34105 (Теоретичні проблеми цивільного права)

Теоретичні проблеми цивільного права

проф. Кузнєцова Наталія Семенівна

Тема 1. Цивільне право в системі приватного права

1. Поняття і ознаки приватного права. Критерії відмежування приватного і публічного права

2. Розвиток та система приватного права

3. Соціальна цінність цивільного права. Цивільне право і громадянське суспільство

4. Предмет сучасного цивільного права

5. Сучасна методологія цивільного (приватного) права

6. Принципи, функції, система цивільного права

1. Поняття і ознаки приватного права. Критерії відмежування приватного і публічного права

Цивільне право бере свій початок з римського приватного права. Процес рецепції римського права призвів до виникнення цивільного права, як частини правової системи держави.

Цивільно-правові відносини виникають, як правило, ініціативно, по волі самих учасників, котрі визначають зміст і правові наслідки зміни і припинення цих відносин. Учасники відносин керуються власними приватними інтересами.

Учасникам цивільно-правових відносин надається можливість саморегулювання їх. Держава повинна застосовувати засоби охорони учасників цих відносин від зловживань 3-х осіб і спонукає до дотримання публічного інтересу – консолідованого інтересу групи осіб.

Нормальний правопорядок має ґрунтуватися на відмінностях приватно-правового і публічно-правового регулювання.

Цивільне право як основна частина приватного права спрямоване на регулювання приватно-правовової сфери на основі юридичної рівності та незалежності учасників.

Синайський: межа, яка розділяє приватне і публічне право безумовно необхідна, бо будь-який спір розглядається уповноваженими органами, але відмінність між приватним і публічним правом досить умовна.

Ульпіан: "публічне право – це те, що відноситься до користі Римської держави, приватне право – це те, що відноситься до користі особи" (Дігести).

У ХІХ столітті активно розвивається наука римського права і цивільного права.

Але сам по собі інтерес не може становити основу розмежування приватного і публічного права.

Далі в основу розмежування клали матеріальний критерій – зміст відносин.

Також пропонували в основу розмежування покласти формальний критерій – хто розглядає спори.

"Юриспруденція інстинктивно сприймає поділ права на приватне і публічне", – И.О. Покровский, березень 1917 року, "Основные проблемы гражданского права".

Публічне право має вертикальну систему, де є центр, який визначає статус всіх інших учасників.

Приватне право має горизонтальну систему, всі учасники юридично рівні.

Покровський визначав спосіб регулювання відносин як критерій розмежування приватного і публічного права. Для публічного права характерний метод юридичної централізації. Для приватного права характерний метод юридичної децентралізації.

Цивільне право не може існувати без публічного, в якому зосереджені всі значимі засоби захисту.

Тихомиров: "публічне право є функціонально-структурною системою права, яка відтворює державні, міждержавні і суспільні відносини".

Предмет публічного права: устрій та функціонування держави і її інститутів, інституту громадянського суспільства, основи правової системи правотворчості та правозастосування (конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне право, судоустрій), принципи, норми та інститути міждержавних відносин.

Для публічного права характерний специфічний юридичний порядок.

Принципи публічного права:

• відмінності у правовому статусі суб’єктів;

• ієрархічність положень і різний обсяг владних повноважень суб’єктів;

• наявність власної відомчої юрисдикції.

Метод юридичної децентралізації – багато різних центрів саморегулювання.

Приватне право регулюється з врахуванням також інтересів інших осіб (публічних інтересів). Приватне право визначає основним своїм принципом юридичну рівність суб’єктів (+ майнову незалежність, адміністративна автономія). Відносини створюються на підставі власного волевиявлення суб’єктів. Диспозитивна норма не заважає суб’єкту реалізувати його власну волю.

Принцип диспозитивності ≠ диспозитивному характеру правових норм.

Агарков "Предмет и система гражданского права" (стаття видана в 1940 році).

1. Розвиток та система приватного права

Історія приватного права починається з римської давнини.

І період: формування приватного права як цілісного нормативного системного утворення (римське приватне право). Приватне право виникло у вигляді досить досконалої правової системи. Кодекс Юстиніана, основну частину якого складають Дігести (вислови римських юристів) і Інститути Гая (давньоюрдичний підручник права);

ІІ період: Середньовіччя. У європейський університетах з’явилися вчені дослідники, які називалися глосаторами. Поширилося коментування і доповнення механізмів правового регулювання (живим звичаєвим правом). Це був період "Університетського розвитку";

ІІІ період: початок ХІХ століття – період кодифікації, 1904 рік – Кодекс Наполеона. Кінець ХІХ століття – Німецьке, Австрійське, Швейцарське цивільне уложення. З цього моменту починає розвиватися власне цивільне право;

IV період: сучасний – характеризується уніфікацією і гармонізацією.

Зараз працює комісія по підготовці Європейського цивільного кодексу. До цього періоду відноситься і прийняття нового Цивільного кодексу України.

Приватним відносинам обов’язково має бути притаманна юридична рівність суб’єктів.

До приватних належати: цивільне право, сімейне право, трудове право, міжнародне приватне право, частково земельне право.

Важливим є спосіб встановлення відносин, зв’язків між суб’єктами. З цієї точки зору приватне право засноване на вільному волевиявленні суб’єктів.

Сьогодні сформувалися так звані галузі права "другого ешелону": космічне право і т.д. Це не є галузі права в повному розумінні.

Навіть коли в основі певних відносин лежить адміністративно-правовий акт, це не факт, що ці відносини є публічно-правовими.

1. Соціальна цінність цивільного права. Цивільне право і громадянське суспільство

З проведенням глобальних економічних, політичних реформ почали переглядатися погляди на державу і право. У радянські часи панувала позиція другорядності права: право слідує за державою. Така позиція ґрунтувалася на формальній ознаці.

З 90-х років ця позиція почала переглядатися.

Алексєєв: в основі досліджень лежить право. Він звернув увагу на те, що здавна юридичні приписи почали охоплювати не лише всі сфери життєдіяльності людей (практичні сфери), але вони набули значення джерела і носія механізму правової регуляції (соціальне регулювання). Право – вища школа соціального регулювання.

Через сферу приватного права ще в часи Античності відбулося значне інтелектуальне збагачення права. В зв’язку з потребами юридичної практики використовувалися вже існуючі здавна юридичні конструкції.

Цивільне право найближче стоїть до людини.

Саме в цивільному праві ще в римські часи були закладені механізми, які ще й досі використовуються.

Саме цивільне право у вигляді системних цивільних законів заклало основи сучасного громадянського суспільства. Якщо політичні принципи нового часу закладені в конституціях, деклараціях, то саме Французький Цивільний кодекс 1984 року здійснив незамінну роботу по формуванню і утвердженню не лише законів громадянського суспільства. У кодексі були закріплені принципи священності і недоторканості приватної власності, різноманітність договорів цивільного обороту (всього обороту майнових благ).

Сергеев: в качестве исходной основы выступает гражданское право.

Соціальна цінність цивільного права проявляється через його основні інститути: право власності, інтелектуальна власність, спадкове право.

На сьогодні в процесі кодифікації в різних країнах проявилися всі риси сучасного цивільного права як серцевини правової основи громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – особливий характер, стан розвитку суспільства; суспільство яке відповідає критеріям, які відпрацьовані історичним досвідом.

Поняття громадянського суспільства було відокремлено від держави. Громадянське суспільство – те, що існує поза безпосереднім впливом держави.

Держава не може втручатися у приватне життя людей.

Гегель: громадянське суспільство – система потреб, що засновані на приватній власності, а також релігії та моралі.

Громадянське суспільство виникло як відповідь на питання про найбільш доцільний і розумний устрій людського життя.

В громадянському суспільстві мають бути забезпечені відносини власності, природні права людини.

Ознаки громадянського суспільства:

• економічна свобода різноманітної форми власності, реалізація ринкових відносин;

• соціальні: безумовне визнання і захист природного права людини і громадянина;

• легітимність і демократичний характер влади;

• рівність усіх перед законом і правосуддям;

• надійна юридична захищеність особи;

• правова держава, заснована на поділі і взаємодії влади;

• політичний і ідеологічний плюралізм, а також легальна опозиція;

• свобода слова, думки, незалежність ЗМІ;

• невтручання держави в приватне життя громадян, їх взаємні обов’язки і відповідальність;

• класовий мир, партнерство, наукова згода;

• ефективна соціальна політика.

Врегулювання відносин власності – основа громадянського суспільства.

Другим чинником громадянського суспільства є права людини.

В умовах формування громадянського суспільства вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання відіграє дуже важливу роль.

1. Предмет сучасного цивільного права

Предмет цивільно-правового регулювання – відносини, які регулюються нормами цивільного права.

Традиційно до предмету цивільного права відносять майнові і пов’язані з ними немайнові відносини. У Цивільному кодексі 1963 року відносини майнового характеру були присутні у якості формальної ознаки. Вони були насичені адміністративними нашаруваннями.

Монополія державної влади призвела до того, що в Цивільному кодексі з’явились об’єкти, які були виключно державною власністю (об’єкти, вилучені з цивільного обороту).

У новому Цивільному кодексі ці всі обмеження були зняті.

Кооперативні відносини були виведені за предмет регулювання з Цивільного кодексу. Відносини, пов’язані з обігом цінних паперів були поновлені в об’єкті цивільного права, був поновлений оббіг векселів.

Предмет цивільного права був розширений за рахунок зняття адміністративних обмежень, поновлення об’єктів, вилучених з цивільного обороту. На сьогодні залишається неоднозначною позиція, стосовно підприємницьких відносин і їх регулювання в Цивільному кодексі. ст.9 ЦК – співвідношення між Цивільним кодексом і Господарським кодексом у регулюванні підприємницьких відносин.

1. Сучасна методологія цивільного (приватного) права

Метод цивільно-правового регулювання.

Відбувається реалізація методу юридичної координації.

Реалізація принципу диспозитивності – ст.6 ЦК.

Реалізація принципу повного відшкодування шкоди, принципу захисту цивільних прав у суді.

Юридичні факти значно розширили свій діапазон.

1. Принципи, функції, система цивільного права

Принципи цивільного права.

В Цивільному кодексі закріплено принцип регулювання відносин із застосуванням аналогії права.

Якщо відносини не врегульовані законом, то вони врегульовуються, враховуючи основні положення, засади цивільного законодавства. І це практичне значення закріплення принципів у Цивільному кодексі.

Функції цивільного права:

• компенсаційна;

• відновлювальна;

• регулятивна;

• охоронювальна, яка включає компенсаційну, відновлювальну функцію.

Тема 2. Джерела цивільного права України

1. Поняття та загальна характеристика цивільного законодавства. Система цивільного законодавства України

2. Поняття та форми систематизації цивільного законодавства

3. Кодифікація цивільного законодавства дореволюційної Росії

4. Перша кодифікація радянського цивільного законодавства

5. Друга кодифікація цивільного законодавства СРСР, УРСР

6. Впорядкування цивільного законодавства України на сучасному етапі. Розробка та прийняття нового Цивільного кодексу України

7. Концепція та структура Цивільного кодексу України 2003 року

8. Інші джерела цивільного права

1. Поняття та загальна характеристика цивільного законодавства. Система цивільного законодавства України

Система цивільного права:

• кодекс;

• інші нормативно-правові акти (ЗУ "Про власність");

• рівень досконалості законодавства;

• наявність прогалин;

• повнота цивільного права.

Рівень досконалості законодавства, наявність прогалин, повнота цивільного права – з цією метою виникло поняття "система цивільного права".