114774 (Формування екологічної культури молодших школярів), страница 7

Результати виконання завдань

Дані таблиці показують, що якість виконання завдання в експериментальному класі значно вища, ніж у контрольному у порівнянні з результатами на початку.

В експериментальному класі кількість учнів, що виконали завдання на високий рівень становить 22%, що на 8% більше, ніж у контрольному класі, а на достатній рівень у експериментальному класі виконали завдання на 4% більше, ніж у контрольному класі. На середній рівень у експериментальному класі виконали завдання на 8% менше, ніж у контрольному.

Наведені результати контрольних зрізів свідчать про те, що система пропонованих дидактичних умов виховання екологічної культури оптимально сприяє розвитку пізнавальних інтересів учнів молодшого шкільного віку. А отже гіпотеза нашого дослідження справдилася.

2.3 Результати експериментального дослідження

Основним завданням нашого дослідження ми вбачали віднайти шляхи удосконалення процесу формування екологічної культури учнів початкових класів, поглибити розуміння дітьми взаємозв’язків у природі, взаємозалежності між її об’єктами та явищами.

Однією з педагогічних умов ефективного формування екологічної культури молодших школярів є цілеспрямоване та системне планування уроків, виховних заходів з використанням екологічно спрямованого матеріалу, зв’язок його з життям, що забезпечує підпорядкованість всієї ековиховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, нетерпимість до стихійності у вихованні, наявність перспективи, проектування рівня екологічної культури особистості відповідно до запланованої мети.

Аналіз контрольних робіт показав причини припускання учнями помилок:

– теоретичний матеріал не пов’язується з практичною діяльністю, не ілюструється конкретними прикладами з життя;

– при роботі з дітьми рідко використовуються форми самостійного дослідницького характеру;

– несистематично використовуються завдання творчого змісту.

В наслідок цього учні допускають помилки при:

– потребі пов’язати теорію (матеріал підручника, розповідь вчителя) з практичною діяльністю;

– наведенні конкретних прикладів із життя;

– встановленні взаємозв’язків;

– самостійній роботі, особливо дослідницькій;

– обґрунтуванні власних відповідей.

Разом з тим, після виправлення вищенаведених педагогічних помилок, можемо показати результати нашого експерименту, які видно з графіку.

Графік 1. Показники рівня сформованості екологічної культури молодших школярів у наслідок педагогічного експерименту

Розроблена експериментальна методика 10% учнів молодшого шкільного віку одержати базу для переходу на високий рівень. При цьому, на 6% зменшилась кількість учнів із показниками середнього рівня, а учнів з початковим рівнем не стало.

Отже, основними науковими результатами дослідження, на нашу думку, є розроблена і обґрунтована нами методика роботи з ефективного формування екологічної культури молодших школярів, а також визначення педагогічних умов такого формування.

Якісно-кількісний аналіз контрольних зрізів підтвердив ефективність проведеної дослідно-експериментальної роботи, адже 22% учнів покращили свій рівень навчальних досягнень.

Отже, запропонована нами методика із використанням педагогічних умов цілеспрямованості, зв’язку з життям, наступності, єдності вимог школи, сім’ї і громадськості та застосування краєзнавчого матеріалу є ефективною формою роботи з формування екологічної культури учнів початкових класів.

Висновки

Головна мета освіти на сучасному етапі трансформації навчально-виховних закладів, як зазначається в офіційних документах, – створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина країни, формування покоління, здатного навчатися вподовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства (в числі і екологічні). Цьому мають сприяти пошуки нових педагогічних технологій, створення такого освітнього середовища, яке б забезпечило кожному учневі змогу виявити закладене в ньому від природи творче начало і сформувати здатність бути суб’єктом розвитку своїх здібностей і, в підсумку, стати суб’єктом своєї життєдіяльності.

Актуальність проблеми розвитку екологічної культури випливає сама собою. Адже, як відомо, у сучасному світі намітилося немало негативних тенденцій в екології.

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Багато уваги формуванню екологічної культури молодших учнів приділяв В.О. Сухомлинський. Працюючи в Павлиській школі, учений справді створив оригінальну систему екологічного навчання молодших школярів. Змістом цієї системи Василь Олександрович вважав:

1) досягнення тісного взаємозв’язку людини і природи;

2) проведення уроків мислення в природі;

3) систему творчих робіт екологічного спрямування;

4) стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів дитини.

Гіпотезу нашого дослідження про те, що формування екологічної культури учнів буде більш раціональним і продуктивним за умови оптимального використання різноманітних завдань, ігор екологічного спрямування, ми перевірили на матеріалі проведених нами уроків, бесід з вчителями, спостережень навчально-виховного процесу. Варто сказати, що результати експериментального дослідження підтвердили правильність нашої гіпотези.

Таким чином, як показали результати педагогічного експерименту, якісні зміни освіти починаються з формування нового погляду вчителя на своє місце і роль у навчальному процесі, нового ставлення до учня. Емоційний комфорт, набуття нового особистісного досвіду людських стосунків, що ґрунтуються на само- і взаємоприйнятті та підтримці, цінність розвитку і саморозвитку – всі ці завдання освіти стосуються не тільки учнів, а й учителів.

Професійні завдання педагога, що займається екологічною освітою, потребують від нього, як показує дослідження, нового ставлення до самого себе, проникнення у свій внутрішній світ, професійного самовдосконалення.

Список використаної літератури

1. Алексюк А.М. Загальні методи в школі. – К., 1973.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань. Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 288 с.

3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Педагогика, 1968. – 412 с.

4. Бугай О.В., Білокопитова В.С. Завдання для тематичного контролю знань з біології. 6 клас. – Харків: Ранок, 2001. – 64 с.

5. Ващенко Н.І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1990. – №8. – С. 40–44.

6. Виховуємо екологічну культуру // Початкова освіта. – 2004. – №14. – С. 2.

7. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 42–45.

8. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 16–19.

9. Горелов Л.А. Экология. – М: Центр, 2000. – С. 192–208.

10. Дивосвіт природи / Чернігівщини. Книга 1. Зелений оксамит лісів: Навч. посіб. для вчителів / Колектив авторів. – Чернігів, 2001. – 52 с.

11. Дерябо С.Д., Ясвин Б.А. Екологическая педагогика й психология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 480 с.

12. Екологічне виховання в початковій школі / Упоряд.: І. Васильченко, О. Кондратюк. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с.

13. Екологічні ігри на природі // Хімія. Біологія. – 2004, грудень. – №68, 72.

14. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. – 1998. – №8. – С. 40–43.

15. Іванова О. Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – №12. – С. 25–26.

16. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. – 1998. – №8. – С. 40–42.

17. Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. – 1999. – №4. – С. 107–115.

18. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. – Тернопіль. – 2002. – Вип. 5. – С. 56–59.

19. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. –1998. – №9. – С. 31–34.

20. Карпенко Ю.О., Графік М.В. Загадковими стежками «Ялівщини». – Чернігів, 2002. – 40 с.

21. Карпенко Ю.О., Графік М.В. Зелений туризм на Чернігівщині. – Чернігів, 2003. – 100 с.

22. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997.

23. Ковальчук І. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. – 1999. – №10. – С. 13–17.

24. Колесник М.О., Грубінко В.В. Екологічне виховання учнів на засадах «глибинної екології» / Методичні рекомендації для студентів педагогічних навчальних закладів та вчителів. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2002. – 52 с.

25. Колесник М.О. Форми, засоби та методи екологічного виховання учнів // Екологічний вісник. – 2006. – С. 80–85

26. Крисоченко В.С. Екологічна культура. – К.: Заповіт, 1996. – С. 13–23, 216–251.

27. Клименко С. Трудове виховання як компонент природоохоронної справи // Початкова школа. – 1998. – №9. – С. 35–37.

28. Ковальчук І. Актуальні проблеми екологічної освіти та виховання / Ковальчук І., Ковальчук Т. // Педагогічна думка. – 2005. – №4. – С. 80–85.

29. Ковальчук І. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. –1999. – №10. – С. 17–19.

30. Колесник М.О. Форми, засоби та методи екологічного виховання учнів // Екологічний вісник. – 2006. – №3. – С. 15–19.

31. Коренева І. Правові аспекти екологічного виховання // Початкова школа. – 1999. – №10. – С. 19–20.

32. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции // Психология эмоций: Тексты / Под ред. В.К. Вилонаса, Ю.Б. Гиппенрейтер. – М.: Педагогика, 1984. – С. 162–171.

33. Маркова А. Формування мотивації навчання в шкільному віці. – М.: Просвещение, 1983. – 96 с.

34. Маршицька В. Екологічні проекти // Дошкільне виховання. – 2001. – №5. – С. 14–16.

35. Плахотип О. Як ми хочемо прогресу: екологічна освіта школярів // Світло. – 2000. – №3. – С. 37–39.

36. Плохій З.П. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2001. – №6. – С. 19–216.

37. Подласый. И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн.1: Общие основи. Процесе обучения. – 576 с.

38. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1980.

39. Русак Т.М. Форми і методи екологічного виховання в школі // Хімія. Біологія. – 2003, травень. – №28.

40. Радченко Т., Кудлай С. Екологічне навчання і виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1997. – №3. – С. 14–15.

41. Рева Ю. Розвиток особистості дитини через екологічний фактор // Рідна школа. – 1999. – №2. – С. 44–46.

42. Різник Л. Народні традиції ставлення до природи як метод екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – №7. – С. 23–24.

43. Різник Л Проблеми екологічного виховання молодших школярів // Школа першого ступеня: теорія та практика. – Переяслав-Хмельницький, 2002. – Вип. 1. – С. 112–123.

44. Руденко Л. Народні традиції в екологічному вихованні учнів // Рідна школа. – 2001. – №2. – С. 38–40.

45. Современные проблеми экологии /ред. А. Касьяна/. – М.: Просвещение, 1997. – 94 с.

46. Степанюк А. Формування у школярів емоційно-ціннісного ставлення до живої природи // Шлях освіти. – 1999. – №4. – С. 12–14.

47. Тарасенко Г. Вчимося шанувати життя у природі // Початкова школа. – 2001. – №6. – С. 27–30.

48. Ткаченко О. Виховання екологічної чуйності до природи у процесі гри // Початкова школа. – 1998. – №4. – С. 30–32.

49. Ткачук Г.П. Формування екологічної культури учнів. – К.: Т-во «Знання» УРСР, 1988. – 32 с.

50. Формування екологічної культури учнів // Рідна школа. – 2003, №8. – С. 50–51.

51. Химинець О.В., Химинець В.В. проблеми екологічного виховання учнів. – Ужгород, 1995. – 94 с.

52. Химинець О. Психолого-педагогічні основи екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – №4. – С. 38–40.

53. Хлонь Н. Стежина екологічних знань і вмінь // Початкова школа. – 1999. – №10. – С. 21–22.

54. Царик Л. Грубінко В. До концепції національної програми екологічної освіти і виховання у загальноосвітній школі / Еколого-географічні дослідження в сучасній науці. – Тернопіль, 1999. – С. 83–84.

55. Шаповал О. Рухливі ігри екологічного спрямування // Початкова школа. – 1999. – №4. – С. 22–24.

56. Шарко В.Д. Екологічне виховання учнів під час вивчення фізики. – К., 1990. – 207 с.

57. Шевців З. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. – 1993. – №10. – С. 39–40.