24317 (Бразілія як країна світу)

І с т о р і я Б р а з и л і ї

Перші люди з’явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося на стадії неоліту та вело напівкочовий образ життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500 році. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрового очерету, кави, і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з числа поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців.

У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від наступаючих армій Наполеона, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до

Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді приймав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.

Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821 році, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до рівня королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру ( у майбутньому імператор Бразилії Педру І та король Португалії Педру IV ) оголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.

Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педро I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він відрікся від престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру ІІ. Рабство було відмінено в 1888 році у « Золотому закон і», затвердженому принцесою Ізабеллою під час відсутності імператора, цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. У останні роки свого існування імперія заглибилася в глибоку політичну та військову кризу, в результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педро II відмовився від трону 15 листопада 1889 року, після чого була проголошена федеративна республіка ( офіційно « Республіка сполучених штатів Бразилії » ), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору де Фонсека.

У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських та азіатських ( особливо японських ) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, значно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у 1930—1934 і 1937—1945, під владою Гетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців вибирали між президентською або парламентською системами, виборці також вирішили не відновлювати конституційну монархію країни. Г е о г р а ф і я Б р а з и л і ї

Географічне положення.

Бразилія – найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі і сході омивається водами Атлантичного океану. Територія — 8511,996 тис. кв. км., що становить 5,7 % від усієї суші світу.

Бразилія — п'ята за величиною країна світу

( після Росії, Китаю, Канади і Сполучених Штатів Америки ).

Рельєф.

На півночі країни розташована Амазонська низовина ( Амазонія ) — глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського плоскогір’я ( висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м ), обрамлені уздовж державного кордону крутими урвищами Серрі-Імері, Серрі-Парімі і Серрі-Пакарайми ( гора Рорайма — 2772 м ). Майже всю решту

території країни займає Бразильське плоскогір’я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви ( Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші ) сягають висоти 2890 м ( гора Бандейра ). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжу ( « бразилід » ) — Серра-ду-Еспіньясу на місці тектонічних западин розкинувся пояс пластових і моноклінарно-пластових рівнин ( лавове плато Парани й інші ); у центрі і на півночі переважають цокольні плоскогір'я і рівнини, що чергуються з плато — шападами. На заході на територію Бразилії заходить аккумулятивна низовина верховин ріки Парагвай — Пантанал.

Клімат.

Для Бразилії характерний жаркий клімат. Середні місячні температури коливаються від 16 до 29 °C; лише на високих східних масивах середня температура липня від 12 до 14 °C; можливі заморозки. Але режим опадів і типи клімату різні. На заході Амазонії екваторіальний вологий клімат ( опадів від 2000 до 3000 мм на рік, амплітуди середніх місячних температур 2-3 °С ), на сході Амазонії і прилягаючих пологих схилах Гвіанського і Бразильського плоскогір'їв — субекваторіальний з посушливим періодом до 3-4 місяців ( опадів 1500—2000 мм, на узбережжі близько 3000 мм на рік ). У центрі Бразильського плоскогір'я і Пантаналі — субекваторіальний вологий клімат ( опадів 1400—2000 мм на рік ) з великими амплітудами температур ( особливо крайніх — до 45-50 °С ); на північному сході плоскогір'я кількість опадів знижується до 500 мм і менше на рік, а дощі випадають вкрай нерегулярно: це район частих і тривалих посух. На східній околиці клімат тропічний пасатний, жаркий і вологий, з коротким посушливим сезоном. На півдні плоскогір'я постійно вологий клімат, тропічний на плато Парана і субтропічний у піднесених східних районах до півдня від 24° південної широти.

Внутрішні води.

Річкова мережа дуже густа. Уся Амазонія, південь Гвіанського і північна частина Бразильського плоскогір'їв зрошуються системою р. Амазонка; південь Бразильського плоскогір'я — системами річок Уругвай і Парана, захід — притокою Парани — р. Парагвай, схід належить до басейну р. Сан-Франсиску, північно-східна і східна окраїни плоскогір'я зрошуються короткими ріками, що впадають безпосередньо в Атлантичний океан ( найбільш велика р. Парнаїба ). Лише Амазонка зі своїми західними і східними притоками повноводна протягом усього року і судноплавна. Усі ріки Бразильського плоскогір'я ( крім рік крайнього півдня ) мають різкі коливання витрат води з бурхливими паводками ( звичайно влітку ), буяють порогами і водоспадами ( у тому числі Ігуасу на однойменній притоці Сеті-Кедас — на Парані, Паулу-Афонсу — на Сан-Франсиску ), мають великі запаси гідроенергії, але судноплавні лише на коротких ділянках, за винятком Парнаїби і Сан-Франсиску.

Грунти й рослинність.

У Бразилії переважають ліси на червоноколірних латеритних ( ферралітних ) грунтах. За запасами твердої деревини Бразилія займає перше місце у світі. Густі вологоекваторіальні вічнозелені ліси — гілеї, або сельва, з коштовними видами дерев

( понад 4000 видів ) займають західну частину Амазонії; під ними розвинуті підзолисті латеритні грунти. На сході розташовані низовини. На невисоких схилах, що обрамляють Гвіанське і Бразильське плоскогір'я, у зв'язку з наявністю посушливого сезону, поширені листопадно-вічнозелені ліси, а в грунтах процес підзолення виражений слабше та мінливо. Подібні типи грунтів і рослинності, але з проявом висотної поясності, властиві східним, навітряним і високим схилам та масивам Бразильського плоскогір'я; їхні західні схили одягнені переважно сезонно-вологими лісами. Центральна частина плоскогір'я зайнята саваною ( кампос ) на червоних латеритних грунтах, місцями зі щільною корою — кангою: найбільш поширені чагарникові мілкодеревні савани — кампос серрадос; уздовж рік простягаються галерейні ліси, у яких особливо коштовна воскова пальма карнауба. На сухому північному сході плоскогір'я — напівпустельне рідколісся

( каатинга ) із ксерофітних і сукулентних дерев та чагарників, на червоно-коричневих і червоно-бурих грунтах. На рівномірно вологому півдні знову з'являються вічнозелені листяні і змішані ліси з хвойної бразильської араукарії з вічнозеленим листяним підліском ( у тому числі з « парагвайського чаю » — єбра-мате ) на червоноземних грунтах, що займають піднесені плато до півдня від 24° південної широти; у зниженнях на пористих осадових породах з червонясто-чорними грунтами поширені бездеревні трав'янисті савани —

кампос лимпос. В западині Пантанал значна площа під болотами.

А д м і н і с т р а т и в н и й п о д і л

Бразилія - федерація, що складається з 26 штатів ( estados ) та 1 федерального округу

( distrito federal ), всього 27 « федеративних одиниць », розбитих на 5 регіонів для статистичних цілій.

Північний регіон

1. Акрі ( Acre )

2. Амазонас ( Amazonas )

3. Амапа ( Amapá )

4. Пара ( Pará )

5. Рондонія ( Rondônia )

6. Рорайма ( Roraima )

7. Токантінс ( Tocantins )

Північно-східний регіон

8. Алагоас ( Alagoas )

9. Баійя ( Bahia )

10. Мараньян ( Maranhão )

11. Панаїба ( Paraíba )

12. Пернамбуку ( Pernambuco )

13. Піауі ( Piauí )

14. Ріу-Гранді-ду-Норті ( Rio Grande do Norte )

15. Сеара ( Ceará ) Регіони Бразилії

16. Сержіпі ( Sergipe )   Північ

██  Центральний захід

██ Південний схід

Центрально-західний регіон ██  Південь

17. Гояйс ( Goiás ) ██  Північний схід

18. Мату-Гроссу ( Mato Grosso )

19. Федеральний округ або Бразиліа

20. Мату-Гроссу-ду-Сул ( Mato Grosso do Sul )

Південно-східний регіон

21. Еспіріту-Санту ( Espírito Santo )

22. Мінас-Жерайс ( Minas Gerais )

23. Ріо-де-Жанейро ( Rio de Janeiro )

24. Сан-Паулу ( São Paulo )

Південний регіон

25. Парана ( Paraná )

26. Ріу-Гранді-ду-Сул ( Rio Grande do Sul )

27. Санта-Катаріна ( Santa Catarina )

Бразилія організована по федеральній моделі, штати Бразилії мають значну автономію уряду, законотворчої діяльності, суспільної безпеки і оподаткування. Уряд штату очолює губернатор ( governador ), вибраний прямим голосуванням, кожний штат має свій законодавчий орган ( assembléia legislativa ).

Кожний штат поділяється на муніципалітети ( municípios ), кожний із своєю власною законодавчою радою ( câmara de vereadores ) і мером ( prefeito ), які автономні і ієрархічно незалежні ні від федерального уряду, ні від уряду штату. Багато муніципалітетів в свою чергу діляться на округи ( distritos ) які не мають політичної або адміністративної автономії. Група кількох муніципалітетів має назву муніципального району ( comarca ).

П о л і т и ч н а с и с т е м а