114297 (Соціально-педагогічна діяльність в дитячих оздоровчих закладах), страница 6

Організаційний період зміни – це початок творчої сумісної діяльності тимчасового колективу.

Мета : розкрити перспективи діяльності дітей у таборі; закласти основи тимчасового колективу, враховуючи традиції табору й досвід минулих років.

На цьому етапі відбувається перше знайомство дітей зі своїми вихователями, однолітками, табором.

Оргперіод – це перші дні після приїзду дітей до оздоровчого табору. Вважають, що він повинен закінчитися святом відкриття зміни. Але цей термін умовний : кінець оргперіоду повинен означати повну готовність загонів, дітей усіх господарських служб до роботи. Але у вожатих, вихователів свій оргперіод – обрати актив загону, пояснити та навчити виконувати санітарно-гігієнічні вимоги та норми, треба не тільки пояснювати, а й вимагати, щоб було чисто, щоб діти звикли вчасно вставати, вмиватися, швидко збиратися, вкладатися спати.

Перші дні – це період організації колективу, відносин між дітьми, формування психологічної атмосфери. На цьому етапі дуже важливо відчувати стан дітей, всіх разом та кожного окремо. Виключну увагу слід звернути на адаптацію кожної дитини до табірного життя. Від того, як будуть організовані перші дні перебування дітей в оздоровчому закладі, залежатиме успіх подальшого відпочинку.

Деякі діти глибоко переживають розлуку з рідними, звичними друзями, тому до них потрібно ставитись з особливою увагою та чуйністю. Доцільно провести соціально-педагогічну роботу, насамперед вивчити вплив загону на особистість дитини, формування сприятливого мікроклімату, вирішення особистих проблем кожного вихованця.

В таборі виникає емоційне напруження, яке незалежно від індивідуально-психологічних особливостей відчувають всі в оргперіод в кожному дитячому об’єднанні, яке складається з новачків. В перший день всі відчувають своєрідний інформаційний голод, прагнуть отримати більше – про вимоги колективу, про спрямованість діяльності, про вожатих, - всі інші потреби відходять на другий план. Вожаті, вихователі виконують певну роль носія інформації, і роблять це не прямими відповідями, а особливою виховною роботою.

Програма роботи з дитячим тимчасовим колективом в ці дні витікає з аналізу психологічного стану дітей в період адаптації та із завдання спрямувати дітей до самостійності. Дружня, невимушена атмосфера першого дня стає сприятливим фоном для адаптації дітей в нових умовах, приваблює дітей. Основним підсумком всього оргперіоду є те, що загін стає для кожного вихованця «рідним» середовищем.

Обов’язково створюються виховні ситуації, які допомагають дитині ближче пізнати однолітків та дорослих. Чим більше зайняті діти, чим більше спільно працюють, тим більше пізнають один одного. На цьому етапі протікають перші організаційні форми виховної роботи: екскурсія табором, вогники знайомства, експрес талантів, відкриття табірної зміни. Всі ці заходи спрямовані на розкриття якостей творчої особистості вихованців.

Загальна лінія керівництва дитячим колективом в оргперіод пов’язана з осмисленням мети й виховних завдань, дитячою організацією, специфікою табору. Від вожатих вимагається вміле поєднання безпосереднього та опосередкованого педагогічного керівництва. На перших кроках вони виступають організаторами загону, носіями тих норм та вимог, що мають стати надбанням колективу. Шляхом раціональної організації діяльності та регулювання спілкування, коригування відносин вони допомагають дітям визначити й обрати первинні акти, поступово передати частину своїх функцій дитячому колективу.

Завдання педагогічних працівників :

1. Організація діяльності й спілкування дітей з метою

   • допомогти їм швидше познайомитись один з одним, з вожатими, оточуючим середовищем;

   • допомогти самореалізувати свої здібності, нахили, вміння, інтереси, бажання;

   • виробити цілі, завдання спільної діяльності, вимоги щодо кожного вихованця, готовність слідувати цим вимогам, правилам та нормам.

2. Організація виконання режимних моментів :

• ознайомити дітей з режимом, правилами особистої гігієни, виховання свідомого ставлення до цих питань;

• домагатися виконання дітьми правил внутрішнього розпорядку.

1. Вивчення дітей, діагностика відносин :

• вивчення інтересів, нахилів, сподівань від табору, досвіду участі в організаторській діяльності;

• вивчення міжособистісних стосунків в загоні;

• вивчення рівень спілкування в колективі.

Вирішити поставлені завдання можливо лише в процесі діяльності дітей, яка забезпечує наукове пізнання дійсності, пробуджує інтерес, почуття народжує нові потреби, активізує волю, енергію – усе те, що слугує будівельним матеріалом для розвитку, становлення особистості. Умови, що забезпечують оздоровчо-виховний характер діяльності в оргперіод такі :

• високий темп, чіткий ритм діяльності, її безперервність, черговість видів та форм;

• суспільно корисна спрямованість, творчий підхід до змісту й організації;

• колективно-груповий характер виконання;

• правильна організація діяльності в групах, спільно постановка завдань, розподіл доручень, виконання роботи, аналіз результатів сприяють реалізації прагнень вихованців до самостійності;

• емоційний контакт вихованців з вожатими.

Зміст педагогічного коригування діяльності дітей передбачає :

• поставити вихованців у позицію свідомо виробленої мети, перспективи колективного життя, норм та правил;

• поставити вимоги, які діти мають безумовно виконувати, особливо ті, що стосуються збереження життя й здоров’я, організації життя;

• регулювати міжособистісні стосунки та процес спілкування. [14],[15]

Використовує вожатий в оргперіод різні методи виховної роботи, такі як переконання, вимоги, колективно суспільну спрямованість, доручення, змагання, ігри, заохочення. Початковий етап становлення колективу закінчується, коли вихованці задовольняють свої потреби в інформації про новий колектив, коли в основних рисах вони бачать перспективу спільної діяльності, характер моральних вимог, коли загін для кожного стає невід’ємною частиною їхнього життя.

Кожний загін є первинним дитячим колективом, він неодмінно повинен мати «своє обличчя», тобто деякі відмінні риси. До них належать:

Ім’я чи назва. Склалась добра традиція давати загону назву, наприклад «Капітошки», «Ювентус». Іноді воно означає профільність діяльності загону – «Турист» або «Пошуковці». Ім’я діти обирають на свій розсуд.

Девіз. Афористичний вираз, який відображає спрямованість діяльності загону або просто подобається дітям. Він не повинен бути багатослівним. Зазвичай девізи проголошують на зборах, лінійках.

Пісня. У кожного колективу повинна бути власна пісня – це його візитна картка.

Емблема. Це символічний малюнок, що відображає сутність назви загону, спрямованість роботи.

Заповіді. Нерідко діти вигадують певні правила свого життя, що походять з власного досвіду, справи та ситуацій. [12]

Під час основного періоду проходить виконання комплексу виховних та оздоровчих заходів, намічених у планах табору, значно зростає фізичне й емоційне навантаження, тому зростає відповідальність за дитяче життя й безпеку.

Одразу після оргперіоду може настати період конфліктів. Такий стан виникає внаслідок стабілізації неформальних лідерів та їх груп, їх намагань самоствердитися, встановлення різноманітних норм, мотивів поведінки, як результат протидії обраному активу. Діти відчувають на собі подвійний вплив цінностей, норм колективу, що формується, і тієї групи, до якої вони належать. Протиріччя переборюються, якщо поставлена захоплююча для всіх груп перспектива, якщо збагачується зміст діяльності. Групи об’єднуються для досягнення перспективи, вони бачать себе часткою цілого колективу – загону. Мета вихователів основного періоду – перетворити колектив загону на інструмент цілеспрямованого формування певних якостей особистості. [3]

Педагогічні завдання:

1. створення умов для організації виховної, розвиваючої, оздоровчої діяльності та спілкування;

2. розвиток й єднання колективу загону, здатного впливати на особистість дитини;

3. створення умов для самореалізації кожного вихованця;

4. виховання свідомого ставлення до зміцнення свого здоров’я;

5. забезпечення систематичних занять фізичною культурою та спортом;

6. на основі аналізу морально-психологічного стану передбачати критичні ситуації, вживання заходів.

В кожній зміні закладена певна ідея, якій підпорядковані всі виховні заходи. Зміни повинні відрізнятися своєрідним творчим рішенням, де присутній свій сценарій, композиція, зміст. Наприклад, зміна може мати назву «Космічна подорож». Це програма роботи табору розрахована на 18 днів та передбачає подорож на кораблі.

Уявний корабель складається з салонів (загонів), їдальні, спортивної площадки тощо. Кордони корабля співпадають з територією табору. Самоврядування – капітани, чергові в салонах, кораблі, прес-центр. В свою чергу кожен день має свою спрямованість.

Особливостями основного періоду є суспільна спрямованість, зв’язок з реальним життям, різносторонність, творчість характеру, емоційність, емпатійність. На протязі цього часу повинні скластися такі три основні виховні ситуації.

Ситуація «друга» - наявність в колективі хоча б однієї людини, з якою вихованця пов’язували близькі міжособистісні стосунки. Розвиток товариськості, здатності до подолання конфліктних ситуацій.

Ситуація «справи» - наповненість кожного дня роботи цікавими творчими справами. Колективна творча діяльність, як виховна система, що дозволяє забезпечити обов’язкове залучення дітей до сумісної творчої діяльності, система роботи творчих гуртків, секцій за інтересами. Обов’язкове урахування інтересів кожного, відчуття емоційного захисту, комфортності.

Ситуація «відповідальності» - відчуття морального обов’язку перед колективом, вихователями, турбота про успіх спільної справи, відповідальність за кожний день життя колективу, відчуття власної значущості.

Підсумковий період – це період трьох-чотирьох днів до закінчення зміни, коли в загонах проводять підсумки діяльності протягом зміни. [1]

Колектив перетворюється на інструмент індивідуального розвитку кожного з його членів, коригування соціального досвіду, розвитку творчої ініціативи. Прагнення до самовиховання, самопізнання, підготовка до майбутньої діяльності в школі стає в дітей домінуючим. Кожний впевнений в своїх силах, в своєму успіху, займає активну позицію. В колективі присутні взаєморозуміння, одностайність в оцінках, доброзичливість, піклування, водночас високий рівень вимогливості один до одного. Стає більш ефективною діяльність органів самоврядування, зростає самостійність активу з його добровільними помічниками.

Для вирішення поставлених завдань організовується наступна колективна діяльність дітей:

• діяльність інтелектуально-морального змісту, що завершує виховну роботу як у загоні, так і в таборі;

• підбиття підсумків перебування дітей в таборі, підсумкові збори, де визначається внесок кожного в спільну справу, відбувається нагородження та висловлюються побажання, рекомендації щодо виправлення недоліків;

• перевірка й закріплення набутих в таборі моральних та творчих якостей, знань, умінь.

Позиція вожатого – старший друг, порадник та педагог, який аналізує результат своєї праці. На цьому етапі виявляються вміння вихователів побачити й оцінити ефективність виховної роботи. Зміна завершується яскравими масовими справами, проводяться підсумкові фестивалі, творчі огляди, концерти. Існує необхідність «емоційного подарунку» для кожної дитини, створюють атмосферу, у якій вихованці відчувають гордість за свої творчі досягнення. Створюють традиції літнього оздоровчого табору – фото чи відеозйомка табірної зміни, літопису в малюнках, сюрпризу-заповіту для наступних змін. [4]

Невід’ємною складовою виховного процесу в таборі є гра. Гра – це самостійна діяльність, в якій діти виступають у спілкування з однолітками. Їх об’єднує спільна мета, спільні зусилля щодо її досягнення, спільні переживання. Ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини та сприяють формуванню добрих почуттів, благородних поривань, навичок колективного життя. Завдання вихователя полягає в тому, щоб зробити кожну дитину активним учасником ігрового колективу, створити між дітьми відносини засновані на дружбі, справедливості, відповідальності. [7]

Діти грають тому, що це приносить їм задоволення. Разом з тим в жодній іншій діяльності немає таких суворих правил, такої зумовленості поведінки, як в грі. Ось чому гра дисциплінує дітей, привчає їх підкоряти свої дії, почуття та думки поставленій меті. З ускладненням гри, ігрового замислу почуття дітей стають більш усвідомленими.

Ігрова творчість проявляється й в пошуках засобів для здійснення задуму, зображення задуманого. Беручи на себе роль, дитина намагається наслідувати вчинки, манери, мову свого героя. Ігрові дії завжди реальні. Тому гра має великий вплив на формування моральних якостей дітей, створення певного типу поведінки.

Керівництво грою засноване на знанні закономірностей її розвитку. Основний шлях розвитку гри під впливом виховання полягає в наступному: життя відображається в грі все повніше та реальніше, зміст розширюється та поглиблюється, думки та почуття стають більш усвідомленими, глибокими, засоби зображення стають різноманітними, гра набуває все більш цілеспрямований характер, з’являється узгодженість дій.

При організації гри, вожатий повинен пам’ятати наступне:

• На початку гри, треба зацікавити вихованців її змістом, визначитися з правилами проведення гри, розподілити доручення.

• Кожна гра повинна бути забезпечена необхідним для її проведення обладнанням.

• Необхідно привчати дітей контролювати та регулювати свої дії та сили в грі. Тому має місце аналіз гри. Успіхів та помилок гравців.

• Необхідно залучати вихованців до проведення різноманітних ігор в якості помічників суддів, членів журі. Важливо пам’ятати, що дітей середнього та старшого віку приваблюють ігри з розділенням на команди.

• Треба вносити в ігри елементи загадковості. Несподіваності, використовуючи для цього розвідку справ, пакети з завданням тощо.

• Декілька хвилин вільного часу, що з’явився між справами, повинні бути заповнені рухливими іграми, іграми-вправами. Можливості вожатого тут безмежні.

• Самоволодіння, стриманість, впевненість в своїх силах, спокійний та зацікавлений тон – це якості, що допоможуть вожатому вчасно вирішити конфліктну ситуацію. Що може виникнути в ході гри.

Керуючи грою, вихователь зберігає самостійність дітей, розвиває ініціативу, фантазію. Ігри в комплексі з іншими виховними засобами представляє собою основу початкового етапу формування гармонійно розвиненої активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, фізичну досконалість.