114825 (Формування у молодших школярів самостійності в процесі роботи з дитячою книжкою), страница 5

Відомо, що будь-яка якість розвивається у процесі певної діяльності. Самостійність може розвинутись у дітей тільки у процесі самостійної роботи. При роботі із художніми творами проведення такого роду робіт не тільки відкриває великі можливості, але і є необхідним. Тільки при достатній увазі вчителя до організації самостійної роботи учнів, можна досягнути дійсно усвідомленого і глибокого засвоєння ними знань. Без їх самостійності неможливо виробити ніяких умінь та навичок роботи із художніми творами. Для оволодіння цими навичками необхідно організовувати певну практичну діяльність учнів так, щоб їм поступово було необхідно долати зростаючі труднощі та перешкоди, проявляти все більший рівень творчості та постійності. Самостійна робота виступає важливим засобом розвитку у школярів пізнавальних здібностей: спостережливості, допитливості, уваги, пам'яті, мислення, творчої активності. Разом з тим практика роботи з художньою книгою є також основою для формування в учнів самостійності як риси особистості. Проблема, яку ми розв'язуємо - це пошук відповідей на запитання, які допоможуть читачам-початківцям захотіти навчатись і звикнути працювати з художніми творами без спонукання з боку вчителя, але під його керівництвом. Зразу визначимося, що словосполучення "працювати з художніми творами" ми розуміємо як спосіб засвоєння читачем літературних одиниць на доступному рівні, не лише фактичному, логічному, й емоційно-оцінному. Саме в такому плані, як здатність читача при знайомстві з текстом зрозуміти, знайти раціональне зерно у смисловому значенні твору, запам'ятати, відтворити в пам'яті, не залишати без відповіді будь-яке з запитань, жодного не усвідомленого факту, події чи явища, що простежується у творі, розуміємо словосполучення "працювати з художніми творами".

Якість навчання визначається не тим, скільки дитина читає, як швидко читає твори і навіть не тим, залюбки чи під примусом береться за книжку, вона визначається прагненням дитини оволодіти навичками самостійної діяльності, компонентами якої є усвідомлення мотиву або потреби, знання світу книжок, вмінням працювати зі змістом книжки, сприймати і перетворювати здобуті знання у відповідності до своїх потреб. Теоретичний фундамент дозволив достатньо точно виділити основні, загальні для 4 класів початкової школи завдання уроків позакласного читання

1. Виховання читацької активності - пробудити у школярів цікавість до книжки і читання, навчити всебічно сприймати прочитане, удосконалювати у них навичку критичної оцінки матеріалу, що читається. Іншими словами – це допомога школярам в оволодінні художніми і образотворчими багатствами дитячої літератури.

2. Удосконалювати навичку і культуру самостійного читання налагодити і впорядковувати самостійне, домашнє читання школярів; навчати їх робити записи і замальовки до прочитаного; вміти бачити і оцінювати роботу художника-ілюстратора.

До культури самостійного читання відноситься і вміння дітей знаходити потрібну їм книгу і матеріал у самій книзі. Це вміння включає у себе два напрямки. З одного боку, навчити учнів сприймати книгу комплексно, тобто знати основні елементи книги і вміти ними користуватися, а з іншого, навчити дітей працювати з блоками книг і тематичними картками, познайомити з прийомами відшукування потрібного твору, розділу, книжки: навчати кваліфіковано накопичувати цікавий матеріал з періодичної преси, ознайомитися з правилами користування словниками і довідниками, сформувати основні навички гігієни читанням

3.Розвивати індивідуальні читацькі інтереси і схильності учнів. Урок позакласного читання повинен створювати навколо школяра постійну позитивну емоційну атмосферу, забезпечуючи цим цікавість до свого змісту. Розвиваючи дитячу уяву, характер уроку стимулюватиме самостійність читання і самостійність осмислення прочитаного.

4. Розширювати і поглиблювати знання учнів зі всіх предметів. Школа не повинна бути байдужою до того, що і як читають її учні. Виховання здійснюється не лише у плані роботи на уроках позакласного читання, але і на основі реалізації міжпредметних зв'язків, вміти переносити знання з одного навчального предмета на інший, що є показником рівня навчального процесу школи.

Говорячи про самостійну роботу, слід враховувати дві сторони одного процесу: навчальні функції вчителя і пізнавальні учня. Оскільки робота виконуватиметься учнем і його пізнавальна діяльність виступає важливим фактором у кінцевому результаті роботи, то необхідно прослідкувати, якими ж процесами зумовлена дана самостійність при особистій діяльності. Як вже говорилось, завдання, організовані для самостійної роботи учнів, тягнуть за собою мотив і інтерес. Вони відіграють роль комплексного подразника, що стимулюватиме аналітико-синтетичну діяльність під впливом мотиваційних збудників. Аналізуючи зміст отриманих завдань, учні починають шукати спосіб розв'язання з раніше виконаних завдань, підключаючи для цього пам'ять, мислення, увагу. Після виконання запланованих практичних дій, проводиться обов'язковий самоконтроль отриманих результатів і якщо учень отримає відповідь на поставлені перед ним завдання, то винагороджується мотив, як рушій у процесі діяльності, і інтерес до даного завдання. Пізнавальна діяльність задоволена. У випадку, якщо отриманий результат не відповідатиме правильній відповіді, то пошук продовжиться до тих пір, поки остання не буде знайдена. Вчитель при цьому знаходиться у тісному зв'язку з учнями і контроль виражається у завданнях для самостійної роботи. Спостерігаючи за практичними діями учня і контролюючи процес виконання завдань, дає школярам вказівки, з'ясовує правильність виконаної роботи, усвідомлення шляхів пошуку відповіді, перевіряє, якими знаннями, уміннями і навичками оволоділи учні, оцінює якість виконаної роботи. Таким чином, вчитель виступає організатором і критиком роботи учнів, головною ланкою в оволодінні знань і керівником у методиці застосування цих знань на практиці.

При самостійній роботі з книгою молодший школяр у початковій школі, за час навчання, повинен навчитись застосовувати такі вміння та навички, а саме:

• вміння працювати з книгою;

• поєднувати події, явища, вчинки у логічний зв'язок;

• робити нескладний аналіз прочитаного;

• встановлювати причиново-наслідкові зв'язки;

• самостійно знаходити невідомий твір;

• робити умовисновки за прочитаним.

Цікавим і важливим видом самостійної роботи є виконання завдань на порівняння творів за жанром, за написанням, за описаними фактами, подіями і явищами, що дає можливість розвитку в учнів не тільки пам'ять, а й мислення і увагу. Читаючи новий незнайомий твір, діти шукатимуть у своїй пам'яті факти, які допоможуть їм дати відповідь на запитання – читав чи не читав я щось подібне? Тобто, читаючи описане у творі, учень прагне знайти те особливе, що відрізняє одне явище від іншого (факт від факту тощо), і в залежності від подій і вчинків героїв розпочинає роботу над аналізом прочитаного, робить нескладні умовисновки. Це показує, що робота над твором і з твором проводиться в комплексі, де будь-який з компонентів служить незамінним фактором. Працюючи з творами, які були прочитані на уроках класного читання і які учням доведеться пригадати до уроків позакласного читання, вимагається певних зусиль для усвідомлення учнями стилю письма того чи іншого автора, вміння прослідковувати зв'язки між творами. Крім цього, слід звернути увагу учнів на систематичне ведення домашнього словника, де б записувались назви художніх творів, прочитаних ними, вислови, які найбільш запам'яталась, слова, які слід використовувати у своєму мовленні. Безперечно добре роблять вчителі, що спонукають школярів до праці з ними і за межами школи. Лише тоді, в учнів виникатиме бажання вчитися, проявляти ініціативу, знаходити, аналізувати, доповнювати художній твір не чужими, а своїми думками, вони відчують потребу у цій роботі з боку вчителя, в інакшому випадку, ця робота не має логічного завершення.

Таким чином, самостійна робота у процесі позакласного читання не будується в одному напрямку, вона багатоальтернативна; вибір саме того напрямку, який відповідатиме темі і меті конкретного уроку залежить в основному від тих навчальних і виховних завдань, які перед ним ставляться. Міра зацікавленості учнів у цих роботах також різна. Слід відзначити, що при всій багатогранності видів самостійних робіт учнів успіх зумовлений певними дидактичними умовами, а саме:

– наявними в учнів знаннями для розуміння мети виконаної роботи;

– бажання знаходити, приносити книжки і розповідати про них, вміння доводити особисту думку словами автора твору, що говорить про глибокий аналіз прочитаного

– вміння поєднувати різні види роботи на уроці, не роблячи акцент на самостійній роботі як домінуючій;

– потоваришувати з книгою і навчитись користуватись нею так, щоб по закінченні школи читання було для дітей постійною потребою і допомогою у житті;

– обов'язковим оцінюванням з боку вчителя виконаної роботи учнями.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб вести школярів по такому шляху, який у повній мірі розкриє прихований потенціал задатків учнів, підтримати розвиток у них умінь працювати з книгою, стимулювати бажання самостійно здобувати знання, навички і вдало використовувати їх на практиці. Вчитель, який відкриє мотив учневі, покаже перспективу у виконаній роботі, правильно оцінить досягнене, отримає високі результати у навчальному і виховному відношенні.

Лише чітко продумана система художніх образів прочитаних творів, цілий ряд світоглядних, моральних і суспільних понять позитивно вплинуть на розвиток особистості молодшого школяра. Розкриється художній смак, відбудеться оволодіння вмінням працювати з книгою, що сприятиме збагаченню знань учнів про навколишній світ. Тому успіх навчально-виховного процесу залежить від того, як учитель правильно організує самостійну роботу школярів, які завдання для цього використовує, яку мету переслідує. Досягнення найвищого рівня самостійної роботи – творчого – можливе тільки за умови правильної організації пізнавальної діяльності учнів, що безперечно дасть підвищити результативність позакласного читання в цілому.

Позакласне читання як навчальний розділ за своєю метою, і завданням посідає особливе місце у системі початкового навчання читанню. Відомо, що на уроках навчання грамоти і класного читання діти оволодівають навичками техніки читання, а також прийомам роботи з текстом по його аналізу, вказаним вчителем. При цьому використовуються одні і ті ж книги: "Буквар", "Читанка", робота з якими проводиться за допомогою і під керівництвом вчителя. Мета уроків позакласного читання інша: виробляти в учнів стійку потребу самостійно і усвідомлено вибирати і систематично читати книги, застосовуючи при цьому всі знання, уміння і навички, якими діти оволоділи на уроках навчання грамоти і класного читання.

У процесі позакласного читання у початкових класах розв'язуються завдання становлення і подальшого удосконалення читацьких якостей школярів, розвиток повноцінного сприймання дітьми художніх творів. Система читацьких художніх образів допомагає оволодіти вмінням працювати з текстом, що сприяє збагаченню знань учнів про навколишній світ. Ці завдання вчитель початкових класів розв'язує через продуктивну систему самостійних робіт учнів з художніми книжками. Проводячи самостійну роботу на уроках позакласного читання, прагнучи, щоб вона відповідала кожному етапу уроку якомога точно, використовуючи різні методичні прийоми у її проведенні, передбачалось сприяти кращому формуванню вмінь працювати з книгою, виховувати інтерес учнів до читання, тобто формування правильного типу читацької діяльності, який базується на читацькій самостійності.

Читацька самостійність це інтегрована якість особистості, яка характеризується наявністю у читача мотивів, що спонукають його звертатись до книжок і сумою знань, що дозволяють йому реалізувати ці мотиви з найменшою затратою часу та зусиль у зв'язку з громадською та особистою потребою. Це усвідомлений вибір книги, застосування вмінь і навичок з читання, якими володіє учень на момент діяльності з книгою.

Зовнішнім показником і проявом мінімального рівня сформованості у читача будь-якого віку основ читацької самостійності, є знання широкого кола доступних книг, і як наслідок – інтерес до книг, здатність вибирати їх для себе у відповідності до власних можливостей, прочитувати їх з максимально можливим освітньо-виховним ефектом. Читацьку самостійність не слід ототожнювати з самостійним дитячим читанням. Оскільки, останнє – це індивідуальне, без безпосередньої допомоги іншої особи спілкування дитини з доступним світом дитячих книжок, у процесі якого дитина здійснює:

1) свідомий вибір книги для себе;

1. читання книги за всіма правилами, засвоєними на момент зустрічі з нею.

Книга – це та основа, з якою учень повинен навчитись працювати самостійно, щоб звикнути думати над нею до уроку, вміти передбачати її зміст, працювати не лише з поданим текстом, а й супровідними його ілюстраціями.

У дітей на попередніх етапах (підготовчому, початковому, основному) закладені елементарні основи читацької самостійності. На заключному ж етапі завдання полягає у тому, щоб ці основи використовувати, розвивати, удосконалювати. Це завдання може бути розв'язане шляхом умілого і доцільного керівництва самостійним дитячим читанням у вільний від навчального режиму час.

Особливого значення у наш час набула самостійна робота пошукового характеру, метою якої є процес засвоєння знань, умінь і навичок, а також набуття і формування позитивних мотивів навчання. У працях вчених та вчителів-практикантів відображена ідея про те, що елемент пошуку притаманний діяльності учнів при вивченні певного художнього твору чи добірки творів. Він є невід'ємною частиною роботи школярів, оскільки допомагає їм орієнтуватися у світі літературних художніх образів, прихованих від поверхневого погляду.

Методист Н.Д. Молдавська, розкриваючи сутність самостійної роботи, відносить її до виду діяльності, що співвідноситься з усіма методами навчання роботи з художнім твором. При цьому вона відзначає, „що самостійна робота може носити найрізноманітніший характер: від спостереження школярів над особливостями мови твору до самостійної оцінки та висновків про нього. Тому самостійну роботу, на її думку, слід організовувати так, щоб діяльність школярів завжди була пов'язана з пошуками того нового, що в силу певних причин залишилось поза межами дитячого сприймання. [35; 27].

Духовний світ учня, його моральні позиції, внутрішня дисципліна, вміння відстоювати власні інтереси – це головне прагнення сучасного вчителя і кінцевий результат його діяльності. Дуже важливо виховувати з раннього дитинства колективізм, вимогливість до себе і до інших, чесність, доброзичливість, розвивати почуття прекрасного, естетичний, смак, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва. І хоча у початкових класах література не вивчається як окремий предмет, однак, при визначенні значення уроків позакласного читання, необхідно перш за все враховувати місце літератури у житті суспільства, її вплив на формування людини як . особистості. Тому на сьогоднішній день залишається актуальним питання: як навчити учнів самостійно працювати з книгою і як цього навчитися? Відповідь на друге питання однозначна – тільки самостійна, пізнавальна діяльність учнів з художньою книжкою дає позитивний результат, створюється нова сходинка у формуванні особистості – самостійність, що виникає в учнів за новою навчальною системою.