Зміст

Вступ

Розділ 1. Методи та організація дослідження

Розділ 2. Діти, які мають враження слуху

2.1 Загальна характеристика

2.2 Причини порушення слуху

2.3 Вплив втрати слуху на розвиток дитини

Розділ 3. Зниження слуху. Як забезпечити оптимальний спосіб життя та досягти успіху у навчанні

3.1 Проблема втрати або зниження слуху

3.2 Електронні прилади для нечуючих

Розділ 4. Роль вчителя у розвитку дітей, які мають враження слуху

4.1 З'ясування вчителем особистості хворої дитини

4.2 Розвиток інтересів у глухих дітей

Розділ 5. Фізичне виховання дошкільників з вадами слуху

5.1 Фізичний розвиток і загартування дітей з вадами слуху

5.2 Фізичне виховання слабочуючих дітей. Рекомендовані вправи

Розділ 6. Корекція рухової сфери у глухих юнаків

ігровими засобами на воді

6.1 Інтеграція молоді з ураженням слуху у сучасне суспільство через спорт

6.2 Вплив плавання на хворих дітей

Розділ 7. Етапи розвитку спортивного руху нечуючих України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні Україна знаходиться у новій соціальній реальності і, нажаль поряд з гарними здобутками держави завжди крокують проблеми різного характеру. Серед таких проблем – проблема виховання дітей, які мають відхилення в розвитку. Ці відхилення можуть бути викликані різними чинниками, серед яких втрата слуху. Щоб запобігти негативному впливу втрати слуху на подальший розвиток дитини слід вжити низку заходів, підібрати правильний шлях виховання, про що саме буде висвітлено в даній роботі.

Значення слуху в житті людини дуже велике. Мабуть, можна погодитись, що слух – один із найважливіших органів почуттів людини. Саме він допомагає людині стати такою, якою вона є. На слух лягає відповідальність у розвитку мовлення. Особливе значення набуває функціональне значення органів слуху у дитинстві. Слух, як відомо, не закінчує свого розвитку з народженням дитини, а поступово формується протягом перших років життя. Якщо трапляється так, що з тих чи інших причини (які вказано далі), слух втрачається або послаблюється, то надалі потребується вміле втручання фахівців медико-педагогічного профілю.

Оскільки в подальшому житті я вбачаю свою діяльність не тільки у вихованні здорових дітей, а й як вчитель адаптивної фізичної культури повинен вміло організовувати заняття з дітьми, які мають вади. Для цього слід вивчити характер хвороби, співпрацювати з медичними працівниками, батьками хворих, пройматись співчуттям, взаєморозумінням до дітей, розробляти комплекси введення уроку з індивідуальним підбором вправ, заходів до кожного хворого учня. І тільки після дотримання даних положень можна досягти успіху, виховати гідну людину нашого суспільства.

Отже, мета, яку я ставив перед написанням бакалаврської роботи є слідуючою: дати характеристику фізичного та психологічного стану дітей, які мають враження слуху; з’ясувати найбільш доцільні шляхи втручання педагога у розвиток хворих дітей; визначити найефективніші комплекси вправ для слабочуючих дітей, які б сприяли покращенню здоров’я.

Об’єкт дослідження – діти, які мають враження слуху; фізична реабілітація слабочуючих дітей.

Предмет дослідження – фізичний та психічних розвиток дітей, які мають враження слуху; покращення загального стану хворих дітей; заняття колекційною, навчальною і оздоровчою фізичною реабілітацією слабочуючих дітей.

Огляд та аналіз літературних джерел

1. Бабій І.М. Корекція рухової сфери у глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики [13].

В книзі дані вказівки для вчителя, як розробити рухову діяльність школярів, даний комплекс рекомендованих вправ.

1. Шиф Ж.И. Усвоение языка и развития мышления у глухих детей [11].

Посібник дає змогу поетапно змінити нестандартне мислення хворого до рівня здорового. Дає можливість роздивитись особистість кожної нечуючої або слабочуючої дитини. Також тут вказані шляхи надання допомоги в покращенні мовлення.

1. Абалаков В.М. Новая аппаратура для изучения прыгучести. [22].

В книзі розглядаються сучасні електронні прилади для нечуючих. Посібник дає змогу правильно підібрати прилад індивідуально для хворого.

1. Нечитайло П.А. Клинико-физиологическое обоснование применения дозированного плавания в открытом бассейне. [29]

Дана література висвічує вплив водного простору на хворих дітей. Тут розглядається комплекс вправ у воді для покращення стану хворого, а подекуди навіть одужання.

1. Н.Г. Коберник, В.Н. Синев “Введение в специальность дефектология” [31]

Посібник для студентів дефектологічних факультетів педагогічних інститутів. В ньому викладена характеристика різних категорій аномальних дітей і науково-виховних закладів для них, показані особливості процесу їх виховання і навчання. Також описані вимоги до професіональної підготовки спеціалістів – дефектологів (реабілітаторів).

1. “Психология глухих детей” / Под ред. И.М. Соловьева, Ж.И. Шиф и др. - Москва, “Педагогика”, 1971. [32]

Книга являє собою узагальнення і систематизацію фактичного матеріалу, накопиченого вітчизняною і зарубіжною наукою про глухих дітей. В книзі дана загальна характеристика психічного розвитку дитини з порушенням слуху, показано, як під впливом спеціального навчання досягається компенсаторний розвиток психіки глухих дітей.

1. Власова Т.А. “О детях с отклонениями в развитии” [30]

Мета книжки – познайомити педагогів, вихователів з характером відхилень в розвитку, які зустрічаються серед учнів масовою школи, а також ознайомити з методами, за допомогою яких відхилення можна передбачити, відхилити в умовах перебування дитини в масовій школі.

Розділ 1. Методи та організація дослідження

Для розкриття даної теми потрібно вирішати ряд завдань, серед яких:

1. Визначити стан фізичного психологічного здоров’я дітей, які мають враження слуху. З’ясувати причини втрати слуху.

2. З’ясувати як можна забезпечити оптимальний спосіб життя та досягти успіху у навчанні дітям, в яких порушений слух.

3. Встановити послідовні дії вчителя, вихователя, які б відіграли позитивну роль у розвитку хворих дітей.

4. З’ясувати як можна покращити стан слабочуючої дитини за допомогою фізичних вправ.

Для виконання сформованих завдань застосувались такі методи дослідження:

1. Аналіз і узагальнення літературних джерел.

2. Фізіологічні методи.

3. Педагогічні спостереження.

4. Педагогічний експеримент.

5. Метод опитування.

Вивчення наукової літератури з адаптивної фізичної культури, фізіології, педагогіки, психології, а також медичної літератури (питань даної теми) дало можливість з’ясувати причини втрати або зниження слуху у дітей та відшукати по можливості, шляхи розв’язання поставлених задач.

Для застосування фізіологічного методу проводились дослідження з дітьми, які мають враження слуху. Для цього здійснювались антропометричні вимірювання у відповідності з методикою. З’ясувалось, що у слабочуючих дітей немає значних відхилень у здоров’ї (нормальний тиск, дихальна система функціонує добре, склад крові – відповідає нормам).

Гірша картина спостерігалась при здійсненні рухів. Рухи були нечіткими, несміливими. Звідси випливає, що таким дітям слід розробити комплекс вправ для покращення координації рухів.

Так, проводячи дослід, застосовуючи педагогічний експеримент, з дітьми, які входять у підготовчу медичну групу (9-12 років) і я застосовував комплекс вправ і послідовних дій: перед початком слід створити в дітей гарний настрій; далі – ходьба, біг, що поліпшують кругообіг і наступна послідовність: фізичні ігри дітей з застосуванням фізичного інвентарю м’яча, палиці (потрібно привернути увагу дітей, зацікавити їх). Доцільно пов’язати рух зі змістом заняття: наприклад, імітувати катання на ковзанах чи лижах і т.д. Проводячи такі заняття 3-4 рази на тиждень протягом 3 місяців і в подальшому, змінюють рухову активність дітей на 20% в позитивному напрямку.

Спостерігаючи за дітьми з враженням слуху я помітив, що уроки фізичного виховання з індивідуальним підходом до кожного хворого позитивно впливають на стан здоров’я: покращується зорове сприйняття, з’являються і рухах нові жести, які частково компенсують недочування. Тому логічним буде залучати таких дітей в секції загальної фізичної підготовки, оскільки школярі спец груп потребують додаткових занять для підвищення рівня фізичної підготовки, а отже і покращення здоров’я.

Працюючи з дітьми, які входять до спецгруп слід враховувати їх психічний стан, намагатись дати їм зрозуміти, що вони є повноцінними дітьми, адже як з’ясувалось внаслідок спостережень, пригніченість, само недооцінка дитини не дають прогресувати розвиткові.

Педагогічні спостереження проводились з метою визначення нових методів організації занять з дітьми, які мають враження слуху. Під час досліджень зверталась увага на індивідуально-типологічні особливості школярів, реакцію організму на задані фізичні вправи, підбір оптимальних навантажень відповідно до індивідуальних можливостей дітей віком 9-12 років.

Педагогічний експеримент проводився протягом 2003-2006 років.

Розділ 2. Діти, які мають враження слуху

2.1 Загальна характеристика

Слухом називається здатність організму сприймати звукові коливання безпосередністю слухового аналізатора. Слуховий аналізатор складається із периферичного відділу, тобто звукосприймаючого рецептора (зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо), провідних нервових шляхів і центрального відділу аналізатора (мізкових клітин у висковій області кори великих півкуль головного мозку).

Слух відіграє дуже важливу роль в розвитку людини. Людина, яка втратила слух, не має можливості сприймати ті звукові сигнали, які дуже важливі для повноцінного пізнання оточуючого світу.

При тяжких порушеннях слуху людина не може користуватися багатьма джерелами інформації, розрахованими на чуючу людину (радіопередачі, лекції і ін.), повноцінно сприймати зміст телепередач, кінофільмів.

Особливо важливу роль слуху в опануванні людиною мови. При відсутності слуху або його значному зниженні дитина спонтанно (тобто самостійно, без спеціального впливу ззовні) не володіє звуковим мовленням, так, як втрачена можливість сприймати мову оточуючих її людей як необхідні звукомовні приклади для наслідування. Відсутність або малорозвинутість мови веде, в свою чергу, до порушення в розвитку інших пізнавальних процесів і, головним чином, мовно-логічного мислення.

В оточенні нормально чуючих ровесників дитина з важким порушенням слуху потрапляє в положення соціальної ізоляції, так як ускладнюється її повноцінна участь в іграх, інших видах суспільної діяльності.

Часто і сімейне виховання дитини, яка страдає ураженням слухової функції, відрізняється рядом особливостей (надмірне піклування, жалість або, навпаки, роздратованість, грубість батьків) негативно відбиваючись на її вихованні.

Таким чином стійке порушення слуху як первинний дефект приводить до цінного ряду вторинних відхилень в розвитку, яке торкається як пізнавальної діяльності, так і особистості дитини в цілому.

В залежності від ступеня вираження дефекту слухової функції і від часу втрати (або різкого зниження) слуху всіх дітей з порушенням слуху ділять на три групи: глухі, пізнооглохлі, слабочуючі. Якщо у дитини глибоке стійке двостороннє порушення слуху являється вродженим або набуте в ранньому дитинстві до того, як у нього сформувалась мова, таких дітей називають глухими.

Пізнооглохлі – діти, які втратили слух на більш пізніх етапах, після того, як мова уже сформувалась, і тому зберегли її в тому або іншому ступені.

Слабочуючими (тугоухими) називають дітей з частковою слуховою недостатністю різної степені вираженості, яка являється причиною порушення мовного розвитку.

2.2 Причини порушення слуху

Причини порушення слуху можуть бути вродженими і набутими.

Вроджені порушення слуху спостерігаються у 25-30% глухих (у слабочуючих рідше) і можуть бути викликані як генетичними факторами так і (що трапляється частіше) різними хвороботворними впливами на плід під час вагітності (такі інфекційні захворювання матері як грип, кір, споживання під час вагітності алкоголю, або деякі медичні препарати, травми плоду...).

Набуті дефекти слуху можуть бути викликані отруйними діями на слуховий аналізатор деяких хімічних промислових і лікарських препаратів, які потрапляють в організм дитини.

Стійкі набуті порушення слухової функції викликають і різні травми голови (як природові так і отримані на більш пізніх етапах розвитку дитини).

2.3 Вплив втрати слуху на розвиток дитини

Загальний темп психічного розвитку глухих дітей уповільнюється. Але створення спеціальних корекційних умов виховання, сприяє тому, що поступово їх психічний розвиток можна вирівняти.

У багатьох глухих дітей порушенні функції вестибулярного апарату.

При легко вираженій тугоухості і достатньому розвитку мови слабочуючі діти можуть навчатись у масовій школі, але тут для них потрібно створити спеціальні педагогічні умови, засновані на глибокому розумінні дійсних причин затруднень дитини в навчанні. В ряді випадків невстигаючих в масовій школі слабочуючих дітей неправильно відносять до категорій аномального дитинства (розумово-відсталих, логопатам), в силу чого вони можуть потрапити до невідповідних специфічним особливостям їх розвитку умови корекційно-педагогічної дії. Якщо тип спеціального дитячого закладу не відповідає особливостям аномальної дитини, умови його виховання не дозволяють досягти успіхів у його особистому розвитку.

Не дивлячись на різноплановий негативний вплив глухоти на розвиток дитини, навіть при самих тяжких враженнях слухової функції при збереженому інтелекті можливий всебічний розвиток особистості глухих. Під впливом соціальних факторів (головним чином спеціальне навчання), проявляючи наполегливість в подоланні труднощів на шляху свого розвитку, особи з стійким порушенням слуху досягли значних успіхів в різних сферах діяльності.