114853 (Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів)

51

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра рідної мови та методики її викладання

ДИПЛОМНА РОБОТА

Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

Підготувала:

студентка 32 групи

факультету підготовки вчителів початкових класів

Шкільнюк Оксана Миколаївна

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент

Юрків Мирослав Михайлович

Тернопіль-2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах

1. Сутність та структура фразеологізмів

2. Основні підходи до класифікації фразеологізмів

3. Особливості походження та лексичного складу фразеологізмів

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

1. Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів

2. Система вправ і завдань для вивчення фразеологізмів

3. Організація, зміст і перевірка ефективності експериментального дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження зумовлена потребою в умовах націо-нального відродження українського суспільства підвищити ефективність навчально-виховного процесу на уроках рідної мови, знайти вагомі засоби педагогічного впливу на особистість учнів з метою збагачення їх мовлення українською фразеологією. „Власне українські лексеми і фразеологізми упродовж багатьох десятиліть витіснялись із сфер суспільного життя, виробництва, побутового мовлення” [8, 2]. Це спричинювало нерозуміння учнями самобутності рідної мови, а отже, втрачався вплив на духовну і мовну культуру школярів, формування національно свідомого громадянина.

Збагачення активного словника учнів, удосконалення граматичної будови мовлення, оволодіння українським мовленнєвим етикетом значною мірою повинно здійснюватися засобами української фразеології. „Уміння правильно і доречно користуватися в усному та писемному мовленні фразеологізмами є ознакою високого рівня оволодіння мовою”[17, 11].

Потреба в збагаченні мовлення учнів українською фразеологією визначила необхідність розробки ефективної системи роботи з фразеології на уроках української мови в загальноосвітній середній школі, зокрема в початкових класах. Теоретичне осмислення психологічних, лінгводидак-тичних основ методики роботи над збагаченням мовлення учнів почат-кових класів українською фразеологією, узагальнення передового досвіду вчителів початкових класів, педагогічний експеримент і його результати підтвердили актуальність порушеної проблеми.

Окремі аспекти збагачення мовлення учнів українською фразеоло-гією здавна цікавили учених, методистів, передових учителів. Так, ефективні шляхи збагачення мовлення учнів пропонували учені-психологи І.О.Синиця, Г.С.Костюк, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, Д.Б.Ельконін, Л.І.Айдарова та ін.

Сучасна методика збагачення мовлення учнів українською фразео-логією будується на основі здобутків українського теоретичного мово-знавства (праці О.О.Потебні, Ф.І.Буслаєва, І.І.Срезневського, К.Д.Ушин-ського, В.О.Богородицького, О.О.Шахматова, П.Ф.Фортунатова, С.І.Аба-кумова, С.Х.Чавдарова, В.І.Масальського, С.М.Дмитровського, І.С.Олій-ника, О.М.Біляєва, В.Д.Ужченка, Л.І.Скрипника, Г.М.Удовиченка, О.О.Би-стрової, М.Т.Баранова, М.І.Пентилюк, В.Я.Мельничайка, М.Г.Стельмахо-вича та ін.) і передового педагогічного досвіду школи.

В останні десятиріччя „особливої актуальності набула проблема лінгводидактичного забезпечення змісту і форм роботи з фразеологіз-мами, підвищився інтерес педагогічної науки до завдань активізації процесу навчання” [28, 5]. У методиці української мови аналізувалось усне і писемне мовлення учнів, робились спроби визначити критерії доскона-лого мовлення, розкрити зміст функціонально-стилістичних аспектів вивчення мовних явищ, структурно-семантичний підхід до розвитку мовлення учнів, пропонувалися системи лексико-фразеологічних та граматичних вправ (праці Л.Г.Скрипника, Н.Д.Бабич, А.О.Свашенко, Л.М.Стоян, І.С.Гнатюк, Л.Г.Авксентьєва, В.О.Горпинича, М.Т.Демського, Ф.Д.Медведєва, А.П.Коваль, М.Я.Плющ, В.Г.Барабаш, М.П.Коломійця).

Попри значні досягнення в останні десятиріччя у методиці початкового навчання, „теорія і практика роботи над збагаченням мовлення та розвитком фразеологічного запасу учнів потребує глибшого аналізу”[36, 55], оскільки „в дослідженнях не наводиться оптимальна кількість фразеологічних одиниць у мовленні молодших школярів, не аналізується роль фразеологічної синонімії, антонімії, багатозначності, не акцентується увага на актуальних для розвитку усного та писемного мовлення учнів питаннях стилістичного співвіднесення фразеологічних одиниць, походження фразеологізмів української мови”[64, 19].

Збагачення мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією потребує систематичного та планомірного підходу. Досі ця тема не була предметом спеціального дослідження. Існує також як окреме питання проблема відбору фразеологічних одиниць для засвоєння молодшими школярами та визначення їх оптимальної кількості (враховуючи стійкі словосполучення, які діти засвоїли у дошкільний період).

Спостереження над особливостями усного і писемного мовлення молодших школярів, бесіди, анкетування вчителів, результати проведеного зрізу знань учнів з фразеології свідчать про обмежене вживання фразеологізмів. Причиною цього є несистематичність фразеологічної роботи на уроках рідної мови в початкових класах, відсутність науково обґрунтованої системи організації занять.

Отже, на сучасному етапі особливо актуальними стали питання розвитку мовленнєвих умінь і навичок та збагачення мовлення учнів початкових класів, зокрема, засобами української фразеології. Створення ефективної методики, що базується на педагогічних, психологічних, лінгводидактичних досягненнях, зумовило вибір теми дипломної роботи — “Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів”.

Об’єктом дослідження є процес збагачення мовлення учнів українською фразеологією в початкових класах загальноосвітньої школи на заняттях з рідної мови.

Предмет дослідження — зміст, методи, прийоми та засоби збагачення образного мовлення учнів українською фразеологією.

Мета роботи полягає, по-перше, у визначенні орієнтовного мінімуму фразеологічних одиниць для засвоєння учнями 1-4 класів, по-друге, у розробці ефективної системи роботи з фразеології на уроках рідної мови та експериментальній її перевірці.

Відповідно до визначеної мети дослідження планується розв'язання таких завдань:

1. Визначити теоретичні основи вдосконалення методики роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією.

1. Проаналізувати стан роботи з фразеології в початковій школі.

1. Визначити рівень уміння молодших школярів використовувати українські фразеологізми в усному і писемному мовленні.

1. Розробити систему вправ, спрямовану на формування в учнів 1-4 класів умінь і навичок доцільного використання фразеологізмів у мовленні та перевірити її ефективність.

Методологічними засадами дослідження є праці лінгвістів О.О.По-тебні, І.К.Білодіда, В.М.Русанівського, Л.Г.Авксентьєва, частково Л.С.Па-ламарчука, М.А.Жовтобрюха, Л.І.Скрипника, Г.М.Удовиченка, В.В.Вино-градова, В.П.Жукова про фразеологізм як мовну одиницю, фразеологічний склад української мови, формування та походження української фразео-логії; психологів та методистів (І.О.Синиці, І.С.Олійника, В.Д.Ужченка, М.Г.Стельмаховича, М.І.Пентилюк) з питань фразеологічного збагачення мовлення учнів. Методологічними орієнтирами також були ідеї національного та духовного відродження української нації.

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі загаль-нонаукові та спеціальні методи дослідження:

а) теоретичний аналіз та синтез досягнень мовознавчої, педагогічної, психологічної, методичної наук з проблеми збагачення мовлення учнів українською фразеологією; ознайомлення з шкільною документацією; опис процесу дослідження та узагальнення;

б) емпіричні методи: відвідування уроків, бесіди з учителями та учнями; аналіз усних і письмових робіт учнів; аналіз фразеологічних помилок, допущених учнями 1-4 класів у письмових роботах та усному мовленні;

в) констатуючий зріз і формуючий експеримент, перевірка ефектив-ності пропонованої системи занять.

Дослідження проводилося у три етапи і здійснювалося за двома основними напрямками: а) теоретичне обґрунтування методики роботи над збагаченням мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією на уроках рідної мови; б) перевірка ефективності створеної системи та впровадження її у шкільну практику.

На першому етапі (2007-2008 рр.) відбувалось теоретичне обґрунтування теми, здійснювався аналіз лінгвістичної, педагогічної та методичної літератури, підручників з української мови; навчальних програм; визначались вихідні позиції дослідження, об’єкт, предмет, гіпотеза, основні напрямки і завдання; практично підтверджувались актуальність і необхідність дослідження проблеми.

На другому етапі (І семестр 2008-2009 н. рр.) вивчався стан роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією у школі за допомогою діагностичних завдань констатуючого зрізу, узагальнювався передовий педагогічний досвід роботи вчителів початкових класів; визначалися завдання для дослідного навчання та створювалася система роботи над збагаченням мовлення учнів; аналізувалися принципи і зміст збагачення образного мовлення учнів 1-4 класів фразеологізмами.

На третьому етапі (ІІ семестр 2008-2009 н. рр.) здійснювалась апробація експериментальної методики у Капустинській ЗОШ І-ІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області та проводився педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої системи вправ для збагачення мовлення учнів 1-4 класів українською фразеологією.

Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному й експериментальному обґрунтуванні роботи над збагаченням мовлення учнів українськими фразеологізмами, що спирається на осмислення суті педагогічних одиниць, їх походження та етнокультурознавчий зміст, вперше зроблено відбір і доведено наукову доцільність орієнтовного фразеологічного словника-мінімуму для учнів 1-4 класів.

Теоретична значущість дослідження визначається його спрямова-ністю на підвищення ефективності навчального процесу і вдосконалення мовної освіти в початкових школах України. Пропонована система уроків і розроблені методичні рекомендації сприятимуть удосконаленню методики вивчення фразеологізмів на уроках української мови в початкових класах. Сформульовані в дипломній роботі висновки та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення методики вивчення рідної мови, доповнення матеріалу підручників; вчителями початкових класів в роботі над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологіч-ним та лінгводидактичним обґрунтуванням вихідних положень, аналізом результатів, одержаних при використанні комплексу методів теоретичного та експериментального пошуку; системним вивченням лінгвістичної, педагогічної, психологічної та методичної літератури; експериментальною перевіркою у школах пропонованої системи роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією на заняттях з рідної мови.

Структура і обсяг дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 105 сторінок.

РОЗДІЛ 1. Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах

1.1. Сутність та структура фразеологізмів

Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги. „У лексем домінанта, як правило, належить до нейтрального стилю, а у фразео-логізмів вона звичайно виходить за межі нейтрального стилю й тяжіє до стилістично забарвлених функціональних різновидів” [64, 20].

Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою приналежність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення [63]. Наприклад, про бідну людину – голий як бубон; посваритися – розбити глек; бути неуважним – ловити гав.

Фразеологія „формувалася протягом століть, акумулюючи в собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови, вони становлять найобразніше частину її лексики” [65, 44]. Найбільш яскраве своє виявлення фразеологізми знаходять у живому мовленні народу як в усній, так і в письмовій формі, адже справжнє життя слова здійснюється тільки в мовленні. Більшість фразем виражають радість і страждання, сміх і сльози, любов і гнів, чесність і обман, працьовитість і лінощі (основні риси, прийманні людині).

Фразеологія (від гр. phrasis – вираз, зворот і logos – слово, вчення) – „сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження” [75, 295].

Отже, термін фразеологія має два значення: розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення; сукупність стійких сполучень слів – фразеологічних одиниць певної мови.

Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики. Фразеологізми з однієї мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються [78, 56].

Фразеологізм складається не менше як із двох слів — компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова: багатіти думкою, камінь спотикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гармат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.