114117 (Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів), страница 10

Хоч дидактичне значення підготовчих завдань однакове на всіх уроках, їх зміст залежить від специфіки предмета. Розглянемо деякі ситуації застосування підготовчих самостійних завдань.

Крім розв'язування прикладів і задач, учні II—III класів можуть самостійно виконувати різноманітні завдання, спрямовані на опанування геометричного матеріалу. Це, зокрема, завдання на вимірювання відрізка, сторони геометричної фігури; креслення відрізка певної довжини на кілька сантиметрів більшого (меншого) даного; креслення відрізка в кілька разів меншого (більшого) даного; різницеве і кратне порівняння відрізків; знаходження довжини ламаної лінії; впізнавання геометричних фігур (на плакаті, картках), побудова заданих фігур (трикутників, чотирикутників, ламаної лінії, кола); обчислення площі трикутника (III клас), обчислення і порівняння периметрів фігур, побудова геометричної фігури від руки (III клас). Деякі з перелічених завдань (вимірювання відрізків, креслення відрізка заданої довжини, знаходження відомої фігури тощо) можна пропонувати для самостійної роботи і в І класі.

Для тренувальної самостійної роботи учням корисно давати посильні завдання, які не потребують виконання великої механічної роботи, але вимагають напруження думки. Наводимо приклади орієнтовних завдань, які можна використати на уроках математики в І класі для індивідуальної роботи:

1. Записати номер прикладу, який має у відповіді 0. Записати приклади, між якими можна поставити знак =:

1. 0 + 1 4. 7+0

2. 0 + 5 5. 5-0

3. 5 + 0 6. 6-6

2. Записати приклади, між якими можна поставити знак =:

2 + 6 10 — 7 10 — 2

10 — 5 3 + 7 9 — 4

3. У якому виразі, щоб здобути рівність, треба використати дію додавання:

1. 6 = 8... 3. 6=9…

2. 6 = 7... 4. 6 = 5...

4. У якому з цих рівнянь невідоме має найбільше значення?

х+3=9 4 + х = 6

5 + х = 9 х + 3 = 7

5. У якому стовпчику приклади з однаковим результатом?

1) 10 + 4 2) 12 — 2 3) 18+1 4) 19 — 6

8+10 18-10 20—1 12 — 5

6. Чому дорівнює сума всіх відповідей?

12 — 1 27 — 12 20 — 0

20—12 12 — 4 13 — 3

1. У якому місяці пройшло 2 тижні і 3 дні?

8. Знайти і записати той приклад, у якого різниця виражена однозначним числом:

_48 _ 48 _48 _48 _48

26 25 32 42 21

9. Один з цих прикладів має відповідь, яка відрізняється від усіх інших. Який це приклад?

1.40 + 8 — 3 3. (40 + 8)—З

2.40 — 8 + 3 4.40+ (8 — 3) 5.40 — 3 + 8

10. У якій фігурі зменшуване, якщо різниця дорівнює 32?

11. Знайти рівняння, у яких невідоме дорівнює 5. Скільки цих рівнянь?

х + 2 = 5 х + 5 = 7 5 + х=10

2 + х=7 х+1=6 5 + х = 5.

12. У якому виразі треба поставити знак „ ‹ ”:

4+5...5 + 3 9...10—1

9-4...6 9 — 3...8 —2

13. Знайти усі непарні числа. Скільки їх?

2 24 5 55 62

4 1 7 59 74

6 3 9 34 10

8 16 11 15 93

10 42 92 19 99

Підвищує результативність самостійної роботи тематичне планування. Воно дає змогу вчителеві рівномірніше завантажувати учнів, поступово ускладнювати й варіювати зміст і характер завдань, заздалегідь готувати дидактичний матеріал до кожного уроку.

З успіхом використовує тематичне планування в організації самостійної роботи вчитель середньої школи № 1 м. Керчі А. Овчаренко, голова міського методичного об'єднання вчителів І—III класів. Так, вивчаючи з першокласниками тему «Віднімання числа від суми», вчитель на кожний урок планує проведення різноманітних видів і форм самостійних робіт.

На першому уроці, мета якого ознайомити учнів з різними способами віднімання числа від суми, самостійна робота проводиться в процесі первинного закріплення матеріалу. Наприклад, три учні слабкого рівня підготовки біля дошки розв'язують трьома способами за допомогою картки-зразка по одному прикладу: (3+5) — 2; (7+3)—1; (4+3)—2, а інші діти розв'язують по варіантах приклади з підручника: І варіант — № 167 (2 приклад); II варіант —№ 167 (З приклад).

Під час проведення самостійної роботи на первинне закріплення учні бачать на дошці написаний учителем зразок виконання завдання. До кожної самостійної роботи вчитель для сильних учнів завжди добирає додаткові (резервні) завдання. Зокрема, на уроці з теми «Віднімання числа від суми» додатковими були такі вправи виконайте обчислення трьома способами, вставляючи пропущені числа і знаки дій:

(5+3) – 2 = (5…2)…3 = …3 = 

(5+3) – 2 = …2 = 

(5+3) – 2 = 5…(3…2) = 5… =

Виконана робота перевіряється під час колективної бесіди з коментуванням і обґрунтуванням здобутих результатів, а також взаємоперевіркою.

На наступних двох уроках, метою яких є закріплення даного матеріалу, самостійна робота пропонується учням двічі: на початку уроку, (7 хв.) і в другій половині уроку (12 хв.). Перед проведенням першої самостійної роботи учні повторюють (під час перевірки домашнього завдання) три способи віднімання числа від суми, коментують розв'язання. На третьому уроці вчитель ставить за мету не тільки закріплювати знання різних способів віднімання, а й підготувати дітей до вивчення нових прийомів обчислення. На цьому уроці поряд із самостійною роботою, аналогічно до вже відомих дітям зразків міркувань, діти оцінюють різні способи обчислення, обирають найзручніші.

Крім того, за варіантами учні розв'язують задачі № 188 і 189 з підручника. Послідовно здійснюючи диференційований підхід до учнів, А. Овчаренко завжди продумує міру допомоги учням різного рівня підготовки. Наприклад, для розв'язування задачі першого варіанта 4 слабких учні одержали картки-орієнтири такого змісту:

1. Прочитай задачу.

2. Запиши коротко, доповнюючи пропуски:

Було 20 м Подарували — 8м Стало — ?

3. Підкресли однією рискою те, про що будеш дізнаватися, виконуючи першу дію, двома рисками те, про що дізнаєшся потім.

4. Розв'яжи задачу, склавши вираз: (...8) +  = м. Додаткове завдання: скласти прямокутник з елементів фігур (у кожного учня лежить на парті конверт з геометричними елементами, нарізаними з цупкого паперу).

На наступному уроці (зміст завдань за підручником № 118, № 193—198) згідно з програмою першокласники мають ознайомитися з новими прийомами віднімання. Вчитель знайомить учнів з новим матеріалом в процесі самостійної роботи.

На дошці запис:

1. Замінюю сумою розрядних доданків...

2. Дістаю приклад... (від суми чисел... віднімаю число...)

3. Зручніше відняти...

4. Виконую за зразком:

58—20- (50+8) —20= (50—20) +8=30+8 - 38

Потім учні виконують роботу за підручником за варіантами:

І варіант №194(1,2) II варіант №194(3,4)

Після колективної перевірки роботи діти розв'язують приклади із зошита з друкованою основою.

Систематично працюючи самостійно на різних етапах навчання, вихованці А. А. Овчаренко виділяються своїми вміннями швидко включатися в роботу, зосереджено працювати, активно мислити.

Отже, щоб навчити молодших школярів активно і свідомо працювати,слід широко використовувати різноманітні за змістом і характером самостійні завдання на всіх етапах опрацювання матеріалу: у підготовчих вправах, під час засвоєння нових знань і способів дій, у процесі закріплення і формування вмінь і навичок.

Для того щоб конкретизувати сказане вище про самостійну роботу і характеризувати психологічну і логічну сторону даного методу, звернемося до фактичного матеріалу.

Перед ознайомленням дітей з рішенням рівнянь виду х • 3 = 21 учитель запропонував дітям самостійну роботу: виконати вправу — знайти результат кожного другого приклада, користаючись першим

8 • 6 = 48 7 • 9 = 63 6 • 4 = 24

48: 8 = 63: 9 = 24: 6 =

Після того як учні виконали запропоновану самостійну роботу, учитель приступив до її перевірки.

Пояснюючи виконання вправи, учні формулювали відоме їм правило: якщо добуток розділити на один з множників, то вийде інший множник.

Спираючи на це знання, учитель легко підвів дітей до рішення рівнянь названого виду.

Самостійна робота, виконана учнями, була запропонована з метою підготовки їхній до засвоєння нового матеріалу, що повинний був стати предметом вивчення на даному уроці; учні працювали над математичними вираженнями (прикладами).

Виконуючи вправу, учні оперували раніше засвоєними знаннями, вони застосовували правило — знання про взаємозв'язок між компонентами і результатом дії, множення — до конкретних прикладів.

Логічний шлях руху їхньої думки був дедуктивним. По способі організації самостійна робота носила фронтальний характер.

2.3 Організація та підсумки експериментального дослідження

На констатувальному етапі дослідження з метою вивчення динаміки використання самостійної роботи як методу навчання у структурі уроку в 3-4 кл. початкової школи, нами було проведено систему спостережень за уроками вчителів масової початкової школи та відвідано 97 уроків в 3-4 класах Тернопільської початкової школи № 15 та в Углянської ЗОШ I-III ступенів (с. Угля, Тячівського району в Закарпатській області) впродовж 2006-2008 років.

Результати спостережень за використанням різних видів самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності на окремих етапах уроку в початковій школі узагальнені і представлені нами у таблиці 5.

Таблиця 5.

Використання видів самостійної роботи (за характером пізнавальної діяльності) в структурі уроку початкової школи.

Як змінюється час використання самостійної роботи на початок експерименту і на кінець експерименту.