160237 (Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "финансовые науки" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "остальное", в предмете "финансовые науки" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "160237"
Текст 2 страницы из документа "160237"
На першому етапі (від земської реформи 1864 р. до 1917 р.) відбувалося становлення позицій перших органів місцевого самоврядування - земств, і, відповідно, організаційне оформлення земських бюджетів. Другий етап розпочався в 1918 р. і тривав до 1930 р. В цей час відбулося відновлення інституту місцевих фінансів і місцевих бюджетів, ліквідованих у процесі соціалістичного перевороту. Третій етап (1930-1950 pp.) проходив під впливом зміцнення адміністративно-командних методів управління, що закономірно відзначилося і на бюджетних відносинах. Четвертий етап охоплює 1960-1990 роки, які характеризувалися деяким послабленням централізованого управління країною, поступовим зміцненням демократичних засад. П'ятий етап у розвитку місцевих бюджетів України розпочався в 1990 р. і триває до цього часу.
Таблиця 1.1
Етапи розвитку місцевих бюджетів України
Період | Соціально-економічні передумови | Характеристика явищ |
1 | 2 | 3 |
1864-1917 роки | Організаційне оформлення перших органів місцевого самоврядування - земств, окреслення кола їх повноважень | Визначення напрямків витрачання коштів земських бюджетів, доходних джерел, формування та вдосконалення місцевого оподаткування |
1918-1930 роки | Відновлення інституту місцевих фінансів і місцевих бюджетів | Законодавче оформлення місцевих бюджетів, засад їх функціонування, впорядкування місцевого оподаткування, процедур бюджетного процесу, механізму надання субсидій, вдосконалення структури доходів і видатків місцевих бюджетів, забезпечення їх бездефіцитності, визначення засад бюджетного регулювання |
1930-1959 роки | Зміцнення адміністративно-командних методів управління, централізація бюджетної системи, обмеження прав місцевих рад у використанні коштів місцевих бюджетів, пошуку додаткових доходних джерел, справлянні місцевих податків і зборів | Зростання обсягів місцевих бюджетів, збільшення їх залежності від державного бюджету, включення місцевих бюджетів до держбюджету, зміни у доходній базі після податкової реформи, переважне використання у бюджетному регулюванні методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних доходів, скорочення переліку місцевих податків і зборів |
1960-1990 роки | Послаблення централізованого управління, зміцнення демократичних засад, економічна реформа, розширення прав місцевих рад | Вдосконалення бюджетного права, зміни в структурі доходів місцевих бюджетів, піднесення ролі платежів з прибутку, зміни в бюджетному процесі, бюджетних взаємовідносинах, використання госпрозрахунку та нормативів |
3 1990 року і дотепер | Здобуття Україною незалежності, відновлення місцевого самоврядування, зміцнення позицій місцевих рад | Законодавча регламентація бюджетних відносин, системи оподаткування, бюджетного регулювання, формування зацікавленості місцевої влади у збільшенні доходів бюджету. |
Останніми роками приблизно 60-70% бюджетних ресурсів зосереджується саме у Державному бюджеті України, відповідно у місцевих бюджетах акумулюється від 30 до 40%. Спрямування достатньо значних коштів у місцевих бюджетах відповідає їх місцю в складі бюджетної системи і завданням, які покладені на місцеві бюджети, у фінансуванні державних видатків і забезпеченні функціонування органів місцевого самоврядування [29].
Перші спроби розмежування доходів державного і місцевих бюджетів України були здійснені в законах «Про бюджетну систему Української РСР» (1990 p.), «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (1992 p.), «Про бюджетну систему України» (1995 p.). Проте положення цих документів не вдалося повною мірою запровадити, крім того, розмежування доходних джерел було проведено лише згідно найважливіших напрямків витрачання коштів, без необхідної для практичного їх застосування деталізації [7].
Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету.
Бюджет є невід’ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух грошової маси.
Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.
Також розглянемо склад місцевих бюджетів у 2008 році ( див. Табл.1.2).
Таблиця 1.2
Кількісний склад місцевих бюджетів у 2008 р.
Види місцевих бюджетів | Кількість |
бюджет Автономної Республіки Крим | 1 |
бюджети міст Києва і Севастополя, що мають статус міст державного значення | 2 |
обласні бюджети | 24 |
Міські бюджети | 453 |
районні у містах бюджети | 83 |
районні бюджети | 488 |
селищні бюджети | 887 |
сільські бюджети | 10275 |
Усього | 12213 |
Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [17].
Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади управління на відповідній території.
Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їхній території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального рбзвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконанння; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи [1].
Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні актуальних проблем розвитку держави, певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених на нього функцій у межах своєї компетенції.
Основними положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування, які мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:
— місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;
обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;
місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;
частина фінансових ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;
розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповноважена встановлювати в межах закону;
порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсівзростанню вартості виконання завдань місцевої влади;
захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);
перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.
Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн, у 1996 році — Україна.
Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування [2].
Без перебільшення фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним, від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним фінансово.
Ступінь фінансової самостійності органів місцевого самоврядування характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.
Основним у місцевих бюджетах і міжбюджетних віносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із державного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що грунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами.
1.2 Огляд та характеристика нормативної бази щодо виконання та планування місцевих бюджетів
Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні є: Конституція України; Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001 № 2542 - ІІІ; Закон «Про Державний бюджет України»; інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини; нормативно – правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно – правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місйевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного Кодексу, нормативно – правових актів та інші нормативно – правові документи. Постанова «Про підвищення обгрунтованості формування бюджетів місцевих Рад народних депутатів» від 22 листопада 1993 р. № 947; Постанова «Про порядок перерахування дотацій місцевим бюджетам з Державного бюджету України в 1999 р.» від 24 лютого 1999 р № 262; Постанова КМУ «Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів» від 24 лютого 2003 р. № 207; Постанова КМУ «Про перерозподіл обсягів субвенції з Державного бюджету України між місцевими бюджетами на надання пільг ветеранам війни і праці, аетеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот»; Постанова КМУ «Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнюваня та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами» від 5 вересня 2001 р. № 1195; Постанова КМУ «Про затвердження Порядку визначення та перерахування додаткових дотацій з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2003 році» від 26 квітня 2003 р. № 642; Постанова КМУ «Про перерозподіл загального обсягу субвенції з Державного бюджету України на 2004 рік між місцевими бюджетами на погашення заборгованності з пільг населенню за надані послуги з’вязку та внесення змін до постанови КМУ від 3 березня 2004 р. № 224» від 10 серпня 2004 р. № 1042 та інші.
Отже, першим розглянемо Бюджетний Кодекс України ( від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ) - цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Згідно з цим Кодексом місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Що стосу.ться зведеного бюджету з районним поділом, то він включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Місцевим бюджетам приділяється значна увага в особовій частині 3-го розділу Бюджетного Кодексу, де визначаються надходження та витрати місцевих бюджетів, а також складання. Розгляд. Затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів.