178046 (Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод"), страница 8

Високий рівень коефіцієнта покриття свідчить про високий рівень платоспроможності підприємства і тим самим викликає більше довіри в кредиторів. За 2008 рік коефіцієнт покриття знизився в середньому на 19%, і під кінець року склав 13,78, тобто в 13,78 разів оборотні активи підприємства перевищують його короткострокові зобов'язання. Дане значення коефіцієнта покриття перевищує нормативне значення майже в 10 разів (рисунок 2.12) і на ряді з ростом коефіцієнта покриття за рахунок коштів говорить про досить гарне положення підприємства як потенційного позичальника. ВАТ «ДЛФЗ» показало себе як високо ліквідне, оскільки отримані високі значення коефіцієнта абсолютної ліквідності: 1,56; 3,48; 5,13; 4,45 відповідно по роках (рисунок 2.13), тобто саме така частина короткострокової заборгованості підприємства може бути покрита найбільш ліквідними оборотними активами – коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Рисунок 2.12 - Динаміка коефіцієнта покриття ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2006 по 2008 рік

Підвищення виробничих запасів у 2008, говорить про зниження реалізації товару, відповідно і про зниження випуску продукції. Зменшення оборотності кредиторської заборгованості так само говорить про небажання підприємства залучати позикові засоби для розвитку виробництва. Коефіцієнт погашення кредиторської заборгованості показує, що частка продажів у борг велика, але з кожним роком не багато зменшується, що говорить про підвищення фінансової стійкості клієнтів підприємства.

Рисунок 2.13- Динаміка коефіцієнта абсолютної ліквідності ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2006 по 2008 рік

Частка власного капіталу з 2007 м по 2008 р. зросла, що може свідчити про те, що підприємство в якийсь період працювало в прибуток і не хоче залучати позикові засоби для розвитку виробництва.

На малюнку 2.14 показано, що частка власного капіталу значно вище позикового капіталу, відповідно підприємству характеризується значною фінансовою стійкістю.

Рисунок 2.14 - Динаміка коефіцієнта співвідношення притягнутих і власних засобів ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по 2008 рік

Для оцінки ділової активності використовують показник коефіцієнта ділової активності, що являє собою відношення виторгу від реалізації продукції до валюти балансу (див.табл. 2.9).

У 2008 році виторг від реалізації продукції в порівнянні 2007 роком значно зріс особливо в період найбільшого попиту на лакофарбову продукцію (березень — вересень) (Додаток А). Його перевищення склало 2,8 млн.грн.

Рисунок 2.15 - Динаміка зміни виторгу від реалізації ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по 2008 рік

Для характеристики ефективності використання власного капіталу використовується коефіцієнт використання фінансових ресурсів (див.табл. 2.9). Його негативна динаміка (рисунок 2.16) свідчить у першу чергу про зниження прибутку від реалізації продукції. Так, за 2008 рік валовий прибуток від реалізації знизився на 4,5 млн.грн, что складає 20,3% у порівнянні з рівнем 2007 року.

Рисунок 2.16 - Динаміка зміни коефіцієнта ефективності використання фінансових засобів ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по 2008 рік

Загальний фінансовий стан підприємства ВАТ «ДЛФЗ» до кінця 2008 року можна оцінити в такий спосіб:

Валюта балансу за станом на 31.12.04р. склала 110,5 млн. грн., з них 96% власні засоби.

Загальна вартість власного капіталу складає 105,5 млн. грн., з них нерозподілений прибуток 67,3 млн. грн.

Обсяг реалізації лакофарбової продукції (ЛКП) у діючих цінах у звітному році збільшився на 2% і склав 142,9 млн. грн.

З валового прибутку фінансувалися адміністративні витрати, що склали в 2008 р. 3,7 млн. грн, що на 3,4% вище рівня 2007р., а також витрати на збут продукції, що склали в 2008 р. 3,3 млн. грн. і зрослі в порівнянні з 2007 р. майже на 60%. Це обумовлено необхідністю розширення ринків збуту продукції і дилерської мережі.

Позареалізаційний прибуток склав 1,4 млн. грн., з її 1,2 млн. грн. це відсотки за тимчасово розміщені вільні кошти в банках, 0,2 млн. грн. це оприбуткування надлишків ТМЦ за підсумками інвентаризації. Позареалізаційні збитки склали 165,7 тис.грн., на финансирование соціальних заходів було спрямовано 1,3 млн. грн. прибули.

Разом прибутки від звичайної діяльності отримано 10,6 млн. грн., що на 34,7% менше, ніж минулому році.

Податок із прибутку склав 3,7 млн. грн.

У підсумку чистий прибуток у 2008 р. зменшилася на 33% у порівнянні з 2007 р. і склала 6,9 млн. грн.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

У даному розділі диплома був зроблений аналіз ринку лакофарбової продукції й аналіз зовнішніх факторів, що роблять вплив на виробництво, реалізацію і споживання ЛФМ в Україні.

Ринок ЛФМ – є одним із самих динамічно розвинутих сегментів ринку будматеріалів, це зв'язано, насамперед, з пожвавленням промисловості і будівельним «бумом» в Україні. Щорічний приріст обсягів ринку складає в середньому 15-20%, що робить ринок привабливим не тільки для вітчизняного товаровиробника, але і закордонного. Ринок ЛФМ характеризується сильною конкуренцією: близько 70 вітчизняних виробників (60% ринку). Однак конкуренція росте не тільки на внутрішньому ринку, спостерігається захоплення ринку імпортними компаніями (40%). Обсяги експорту української продукції знижуються в з кожним роком у середньому на 10%, у той час як висококонкурентноздатна імпортна продукція завойовує український ринок (щорічний приріст імпорту складає 15%) Однієї з причин такого положення на ринку є непродумана митно-тарифна політика держави (11% імпортне мито на сировину для вітчизняного виробника), унаслідок чого вітчизняним виробникам усе складніше конкурувати за ціною з аналогічною імпортною продукцією.

Для ефективного функціонування в умовах ринку вітчизняним виробникам необхідно впроваджувати сучасні технології, використовувати новітні розробки високоякісної сировини, що дозволить їм підвищити конкурентноздатність продукції, що випускається.

Необхідність інновацій обумовлена наступними факторами:

• технології стрімко застарівають;

• потреба в нововведеннях росте величезними темпами;

Тому впровадження нововведень дозволить, насамперед, поліпшити якість продукції, що випускається, а також підвищити її конкурентноздатність на ринку, що дозволить підприємству виходити з даною продукцією на тільки на внутрішній, але і на міжнародний ринки.

ВАТ «ДЛФЗ» - є одним з найбільших виробників ЛФМ (17% від загального обсягу виробництва в Україні). Аналіз діяльності ВАТ «ДЛФЗ» був проведений по наступних основних напрямках:

• аналіз основних ТЕП: спостерігається ріст по всіх основних показниках.

• аналіз обсягів виробництва і реалізації продукції: за попередній період спостерігалося деяке зниження обсягів виробництва і реалізації продукції в середньому, що обумовлено, насамперед, дефіцитом сировинних компонентів і перебої в постачаннях основних видів сировини (37,6 % від загального зниження обсягу реалізації)

• аналіз прибутку і рентабельності: чистий прибуток підприємства зменшився на 7,2 %, що викликано, насамперед, збільшенням витрат на соціальні заходи і склала 10,5 млн. грн., рентабельність реалізованої продукції збільшилася на 0,4 і склала 16,7 %.

• аналіз фінансового стану: показав що підприємство має стійке положення, коеф. абс. ліквідності дорівнює 4,45, що значно вище нормативного значення, рентабельність власного капіталу 4,5%. 96,6 % у структурі капіталу – власні засоби підприємства, що обумовлено вимогами самофінансування підприємства. У 2007р. витрати на технічне переозброєння виробництва і впровадження енергозберігаючих технологій склали 2,5 млн. грн.

Виходом зі сформованої ситуації для вітчизняних виробників ЛФМ є впровадження інновацій і залучення інвестицій у розвиток виробництва з метою удосконалювання якості продукції, що випускається, і одержання конкурентних переваг, що забезпечують стабільний розвиток підприємства.

3 МЕТОДИКА ОПТИМІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

3.1 Сучасні методи та проблеми економічної оцінки інноваційних проектів

Здійснення підприємством інноваційної діяльності зумовлено насамперед економічним критерієм – намаганням отримати (збільшити) прибуток у довгостроковому періоді свого функціонування. Тому важливим елементом діяльності підприємства є оцінка можливої прибутковості реалізації певних стратегічних рішень, а саме визначення економічної ефективності інноваційних проектів.

Сутність оцінки економічної ефективності об’єктів інновацій полягає у зіставленні економічного ефекту від впровадження інновацій із витратами, пов’язаними з цим процесом. Розрахунок ефективності інновації має дати відповідь на питання щодо раціональності витрат на інновації. Тому механізм оцінки ефективності інноваційних проектів набуває дуже великого значення для підприємств, бо те, наскільки він є досконалим дуже сильно впливає на ефективність використання тих ресурсів, що маються у розпорядженні підприємства. Збиткові проекти призводять до зменшення потенціалу підприємства. Тільки правильна оцінка економічного ефекту дає можливість приймати науково-обгрунтовані рішення щодо напрямів інноваційної діяльності, реалістично формувати стратегічні плани інноваційної діяльності підприємства, раціонально розподіляти його ресурси – як власні, так і позичені.

Економічний ефект інноваційного проекту може вимірюватися абсолютними показниками прибутку, отриманого внаслідок упровадження інновації, а також відносними показниками – у зіставленні з обсягами витрат, продукції тощо. Особливе значення мають показники, за якими порівнюються ефект і витрати. Показник прибутку від упровадження інновації складається з економії від зниження собівартості або від підвищення ціни внаслідок нової якості засобів виробництва чи кінцевої продукції. Відносним показником ефекту є також параметр «окупності витрат», який визначається відношенням витрат на інвестиції до приросту прибутку від інновації.

Важливим принципом вимірювання економічної ефективності інновації є тотожність споживчого ефекту за конкуруючими варіантами проектів, що розглядаються. Не можна порівнювати показники, скажімо приросту прибутку, за варіантами інновацій, які задовольняють різні потреби чи мають різний корисний ефект. Вибір цілі інноваційної діяльності підприємства є важливим, але він здійснюється до того, як виникла необхідність оцінювати економічний ефект інновації. Порівняння ж варіантів інновації з різними корисними результатами – це принципово інша постанова проблеми. Приведення варіантів інновацій, що порівнюються до одного корисного результату, є першим правилом та вихідною посилкою теорії порівняльної економічної ефективності. При тотожності корисного ефекту варіантів, які порівнюються, основою вимірювання є витрати. Витрати ж за різними варіантами є порівняними між собою.

Існуючий механізм оцінки економічної ефективності інновацій, не є достатньо зорієнтованим на вирішення питання відносно того, який вид продукції чи нової техніки виробляти. Вибір здійснюється між варіантами нововведень, які мають приблизно однаковий корисний результат. Наявність економічного ефекту є необхідним, але не достатнім критерієм для остаточного прийняття рішення стосовно того чи іншого виду інновацій. Перед розрахунком економічних ефектів треба чітко визначити цілі інноваційної діяльності підприємства, згідно з якими і відбувається відбір варіантів інноваційних рішень. „ Правило тотожності корисного результату, - зазначав В. Новожилов, - дає змогу чітко типізувати розрахунок і правильно структуризувати різні види ефектів та витрат за варіантами, що конкурують ”.

Аналіз практики використання різних методів оцінки ефективності інновації свідчить, що багато залежить від того, наскільки чітко визначено корисний результат об’єкта вимірювання ефективності. виконання процедури приведення цього результату до тотожності за варіантами інновацій, що розглядаються, відразу дає можливість побачити переваги чи недоліки різних проектів упровадження нового виробу.

У теорії та практиці сучасних розрахунків економічної ефективності інновацій використовується чимало різних методик такої оцінки, []. Усі вони базуються, як правило, на наведених вище основних принципах, і реалізують методичні підходи, які спираються на використання в ролі основних таких показників, як термін окупності, чиста теперішня вартість, внутрішня ставка рентабельності, індекс прибутковості.

Виявлення кращого варіанту інноваційного проекту передбачає розгляд широкого кола можливих варіантів інновацій. Доцільно внести всі можливі варіанти до вихідного переліку проектів, а потім шляхом використання певних схем відбору відкинути ті варіанти, які очевидно є гіршими. Початковий перелік альтернативних підходів може звузитись до кількох або одного варіанту, стосовно яких (якого) існують достатньо повні дані про всі його аспекти – вартість, переваги, ймовірний ризик. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробками частіше буває кількісною, ніж якісною. Відхилення варіантів проекту відбувається на основі відбору ідей, які згодом буде прийнято і надано детальному аналізу на стадіях розробки та експертизи проекту, щоб переконливо мотивувати відхилення якогось варіанту проекту.