128998 (Взаємозв’язок пияцтва, як форми девіантної поведінки у підлітків, з акцентуаціями характеру), страница 7

розкриття внутрішнього потенціалу;

організацію дозвілля і т.д.

Сам термін «профілактика», як правило, асоціюється з запланованим попередженням якої-небудь несприятливої події, тобто з усуненням причин, здатних викликати небажані наслідки.

Оскільки відхилення можуть бути викликані різними причинами та обставинами, можна виділити кілька типів профілактичних заходів:

нейтралізуючі;

компенсуючі;

попереджуючі виникнення обставин, які сприяють виникненню відхилення;

що усувають обставини, які сприяють відхиленню в поведінці;

-контролюючі проведену профілактичну роботу та її результати. Метою профілактичної роботи з молоддю є усунення факторів, що сприяють здійсненню будь-яких протиправних дій.

Індивідуально-психічний фактор включає в себе викривлення особистісних рис, деформацію мотиваційної сфери, недостатню сформованість навичок спілкування, педагогічну занедбаність, можливе відставання в психічному розвитку.

Визначена мета може бути досягнута шляхом рішення таких завдань:

Формування у підлітків та молоді позитивних ціннісних орієнтацій в процесі навчально-виховної роботи.

Залучення молоді до соціально-корисної діяльності, розвиток різнобічних інтересів і захоплень.

Виховання активної особистості, підтримка ініціативи молоді.

4.Формування якостей громадянина, який дотримується правових норм та володіє основами правової культури.

5.Формування адекватної і позитивної самооцінки. Найбільш розповсюдженою є уява про завищену самооцінку девіантів та делінквентів (С.Н.Хоружий, Е.О.Яновська), яка є схожою з позицією дорослих правопорушників (О.Р.Ратінов, М.Я.Константинова, Л.М.Собчик). На думку зазначених авторів, завищена самооцінка, як результат соціальної дезадаптації, створює широку зону конфліктних ситуацій і при певних умовах сприяє проявам девіантної поведінки (О.Р.Ратінов). Разом з тим існує інша точка зору, також основана на емпіричних даних. На думку Г.К.Валіцкаса та Ю.Б. Гіппенрейтер, рівень самооцінки у девіантів нижчий, ніж у правослухняної молоді. Але, на наш погляд, головне полягає не в тому, завищена їхня самооцінка чи ні. Головне те, що самооцінка девіантної молоді суперечить зовнішній оцінці (батьків, педагогів, групи), яка є значно нижчою, Наслідком є те, що при цих обставинах не задовольняється потреба в повазі (А.Маслоу), це призводить до дискомфорту і навіть стресу (Г.Сельє). Молода людина не може знайти вихід з ситуації, що склалась. Одним із шляхів вирішення проблеми є перехід індивіда в таку групу, де оцінка його особистості була б більш адекватною або навіть завищеною. Той факт, що молоду людину цінять, прислухаються до неї, повинен постійно підтверджуватись (вербально і невербально). Це сприятиме задовольнянню потреби в повазі, що в свою чергу сприятиме задовольнянню від приналежності до групи. Тут особливо важливим є те, що молодь повинна включатись в неформальну групу, орієнтовану на нормативну шкалу цінностей. Саме це і може бути забезпечено через профілактичну роботу [49].

6. Зміцнення фізичного і психічного здоров'я шляхом здійснення комплексу медичних, психолого-педагогічних та інших заходів.

Профілактична діяльність повинна здійснюватися з урахуванням таких принципів:

індивідуально-особистісний підхід;

опора на позитивні сторони особистості;

об'єктивність;

конфіденційність.

Як показує практика, ефективність профілактичних заходів може бути забезпечена тільки за умови обов'язкового включення таких складових:

спрямованість на викорінювання джерел дискомфорту як у самій людині, так і в соціальному середовищі та одночасно створення умов для придбання необхідного досвіду для рішення проблем;

формування в молоді навичок, що сприяють досягненню соціально корисних цілей;

рішення виникаючих проблем, а також попередження їх виникнення.

Аналіз літератури показав, що в профілактичній роботі існують такі підходи:

інформаційний;

соціально-профілактичний:

медико-біологічний;

педагогічний;

психологічний.

Виходячи з цього, виділяють два основних види профілактичної роботи: індивідуальну і групову (колективну).

Профілактична робота з молоддю повинна носити індивідуальний характер і може здійснюватися шляхом:

проведення індивідуальних бесід і консультацій з метою з’ясування й усунення негативних причин;

спеціального навчання особистості, яке включає формування правових основ, норм соціально-позитивної поведінки, знань про ризик здійснення протиправних вчинків І дій, про їхні наслідки і т.п.

Профілактична робота може носити також і груповий (колективний) характер. Вона може здійснюватися через:

-проведення бесід;

просвітницьку діяльність;

організацію диспутів та дискусій;

проведення рольових ігор, в ході яких програються основні ситуації, пов'язані з відхиленнями в поведінці;

ділову гру;

організацію екскурсій.

Також можуть бути використані допоміжні методи роботи: самостійна робота з книгою, спостереження і постановка дослідів, вікторини, олімпіади та ін.

Профілактика адитивної поведінки неповнолітніх в Україні відбувається на громадських засадах. Проте дослідження доводять, що профілактика адитивної поведінки на непрофесійному рівні не дає бажаних результатів, а часом призводить і до негативного ефекту [48-49,65]. Замість того, щоб закликати: «Навалимося всім миром на це лихо!», доцільніше організувати конкретну й кваліфіковану роботу за такими напрямками.

1.Превентивна освіта. Мета цього напрямку в тому, щоб кожна людина, ще не спробувавши жодної психотропної речовини, мала об'єктивні відомості про те, ідо це таке, які причини і наслідки вживання цих речовин.

2.Психокорекційна робота з підлітками «групи ризику». Потрібно проводити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію їх особистості.

3.Психологічна допомога дітям із сімей, обтяжених алкогольним узалежненням. Дорослі діти алкоголіків мають серйозні проблеми.

Психологічна підтримка дружин, матерів або інших близьких людей, що проживають разом з алкоголіком (наркоманом). Тут потрібна психологічна допомога.

5. Психокорекційна робота з дорослими дітьми алкоголіків.

Сучасний рівень розв'язання психологічних аспектів проблеми профілактики алкоголізму та наркоманії неповнолітніх заснований на таких принципах:

Інформацію про шкідливість вживання психотропних речовин не слід подавати дітям ізольовано, у вигляді лекцій.

Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати частиною обов'язкового навчання у школі, розпочинаючи з молодших класів.

Превентивна освіта повинна передусім виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров'я та за свою поведінку, яка впливає на їхнє здоров'я.

Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров'я.

5.У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих, наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.

Викладання курсу превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логічних висновків [48-49].

Приступаючи до психокорекційної роботи, психолог завжди має пам'ятати, що головне у стосунках з підлітком - взаємна повага і довіра. Те, що каже підліток, повинно залишатися таємницею.

У роботі з підлітками групи ризику слід ефективно використовувати методи групової психологічної корекції. Це дає змогу учню розглянути свою поведінку ніби з погляду іншої людини, тобто об'єктивно, а також відпрацювати навички реагування у складних ситуаціях.

При комплектуванні підліткових груп бажана невелика кількість учасників: 5 — 7 осіб, можна хлопців і дівчат об'єднати разом (але враховуючи побажання дітей, часом вони прагнуть працювати в групі однієї статі). Не рекомендується включати в групу більше двох учасників з такими особливостями:

з вираженими труднощами в міжособистісному спілкуванні;

з інтелектуальним зниженням;

з руховою розгальмованістю.

Бажано поєднання в групі учасників з різними типами акцентуацій. Значно полегшується праця психолога при включенні в групу одного-двох підлітків з істероїдною акцентуацією.

Одним з головних завдань психокорекції є підвищення у підлітка рівня самоповаги. Формування позитивного образу «Я» включає рефлексію та ранжування власних позитивних якостей за формулою «Я — людина, яка ...» Для цього, наприклад, можна застосувати гру «Репортер», де один з учасників бере інтерв'ю в інших членів групи, пропонуючи кожному сказати кілька слів про себе для святкової телепередачі на честь успішного завершення якоїсь важливої справи, в якій брали участь підлітки. З цією ж метою застосовується вправа «Бомбардування позитивними якостями». Підліток сідає на стілець, що стоїть у центрі кола, і заплющує очі. Кожний учасник групи по черзі підходить до нього і пошепки промовляє кілька слів про його гарні риси, про ті властивості його особистості, за які він його цінує і любить. Таке бомбардування позитивними якостями отримує кожний учасник групи.

Для оволодіння навичками аналізу своєї поведінки і засобів прийняття рішень на групових зайняттях практикуються обговорення творів художньої літератури, кіно -, відеофільмів, герої яких зіштовхуються з тими ж проблемами, що й підлітки. На початку обговорення учасники групи знаходять можливі альтернативні варіанти розв’язання проблемної ситуації без урахування можливих наслідків. Коли варіанти обговорені, підліткам пропонується вибрати один-два і записати для кожного з них позитивні і негативні наслідки. При цьому вони мають враховувати такі фактори, як ціннісні орієнтації і почуття героя оповідання (кінофільму, п'єси тощо), тиск на нього оточуючих, особисті особливості, ступінь ризику тощо — загалом співвідносити міркування про наслідки з позицією людини, що має таку проблему.

Рекомендується вправа для тренування навичок відповідального прийняття рішень та відчуття себе суб'єктом діяльності — «Відсутні ключі». Керівник групи пропонує підліткам для обговорення кілька проблемних ситуацій. Завдання групи — сформувати список необхідної інформації, тобто «ключів», без яких неможливо розв'язати цю проблему. Підлітки обговорюють, яким чином треба діяти, щоб отримати більше інформації. Вони відбирають з усіх відомостей ті, що потрібні для прийняття доброго рішення. Саме ця адекватна інформація і є ключем до вирішення означеної ситуації.

Наприклад, перед учасниками групи поставлено проблему: «Як досягти успіху в житті?». Разом з керівником вони пропонують багато рішень, серед яких далеко не всі правильні (їх може цілеспрямовано спровокувати керівник). Наприклад, утворюється такий список: «Я можу наполегливо працювати», „Я можу навчитися аналізувати свої дії», «Я можу бути хитрим і видурити гроші у багатія», «Я можу нічого не робити і очікувати удачі», «Я можу бути уважним на уроках і виконувати домашні завдання вдумливо і акуратно», «Я можу одного разу ризикнути і «обійти» закон, щоб дибитися свого», «Я можу спокійно сприйняти свої невдачі, критику інших людей і навчитися виправляти помилки», «Я можу звинувачувати інших людей, якщо мені не щастить», «Я можу поліпшити свій поганий настрій за допомогою паління, ліків або алкоголю»...

За ходом обговорення цього списку підліток сам робить вибір лінії поведінки, тобто проявляє себе як суб'єкт діяльності. Обговорюючи з іншими учасниками та психологом наслідки того чи того вибору, підліток засвоює соціально прийнятні норми поведінки, вчиться шукати найефективніші засоби досягнення мети.

Оскільки у багатьох підлітків необхідність протистояти тискові групи викликає стресовий стан, нагальною потребою с тренування цієї навички. Гра «Умій сказати «Ні» дає змогу набути навички відстоювання своєї думки, навіть якщо інші думають інакше. Наприклад, розігрується ситуація, де троє підлітків запрошують четвертого взяти участь у вечірці, на яку зберуться люди, не знайомі йому. Відбувається приблизно такий діалог:

Ходімо сьогодні увечері до Павла, не пошкодуєш.

А що там буде?

Це секрет. Дізнаєшся, що таке кайф.