Роти радіаційної і хімічної розвідки, як правило, виконують чи задачі повзводне в зайнятих і незайнятих військами чи районах на маршрутах їхнього руху. Основною їхньою задачею є ведення розвідки в районах, призначених для заняття військами.

Вони можуть вести розвідку районів радіоактивного й хімічного враження, маршрутів руху військ, рубежів розгортання, шляхів підвозу й евакуації, а також районів, призначених для зосередження військ і розміщення пунктів управлення, вести радіаційне й хімічне спостереження в районах переправ через великі водяні перешкоди.

Вони будуть виконувати і раптово виникаючі задачі:

• вести розвідку і позначення районів застосування супротивником хімічної зброї, на маршрутах і рубежах розгортання контрударного угруповання, у запасних позиційних районах ракетних з'єднань, районах відновлення боєздатності об'єднань, на основних важливих автомобільних дорогах, й інші здачі.

Вони можуть також залучатися для виявлення радіаційної й хімічної обстановки при руйнуванні (аварії) на підприємствах атомної енергетики і хімічної промисловості.

Кожній роті призначається район розвідки площею до 1600 км². Звичайно а розвідку району зосередження з'єднання виділяється не більш двох взводів, на виконання задач необхідно до трьох годин (без обліку часу на рух до вихідного рубежу).

Підрозділи РХБ захисту

Підрозділи РХБ захисту призначені для виконання задач по проведенню повної спеціальної обробки озброєння, техніки, матеріальних засобів, дегазації дезінфекції) заражених ділянок доріг (колонних шляхів), переправ, мостів, проходів у хімічних загородженнях, окремих ділянок місцевості на позиціях, аеродромах, пунктах управлення й в інших районах розміщення військ і об'єктів тилу. Крім того, хімічні підрозділи виконують задачу по транспортуванню (підвозу) що дегазують, дезинфікуючих й дезактивіруючих розчинів і їхніх рідких компонентів.

Дії роти РХБ захисту

Дегазацію, дезактивацію і дезінфекцію озброєння, техніки й матеріальних засобів хімічна рота здійснює, діючи в складі чи батальйону самостійно.

Контроль ступеня зараження озброєння й техніки проводиться силами й засобами оброблюваної частини (підрозділу).

В окремих випадках вона може придаватися з'єднанням (частинам) військ, а також частинам і установам тилу.

Дії взводу РХБ захисту

Дегазацію, дезінфекцію й дезактивацію озброєння, техніки і матеріальних засобів, а також місцевості хімічний взвод здійснює в складі чи роти самостійно;

В окремих випадках він може придаватися частинам (підрозділам) військ і спеціальних військ.

При дегазації взводу призначається ділянка місцевості, або дороги, кілька проходів.

Димові підрозділи

Димові підрозділи, оснащені димовими машинами, призначені для маскування аерозолями (димами) військ і важливих об'єктів з метою протидії засобам розвідки й управлення зброєю супротивника, а також для дезинсекції ділянок місцевості і доріг.

Димові підрозділи, оснащені системами дистанційного управлення димопуском (СДУ-Д), призначені для маскування аерозолями (димами) стаціонарних й малорухомих об'єктів, що змінюють свої райони розташування (зосередження) не частіше одного разу за добу бойових дій.

Маскування військ і об'єктів від повітряного супротивника здійснюється постановкою об'єктових і майданних аерозольних завіс аерозольних (димових) захисних екранів. Вони створюються для одночасного чи почергового приховання дійсних і помилкових цілей (об'єктів) під час кожного нальоту чи авіації в заданий час. Це досягається завчасним розгортанням димових засобів на призначених рубежах із застосуванням підрозділами кільцевого, майданного чи комбінованого бойового порядку.

Маскування військ від наземного спостереження супротивника і дії його вогневих засобів димові підрозділи здійснюють постановкою лінійних (фронтальних і флангових) аерозольних (димових) завіс. При цьому димові підрозділи розгортаються на одній лінії (приймаючи лінійний бойовий порядок) з ходу й проводять димопуск у заданий час (чи по сигналі).

Об'єктові аерозольні (димові) завіси створюються для маскування від високоточного зброї супротивника об'єктів типу роти (батарея).

Площа об'єктової завіси повинна в два-три разів перевищувати площа району, зайнятого підрозділом типу танкової (мотострілкової) роти. Для маскування танкової (мотострілкової) роти доцільно створити об'єктову завісу розмірами 300—500 м по фронті і глибиною 700—900 м.

Постановка аерозольних (димових) захисних екранів може застосовуватися для маскування підрозділів від прицільних ударів авіації супротивника на відкритих ділянках маршрутів висування. Крім того, для введення супротивника в оману аерозольні (димові) захисні екрани створюються і на помилкових маршрутах руху.

Для виконання поставлених задач димові підрозділи висуваються на визначені ділянки маршрутів, обладнають димові рубежі і здійснюють постановку аерозольних (димових) екранів у призначений чи час по встановленому сигналі. При напрямків вітру уздовж маршруту висування рубежі димопуску доцільно розміщати по обох сторони від маршрутів на видаленні до 500 м від них. Димопуск здійснюється в основному з нерухомих рубежів. При інших напрямках вітру димопуск необхідно проводити в русі.

Площинні аерозольні (димові) завіси створюються для маскування аеродромів базування армійської авіації, залізничних вузлів, розподільних станцій і інших об'єктів. При маскуванні об'єктів димові підрозділи приймають майданний порядок. При цьому призначається декілька рубежів димопуску, що забезпечують скованість задимляємої площі при переважаючому напрямку вітру і мінімальне переміщення димових машин при його зміні.

Відстань між рубежами димопуску й інтервали між димовими машинами (генераторами) визначаються підлітним часом авіації супротивника і метеорологічних умов.

Якщо розміри маскуємо об'єкту не дозволяють прикрити його цілком аерозольної (димовий) завісою, то маскуються найбільш важливі елементи цього об'єкта, крім того, створюються помилкові аерозольні (димові) завіси.

Для маскування аерозольними (димовими) завісами невеликих по розмірах, але важливих об'єктів (мостів, переправ, дефіле і т.д.) димові підрозділи приймають, як правило, кільцевий порядок. Сутність його полягає в тім, що навколо об'єкта намічається кільцевий (напівкільцевий) рубіж, а димові машини розміщаються на деякій частині цього рубежу і при зміні напрямку вітри переміщаються по ньому, забезпечуючи створення суцільний аерозольної (димовий) завіси над об'єктом.

Видалення рубежу об'єкту від границі маскуємого об'єкту визначається підлітним часом авіації противника і метеоумовами, але не повинно бути більш 1 км. Інтервали між димовими машинами на першому рубежі витримуються 100-150 м, а на наступних рубежах — до 250 м.

Підрозділу із системою дистанційного керування димопуском у більшості випадків рубежі об'єкту розгортають навколо усього маскуємого об'єкту. Видалення першого рубежу від центра маскуємого об'єкту в цьому випадку не повинне перевищувати 500 м.

При маскуванні мостових переправ димові машини звичайно розміщаються на одному напівкільцевому рубежі (на фронті 1000-1500 м). При хитливому напрямків вітру машини розміщаються на обох берегах водяної перешкоди, при стійкому вони можуть розміщатися на одному березі. Дві-три машини варто виділяти в резерв і тримати їх біля бруківки переправи для закриття її аерозолями (димами) у випадку утворення розривів у завісі. Для цієї же мети і прискорення закриття аерозолями (димами) мостових переправ передбачається застосування димових шашок і гранат. Димові шашки встановлюються на відстані не більш 500 м від переправи. Приведення їх у дію може здійснюватися з командних пунктів управлення (КПУ), а також особовим складом підрозділів, в інтересах яких діє димовий підрозділ.

При маскуванні крапкових об'єктів (стартові позиції ракетних військ і ін.) аерозольна (димова) завіса повинна перевищувати площу об'єкта не менш чим у 10—20 разів. Удавані аерозольні (димові) завіси створюються таких же розмірів на видаленні 2—3 км від дійсних.

При постановці фронтальних і флангових лінійних аерозольних (димових) завіс димові машини розташовуються, як правило, у лінію на інтервалах, що забезпечують створення суцільної аерозольної завіси, що не переглядається. Інтервали між димовими машинами встановлюються: при фронтальному вітрі — 200—250 м; при косому — 300—350 м; при фланговому — 500—1000 м.

Рубіж димопуску підготовляється за розташуванням командно-спостережливих чи передових спостережних пунктів артилерії. Видалення цього рубежу від супротивника визначається умовами місцевості і можливостями супротивника по застосуванню наземних високоточних засобів ураження.

Використовуючи результати дій частин (підрозділів), що знаходяться в безпосереднім зіткненні із супротивником, захисні і властивості місцевості, що маскують, чи висуваючи вночі перед початком настання, димові підрозділи займають намічені рубежі і по сигналах починають димопуск. Димопуск у більшості випадків починається при досягненні наступаючими частинами рубежу розгортання в ротні колони з метою позбавити супротивника можливості вести спостереження і прицільний вогонь високоточними боєприпасами в період ви-руху їхній до рубежу переходу в атаку.

Ефективність дій димових підрозділів по маскуванню військ і об'єктів осягається:

своєчасним закриттям аерозольної (димовий) завісою маскуємого об'єкту при кожнім напрямків вітру;

маскуванням аерозолями (димами) як дійсних, так і удаваних об'єктів;

розташуванням димових засобів на рубежах таким чином, щоб маскуємий об'єкт знаходився поза центром аерозольної (димовий) завіси;

створенням і своєчасним використанням резерву сил і засобів для закриття можливих розривів в аерозольній (димовий) завісі;

організацією стійкого управлення підрозділами, що здійснюють димопуск.

При дезинсекції місцевості димовим підрозділам призначаються райони, а в їх — рубежі туманопуску.

При дезинсекції з місця рубіж туманопуску розбивається на позиції, з яких димові підрозділи проводять туманопуск. При дезинсекції в русі димові підрозділи пересуваються по наміченому рубежі і безупинно роблять туманопуск.

При дезинсекції ділянки дороги машини рухаються по обох узбіччях дороги, обробляючи всю полотнину й узбіччя. Після виконання задачі проводиться контроль повноти дезинсекції. При необхідності дезинсекція повторюється з застосуванням більш концентрованих інсектицидних розчинів.

Димові підрозділи при виконанні задач здійснюють тісну взаємодію з частинами ПВО, інженерними і РЕБ, а також з іншими родами військ, в інтересах яких буде здійснюватися маскування аерозолями (димами).

В окремих випадках димові підрозділи можуть придаватися загальновійськовому з'єднанню, що діє на важливому самостійному напрямку.

Взаємодія досягається встановленням сигналів управління димопуском і узгодженням розташування димових засобів з розміщенням засобів протиповітряної зрони, інженерного маскування і РЕБ. При цьому здійснюється підтримка стійкого зв'язку командира димового підрозділу з командиром з'єднання (частини) начальником об'єкта, в інтересах якого здійснюється маскування, і з командиром зенітної ракетної (зенітної артилерійський) частини (підрозділу), що прикриває єкт.

Керування димовими підрозділами при виконанні задачі здійснюється по ііо, провідним засобам зв'язку, а також зоровими (світловими), звуковими сигналами і прапорцями.

Дії димової роти

Димова рота при виконанні задач по маскуванню аерозолями (димами) військ і об'єктів, дезинсекції ділянок місцевості і доріг діє в складі батальйону або самостійно.

При самостійних діях димова рота встановлює зв'язок з частинами (підрозділами) або органами місцевої влади, у районах розташування яких має бути проводити димопуск (дезинсекцію).

Димовий взвод діє, як правило, у складі роти.

3. Управління підрозділами військ РХБ захисту

Високоманеврений характер сучасного бою та різкі зміни обстановки потребують від командира стійкого, безперервного оперативного і прихованого управління підрозділами. Воно полягає в цілеспрямованій діяльності командира по підтриманню високої бойової готовності підрозділів військ РХБ захисту, підготовці їх до майбутніх дій та керівництву ними при виконанні бойових завдань.

Для надійного та ефективного управління підрозділами військ РХБ захисту потребує: високий професійний рівень підготовки і організаційної роботи командирів, глибоке розуміння ними характеру і способів ведення сучасного бою; тверде знання бойових можливостей та основ застосування різних видів озброєння і військової техніки своїх військ і противника; передбачення і передбачуваність; висока оперативність в роботі; гнучке реагування на зміну обстановки; використання засобів управління підрозділами.

Командир підрозділу військ РХБ захисту несе повну і особисту відповідальність за бойову готовність, підготовку підлеглих і успішне виконання ними завдань у встановлені строки, військову дисципліну, психологічну підготовку і моральний стан о/с. Він зобов’язаний постійно знати обстановку, рівень підготовки та можливості своїх підрозділів, своєчасно приймати рішення і ставити завдання підлеглим, організовувати взаємодію і всебічне забезпечення, твердо управляти підлеглими підрозділами, добиватися неухильного виконання поставлених завдань.

Робота командира роти (взводу) по організації дій підрозділів залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання і наявності часу. Роботу по організації виконання поставленого завдання командир починає, як правило, з отримання бойового або попереднього бойового розпорядження.

З отриманням бойового розпорядження командир роти (взводу) уяснює завдання; визначає мироприємства, які необхідно провести терміново, для швидкого підготування підрозділів до виконання отриманого завдання; розраховує час; орієнтує підрозділи на поставлене завдання; оцінює обстановку; приймає рішення, доповідає його вище стоячому командиру; організує взаємодію, всебічне забезпечення і управління; проводить рекогносцирування; віддає усний бойовий наказ; проводить контроль за підготовкою підрозділів; у встановлений час доповідає вище стоячому командиру (начальнику) про готовність до виконання поставленого завдання.

Якщо отримано тільки попереднє бойове розпорядження, робота командира роти виконується у вказаній послідовності, але з тією різницею, що після оцінки обстановки він визначає задум дій і доповідає його вище стоячому командиру. З отриманням бойового розпорядження командир роти завершує прийняття рішення, проводить рекогносцирування, віддає усний бойовий наказ та організує взаємодію.

При уясненні отриманого завдання командир роти (взводу) повинен зрозуміти ціль предстоящих дій, задум старшого командира (начальника), своє завдання і спосіб його виконання, місце та роль свого підрозділу, завдання сусідів і підрозділів (частин) родів військ, в інтересах яких діє рота (взвод), порядок взаємодії з ними, а також строки виконання поставленого завдання. На основі уяснення завдання він розраховує час.