163969 (Форфейтинг як спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій), страница 7

- дохід по форфейтингових паперах зазвичай вище за той, який можна отримати по інших цінних паперах (при однаковому рівні ризику, однакових термінах і валюті);

- будь-який інвестор зацікавлений в тому, щоб понизити ризики, а гарантії по форфейтингових паперах або аваль першокласних банків – найкраще забезпечення платежу.

Не дивлячись на всю привабливість інвестицій у форфейтингові папери об'єми таких операцій і кількість форфейтеров поки що невеликі.

Форфейтинговий ринок не розвинувся поки до розмірів брокерського ринку. Багато форфейтеры, особливо торгуючі на первинному ринку, вважають, що подібне розвиток міг би налякати багато експортерів і їх банки, оскільки приведе до втрати контролю над випущеними на ринок цінними паперами.

Іншим важливим напрямом розвитку форфейтингового ринку стало об'єднання покупців в синдикати. Ця тенденція відповідає процесу об'єднання банків як кредиторів. Сам процес об'єднання відбувається на основі взаємної домовленості форфейтеров про те, яку частину форфейтингових паперів придбає кожний з них. Зазвичай різні папери купуються різними форфейтерами. Але якщо суми дуже великі, то навіть окремі папери можуть бути розділені між форфейтерами при допомозі договори участі. Правда, цей спосіб ускладнює звернення паперів, що в свою черга знижує потенційну можливість їх попадання на вторинний ринок.

Крім того, до цих пір не до кінця визначений юридичний статус подібних угод. Тому на практиці вони використовуються рідко.

Існує і інший спосіб. Якщо експортер готовий їм скористатися йому доведеться значно збільшити кількість документів, кожний з яких тепер складається на меншу суму за допомогою зміни термінів (наприклад звичні 6 місяців можна розбити на 2 інтервали по 3 місяці і т.д.). Цей спосіб переважний тим, що не передбачає складання договору участі між утримувачами паперів.

Важливо відзначити принципову відмінність між форфейтером – учасником синдикату і покупцем на вторинному ринку. Учасник синдикату є покупцем на первинному ринку і в його обов'язки входить перевірка законності і правильності оформлення всіх придбаних їм цінних паперів, а також гарантій і аваля, що додаються до паперів. Покупець на вторинному ринку не має подібних обов'язків.

Важливим напрямом розвитку форфейтингового ринку є розширення фінансування, що припускає розрахунок дисконту на основі плаваючої процентної ставки. Подібна практика пояснюється зростанням непостійності процентних ставок і відображає небажання багатьох банків укладати угоди фіксованим ставкам.

З точки ж зору експортера будь-який продаж на основі плаваючої ставки відсотка погіршує можливості отримання максимуму грошових коштів. Справа в тому, що первинний форфейтер продає на вторинному ринку папери з дисконтом що базується на превалюючій процентній ставці, причому продаж здійснюється з умовою остаточного фінансового врегулювання на певну дату і з урахуванням подальшого руху процентних ставок.

Фактично до закінчення терміну векселя таких дат може бути декілька. Таким образом, угода подразумевает високий ступінь ризику і може вести до виникненню непередбачуваних зобов'язань, що, звичайно, є приводом для неспокою не тільки форфейтера, але і його аудиторів.

Розмір форфейтингового ринку

Будь-яка оцінка розмірів світового форфейтингового ринку - не більше ніж здогадка. Ринок цей значно виріс за останні роки, але все ще залишається невеликою частиною ринку середньострокових фінансових ресурсів. Причини що привели до його виникнення і зростання, діятимуть і в осяжному майбутньому, проте існують певні обмеження для доступу на нього нових форфейтеров. Обмеження ці наступні.

Оскільки йдеться про середньостроковий (у західному розумінні) фінансуванні, банкам часто важко погоджувати дати погашення форфейтируемых активів з датами погашення власних позик. Таким образом, залишається достатньо високий ризик у разі зміни процентних став, що істотно стримує активність учасників даного ринку.

При проведенні операцій форфейтингу використовується спеціальна техніка що вимагає вельми кваліфікованого обслуговування. Фахівців в цій області дуже мало, а їх підготовка вимагає тривалого часу.

Банки мало займаються дослідженням і формуванням форфейтингового ринку.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Зростання взаємної заборгованості найбільших промислових підприємств призвело до того, що проблема неплатежів перетворилася на один з найбільш гострих питань поточної господарської практики і вимагає можливо швидшого рішення.

Взаємні фінансові заборгованості господарюючих суб'єктів ростуть з загрозливою швидкістю. Схоже на те, що ця проблема є зараз головною в державі, оскільки неплатежі в цілому по країні перевищили річний об'єм її валового внутрішнього продукту.

В майбутньому, поза сумнівом, вексельне звернення вУкраїні прийме більш традиційні (і цивілізовані) форми, коли предприятия-боржники самостійно виставлятимуть векселі, отримуватимуть під них вексельне поручительство банку і розплачуватися авалированными векселями з своїми кредиторами. При цьому банки, з метою мінімізації своїх ризиків супроводжуючі гарантійні операції, можуть практикувати авалювання векселів під заставу конкретного майна або прав векселедавців. Разом з тим відсутність необхідного досвіду і навиків відповідних дій неопрацьованість (пропуски) законодавства, регулюючого порядок звернення векселів при їх неоплаті, може привести до появи і такі форми комерційного кредитування, коли векселі забезпечуватимуться не авалем, банком, що надається, а майном боржника, яке може стягнути векселедержатель в спрощеному судовому порядку.

Вексель стає популярним цінним папером на фінансовому ринку в Україні. Це обумовлено відносною простотою, розвиненістю форм і тривалою світовою практикою застосування цього боргового зобов'язання. При переході від ринку продавця до ринку покупця вексель гратиме все велику роль в торговому обороті, тому вельми важливо наявність вексельного законодавства, що пропрацювало. Що діють в справжній момент нормативні акти в більшості випадків або вже морально застаріли, або носять тимчасовий характер.

Ринок форфейтингових послуг може нормально функціонувати тільки в стабільно працюючій економіці. Неплатоспроможність основних споживачів продукції ставлять під питання саме існування таких взаємин.

Проте в Україні бурхливо розвивається ринок операцій двохчинників, тобто покупки зобов'язань постачальникові спільно із зарубіжними факторинговими і форфейтинговими.

Розвиток українського ринку операцій форфейтингу стримується віднесенням України до країн з високим ризиком інвестицій. Західні банки розміщуючі засоби в нашій країні збільшують частку високо ризикових вкладень, а отже, знижують свої показники надійності. З однією сторони, це призводить до того, що при обліку векселів ставки деколи значно перевищують світові, а з іншою, - до того, що в якості забезпечення власних гарантійних зобов'язань українських банків вимушені заморожувати значні засоби на кореспондентських рахунках в іноземних банках.

Аналізуючи діяльність досліджуваного підприємства можна зробити наступний висновок про те, що короткострокові кредити підприємство не залучає. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину об’єму кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками,яка являє собою комерційний кредит - форфейтинг, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний, оскільки всі ризики на себе бере банк-посередник, яким є “Укрсиббанк”. Підприємство ВАТ “Вінницький інструментальний завод” використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гроші, кредит, банки.// Під ред. Г.И. Кравцової. К.: ТОВ “Місанта” - 1997.С.262.

2. Казакова Н.К. Вексель в торговому обороті.- М.: 2005.-c.93.

3. Кирєєв А. Міжнародна економіка. Міжнародна мікроекономіка: рух товарів і чинник виробництва.- М.:" Міжнародні відносини" 2004.

4. Лізингові, факторингові, форфейтингові операції банків .- М.: Видавництво МГУ, 2001. -С. 445.

5. Міжнародні економічні відносини // Під ред. Е.Ф. Авдокушина. М.: ГИК Інформационно-внедренчеській центр "Маркетинг", 1996.С.27.

6. Мікумов Я.С. Теоретичний і практичний посібник з фінансових обчисленням.- М.: ИНФРА-М 1996. - с.78.

7. Носькова Н.Я. Міжнародні валютний-кредитні відносини.-М.: Видавництво МГУ,1995.-С.45.

8. Павлов В.В. Міжнародна валютна система і валютний-розрахункові

операції в зовнішній торгівлі. К.: "Знання", 2003. - 47с.

9. Смирнов AJL, Красавина Л.Н. Міжнародний кредит: форми і умови.- К: АТ "Колсантбанкир", 2005.- с.87.

10. Тіхонов Р. А., Панферов И.И. Вексель: генезис, функції, механізм.- М.: ТОВ "Місанта", 2007.- с.83.

11. Фельдман А. А. Вексельне звернення. Російська і міжнародна практика.- М.: ИНФРА-М 2005. - с.54.

12. Хойер В. Якробити бізнес в Європі." К.: Видавництво справа. 2002.- с.78.

13. Економіка зовнішніх зв'язків України. // Під ред. к.е.н. доцента А.С. Булатова. - К.: Видавництва "БЕЄВІ, 2005. - 695с.

14. Експортно-імпортні операції: Рекомендації і документи. К.: ПКФ "Видавничий будинок", 2004. - 130с.

15. Про підприємства в Україні: Закон Українт стаття 80 // "Банківський вісник". - 2006. № 8.

16. Про порядок ведення і обліку операцій при розрахунках за допомогою векселів в Україні: Інструкція Національного банку // "Банківський вісник".- 2004. № 1.

17. Про обов'язковий оформлення векселями простроченої заборгованості за поставлені товари і надані послуги: Ухвала Верховної ради № 430 від 10.06.94 // Економічна газета - 2004. №9

18. Про порядок проведення операцій з векселями: Доповнення Національного Банку України // "Банківський вісник". - 2007. № 3.

19. Про порядок і підставу здійснення протестів векселів : Інструкція Міністерства юстиції України // Юридичний вісник.- 2004.№4.

20. Про платіжний засіб України: Ухвала Верховної Ради України // Комерсант.- 2004. № 33

21. Про порядок проведення валютних операцій пов'язаних з рухом капіталу: Лист Національного банку № 326 від 23.05.94 // Національна економічна газета, - 2004.№ 7.

22. Про порядок проведення валютних операцій на території України: Положення Національного банку України // Банківський вісник.- 2005. №2.

23. Про порядок проведення валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу: Положення Національного банку України // Банківський вісник.- 2006.№5.

ДОДАТОК А