська за наказом маршала Конєва розпочали виконання постав­леного завдання: «допомогти зламати опір за­колотників, відновити законну владу та уряд країни».

Всього було задіяно близько 60 тис. ра­дянських солдатів та офіцерів. Війська пере­кидались в спішному порядку з Одеського та Прикарпатського округів, частина із складу угруповання генерала А.П. Гетьмана, що дис­локувалося в Румунії.

Угорські підрозділи майже не виявляли організованого опору. Бої з повстанцями (15 тис. чол.) відрізнялись запеклістю. Загинуло до 4 тис. угорців. За 7—9 днів опір був злама­ний. Ціна перемоги для радянських військ не мала значення — в боях загинуло 669 радянсь­ких солдатів і офіцерів, 1450 було поранено. Почались арешти. На 15 листопада радянсь­кими органами держбезпеки було заарешто­вано 1372 чол., велика кількість повстанців роз­зброєна. Комуністичний режим було віднов­лено.

Секретар суду: Слово студенту-експерту.

Студент-експерт: Після кількох років розряд­ки міжнародної напруженості (у II половині 1950-х років — на початку 60-х років) відноси­ни між СРСР і США знову по­чали погіршу­ватись, голов­ним чином в зв'язку з ситу­ації в Карибсь­кому басейні. США ще у 1960 році розірвали дипломатичні і торговельні відносини з Кубою, готували тає­мно інтервенцію на Кубу. Вона розпочалась в день народження Хрущова — 17 квітня 1961 р. Але інтервенція не вдалася. До 20 квітня сили вторгнення зазнали пораз­ки. Це привело до зближен­ня СРСР і Куби. СРСР по­дав допомогу кубинській армії.

В липні 1962 р. СРСР на прохання Фіделя Кастро розмістив на Кубі ракети середнього радіусу дії з ядерними боєзарядами і бомбардувальники, здатні нести ці боєзаряди.

Американська розвідка про це дізналась, США про­вели біля берегів Куби ма­неври (45 кораблів і 10 тис. морських піхотинців), збільшили число розві­дувальних польотів. Ра­кети були сфотографо­вані. СРСР при цьому не порушував норми міжнародного права, ос­кільки Куба була суве­ренною державою. США створили військові бази поблизу радянських кордонів на території Ту­реччини, Японії, Норвегії, Ірану, Італії, ФРН, де теж була розміщена ядерна зброя. США оголосили повну блокаду Куби. В Карибському регіоні згромадилась армада із 180 воєнних кораблів, які були в стані підвищеної готовності. На Фло­риді знаходилось 6 дивізій, додаткові війська перекидались на воєнну базу Гуантанамо на Кубі. 22 жовтня 1962 р. президент США Кеннеді виступив по радіо, оголосивши про бло­каду Куби і її причини. Радянська розвідка до­повіла про військові приготування США.

24 жовтня був оголошений протест проти блокади Куби з боку СРСР. На Кубі проводи­лась загальна мобілізація. Два радянські ко­раблі наблизились до лінії блокади за 500 миль від Куби. їх прикривав підводний човен. Хру­щов не хотів ризикувати, запропонувавши Кеннеді зустріч. Один із американських літаків був збитий. 26 жовтня Кеннеді віддав наказ про підготовку вторгнення на Кубу. Хрущов напи­сав ще одного листа, в якому просив проявити витримку, «щоб не почалась війна». Тепер уже

Микита Сергійович не відкидав факт присут­ності на Кубі радянсь­ких ракет. Американська блокада не мала сен­су, бо зброя уже була доставлена на Кубу.

Хрущов запропонував зняти блокаду і не втор­гатися на Кубу, натомість СРСР тоді забере і зни­щить зброю на Кубі. Ця пропозиція виявилась компромісом, що влаштовував обидві сторони.

Хрущов дозволив аме­риканським експертам оглянути радянські ко­раблі, перерахувати в трюмах на них ракети. За цю кризу в однаковій мірі відповідають і американські, і радянські керівники. Водно­час і Хрущов, і Кеннеді проявили у вирішаль­ний час розумну стриманість, зберегли конт­роль над плином подій і не дозволили спалаху конфронтації перерости у війну. Піднявся авторитет Кеннеді, а в СРСР — Хрущова, який зумів своєчасно зупинитись і по­ступитись. Разом з тим, світу після­воєнний період ще ніколи не був так близько до пропасті світової війни.

Секретар суду: Слово свідку подій.

Студент-експерт: Найважливіше значення мали реформи Хрущова у промисловості. В липні 1955 відбувся Пленум ЦК КПРС, присвя­чений НТП. Були прийняті рішення про при­скорення впровадження досягнень науки і тех­ніки в виробництво. Відбулись певні зрушення. Якщо в 1951-55 р. щорічно створювалося в се­редньому 869 зразків нової техніки, то в цілому в 1950-і рр. - 2580. Але НТР знайшла в СРСР своє місце. Хоча пе­реважно — у військовому вироб­ництві та впрова­дження ядерної зброї і ракетної тех­ніки, в освоєнні кос­мосу. СРСР 4 жовт­ня 1957 р. вивів на

навколоземну орбіту перший у світі штучний супутник Землі. 12 квітня 1961 р. відбувся пер­ший в історії людства пілотований політ. Пер­шою людиною-космонавтом став Ю. О. Гагарін. Вражаючим було і введення в експлуатацію льодоколу «Ленін» з ядерною силовою уста­новкою.

У 1957 р. була здійснена спроба реформи управління економікою, спрямована на обме­ження абсолютної влади величезного центра­лізованого бюрократичного апарату. Скасову­вались міністерства, і функції управління пере­давались до створюваних в регіонах радянсь­ких народних господарств (раднаргоспів). Ро­бота промисловості пожвавлювалась. Однак до заводів і фабрик, а тим більше до конкретних робітників реформа не дійшла, втім, це і не пе­редбачалось. Натомість М.С.Хрущов виношу­вав ще більш грандіозні плани переоблаштування країни і на XXII з'їзді КПРС у жовтні 1961 р. партія взяла курс на перехід до без­посередньої побудови комунізму. Створення матеріально-технічної бази комунізму плану­валось зробити за 20 років. Проголошувався «найважливіший» принцип КПРС: «Все в ім'я людини, все для блага людини».

Саме на шляхах нарощування традиційних галузей промисловості керівництво СРСР спо­дівалося «наздогнати і перегнати» капіталізм. Але це був хибний курс. НТР потребувала но­вих технологій, які не передбачали великої кількості металу. Але такі технології в Союзі не розроблялися. Втім, у середині 1960-х рр. в УРСР з'явилася нова галузь в промисловості — автомобілебудування (Запоріжжя). Розпочав­ся випуск найбільших у світі суховантажних суден і риболо­вецьких траулерів у Миколаєві. Було налагоджено ви­пуск нових типів пасажирських і транспортних літаків високого класу, реактивних повітряних лайнерів ТУ-104. Почався випуск серійного виробництва 5,2 тис. нових зразків машин, приладів і обладнання. За се­мирічку 1959—65 рр. виробництво

нових засобів автоматизації збільшилося у 4,2 р. Але всього цього було замало. Як і раніше, в Україні найрозвинутішими галузями промис­ловості залишались чорна металургія, вугледобування та електроенергетика. Дніпро став перетворюватися у справжню енергетичну ар­терію України. Металург, шахтар, будівельник посіли місце героїв кінофільмів, газетних на­рисів, навіть пісень.

Студент-експерт: Певний час після XX з'їзду КПРС в результаті вжитих заходів сільське гос­подарство республіки розвивалося досить ус­пішно. Це сталося внаслідок зміцнення мате­ріально-технічної бази колгоспів, радгоспів, де­якого розширення сфери товарно-грошових відносин. Заготівлі сільськогосподарської про­дукції змінились закупівлями. Зросли закупі­вельні ціни на зернові у 7 р. У 1957 р. Хрущов висунув утопічне завдання: «Найближчими ро­ками наздогнати США по виробництву м'яса, молока й масла на душу населення». Семи­річка планувала приріст обсягу валової сільськогосподарської продукції на 70%. Але на село коштів не вистачало, все йшло на роз­виток промисловості, на оборону. Основна надія покладалась на адміністративно-командні ме­тоди, що давали максимальні результати за мінімальні затрати. У роки семирічки тривало укрупнення колгоспів, безліч дрібних сіл і ху­торів були оголошені «неперспективними». В 1965 р. в Україні існувало 9,5 тис. колгоспів проти 13 тис. у 1950 р.

За вказівками зверху «вдосконалювалась» і вся система землеробства, що підтримувала мінімальну родючість землі в умовах дефіциту міндобрив і вологи в ґрунті, селяни навіть відмовились від парів. В 1959 р. після офіційного візиту М. Хрущова до США на полях у широких масштабах стала впроваджуватись ку­курудза, котра швидко витіснила традиційні сільськогосподарські культури. Це були при­мусові заходи.

З 1958 по 1963 посівні площі, зайняті куку­рудзою, зросли більш як удвічі, а валовий збір — у 1,3 р. Врожайність, втім, залишалась не­змінною — 25-28 ц/га. Впровадження кукуру­дзи призвело до порушення сівозмін, структу­ри ґрунтів, знизилась врожайність зернових. Становище у сільському господарстві усклад­нив неврожай 1963 р., хоч голоду вдалось уник­нути. Отже, ні цілина, ні кукурудза не розв'язали проблем у сільському господарстві. З 1958 по 1964 рр. обсяг валової продукції колгоспів і радгоспів збільшився тільки на 3%. Держава у 1963 р. змушена була купувати хліб за кордо­ном — в Австралії, Канаді.

Секретар суду: Слово надається свідкові...

Свідок: Починаючи з 1959 р., рівень життя народу погіршується. Почастішали збої в сис­темі постачання продуктами харчування, гос­тро відчувається дефіцит промислових товарів, особливо негативний вплив мала грошова ре­форма 1961 р., внаслідок якої зросли ціни. Впав добробут населення. Усе це — результат «хрущовських» реформ.

Секретар суду: Суттєві зміни в житті на­селення відбулися, зокрема, істотне підвищен­ня зарплат: з 642 у 1950 році до 806 крб. Замість оплати праці колгоспникам у 1960 році один раз на рік було введено щомісячне, по­декуди поквартальне грошове і натуральне авансування. Грошова оплата колгоспників зросла в чотири рази. У 1956 р. на 80% було збільшено розміри пенсії — максимальна ста­новила 1200 крб, мінімальна — 300 крб. У 1964 році почали виплачувати пенсії колгоспникам — мінімальна складала 12 крб. У 1956 р. було ліквідовано кримінальну відповідальність ро­бітників і службовців за самовільне залишення підприємств, ліквідовано «радянське кріпосне право», селяни отримали паспорти, вільно пе­ресувались у межах держави, виїжджали на навчання чи на роботу до міст.

Високими темпами розвивалось житлове будівництво. Впроваджувався залізобетон. У 1951—58 рр. в УРСР було збудовано майже два мільйона квартир загальною площею 85,7 мільйона кв. м., а в 1958—1965 рр. — ще близь­ко 60 млн. кв.м. житла (так звані «хрущовки»). Таких темпів Україна ще не знала.

Однак після 1961 р. вартість карбованця підвищилась в 10 разів, в обіг були випущені нові гроші. Але ціни на колгоспних ринках знач­но зросли. їх підняла і державна торгівля. Гро­шова реформа 1961 р. негативно позначила­ся на життєвому рівні населення.

Після прийняття програми комуністичного будівництва розгорнулася боротьба за «нові виробничі відносини» на селі. Відновилася ата­ка на присадибні ділянки, а селяни змушені були здавати в колгоспи особисту худобу. З 1958 по 1962 рр. кількість корів на селянських подвір'ях скоротилась з 22 млн. до 10 млн. голів. Селяни втомилися від безупинних ек­спериментів. Почався масовий від'їзд в міста молоді. Різко впав приріст валової продукції господарств — в три рази в грошовому вира­женні. Помітно скоротилися поголів'я худоби та надої молока. Вперше після 1947 року з'я­вились картки — талони на хліб. Вперше в історії довелося купувати хліб за кордоном. З того часу це робилось щорічно у всезростаючих розмірах.

Суддя: Незважаючи на успіхи науки, Хру­щова звинувачують у розриві із значною час­тиною інтелігенції, репресіях проти шістдесят­ників, дисидентів.

Студент-експерт: Необережність і непослі­довність Хрущова і його оточення в здійсненні економічних реформ несприятливо позначилось на стані народної освіти. Згубно вплинула на національну культуру русифікація України, яка проводилася під гаслами «інтернаціоналізму», «зближення і злиття націй». Хрущов був пере­конаний, що без впровадження в усі сфери життя союзних республік російської мови і культури комунізм не можливий.

«Залишковий принцип» забезпечення соці­ально-культурної сфери особливо гостро відчу­вався в Україні.

У грудні 1958 р. було прийнято закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про по­дальший розвиток системи народної освіти в СРСР». У квітні 1959 року відповідний закон прийнято в Україні. Це була структурна пере­будова загальноосвітньої школи, введення восьмирічного всеобучу, перетворення деся­тирічних шкіл на одинадцятирічні, створення матеріальної бази для оволодіння учнями од­нією з масових професій, зміна мовного режи­му.

Але у школах існували серйозні труднощі, не вистачало кваліфікованих кадрів, розшару­валась мережа заочної освіти. На перший план висунулась політехнізація школи, зміцнення її зв'язку з виробництвом. З цією метою у шко­лах створювались виробничі бригади.

Однак хронічна нестача коштів, матеріаль­но-технічних засобів не дозволила реалізува­ти норми закону.