113988 (Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів при вивченні теми "Прислівник"), страница 8

високий —... (високо);

мудрий —... (мудро);

зручний —... (зручно);

свіжий —... (свіжо);

тихий —... (тихо).

Радіє —... (радісно);

сумує —... (сумно);

боїться —... (боязко);

веселиться —... (весело);

розважається —... (розважно);

З окремими прислівниками (на вибір) складіть і запишіть спонукальні речення.

4. Вправи творчого (трансформаційного) характеру.

1. Замініть словосполучення прислівником-синонімом. Прислівник запишіть, усно поставте до нього питання.

Ходити без взуття (босоніж).

Забігти в приміщення без попередження (зненацька).

Бігти, переганяючи один одного (наввипередки).

Повернутися в призначену годину (вчасно).

Прийти перший раз (вперше).

Вставати на світанку (рано).

Купити за невелику ціну (дешево).

Повністю змокнути під дощем (наскрізь).

Вчинити не обдумавши (згарячу).

Складіть два речення з прислівниками (на вибір).

2. Спишіть фразеологізми, доберіть до них синонімічні прислівники.

Як сніг на голову (зненацька).

В одну дудку грати (дружно, разом).

Як кіт наплакав (мало).

З голови до ніг (повністю).

Ні за цапову душу (даром).

Кури не клюють (багато).

До сьомого поту (важко).

Накрити мокрим рядном (несподівано).

Як сніг на голову (несподівано).

Працювати, не покладаючи рук (невтомно).

Аж виляски йдуть (гучно, голосно).

Хоч відбавляй (багато).

Аж зорі побачив (дуже).

Їсть — аж за вухами лящить (жадібно).

До останньої нитки промокнути (наскрізь, повністю).

Усміхатися до вух (щиро, радісно).

Слово в слово (точно).

Слово за слово (поступово).

Поклавши руку на серце (щиро, відверто).

З перших кроків (спочатку).

Зробіть звуковий аналіз слів сьомий, лящить.

3. Гра «Упіймай прислівник». Учитель читає речення, учні, почувши прислівник, піднімають сигнальні картки.

Тільки той збирає урожай,

хто невтомно ниву засіває. (Л. Дмитерко)

Тихо над річкою, в ніченьку теплую,

спить зачарований ліс. (Народна творчість)

Зверху ревла вода,

внизу кипіла хвиля. (І. Нечуй-Левицький)

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям. (М. Рильський)

4. Розгадайте анаграму:

кузран (зранку);

лесево (весело);

днохоло (холодно);

норга (гарно);

олма (мало).

• На які питання відповідають ці слова?

• До якої частини мови належать?

5. Запитання для кмітливих.

• Які прислівники однаково читаються зліва направо і справа наліво? (Зараз, тут)

• У яких прислівниках є три-чотири приголосних і один голосний? (Вдень, вверх, вниз)

• Які прислівники запитують про себе? (Щодня, щотижня, щогодини, щоденно і т. д.)

• Який прислівник вживається з серцем? (Натщесерце)

Отже, відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на поповнення словникового запасу учнів, на визначення рівня сформованості таких якостей мовленнєвого розвитку дітей, як уміння відрізняти прислівник від інших частин мови та називати його характерні ознаки, а також вживати прислівники у реченнях.

2.3 Експериментальна перевірка ефективності розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник»

Дослідження особливостей розвитку мовлення школярів при вивченні теми «Прислівник» в початкових класах мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи. На першому (теоретичному) етапі (2007–2008 навчальний рік) була визначена галузь і проблема дослідження, вивчалася педагогічна і методична література, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися гіпотеза і завдання. Другий (експериментальний) етап дослідження (2008–2009 навчальний рік) був спрямований на визначення ефективності запропонованої системи роботи через впровадження у процес навчання рідної мови комунікативно орієнтованих вправ і завдань з даної теми.

Експериментальне дослідження проводилось у три етапи.

На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості умінь вживати прислівники у власному мовленні у молодших школярів та їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети.

Під час формуючого етапу експерименту у процес навчання рідної мови впроваджувалися комунікативно орієнтовані вправи, пов’язані з опрацюванням прислівника, проводилось експериментальне дослідження на базі Домаморицької ЗОШ №1 І-ІІ ступенів Тернопільського району.

На підсумковому етапі узагальнювалися результати експериментального дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.

Експериментальним дослідженням були охоплені учні 4-х класів: 21 учень експериментального і 19 учнів контрольного.

При визначенні й формуванні системи експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних відомостей учні початкових класів отримують мало (це програмовий матеріал наступних класів), а прислівник вивчають на основі практичних вправ з української мови. Також у процесі проведення експериментального дослідження ми враховували, що вивчення прислівника у початковій школі насамперед спрямоване на збагачення активного і пасивного словника учнів, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів-прислівників. Щоб успішно розв'язати ці завдання, вчитель повинен сам добре знати словникову систему мови і ті процеси, які в ній відбуваються.

У процесі вивчення прислівників ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:

1. розрізняти серед поданих слів прислівники, знати їх основну граматичну ознаку – незмінюваність;

2. ставити до прислівників питання;

3. зв'язувати прислівники з дієсловами в словосполучення;

4. вводити прислівники у речення;

5. поширювати речення найуживанішими прислівниками;

6. добирати до поданого прислівника синоніми й антонім;

7. будувати речення з однорідними прислівниками;

8. пояснювати значення прислівників у тексті;

9. вибирати з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.

Метою узагальнювального етапу експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ комунікативного характеру. Якість сформованих умінь в учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи. Відповідно до даних типів умінь ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення особливостей реалізації принципу наступності при вивченні частин мови у початкових класах (див. додаток).

За сформованістю даних умінь визначено три рівні умінь школярів виконувати вправи на матеріалі прислівника:

1. Високий – учень правильно вживає прислівники в усному і писемному мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та використовує функції прислівника у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з прислівником, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.

2. Середній – на відміну від учня з високим рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок при опрацюванні прислівника у невеликому тексті і виправляє допущені помилки самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно і часто використовує прислівники у власному мовленні, його знання потребують доповнення і уточнення.

3. Низький – учень при використанні засвоєних прислівників у невеликому тексті помиляється більше трьох разів, не в змозі самостійно виправити свої помилки, а також неправильно усвідомлює функції прислівника у мові і мовленні. Знання учня з проблем частин мови потребують активізації та збагачення. Учень не здатний виправити помилки навіть з допомогою педагога.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння, сформовані на основі використання комунікативно орієнтованих вправ при вивченні прислівника, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Сформованість умінь усвідомлювати функції прислівника як частини мови в учнів контрольного та експериментального класів

Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості мовленнєвих умінь молодших школярів. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, аніж учні контрольного. Одержані результати сформованості умінь усвідомлювати комунікативні функції прислівника на узагальнювальному етапі та їх порівняння із констатуючим етапом експерименту подані на діаграмі.

Діаграма

Сформованість умінь використовувати прислівники у мовленні в експериментальному та контрольному класах

Ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 21 учня експериментального класу 7 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 11 – середній і 3 – низький. У контрольному класі (19 учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 3 учні, середній – 10 і низький – 6 школярів. Порівняно з початком експерименту (вересень 2008 р.), показники сформованості даних умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 12% і 11%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 87% і 78%) завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на усвідомлення комунікативних функцій прислівника.

Таким чином, цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прислівника, здатне забезпечити розвиток мовлення у молодших школярів.

Висновки

У початковій школі провідним принципом навчання виступає розвиток мовлення молодших школярів. При цьому розвиток мовлення пронизує і об’єднує усі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Основним напрямком розвитку мовлення є формування його зв’язності. Зв’язне мовлення – це процес, діяльність мовця, послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Наслідком такої діяльності стає текст – сукупність взаємопов'язаних самостійних речень, об'єднаних спільною темою й головною думкою висловлювання за допомогою лексичних, граматичних й інтонаційних засобів. Також терміном «зв'язне мовлення» називають розділ методичної науки, який ставить своїм завданням навчати дітей розуміти і будувати висловлювання з огляду на мету, умови спілкування, дотримуючись норм літературної мови. Застосування терміну «зв'язне мовлення» актуалізує потребу навчати школярів зв'язно висловлювати думки.

Відповідно до програми з рідної мови, розвиток зв'язного мовлення пов’язаний із формуванням у молодших школярів уміння логічно і граматично правильно, з елементами виразності усно передавати почуте, побачене, пережите, прочитане. Щоб сформувати у дітей певні елементарні рівні монологічного та діалогічного мовлення, передбачається проводити значну роботу спочатку над умінням дітей відповідати на запитання і ставити їх перед однокласниками, учителем, правильно, емоційно сприймати мовлення дорослих і однолітків. Слід також навчати дітей використовувати в діалогічному мовленні виразні засоби: жести, міміку, інтонації запитання, відповіді, захоплення, подиву, прохання, суму, страху чи задоволення.

Систематичність в розвитку мовлення забезпечується відповідними умовами, зокрема: послідовністю вправ, їх перспективністю, різноманітністю вправ (і розумінням конкретної, вузької мети кожного типу вправ), а також умінням підкорити різноманітні види вправ загальній меті. Відповідно робота з розвитку мовлення молодших школярів включає в себе такі основні напрямки: вимовний (фонетико-орфоепічний), лексичний, морфологічний, синтаксичний і рівень зв'язного мовлення – тексту. На уроках розвитку зв'язного мовлення необхідна попередня робота по з'ясуванню змісту тексту, аналізу запропонованого зразка, розбору словосполучень і речень, які входять в текст, конструювання словосполучень і речень.

Важливим засобом розвитку зв’язного мовлення у початкових класах є вивчення теми „Прислівник”. Програма з рідної мови для початкових класів передбачає вивчення прислівника як частини мови у 4 класі. Учні ознайомлюються з такими основними ознаками прислівника: поняття про прислівник як частину мови (значення, питання, роль у реченні, зв’язок з дієсловами); прислівники, близькі і протилежні за значенням, поширення речень (тексту) прислівниками, побудова речень з однорідними членами, вираженими прислівниками; спостереження за роллю прислівників у тексті; вибір з поданих прислівників тих, які найбільше відповідають меті та типу висловлювання; вживання прислівників під час побудови текстів. В результаті вивчення прислівника в учнів повинні сформуватися практичні уміння розрізняти серед поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполучення слів з прислівниками.