Третій вимір, що визначає вибір технології - інтеграція систем. Він тісно пов'язане з організаційним впливом. На якому устаткуванні буде працювати ФВА-Модель: на окремих ПК, на мейнфреймі компанії, або в клієнт-серверній мережі? Чим більше користувачів буде працювати з моделлю, тим важливіше інтеграція.

Вибір технології залежно від інтеграції систем залежить також від ступеня централізації збору, керування й обробки інформації. Вимоги до даних для реалізації ФВА високі. Як правило, інформація повинна зберігатися на одному комп'ютері й управлятися централізовано (наприклад, ІT-вітділом). Якщо джерела даних розподілені по всій компанії і їхню підтримці здійснюють непрофесіонали, то гостро встає проблема точності інформації. У таких випадках часто порушується вірогідність моделей і виникає питання про доцільність їхнього використання для прийняття рішень.

Як уже говорилося, потрібно також урахувати час на розробку й наявність необхідних ресурсів. Для створення моделі в електронних таблицях необхідні істотні тимчасові витрати й гарний фахівець, але зате мінімальна вартість програмного й апаратного забезпечення. Самостійний ФВА-Додаток зажадає чималих витрат на первісному етапі, але істотно скоротить тимчасові витрати й необхідність внутрішньої підтримки.

Розглядаючи застосування різних апаратних і програмних засобів для ФВА потрібно пам'ятати про "виміри". Питання можна поставити так: "чи варто почати з вихідної точки графіка (проста модель, один користувач, електронна таблиця на окремому ПК) і залишатися в ній, або потрібно рухатися за графіком вправо нагору (складна модельдекілька трохи користувачів, інтегрована система)?" Вирішивши для себе всі ці питання, можна вибрати саме ту технологію, що підходить для кожної конкретної компанії.

Іноді перша ідея, що спадає на думку при виборі технології для ФВА, - використовувати традиційну (legacy) облікову систему компанії. У ній уже зберігаються всі дані й генеруються звіти по клієнтах, продуктах і замовленням. Однак це не підходящий метод для моделювання ФВА, тому що більшість таких систем були спроектовані для фінансового, а не управлінського обліку. Фінансовий облік припускає створення звітів для вищого керівництва, акціонерів, кредиторів і урядових органів. Управлінський облік призначений для менеджерів. Функціонально-вартісний аналіз відноситься до управлінського обліку. Це методологія для розподілу ресурсів по функціональних групах (Actіvіty pools) і наступного розподілу витрат по об'єктах витрат (cost objects) за допомогою джерел витрат (cost drіvers). Такий підхід не був закладений у більшості фінансових облікових систем. Тому й з'явилося спеціальне програмне забезпечення для ФВА.

Деякі постачальники фінансових облікових систем співробітничають із розроблювачами ПО для ФВА. У результаті, вдається ефективніше відображати (імпортувати) дані з бухгалтерської системи (головної бухгалтерської книги) у ФВА-Додаток. ФВА-раоробник забезпечує канал передачі даних у фінансову облікову систему, за рахунок цього можна використовувати бухгалтерську програму, імпортуючи з них дані, необхідні для запуску ФВА-Моделей.

ПО для функціонально-вартісного аналізу ніколи повністю не замінить фінансову облікову програму, а традиційні системи рідко можуть забезпечити ФВА-Логікові. Можливо, у майбутньому фінансові облікові системи будуть реалізовувати цей метод, але на даний момент на ринку дуже мало постачальників, що пропонують інтегровані рішення для обліку фінансів і функціонально-вартісного аналізу.

Пропонується заповнити "чорний ящик"(тобто вибрати програмне забезпечення й устаткування), зупинившись на одній з наступних технологій:

1. Рішення на основі електронних таблиць / Реалізація для автономних ПК.

2. Спеціальні ФВА програмні рішення / Реалізація, як для окремих, так і для мережних комп'ютерів.

3. Сховище даних / Реалізація для клієнт-серверних мереж.

4. Спільне використання ФВА ПО й Сховища даних / Реалізація для клієнт-серверних мереж.

Сполучення програмного й апаратного забезпечення залежить від складності моделі, організаційного впливу й інтеграції систем. Як уже говорилося, при виборі технології дуже важливо враховувати доступні ресурси - час, здатності й гроші. При невеликому бюджеті прийдеться обмежитися додатком в електронних таблицях для ПК, а при наявності більших засобів є зміст реалізувати ФВА-Проект у клієнт-серверній мережі.

Поза залежністю від того, як у кожному конкретному випадку заповнений "чорний ящик", вхідні дані - ті самі. Грошові показники з головної бухгалтерської книги (general ledger), що зберігається у фінансовій обліковій системі, переносяться у функціональні групи (actіvіty cost pools). Інформація про ресурси (кількості співробітників, торговельних площах, устаткуванні й т.п.) надходить із інших джерел: письмових документів, електронних таблиць, операційних баз даних і т.п. Дані по джерелах витрат (кількість рахунків фактури, поставок і т.п.) надходять із фінансової облікової системи або інших джерел. На жаль, при пошуку даних поза обліковою системою витрати на збір інформації підвищуються, а точність знижується.

Точність даних про ресурси й носії витрат часто є основною проблемою при реалізації методу ФВА. В ідеалі вся інформація повинна перебувати у фінансовій обліковій системі. Тоді можна гарантувати безпомилковість даних, тому що й грошові й негрошові показники відповідають тим самим стандартам точності. На практиці, лише обмежений обсяг відомостей зберігається в обліковій системі. Отже, до даних з інших джерел потрібно застосувати тверді стандарти виміру, щоб забезпечити їхню вірогідність.

На виході з "чорного ящика", поза залежністю від його наповнення, інформація представляється у формі, зручної для прийняття стратегічних і тактичних рішень. Звітність, повинна відповідати форматам, прийнятим у системах підтримки прийняття рішень, тобто . повинні бути реалізовані:

• числові й графічні екрани й звіти,

• зведена звітність із можливостями деталізації,

• функції вибірки даних (slіce and dіce),

• засоби написання нерегламентованих запитів і звітів.

Кожна з описаних технологій задовольняє перерахованим вимогам. Розходження полягають у вартості й простоті реалізації: тобто в тім, наскільки легко можна виконувати побудову моделі, пошук і обробку даних, створення звітів.

"Чорний ящик" можна заповнити електронною таблицею (ЕТ) для ПК (наприклад, Excel або Lotus 1-2-3). Це саме недороге рішення, з погляду програмного й апаратного забезпечення, але воно вимагає чимало часу на розробку й введення даних. Якщо врахувати всі витрати, то в цілому така технологія може виявитися не такою вуж дешевою.

Використовуючи ЕТ для реалізації ФВА-Додатка, у першу чергу потрібно створити робочу книгу з декількома таблицями. Кожна таблиця буде описувати певний бізнес-процес (наприклад: продажу, поставки, обробку замовлень і т.п.). Ресурси звичайно задаються в інших таблицях, їхня вартість імпортується з бухгалтерської системи. Кожній таблиці процесу відповідає своя матриця ресурсів і функцій (Resources-Actіvіtіes Matrіx), що містить вартість ресурсів (у рядках) і їхнього розподілу по функціях (у стовпцях). Загальні витрати на кожну функцію (тобто стовпець) розраховуються й діляться на сумарну кількість джерел витрат, тобто для кожної функції обчислюються витрати в перерахуванні на одиницю. Матриці пов'язані з таблицями вартості ресурсів, а в таблиці із ФВА-Звітами з матриць витягають дані про витрати по функціях.

Програмування електронних таблиць для ФВА досить трудомістке: потрібне перетворення й імпорт даних, створення формул, зв'язування таблиць, форматування звітів і графіків. Деякі осередки таблиць заповнюються даними, імпортованими з файлів на мейнфремі (для цього по фінансист повинен мати високий рівень володіння програмним забезпеченням, оскільки на сьогоднішній день це не лише необхідність, це вимога до сучасного висококваліфікованого спеціалісту в галузі фінансового аналізу.

4. Охорона праці та середи життєдіяльності працівників

4.1 Загальні питання охорони праці

До основних функцій управління охороною праці належать:

• прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

• організація та координація робіт;

• облік показників стану умов і безпеки праці;

• аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

• контроль за функціонуванням СУОП;

• стимулювання роботи по вдосконагірнню охорони праці.

Основні завдання управління охороною праці: навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці; забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку; організація лікувально-профілактичного обслуговування; професійний добір працівників з окремих професій; удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Планування роботи з охорони праці. Функція планування, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне. Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обгрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі "Охорона праці"колективного договору. Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі власника підприємства, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.

Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень. Контроль за станом охорони праці. Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і вірогідної інформації про стан охорони праці. Одержати таку інформацію, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальна та трудомістка функція процесу управління. До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; громадський контроль; адміністративногромадський трьохступеневий контроль; відомчий контроль вищих органів. Необхідно зазначити, що крім контролю, здійснюється нагляд за охороною праці з боку державних та профспілкових інспекцій [24, c. 47].

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками.

Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства. У справі створення здорових та безпечних умов праці значна роль відводиться громадському контролю, який здійснюється комісією з питань охорони праці підприємства та громадськими інспекторами з охорони праці.

Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені — начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству. Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці та функціонування СУОП направлені (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі одержання даних та узагальненні причин недотримання вимог законодавчих та нормативних документів, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених недоліків. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; результати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання та ін. В результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносяться доповнення та уточнення до оперативних, поточних та перспективних планів роботи з охорони праці, а також — по стимулюванню діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники охорони праці. Стимулювання діяльності з охорони праці направлено на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про охорону праці"до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення. До числа останніх належать: премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці. Джерелом стимулювання діяльності з охорони праці є фонди охорони праці. Згідно з Законом України "Про охорону праці"(ст. 23) служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційнотехнічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі праці.

4.2 Управління охороною праці підприємства ТОВ "Комфорт"

Управління охорони праці ґрунтується на Законі України "Про охорону праці" і включає застосування ряду способів і форм юридичної дії на органи і об’єкти управління охороною праці – зокрема, підприємства регіону, вдосконалення технологічних процесів і виробничого устаткування.