MІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОЛЕДЖ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ КНЕУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник директора з

навчальної роботи

___________Зубченко Н.І.

“____” _________ 200 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

лабораторних та практичних робіт

oб’єктно-орієнтованого програмування МП Delphi

з дисципліни “ Алгоритмічні мови та програмування”

для спеціальності 5.080405 “Програмування для ЕОТ та АС ”

Розробив викладач Карлюченко О.Г.

Обговорено і схвалено на засіданні предметної комісії обчислювальної техніки КІСІТ КНЕУ

Протокол №___ від__________200 р.

Голова предметної комісії:

________________ Іванова Л.Д.

КИЇВ

Особиста бібліотека програміста

При накопиченні значної кількості процедур і функцій, найчастіше досить простих, але часто застосовуваних розроблювачем, має сенс поєднувати їх в особистий комплекс, названий особистою бібліотекою програміста. Найчастіше в бібліотеку заносяться процедури побудови рамок, окантовок, вікон із заголовками, форматування видимого і невидимого курсору, установка кольору і фону, подача звукового сигналу (при аварійних ситуаціях). Побудова різних типів меню (вертикальне, горизонтальне, об'єднане), різні варіанти введення даних.

Кожний з перерахованих модулів повинeн бути оформлений у вигляді процедури, ім'я якої потрібно давати загальне та зрозуміле. Текстовий файл з модулями бібліотеки має розширення .pas

Структура модуля :

Unit < Servis - ім’я модуля > ;{ заголовок бібліотеки}

Interface { розділ декларації, опис підпрограм }

Uses crt, dos; {підключення стандартних бібліотек}

Type ... ; {опис глобальних типів , міток, const }

Label ... ;

Const ... ;

Procedure menu V; {опис підпрограм}

Procedure menu G;

Implementation {розділ реалізації, виконуюча частина}

Type ... ; {опис локальних типів , міток, const }

Label ... ;

Const ... ;

Procedure menu V ;

<тіло підпрограми V>

Procedure menu G;

Begin {ініціююча частина , виконується до

передачі управління головній програмі}

End.

Для створення бібліотеки цей файл Servis. pas компілюємо через головне меню чи Alt + F9. У результаті компіляції одержуємо файл Servis. tpu.

При компіляції звичайного тексту програми з заголовками Program одержуємо завантажувальний модуль з розширенням .EXE. Часто необхідно вказати в опціях директорію для збереження зкомпільованого файлу.

Підключення бібліотеки в головній програмі :

Program proba;

Uses Servis , Crt , Dos;

Borland Delphi. Середовище Delphi ,його складові.

Delphi – це інтегроване середовище розробки, має гнучкий інструментарій для швидкого створення додатків, контекстні спливаючі підказки: основні і допоміжні.

Можливе використання додатків: баз даних, Ассемблера, C, але алгоритмічна основа Object Pascal (це розширення мови програмування Turbo Pascal 7.0.).

Існує могутній компілятор, що без проміжного (як би віртуального) – коду, перетворює безпосередньо в машинний код. Працює в 10 –20 разів швидше звичайного компілятора.

Готові Delphi – додатки можуть бути у вигляді виконуючого модуля, чи у вигляді динамічних бібліотек, які можна використовувати в інших додатках.

Існує можливість швидкого візуального інтерфейсу і додатка.

У Delphi 2 основні фази розробки додатків:

1) конструювання форми;

2) кодування.

Після запуску Delphi - на екрані 4 вікна:

I Головне вікно; - верхній рядок екрана з заголовком: Delphi (версія) і Project1.

II Вікно проектувальника форм (вікно форми) – FORM1.

III Вікно редактора коду (вікно коду програми) – файл .PAS – code Editor.

IV Вікно інспектора об'єктів (Object inspector).

Усі вікна мають інтерфейсом Windows. Розташоваіо вікна мозаїкою.

I Головне вікно:

1. Рядок заголовка, де вказується версія Delphi, ім'я проекту (за замовчуванням Project1).

2. Основне меню (існує система допоміжних меню, через праву кнопку миші).

3. Третій, четвертий рядок екрана лівого поля – панель інструментів. Це кнопки з

спливаючими підказками, що повторюють пункти головного меню (піктограми).

4. Третій, четвертий рядок правого поля – палітра компонентів. Це піктограми з закладками

(Component palette), як багатосторінковий блокнот.

При закритті головного вікна відбувається вивантаження з DELPHI

II Вікно проектувальника форм

з'являється автоматично при завантаженні DELPHI, чи F12.

Форма – це основа додатка Delphi – це розмічене поле, у якому розташовуються об'єкти, тобто компоненти з палітри компонентів.

Містить стандартний інтерфейс Windows. Компоненти: візуальні і невізуальні.

Робота у вікні форми - як гра з дитячим конструктором: з палітри компонентів вибираються об'єкти і розташовуються на формі вікна. Це і є основа «візуального» програмування, тобто заповнення вікна форми інтерфейсними елементами: кнопками, мітками, панелями.

III Редактор коду ( оброблювач події):

Викликається подвійним клацанням миші у вікні інспектора об'єкта праворуч від необхідної події в сторінці Events. На вікні форми з”являэться вікно редактора коду з заготівкою тексту процедури оброблювача подій.

Ліворуч від вікна редактора коду з'являється вікно провідника (дослідника, браузера) коду. Він полегшує пошук потрібних елементів для великої кількості рядків коду.

Головне меню:

File (файл); Edit (редагування); Search (пошук); View (вид); Project (проект); Run (запуск); Component (компонент); Data base (база даних); Tools (інструменти); Workgroup (робоча група); Help (довідка).

Панель інструментів:

Debug (налагодження); Run(запуск); Pause(пауза); StepOver (крок через);TraceIntro (крок в).

Standard (стандартна); New (створити); Open (відкрити); Save (зберегти);

Save all (зберегти усі); Open project (відкрити проект); Add project (додати в проект); Remove from project (видалити з проекту).

Панель інструментів:

Custom (користувача);

Кнопка Help (довідка);

Палітра компонентів – компонента VCL (Visual Component Library) і Active X.

IV Для зміни параметрів об'єктів використовується інспектор об'єктів, що має дві закладки – властивості (Properties) та події (Events) . Для настроювання об'єкт активізується одним клацанням лівої кнопки миші.

У DELPHI існує компонентний підхід (метод): готові компоненти – це частини машинного коду, що можуть бути додані до програми клацанням миші.

Праворуч у вікні знаходиться палітра компонентів, компоненти яких мають властивості, тобто характеристики. Властивості настроюються за допомогою інспектора об'єктів. Сукупність властивостей відображає видиму ( візуальну) сторону компонента:

Положення щодо лівого верхнього кута

Розміри

Шрифт

Текст

Властивості об'єкта відсортовані за алфавітом і по категоріях

Компоненти характеризуються методами (тобто програмні коди обробки властивостей) і подіями, котрі компонент приймає від додатка при виконанні дій.

Сукупність подій – поведінкова сторона компонента, наприклад – чи буде компонент реагувати на клацання миші чи натискання кнопки, клавіші; як він буде поводитися в момент появи на екрані чи в момент зміни розмірів вікна і т.д.

Рядки таблиці інспектора об'єктів вибираються клацанням миші і можуть відображати прості і складені (складні) властивості. Наприклад: прості властивості визначаються одним значенням (Caption).

Складні – це шрифт, стиль, розмір і т.д. закрити – відкрити список складних властивостей можна подвійним клацанням миші на властивості, чи клацанням по « – ».

К лацання на правій кнопці активізує зазначені властивості і з'являється кнопка для виклику діалогового вікна.

У складної властивості з'являється кнопка - це розкриваючийся список значень.

Виклик (активізація) інспектора об'єктів виконується через головне меню View – Object Inspector чи F11.

Основні поняття об’єктно - орієнтованого програмування

Клас- спеціальний тип даних, як категорія, яка має своі поля, місце і властивість.

Сама категорія визначається загальною властивістю, яку мають всі єкземпляри цієі категоріі, тобто конкретні об’єкти класу.

Клас - структурний тип. Наприклад в Паскалі - тип RECORD (записи).

Прикладом класу і класифікації може бути ієрархічне дерево „музичні інструменти”. Всі музичні інструменти мають загальну властивість - видавати звуки. Але методи вилучення звуків різні: вдаряти по струнах, дути у мунштук, натискати на клавіші.

Класи мають:

а) поля - дані об’єкту одного типу ( як тип RECORD );

б) властивості - поля даних, що впливають на поведінку об’єкта;

застосовуються для опису об’єкта, викликаючи методи їх обробки;

в) методи - підпрограммb з вихідним кодом обробки властивостей і полів.

При описі змінної типу клас для полів і властивостей цієї змінної в пам’яті виділяється (резервується) відповідний об’єм. При створенні об’єкту працює метод конструктора для початковоі ініціалізаціі полів об’єкта.

При знищенні об’єкта для звільнення пам’яті визивається метод деструктора. Ці методи не можна визивати із програмного коду, вони виконуються тільки автоматично.

Змінна описана як клас, який являється вказівкою на єкземпляр класу (але без символу ^ ). Звернення до такоі змінної - звичайне, а до полів, властивостей, методів класу (тобто до членів класу) - через крапку, як до полів запису RECORD .

ЗАУВАЖЕННЯ!!!

Нe можна описувати змінну типу клас всередині програми як локальну.

Наслідування, інкапсуляціі, поліморфізм –

три основні властивості класу

Наслідування - це можливість породженого класу нащадка (descendant) наслідувати властивості свого предка (ansestor). При цьому наслідуються всі поля, властивості і методи батьківського класу, не потрібно іх засновувати і розробляти додатково. Але породжений клас може володіти більшими можливостями, наприклад, властивість видавати звуки перенесено з батьківського класу „музичні інструменти” на клас „гітара”. Механізм наслідування дозволяє багаторазово застосовувати програмний код. Відповідно класи м.б. систиматизовані в ієархію, як у візуальній біблітеці компонент Delphi (VCL)

Інкапсуляція - це сполучення даних і методів іх обробки в одному об’єкті. Mетоди об’єкту визначають спосіб змінення даних. Наприклад : немає необхідності знати спосіб отримання звуку - через мунштук для духових, або сруни для струнних. Код реалізації метода не важливий, це принцип закриття інформаціі. Спосіб добуття звуку заключений всередині інструмента. Принцип „закриття об’єкту” - оточення не може випадково змінити цей об’єкт.

Поліморфізм - це одий і той же метод, виконується по різному для різних об’єктів, при необхідності конкретного об’єкта можна перевизначити методи, враховуючи особливості даного об’єкта.

Лабораторна робота №2-3.

Тема: Створення простого додатка. Знайомство із системою

об'єктно-орієнтованого візуального проектування Delphi.

Мета:Ознайомиться з ООВП на прикладі створення додатка.

Хід роботи:

I. Конструювання форми :

1. Запустити Delphi {Меню Windows Пуск Програми}, відкрити новий додаток {File New Application «No»}. На екрані відкрилася порожня нова Forma (Form1).

2. На Form розмістити кнопку Tbutton {виділити на сторінці Standard палітри компонентів піктограму кнопки одним клацанням миші, вибрати місце на полі Form1 і клацнути M з'явиться кнопка, ім'я якої за замовчуванням – «Button1»}.