132520 (Гендерні відмінності в психології моди), страница 8

Мета дослідження: експериментальне вивчення гендерних відмінностей в концепції самопрезентації.

Завдання дослідження: 1)виявити чи є відмінності в гендерних особливостях в відношенні до моди.

2)порівняти отримані результати з теоретичним припущенням.

Об’єкт дослідження: мода як психологічний феномен у студентів другого, третього та четвертого курсів спеціальності- психологія, соціальна робота та фізична реабілітації. Кількість протестованих студентів складає тридцять чоловік, в віці від 19 до 22 років. Було протестовано 15 жінок та 15 чоловік.

Предмет дослідження: гендерні відмінності студентів в відношенні до моди.

Гіпотеза: гендерні особливості, які проявляються в відношенні до моди, не мають відмінностей в самоконструюючий стратегії особистості.

Незалежна перемінна: гендерні відмінності.

Залежна перемінна: самоконструююча стратегія особистості.

3.1 Вивчення гендерних відмінностей в концепції самопрезентації

В групах студентів другого, третього четвертого курсів спеціальності психологія, фізична реабілітація та соціальна робота, де кількість студентів виборки складає тридцять чоловік серед яких п’ятнадцять жінок та п’ятнадцять чоловік, було проведене експериментальне дослідження. Була поставлена мета дослідити: чи існують гендерні відмінності в концепції самопрезентації.

Для того щоб виявити чи є відмінності в гендерних особливостях в відношенні до моди (додаток А) студентам був запропонован “Опитувальний метод для виявлення стратегії самопрезентування особистості в одязі ”. Особам було запропоновано дати відповіді на 13 запитань, з готовими варіантами відповідей. Ми отримали результати: у 5 осіб має перевагу “ ублажняюча “ стратегія, у інших 25 осіб має перевагу “ самоконструююча “ стратегія самопрезентації.

Самопрезентування - це те, як людина подає свою особистість іншим. Іншими словами- це “ демонструєме Я“. “Демонструєме Я“ – це спроба приблизити “дзеркальне Я” до “ідеального Я“.

“Ублажняюча “ стратегія самопрезентації характеризує манеру одягатися згідно нормам того суспільства, де треба буде спілкуватися. Людина з такою стратегією якби пристосовується під аудиторію, тим самим показує соціальну лояльність. Для іншої ситуації та компанії одяг змінюється. Інформація про те як прийнято вдягатися, збирається заздалегідь, що дає можливість чітко вписатися в суспільство і випробувати радість від почуття спільності, прийняття другими в свій клан. “Демонструєме Я” максимально приближене до соціально бажаного ”дзеркального Я”. “Самоконструююча“ стратегія характеризує, тобто, підтримує “ідеальне Я”, демонструє другим те, що вважає кращим та вірним за критерієм самої особистості. При такій стратегії манера одягатися не змінюється від аудиторії до аудиторії. Людина в першу чергу орієнтована на свої особистісні погляди і уявлення про те, як треба вдягатися хоча певний облік ситуації, відбувається.

3.2 Процедура проведення досліду гендерних відмінностей

Згідно отриманих результатів 30 студентів було поділено на дві групи: на 15 чоловіків та на 15 жінок і відповідно до кожного було віднесено отримані результати. За отриманими результатами ми визначили показники А, В, С. Показник А – це робота та навчання, показник В – це світське життя, показник С – це відпочинок. За допомогою цих показників (додаток Б), ми підрахували бали.

Отримавши результати, ми виявили, що у 4 чоловіків-студентів має перевагу “ублажняюча “ стратегія, а у інших 11 “ самоконструююча “ стратегія. У 14 жінок-студентів, ми виявили “ самоконструюючу “ стратегію і лише у одної жінки-студента “ублажняючу“ стратегію.

Оскільки з 30 протестованих студентів, лише у п’яти із них має перевагу “ублажняюча “ стратегія, а у інших 25 студентів “ самоконструююча “ стратегія самопрезентації, то ми можемо припустити, що гендерні особливості, які проявляються в відношенні до моди, не мають відмінностей в самоконструюючий стратегії особистості.

Проте, для того, щоб остаточно підтвердити теоретичну гіпотезу було використано t – критерій Ст’юдента, який використовується для того, щоб визначити, наскільки достовірно відрізняються показники однієї вибірки досліджуваних від іншої, також для оцінки статистичної значимості вибіркових середніх арифметичних величин двох розподілів первинних величин.

Оскільки студенти вже були поділені нами на дві групи, чоловіки-студенти та жінки-студенти, то в подальшому дослідженні, за t – критерієм Ст’юдента, ми отримали потрібні результати і виявили показник t– критерій Ст’юдента=0,295, при

р < 0,8.

Таким чином, припущення, що гендерні особливості, які проявляються в відношенні до моди, не мають відмінностей в самоконструюючий стратегії особистості, підтвердилось згідно отриманих результатів гіпотеза знайшла емпіричне підтвердження. Усі розрахунки, а також графіки та діаграми приведено у додатку до дипломної роботи (додатки А, Б, В, В1, Д).

ВИСНОВКИ

У даній дипломній роботі було порушено основні питання, які стосуються феномену гендерних відмінностей в психології моди. У наш час проблема гендеру та моди не втрачає своєї актуальності.

Психологія моди у своїх дослідженнях виходить із аналізу уявлень людей про те, що є мода. Звертання до історії костюма дозволяє простежити зміни в змісті цих уявлень. Про моду люди говорять майже сім століть. У кожен історичний період той або інший аспект моди - эстетичний, моральний, економічний або соціальний - виступає на перший план в житті чоловіка та жінки.

Мода розкриває індивідуальність, як жінки, так і чоловіка. Костюм будь-якої історичної епохи або модного сезону є дзеркало соціального характеру особистості, реального або ідеального. Індивідуальну чутливість, жінки та чоловіка, до впливу моди визначають такі суб'єктивні фактори, як ініціативність, екстравагантність, креативність, самовираження й самолюбство, тимчасова перспектива особистості, стиль життя.

Більшість жінок створюють свій стиль на основі класичного одягу, що асоціюється в них і з діловим, і з ошатним одягом одночасно. Якщо для жінці важливо подобатися, дивувати й зачаровувати, то для чоловіка, особливо зовнішній вигляд насамперед - камуфляж, набір «знакових» деталей, що вказують на соціальний стан, значимий соціальну нішу й можливі амбіції.

Чоловіча ділова мода багатогранна, але при цьому в ній виступають два основних напрямки: «консервативний стиль», що працює на створення образа надійного, солідного, заможного чоловіка - банкіра, політика, великого процвітаючого бізнесмена – і «енергійний стиль», підкреслюючий ініціативність, готовність до самих нетрадиційних рішень.

По вираженню поета С. Кірсанова: «Мода - це свято для ока на фоні буденного життя». Розмаїтість модних об'єктів компенсує недолік фізичних стимулів, а масова участь людей у модній гонці дозволяє на якийсь час забути про соціальну ізольованість.

Серед відомих фахівців, які мають свій внесок у розвиток психології моди: Р. Бартон, Ю.М. Лотман, М.І. Кілошенко, К.А. Абульханова - Славська, Г. Зіммель, І. Богардус, Г. Діарборн, Д. Ольшанський.

До основних методів наукового дослідження у психології належать спостереження, бесіда, опитні методи, метод аналізу документів, експертна оцінка, експеримент. Використовуючи ці методи психолог має можливість досліджувати феномен моди. За допомогою основного психодіагностичного “Опитувального методу для виявлення стратегії самопрезентування особистості в одязі”, досліджували гендерні відмінності в психології моди.

Третя частина роботи має практичний характер. Вона містить дані дослідження, процедуру проведення та отриманні результати. Дані експерименту підтвердили теоретичну гіпотезу: що гендерні особливості, які проявляються в відношенні до моди, не мають відмінностей в самоконструюючий стратегії особистості (t st=0,295, при р < 0,8).Теоретична гіпотеза також підтверджена графічним (додаток В1) та діаграмним (додаток В, Д) зображеннями.

Рекомендації. Матеріал даної дипломної роботи може використовуватися:

1. при розробці соціальних тренінгів, направлених на гендерні відмінності в психології моди;

2. у рамках вивчення загальної психології, психології творчості;

3. при індивідуальному консультуванні в психотерапевтичній роботі;

4. у рамка вивчення дизайну.

Таким чином, в наш час проблема психології моди дуже актуальна, а особливо гендерні відмінності по відношенню до моди. Мода розкриває індивідуальність як жінки, так і чоловіка. Тому дуже важливо вивчати, ознайомлюватися з таким феноменом як мода.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова – Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1996.

2. Акилова 3.Т., Петушкова Т. И., Пацявичуте А.А. Моделирование одежда на основе принципа трансформации: Новые приемы разработки модные форм одежды: Учеб. пособие. М.: МГТА, 1993.

3. Андреева Г.М. «Социальная психология», М.1998.

4. Андреева И.А. Мода и культура одежды. М.: Знание, 1987.

5. Андриенко Е.В. Социальная психология, М., 2003.

6. Армавская В.Т., Щербакова Н.В. Мода, вкус, красота. М.: Искусство, 1992.

7. Беляева-Экземплярская С.Н. Моделирование одежды по законам зрительного восприятия. М.: Академия моды, 1996.

8. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986.

9. Голыбина А.Г. Вкус и мода. М.: Знание, 1974.

10. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1987.

11. Гофман А.Б. Мода и люди. М.: Наука, 1994.

12. Гофман А.Б. Мода и социальные группы. М., 1988.

13. Гудечек Я. Ценностная ориентация личности. М.: Наука, 1989.

14. Гулыга А., Андреева И. Пол и культура. М. 1973.

15. Доброхотова И.А. Беседы о моде, или Зеркало, которое не лжет. Алма-Ата: Опер, 1991.

16. Жученкова С.Н. Формирование эталона модного костюма. М.: МГТА, 1993.

17. Зайцев В. Такая изменчивая мода. М.: Молодая гвардия, 1983.

18. Зборовский Е.М. По законам красоты: [О моде]. М.: Сов. Россия, 1988.

19. Зимбардо Ф. Застенчивость / Пер. с англ. М.: Педагогика, 1991.

20. Ильин В.И. Поведение потребителей. М.: Наука, 1998.

21. Каневский Е.Н. Формирование вкуса покупателя. М.: Знание, 1981

22. Кащенко О.Д., Козлова Т.В. Покупателю об одежде и моде. М.: Экономика, 1986.

23. Килошенко М. И. Дизайн одежды как результат творческого воображения СПб.: СПГУТД, 1998.

24. Килошенко М.И. Индустрия моды: проблемы психологического анализа деятельности специалистов. СПб.: Изд-во СПбГУ, 1999.

25. Килошенко М.И. Психология молодежной моды. СПб.: СПГУТД, 1998.

26. Килошенко М.И., Сафронова И. Н. Выражение «Я-концепции» личности в одежде молодых. СПб.: СПГУТД, 1999.

27. Килошенко М.И. Психология моды. М.: Оникс, 2006.

28. Кирсанов Р. М. Русский костюм и быт. М.: Слово, 2002.

29. Ключарев А. Несколько замечаний о современных модах в одежде. М., 1861.

30. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967.

31. Леонтьев Д.А. Выбор как деятельность. М.: МГУ, 1995.

32. Любимова Т.Б. Мода и ценность. М.: Изд-во МГУ, 1974.

33. Медведева Т.В. Учет индивидуальных особенностей потребителей одежды в САПРО. 1995.

34. Научно-техническая революция и массовое потребление (основные функции моды): Тезисы. Л.: ЛИТЛП, 1974.

35. Орлова Л.В. Азбука моды. М.: Просвящение, 1989.

36. Орлова Л.В. Мы и мода. М.: Знание, 1982.

37. Паке Д. История красоты. М.: Астрель, 2001.

38. Панкратова М. Р. Человек — костюм — среда. М.: МГТА, 1992.

39. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М.: Мысль, 1971.

40. Парыгин Б.Д. Социальная психология. СПб.: ИГУП, 1999.

41. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. М.: МГУ, 1988.

42. Петрова Е.А., Коробцева Н.А. Психофизика одежды. 1995.

43. Покна М.Ф. Кристиан Диор. М.: Вагриус, 1998.

44. Рейзема Я. В. Информатика социального отражения. М.: Прометей, 1990.

45. Ремарк Э.М. Жизнь взаймы. М.: Худ. лит-ра, 1992.

46. Романов Ю.И. Образ, знак в искусстве: Философ.-методол. анализ. СПб.: СПбАХ, 1993.

47. Рыданова И.И. И лицо, и одежда. Минск: Нар. асвета, 1984.

48. Сафронова И.Н., Килошенко М.И. Социально-адаптивные функции молодежной моды. СПб.: СПбГУТД, 1999.

49. Сидоренко Е.В. Эксперементальная групповая психология. СПб., 1993.