- призводить (з причини втрати національного контролю за технологічним ланцюжком) до безробіття, до усталення квазідержавних утворень типу ЄС і, зрештою, до виникнення товарної маси химерних, невиразних і "безвідповідальних" виробів типу "зроблено в ЄС".

Громіздка процедура розрахунків "розвантаження" вимагає використання комп'ютерів, що спочатку сприяло успішній комп'ютеризації ²⁶. Країн з оподаткуванням типу consumption tax в "генеральній лінії" глобалізації на перших етапах було небагато, і реальний тиск цього податку традиційно є не дуже високим ²⁷ (максимум - 25% у Данії та Швеції"). Це дозволяло, насамперед західноєвропейцям, довго утримувати олігопольно високі ціни на продукування комплектуючих і простих готових виробів, "підгодовуючи" своє населення: товари вироблялися з сировини, яку змушені були постачати їм за безцінь країни "третього світу" з податками типу sales tax. Але згодом податок consumption tax невисокої ставки освоїли Китай (14%), Таїланд (10%), Хорватія тощо, а нині чимало країн, серед яких Південна Корея, Туреччина, Україна, воліють до запровадження consumption tax із зниженням податкового тиску, що спричинить скорочення переваги країн з КОН.

Країни з відносно більшими ставками КОН (Данія, Ірландія, Бельгія) виробляють комплектуючі, дещо ближчі до напівфабрикатів, а країни з відносно меншими ставками КОН - комплектуючі, ближчі до кінцевої продукції (Німеччина, Франція, Нідерланди). Країни з КОН часто мають по кілька спеціальних ставок у межах 25-5%, але пільга не стосується категорії комплектуючих високого ступеня обробки - цього ТНК звичайно не допускають. Адже дорожнеча комплектування на національному ринку виступає запорукою відсутності конкуренції на ринку складання готових виробів, а досить переправити цей процес у США, де ПДВ чи КОН відсутні, як виникає можливість виробляти з надприбутками складну кінцеву продукцію. Але нині ця схема починає "пробуксовувати", бо корпорації, що керують з США, втрачають організаційну кмітливість. ТНК "задихаються", завалені товарами і пропозиціями, будучи не в змозі задовольняти дедалі вибагливіші запити іноземців. Спроби маркетологів, зрештою, є безсилими, коли втрачено зв'язок з живим покупцем, внаслідок чого, скажімо, у Франції розгортається масовий рух проти американських харчових продуктів з погромами Мак Дональдса ²⁸ та знищенням експериментальних посівів Монсанто.

Податок типу МПП має такі особливості;

- заохочує виробництва комплектуючих виробів;

- гальмує сировинні виробництва (так, у Малайзії рідкоземельний метал тантал з метою його контрабандного продажу виробляють кустарно, видобуваючи руду в підпільних копальнях, зазнаючи травм і професійних хвороб) ²⁹ і, особливо, випуск готової продукції;

- призводить до встановлення залежності від іноземних партнерів — виробників кінцевої продукції, зорієнтовує на переважно трудомісткі технології.

Історично МПП склався як поліпшена в національних інтересах версія розглянутих нами податків, "замаскована" під sales tax, з малим реальним податковим тиском (у Малайзії з 1992 р. він становить 10%).

На першому та останньому технологічних переділах оподатковують чистий доход -різницю між собівартістю та проміжною ціною або ціною кінцевої продукції.

Податок типу СіТі має такі особливості:

- заохочує виробництва по ходу технологічних переділів, особливо - готових товарів високого ступеня переробки, заощадження енергії та матеріалів (на них встановлено підвищену податкову ставку), запровадження інновацій та здійснення технологічних проривів (на останніх переділах, де продукція є найдосконалішою, можна одержати найбільші прибутки);

- гальмує сировинні та напівфабрикати! виробництва;

- приводить до насичення суспільства товарами, послугами і робочими місцями, забезпечує природне відтворення населення та його моралі (у М'янмі жінка народжує в середньому 4 дитини, розлучення практично відсутні), сприяє здобуттю і реалізації високої кваліфікації фахівців.

Одним з наслідків глобалізації є те, що далекі країни і процеси, що відбуваються в них, можуть парадоксально впливати на наше сьогодення, на спосіб життя і побут. Так, запровадження, з подачі іноземних радників, ПДВ в Україні опосередковано призвело, зокрема, до нестачі підручників у школах. Водночас донедавна "дикунська" країна (М'янма), запровадивши кращу податкову систему, змогла, зберігаючи природні ресурси для майбутніх поколінь, стати найбільшим у світі виробником і читачем книг, успішно здійснити електрифікацію, причому разом з комп'ютеризацією, створити найощадливіші у світі щодо використання енергоносіїв виробництва. У 1999 р. населення М'янми перевищило населення України. Попри економічну блокаду та військові провокації, в країні чудові економічні показники. Наявний у 2000 р. приріст , ВВП у 10% річних намічено зберегти у 2001-2006 рр. ³⁰.

Якщо справи так підуть і далі, то Україна незабаром, скажімо, втратить туркменський газ: завершенням реалізації проекту транскитайської газової магістралі, оцінюваного в 18,1 млрд. дол., під егідою Britain Petroleum, Exxon Mobil, Royal Dutch/Shell, PetroChina i Petronas, напевне, стане утворення газової мережі, що з'єднає центральну і Південну Азію. Хронічні проблеми України щодо оплати поставок газу, зменшення кількості споживачів, зростаюча аварійність проіржавілих газових мереж, за умов збереження невисокого конкурентного потенціалу нашої економіки, можуть закономірно призвести до переорієнтації газових потоків на більш конкуренто- і платоспроможний Південь, зокрема - в Індокитай, де розташована М'янма. Подібні до українських проблеми є і в Росії: в умовах достатку природних багатств, але з ПДВ, населення вимирає. Добропорядні громадяни взимку часто мерзнуть без опалення, бо "лібералізовані" енергоносії вигідніше експортувати, ніж споживати.

Розділ 4. Охорона праці в органах ДПС

4.1. Нормативно-правова база охорони праці в Україні.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці спирається на комплекс державних законодавчих актів. Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодо охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони України "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про пожежну безпеку", "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та відповідні підзаконні акти.

Усі закони і підзаконні акти з охорони праці базуються і відповідають Основному Закону держави – Конституції України, яка була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. У ній декларуються права громадян України на працю, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються, на належні, безпечні і здорові умови праці, відпочинок і на соціальний захист.

Основним законодавчим актом щодо охорони праці є Закон України “Про охорону праці”, який прийнято Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року і введений в дію з 24 жовтня 1992 року. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організацій.

У Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці в передових промислово розвинутих країнах. За часу, що минув з дня набрання чинності цим Законом, розроблено, затверджено і введене в дію більш тридцять положень, інструкцій та інших підзаконних нормативних актів, прийнято ряд постанов Уряду.

На виконання вимог Закону і з метою забезпечення комплексного управління охороною праці на державному рівні утворено національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті міністрів України та Державний Комітет України по нагляду за охороною праці. Почав діяти Національний науково-дослідний інститут охорони праці та Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці цього Комітету. Вперше в законодавче регулювання охорони праці Закон увів поняття моральної шкоди і встановив обов’язок власника або уповноваженого їм Органу відшкодувати моральну шкоду потерпілому, за небезпечні або шкідливі умови праці. Значно підвищено захист працівників при нещасних випадках на виробництві. Зокрема, встановлено виплату одноразової допомоги потерпілому. У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги винний бути не менше 5-річного заробітку працівника, який виплачується його сім’ї, і, крім того не менше річного заробітку на одного утриманця потерпілого.

Вивчаючи стан охорони праці на підприємствах країни Міністерство освіти України бачило наказ №120 від 2.12.1998 долі “Про вдосконалення навчання з охорони праці і безпеки життєдіяльності у вищих навчальних заставах освіти України”.

У законі говоритися:

“1.3. Передбачити включення відповідних розділів і питань охорони праці до робочих навчальних програм профілюючих дисциплін, контрольно-кваліфікаційних завдань, програм виробничної та переддипломної практики, а також до дипломних проектів і робіт молодших спеціалісті і магістрів.

До екзаменаційних білетів державних випускних іспитів бакалаврів і спеціалістів включати окремі питання з охорони праці.

Проходячи переддипломну практику кожний дипломант повинний вивчити умови праці на робочому місці, ділянці, відділі банку, бухгалтерії і т.д.”

Всі розуміють, що найдорожчим для людини є її життя та здоров’я. Так за перше півріччя 2000 року на виробництві загинуло 665 осіб, а від нещасних випадків невиробничого характеру загинуло на Україні 33,5 тисячі чоловік.

Вкрай незадовільним є стан охорони праці на малих, орендних і приватних підприємствах, комерційних структурах.

Служби охорони праці місцевих, районних, обласних держадміністрацій не організовані. На підприємствах не додержуються вимог щодо забезпечення безпечних розумів праці.

У законі “Про охорону праці” чітко визначено пріоритет життя і здоров’я робітника, повну відповідальність власника за створення безпечних та нешкідливих розумів праці.

Економічна кризу загострила проблеми безпеки людини на виробництві. Думаючи про те, як вижити, мало хто по-справжньому дбає про охорону праці. Під страхом безробіття трудящі вимушені мовчати про незадовільні умови праці, про відсутність санітарно-побутових приміщень, нехтування санітарно-гігієнічними нормами, наражають на безпеку своє життя і здоров’я.

4.2. Організація охорони праці в ДПІ Оболонського району м. Києва.

Забезпечення нормальних умов праці начальник ДПІ Оболонського району м. Києва забезпечує функціонування служби управління охороною праці, для чого:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, створює умови для модернізації комп’ютерної техніки;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, виз­начених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчи­ках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих га галу­зевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами про охорону праці;

здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками техно­логічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами. устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;