113976 (Робота над засобами логіко-емоційної виразності читання в початкових класах), страница 6

Тому необхідно дітей навчити виразно читати вірші, адже лише виразне читання допомагає зрозуміти і відчути вірш.

На основі аналізу літературознавчої, мовознавчої, психолого-педагогічної і методичної літератури, а також з врахуванням результатів констатуючого експерименту був розроблений і проведений навчальний експеримент. Метою експерименту стало формування в учнів 4 класів уміння виразно читати вірші.

У формуючому експерименті брали участь учні 2 «В» класу ЗОШ №7 міста Тернополя – всього 21 учень. Експеримент проводився в березні – квітні 2008 року. Розроблена програма містить два взаємозв'язані напрямки:

1. Робота над сприйняттям вірша (робота над мовними особливостями вірша, робота над образом ліричного героя, визначення теми і ідеї вірша)

2. Робота над компонентами виразності: постановка пауз і наголосів, дихання, сила голосу, темп читання, інтонація.

Покажемо, як проводилася робота над встановленням залежності між особливостями вірша і вибором тих або інших компонентів виразності при читанні.

Заняття 1.

У плані завдань засвоєння віршової паузи учні першого класу мають знати, що вона обов'язкова після кожного віршового рядка.

— Сьогодні, розпочинає бесіду вчитель, — ми познайомимося ще з так званою віршовою паузою. Віршова пауза використовується тільки при читанні віршів і тому називається віршовою. Віршований твір на відміну від прозового характеризується ритмічно організованою мовою. Кожний рядок вірша має певну кількість наголошених і ненаголошених складів, які чергуються.

Вчитель скандує приклад:

Х6 - лод - но / взим - ку - зай / ча — там — і / біп - ці, Пе ~ си — ку / в буд - ці, - в са /ра — ї-ко /рів — ці. Мерз - путь -у/кб — ти - ка /лап - ки - і /ву - ха, Мерз - не - во /рд - на - в ли / ху - за ~ ві / рю - ху.

— Щоб не порушити такого ритму і не перетворити вірш на прозу, то в кінці кожного віршового рядка робимо паузи незалежно від того, є там розділовий знак чи нема. Прочитаємо вірш Лесі Українки «На зеленому горбочку». Розкрийте читанку на сторінці 238. Позначіть легенько олівцем паузи після кожного рядка вірша і всередиш передостаннього на місці коми.

На зеленому горбочку, /

У вишневому садочку, /

Притулилася хатинка, /

Мов маленькая дитинка/

Стиха вишила доглядати, /

Чи не вийде її мати /

І до білої хатинки, /

Немов мати до дитинки, /

Вийшло сонце, /засвітило /

І хатинку звеселило. /

Після цього вірш читає вчитель, потім діти.

— Правильність читання вірша, — далі пояснює вчитель, — ще не означає, що робити паузу треба тільки після,кожного віршового рядка. Треба ії робити і всередині рядка, якщо цього вимагає зміст. Наприклад, (вірш заздатегідь підготовлений);

Сонце /стукає в віконце. /

Ти не спи, /як сходить сонце. /

Прокидайся /— й на зарядку, /

А з зарядки /та й на кладку. /

Через кладку /на лужок, /

А з лужечка /та в садок. /(207)

Вірш читають учні, витримуючи паузи.

Заняття 2

1. Бесіда.

Діти, ви вже знаєте, що таке паузи і де їх слід робити, читаючи тексти. Сьогодні ми розглянемо їх тривалість. Не всі паузи однакові за тривалістю. Одні з них вимагають короткої мовчанки, інші — довшої.

Прочитайте мовчки один абзац тексту, вдумайтесь у прочитане і олівцем позначте місце пауз.

Перевіривши правильність позначок, вчитель зосереджує увагу дітей на слуханні.

— Зараз я читатиму текст, а ви прислухайтесь, чи однаково я мовчатиму на місці кожної паузи, чи не однаково. Помічайте ті місця, де я мовчатиму довше.

Після читання сприймання тривалості пауз обговорюються. Одночасно вчитель рекомендує довші мовчанки позначати двома рисочками, а тривалі — трьома.

2. Переконавши дітей у тому, що паузи бувають різної тривалості, вчитель пояснює, як виміряти і позначити тривалість на письмі.

— А тепер, діти, зверніть увагу ще раз на текст. Короткі паузі припали на середину речень, довгі — на кінець, а тривалі — на кінець абзаца. Короткі паузи позначені однією рискою, довгі — двома, а тривалі — трьома. Отже, вам слід пам'ятати, що:

а) коротку паузу ми найчастіше робимо в середині речення, бо відокремлюємо нею тільки групу слів або н окремі слова;

б) довгу — робимо в кінці речення, бо відокремлюємо одну закінчену думку від іншої, тобто речення від речення;

в) тривалу паузу робимо після абзаца, тобто після групи речень, що виділяються на полях сторінок відступом.

— Правда, — пояснює далі вчитель, — бувають випадки, коли в середині речення слід робити довгу паузу. І в кінці речення може бути коротка. Це залежить від того, наскільки тісно пов'язаний зміст мовних тактів у реченні, а також речень між собою. Зрозумійте, найкращій спосіб визначення тривалості пауз — це уміння глибоко вникнути у зміст тексту, виявити зв'язок між змістом самих мовних тактів і речень між собою. Чим ближчі за змістом мовні такти між собою у реченні чи й самі речення, тим коротша між ними тривалість пауз. І навпаки, чим далі за змістом мовні такти у реченні чи й самі речення між собою, тим довша тривалість пауз між ними.

Звечоріло; //ніч заходить, /

місяць з хмари не виходить; //

ані зіроньки не мріє, /

тільки сніг кругом біліє. ///(45)

Щоб учні краще засвоювали сутність тривалості пауз, бажано проводити з ними вправи на визначення зв'язку речень, мовних тактів за змістом і постійно їх закріплювати. Але спочатку треба підвести їх до такого розуміння, переконати прикладами.

1. Зимонько-снігурочко, /

наша білогрудочко, /

не верти хвостом, /

а хрусти тихесенько, / рівненько, /гладесенько / срібненьким сніжком. //(64)

2. Ясні зорі, //тихі води, /

далина орлина, //

за заводами заводи... //

Це — /моя Вкраїна. ///

(Ясні зорі, тихі води. В. Сосюра)

— У першому прикладі, — пояснює вчитель, — мовні такти між собою тісно пов'язані за змістом і складають речення. Зміст його становить звертання до зимоньки-снігурочки, тому й паузи між мовними тактами короткі. У другому прикладі у першому реченні, нема такого тісного зв'язку. Кожний мовний такт має свій власний зміст, незалежний один від одного. Після кожного з них можна поставити крапки, зробивши їх таким чином окремими реченнями, і зміст від цього не зміниться. Всі ж вони разом становлять перелік понять, які узагальнюються наступним реченням. Тому паузи між мовними тактами довгі, а в кінці речень — тривалі.

Отже, в першому прикладі за допомогою пауз, їх тривалості передаємо тільки зміст звертання, а в другому — красу, простір і багатство країни.

Після цього вчитель перечитує тексти, витримуючи тривалість пауз, і аналогічну роботу пропонує учням.

Заняття 3

На закріплення у теоретично-практичному плані умінь визначати тактові і головні наголошені слова в тексті можна запропонувати учням самостійно опрацювати приклад із переліком рівноправних за змістом тактових наголошених слів, з яких останнє завершує собою зміст речення, наприклад:

Навесні

Надійшла весна / прекрасна. /

многоцвітна, / тепла. / ясна. /

ніби дівчинка в вінку. //

Ожили луги. / діброви. /

повно гомону. / розмови /

і пісень в чагарнику. (196)

— Розкрийте читанку на стор. 196. Прочитайте мовчки вірш І. Франка «Навесні». Продумайте зміст. Зробіть позначки пауз і наголошених слів.

Після читання вірша учні пояснюють зміст, відповідають на запитання вчителя.

Щоб спрямувати увагу дітей на правильне, послідовне розкриття змісту твору і виправданих ним пауз та наголошених слів, вчитель ставить запитання:

— Чому перед словом «прекрасна» ми робимо паузу, а слово «весна», що перед нею: наголошуємо? (Відп.: тому що «надійшла весна» — це головна частина речення. Всі інші її пояснюють. Ми дізналися про весну, яка вона (прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна) і з ким порівнюється (ніби дівчинка в вінку). Тому слова «весна», «прекрасна», «многоцвітна», тепла», «ясна» читаються з підвищенням голосу, бо розвивають думку, а слово «дівчинка» — з пониженням голосу, бо ним завершується думка першого речення. Друге речення розкриває нам зміни, які відбулися з приходом весни: ожили луги, діброви, гомін, пісні. Тому слова «луги», «діброви», «гомону», «розмови» наголошуються і читаються з підвищенням голосу (висхідною мелодикою), бо розвивають думку, а слово «пісень» з пониженням голосу (спадною мелодикою), бо завершує думку.

— У вірші маємо яскравий приклад того, — закріплює вчитель значення головного наголошеного слова і голосове його оформлення в реченні, — що будь-який перелік понять (предметів, явищ, ознак тощо) передається підвищенням голосу (висхідною мелодикою) і завершується спадом голосу (спадною мелодикою) на останньому.

Далі підводить учнів до виразного читання вірша.

А тепер уявіть собі картину весни, зображену у вірші, і скажіть, який настрій вона у вас викликає — веселий, радісний чи нерадісний, сумний? (Відп.: Картина весни, зображеної у вірші, викликає у нас радісний настрій).

Правильно, — стверджує учитель. — Вірш сповнений радістю, яка передається особливо через наголошені слова. Хто ж прочитає вірш так, щоб ми усі відчули цю радість?

Читають вірш бажаючі учні.

Для того, щоб визначити рівень сформованості уміння виразно читати вірші після спеціального навчання, був проведений контрольний експеримент в двох класах: експериментальному 2 «В» - 21 людина і контрольному 2 «Б» - 21 людина в ЗОШ №1 М. Тернополя. Експеримент проводився в квітні 2008 року.

Робота по формуванню навиків виразного читання ліричних віршів за програмою даного експерименту виявилася ефективною. Результати викладені в контрольному експерименті.

Для того, щоб визначити рівень сформованості уміння виразно читати вірші після спеціального навчання, був проведений контрольний експеримент в двох класах: експериментальному 2 «В» - 21 людина і контрольному 2 «Б» - 21 людина в СОШ №1 м. Тернополя Експеримент проводився в квітні 2008 року.

Дітям з обох класів було запропоновано виразно прочитати напам'ять вже знайомий вірш О. Олеся «Веснянка».

Порядок проведення контрольного зрізу.

Кожен з учнів виразно читає вірш напам'ять. Сформованість навичкок виразного читання віршів здійснювалася за наступними критеріям:

• правильний словесний наголос;

• правильне дихання;

• зміна сили голосу;

• правильна інтонація;

• правильна постановка фразового і логічного наголосу;

• правильна постановка пауз;

• оптимальний темп читання.

Отримані дані підраховані і приведені в кількісному і процентному співвідношенні

Результати даного експерименту показують, що після спеціального навчання в експериментальному класі підвищився рівень сформованості навиків логіко-емоційної виразності читання віршів.

• Уміння правильно управляти диханням збільшилося на 19 %;

• Уміння змінювати силу голосу – на 28 %;

• Уміння вибирати потрібну інтонацію – на 19 %;

• Уміння правильно ставити фразовий і логічний наголос – на 24%;

• Уміння правильно ставити паузи – на 23 %;

• Уміння читати з потрібним темпом – на 28 %.

По цих результатах можна зробити висновок, що найефективніше була робота над формуванням таких компонентів виразності, як сила голосу, темп читання і постановка фразового і логічного наголосу. Рівень сформованості останніх компонентів виразності (інтонації, пауз, дихання) також зросли.

Висновки

Отже виразне читання як вищий тип читання – це уміння використовувати основні засоби виразності для віддзеркалення в читанні свого розуміння, оцінки змісту і сенсу тексту, відношення до нього, прагнення з найбільшою повнотою і переконливістю донести все це до слухача або аудиторії.

Формування в учнів навичок виразного читання у плані завдань основних положень теорії і практики виразного читання — це методи і прийоми роботи над засобами логіко-емоційної виразності читання: паузою, логічним наголосом, емоційним зарядом наголошених слів, мелодикою і темпом.

Найширше застосовується виразне читання в початкових класах на уроках (класного й позакласного) і розвитку мовлення. Без роботи над виразністю читання вони втрачають свій зміст і завдання. І як би ми не виправдовували методику проведення таких уроків, навіть кращу з кращих, все одно вона залишиться малоефективною. І це тому, що, по-перше, методику читання як таку не можна розглядати без засобів логіко-емоційної виразності читання. Уроки читання як навчальний предмет покликані забезпечити розвиток у дітей навичок правильного, свідомого, швидкого і виразного читання і, по-друге, сприяти всебічному розвиткові учнів через зміст художніх і публіцистичних творів.