123082 (Дослідження технічного рівня та тенденцій розвитку розточувального інструменту з розробкою матеріалів заявки, комерціалізація прав на винахід), страница 9

Приклад договору між юридичними особами про продаж/покупку невиняткової ліцензії на використання корисної моделі на території України наведено у додатку В.

4.3 Реєстрація договору між юридичними особами про

продаж/покупку невиняткової ліцензії на використання

корисної моделі на території України

Договір та ліцензійний договір без реєстрації уважаються недійсними.

Дії, пов'язані з реєстрацією договору, можуть здійснювати: власник патенту; патентний повірений чи інша довірена особа, які діють за дорученням власника патенту.

Дії, пов'язані з реєстрацією ліцензійного договору, можуть здійснювати: власник патенту або власник виключної ліцензії; патентний повірений чи інша довірена особа, які діють за дорученням власника патенту або власника виключної ліцензії.

Для реєстрації договору (ліцензійного договору) до Держдепартаменту подають такі документи:

заяву про реєстрацію договору (ліцензійного договору) (далі - заява) - 1 прим.;

договір (ліцензійний договір) або нотаріально засвідчений витяг з договору (ліцензійного договору) - 3 прим.;

документ про оплату послуги з реєстрації договору (ліцензійного договору);

довіреність, оформлену з дотриманням вимог чинного законодавства, якщо документи від імені власника патенту або власника виключної ліцензії подає патентний повірений або інша довірена особа.

Заява викладається українською мовою і стосується одного договору (ліцензійного договору.

Якщо стороною (сторонами) договору є іноземна особа (іноземні особи), то в заяві здійснюється транслітерація (передача транскрипційних знаків певної мови літерами української абетки) повного імені фізичної особи або повного офіційного найменування

юридичної особи та її місцезнаходження (місця проживання). У дужках зазначені дані відтворюються мовою оригіналу.

Договір (ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) подається до Держдепартаменту українською мовою. Якщо договір (ліцензійний договір) або витяг з договору(ліцензійного договору) викладений іншою мовою, то до нього додається переклад на українську мову, засвідчений нотаріально або уповноваженою особою компетентного органу.

Договір (ліцензійний договір) від імені юридичної особи підписується особою, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує договір (ліцензійний договір), особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою.

Договір (ліцензійний договір) або витяг з договору (ліцензійного договору) засвідчуються в порядку, установленому в країні його укладання.

Відповідальність за достовірність інформації, наведеної в документах, що подаються на реєстрацію, несуть сторони договору (ліцензійного договору).

Документи, що подаються на реєстрацію, друкуються на окремих аркушах білого кольору форматом 210 х 297 мм, при цьому другий і наступні аркуші договору (ліцензійного договору) або витягу з договору (ліцензійного договору) нумеруються арабськими цифрами. Усі документи друкують шрифтом чорного кольору. Виправлення в документах не допускаються. Приклад заяви на реєстрацію ліцензійного договору наведено у додатку В.

4.4 Розрахунок вартості ліцензії

Важливість і актуальність рішення практичних проблем розрахунку ціни ліцензії при реалізації науково-технічних розробок обумовлена складністю проблем ціноутворення при комерціалізації інтелектуальної власності й неоднозначністю позицій фахівців з питань методів визначення ринкової вартості інтелектуальної власності.

4.4.1 Традиційні методи розрахунку ціни ліцензії

У міжнародній практиці ліцензійної торгівлі під ціною ліцензії звичайно розуміють суму виплат покупця ліцензії («Ліцензіата») на користь продавця ліцензії («Ліцензіара»). По своїй суті процедура розрахунку ціни ліцензії являє собою оцінку інтелектуальної власності, що є об'єктом ліцензії. Таким чином, розрахунок ціни ліцензії зводиться до визначення тієї поточної вартості інтелектуальної власності (тобто її вартості на дату висновку ліцензійного договору), по якій Ліцензіат згодний був би на умовах ліцензійного договору купити (придбати в тимчасове використання) права на інтелектуальну власність Ліцензіара, а Ліцензіар за такою ціною згодний був би умовах договору ці права продати (передати в тимчасове використання).

Найбільше широко в міжнародній ліцензійній торгівлі використаються два основних методи розрахунку ціни ліцензії: на основі розміру прибутку Ліцензіата; на базі роялті.

При розрахунку ціни на основі розміру прибутку Ліцензіата виходять із того, що розмір виплат Ліцензіарові визначається як частина (частка) прибутку, одержуваної Ліцензіатом від виготовлення й реалізації продукції по ліцензії. При цьому частка Ліцензіара коливається в досить широких межах від 10 до 50 % прибутку Ліцензіата й залежить від цілого ряду ціноутворюючих факторів, основними з яких є обсяг переданих прав, наявність патентної охорони й розміри додаткового прибутку Ліцензіата.

При цьому вважається, що якщо об'єкт ліцензії ще не готовий до промисловому або комерційному використанню, а основну цінність представляють передані за ліцензійною згодою патентні права, то тоді частка Ліцензіара в прибутку Ліцензіата становить до 20 %. Якщо об'єктом є промислово освоєний виріб або технологічний процес, то при виключній ліцензії (при передачі всіх прав) частка Ліцензіара може становити 35 - 50 %, а при невинятковій ліцензії (Ліцензіатові передається тільки право на використання зі збереженням прав у Ліцензіара) 20 - 30 % .

При розрахунку ціни ліцензії на базі роялті розрахункову ціну ліцензії й відповідно розмір виплат власникові інтелектуальної власності (Ліцензіарові) традиційно визначають як певний відсоток відрахувань («Роялті») залежно від вартості зробленої й реалізованої продукції по ліцензії. У практиці міжнародної торгівлі ліцензіями розмір роялті звичайно визначають не розрахунковим шляхом, а емпірично - шляхом установлених у світовій практиці для різних галузей промисловості усереднених розмірів роялті - так званих «стандартних» ставок роялті [24]. Розмір відомих з літературних джерел "стандартних" ставок роялті найчастіше становить від 0,5 до 14 %. Приміром, відомі «стандартні» ставки роялті для електронної промисловості 4 -10%, електротехнічної промисловості 1-5 %, фармацевтичної промисловості 2-7%, літакобудування 6-10%, автомобільної промисловості 1-3%, верстатобудівної промисловості - 4,5-7,5%, виробництв споживчих товарів тривалого користування -5%, виробництв споживчих товарів з малим строком використання 0,2 - 1,5 %, [25].

4.4.2 Основні методи розрахунку поточної вартості

У зв'язку з тим, що в більшості випадків при розрахунку прийнятної ціни ліцензії виникає проблема оцінки (на дату укладання договору або на дату оцінки) минулих витрат Ліцензіара, які він зробив при створенні ліцензуємої інтелектуальної власності, і майбутніх доходів Ліцензіата від використанні об'єкта ліцензії, то доцільно зробити короткий огляд методів розрахунку поточної вартості об'єктів оцінки.

4.4.2.1. Метод «наведених витрат»

Розрахунок поточної вартості об'єкта оцінки методом "наведених витрат" укладається, у загальному випадку, у перерахуванні фактичних витрат на створення й підготовку до використання об'єкта оцінки у вартість на дату оцінки

При розрахунку вартості об'єкта оцінки по методу «наведених витрат» узагальнена формула поточної вартості об'єкта оцінки може бути виражена в наступному виді:

(1)

де: - вартість об'єкта оцінки по методу «наведених витрат»,

- витрати на створення (придбання) оцінюваного об'єкта на дату їхнього здійснення;.

- коефіцієнти приведення, що враховують зміну вартості грошей у часі й інфляції за період з дати здійснення витрат до дати оцінки.

4.4.2.2 Метод «капіталізації доходу»

Розрахунок поточної вартості об'єкта оцінки по методу «капіталізації доходу» визначають шляхом розподілу щорічного доходу (чистого прибутку після податків, чистого операційного доходу) одержуваного від комерційного використання об'єкта оцінки на коефіцієнт капіталізації по формулі:

(2),

де

- поточна вартість об'єкта оцінки по методу «капіталізації доходу»,

- грошовий потік щорічного доходу,

- коефіцієнт капіталізації.

4.4.2.3 Метод «дисконтуваня грошових потоків»

Розрахунок поточної вартості об'єкта оцінки по методу дисконтування грошових потоків (надходжень) чистого прибутку провадять шляхом підсумовування щорічних майбутніх грошових потоків (надходжень чистого прибутку або надлишкового прибутку), ділених на коефіцієнт дисконтування по формулі:

(3),

де: - поточна вартість об'єкта оцінки,

- щорічні майбутні грошовий потоки,

I - коефіцієнт дисконтування,

t – термін дії ліцензії,

n – рік використання ліцензії.

4.4.2.4 Метод «порівняння продаж»

Оцінка по методу порівняння продажів ґрунтується на прямому порівнянні оцінюваного об'єкта з іншими об'єктами інтелектуальної власності, які були продані в порівнянний час на аналогічному ринку. Вартість інтелектуальної власності в такому випадку визначається ціною, що платять типові покупці типовому продавцеві інтелектуальної власності за аналогічний по якості й по корисності об'єкт дату оцінки на даному ринку. Метод визначення вартості в порівнянні продажів найбільш ефективний тоді, коли є достатня кількість інформації про недавні угоди купівлі-продажу аналогічних об'єктів. Тому для застосування методу порівняння продажів необхідна достовірна інформація про ціни, якісні показники об'єктів, обсязі переданих прав і інших факторів, що визначають кінцеву ціну угоди. На сьогоднішній день ринок інтелектуальної власності й у Росії й в Україні поки ще не одержав достатнього розвитку. На практиці найчастіше відсутній досить повна інформація про безсумнівний факт продажу ліцензій на об'єкти, аналогічні оцінюваним об'єктам, у реальних умовах конкретного ринку. Тому використання методу порівняння продажів часто, через відсутність достовірних даних по ринкових прецедентах продажів аналогічних по технічному рівні й технічній сутності об'єктів, не представляється можливим.

4.4.2.5 Метод "роялті"

Оцінка вартості методом "роялті" укладається в дисконтуванні (або капіталізації) щорічних грошових потоків (надходжень) роялті по гіпотетичному (передбачуваному) ліцензійній угоді.

Найчастіше щорічні розміри грошових потоків роялті розраховують у вигляді певного відсотка від планованих обсягів промислової реалізації продукції по ліцензії, потім визначають щорічні, наведені на дату оцінки, грошові потоки (грошові надходження) роялті й підсумовуванням визначають поточну вартість ціни ліцензії по формулі:

(4)

де: - поточна вартість грошових потоків роялті,

- прогнозовані грошові потоки роялті,

- розрахункова ціна одиниці продукції по ліцензії,

- щорічний обсяг виробництва продукції по ліцензії,

- розрахункова ставка роялті,

I - ставка дисконту.

На розмір ставок роялті впливає ряд обставин, які на практиці беруть до уваги при виборі їхньої конкретної величини, зокрема враховуються: технічна цінність об'єкта ліцензії; економічна ефективність; стадія розробки й готовність до промислового використання; наявність і обсяг патентного захисту; обсяг переданих прав по ліцензії; обсяг переданої документації й ноу-хау; інжиніринговий супровід; кон'юнктура ринку; конкурентні пропозиції.