112406 (Демократизація контрольно-оцінної діяльності у початковій школі), страница 10

На ці «гроші» діти можуть «купити» різноманітні послуги (за 100 «умсиків» – екскурсія по місту).

Для тих, у кого немає або мало «грошей», існують «кредити», які видаються учневі на певний час. Є ще система «штрафів» (за невиконане домашнє завдання – три «умсики») [45].

Старший учитель багатопрофільного ліцею №99 м. Запоріжжя Ольга Сорокоус виступає за індивідуалізацію оцінювання. Такий прийом виявляється у створенні вчителем ситуації, коли успіх гарантований. Кожна робота дитини має бути для неї хоч і незначним, але просуванням вперед. Шестилітнім першокласникам бали не виставляються, тому вчитель використовує різні способи оцінювання: малюнки, що розмовляють (оцінювання незначних успіхів, те, що вдалося: один вдалий елемент, одна буква у рядку, одне слово), почесні обкладинки (дитині з обкладинки зошита посміхаються улюблені персонажі: золота рибка, чарівна квіточка, пташка щастя і ін.), перспективна і відстрочена оцінка [65].

На нашу думку, всі вище наведені форми роботи, методи контролю та оцінювання молодших школярів заслуговують на неабияку увагу, адже саме такі форми та методи розширюють рамки демократичної системи оцінювання, доповнюють її новими можливостями, а отже, забезпечують розвиток цього напрямку в школі. Досвід роботи вчителів-практиків, описаний вище, забезпечить поширення нетрадиційних варіантів роботи з молодшими школярами в масову школу, дасть змогу використати нові форми контролю та оцінювання молодим вчителям, приверне увагу науковців та методистів до досліджуваної проблеми.

3.2 Система роботи по забезпеченню оптимальної контрольно-оцінної діяльності у навчальному процесі початкової школи

Початкова школа для дитини – старт у здобутті впевненості у своїх здібностях оволодіти знаннями та у налагодженні позитивних взаємин з однолітками. Власне тут діти перевіряють свої інтелектуальні, фізичні, соціальні та емоційні дані, мають змогу визначити: наскільки вони відповідають стандартам, що визначені батьками, вчителями, суспільством в цілому. Перебування дитини в школі та ставлення, яке вона там зустрічає, впливає на врівноваженість її психіки та рівень тривожності. Дитина, в якої не досить добре розвинена гнучкість мислення, може бути травмована школою, бо така дитина повільніше засвоює матеріал, ніж однолітки, й не може змагатися з ними. Постійне відставання у класі розвиває у неї відчуття неповноцінності.

За таких умов, повертаючись обличчям до дитини, до її психологічних особливостей, ураховуючи фактори буття, які впливають на сприйняття дитиною свого статусу школяра, його самооцінки, введення безбального оцінювання знань в школі cтане тією важливою умовою, що дає змогу акцентувати увагу не на результаті, а на самому процесі здобуття знань, дозволяє без особливого хвилювання висловлювати свою думку, відчувати свою самоцінність.

Педагоги школи І ступеня, на нашу думку, мають бути націлені не фокусувати увагу учнів на окремих фактах та закономірностях, а розвивати уміння аргументувати свої висновки та рішення, допомагати дітям самостійно відбирати інформацію та критично її осмислювати. Мета такого підходу – посилити зацікавленість та намагання пізнати невідоме, розкрити зв’язки між поняттями, привчити оцінювати альтернативи, створювати та перевіряти гіпотези.

Вивчення стану проблеми, її 4‑річне дослідження, перевірка ефективності в сучасній школі дозволили нам сформулювати систему принципів, які забезпечують демократизацію контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів.

• Принцип індивідуалізації та диференціації. Хоча цей принцип і належить до основних педагогічних вимог щодо здійснення контролю, та в більшості випадків дотримується несистематично. До нього належить як врахування індивідуальних особливостей учнів (темпераменту, характеру, здібностей, нахилів та ін.) під час перевірки, так і контроль знань відповідно до цих особливостей кожної дитини. Основоположницею цієї ідеї стала С.П. Логачевська [34].

• Різноманітність форм оцінювання і прийомів контролю. Багато педагогів у своїй практичній діяльності просто забувають про існування таких дієвих прийомів, як, наприклад, взаємоконтроль, ігровий контроль. Також існують різні форми схвалення, перспективна і відстрочена оцінка. Позитивний вплив на учня несе розгорнуте словесне оцінювання (коли вчитель аналізує хід роботи, її результат, коментує спосіб виконання її учнем, в ході чого сам показує раціональні шляхи роботи) [2, c. 3].

• Цілеспрямоване формування особистісної пізнавальної мотивації. Учень має знати, чому в нього саме такий бал. Це дозволить йому уникнути помилок при підготовці до наступного заняття і формуватиме пізнавальний особистісний інтерес до процесу навчання. Контроль та оцінювання слід здійснювати так, щоб демонструвати учневі і колективу, у якому він навчається, його успіхи, а не принижувати гідність недоліками; використовувати оцінку як засіб стимулювання, виховання, і в меншій мірі – як засіб унаочнення недоліків у навчанні. Над цією проблемою плідно працював В.О. Сухомлинський [68; 69].

• Спрямованість контрольно-оцінної діяльності вчителя на всіх учнів класу (слабких, середніх, сильних). Характеристику цього принципу можна знайти в працях Логачевської С.П. [34].

• Принцип цілеспрямованого і систематичного формування самоконтролю. [72].

• Принцип об’єктивності [30; 43], що передбачає, на нашу думку, дотримання певної єдності вимог та стилю здійснення контролю з боку вчителів.

Дотримання принципів демократизації контролю навчально-пізнавальної діяльності забезпечить позитивні зрушення в навчальному процесі, адже ми побачили, що демократичне оцінювання дає змогу створити умови для самостійного та самокерованого (в плані рівня та темпів) навчання, формує у дитини, незалежно від віку, уміння долати посильні труднощі, бути зібраною, зосередженою, вміти безболісно реагувати на словесну, аргументовану оцінку. Стикаючись із труднощами дитина не панікує, а займає активну позицію. Зрозуміло, що не всі діти в повній мірі володіють умінням впевнено реагувати на невдачу, пасивна позиція вимагає від вчителя враховувати індивідуальні особливості дитини (наприклад, занижену самооцінку). Але сприйняття себе як компетентну особистість (мотив досягнення успіху) має досить вагомий вплив на успішність у навчанні.

На основі поданих вище висновків були визначені умови оптимального забезпечення контрольно-оцінної діяльності:

• посилена мотивація системи контролю і оцінювання у початковій школі на кожному уроці;

• урізноманітнення форм і прийомів контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів із врахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей;

• використання ігрової діяльності під час контролю і оцінювання;

• використання прийомів взаємоконтролю, взаємооцінювання;

• цілеспрямоване і систематичне формування самоконтролю як важливої складової учбової діяльності молодших школярів.

Система оптимальних методів, прийомів та форм контрольно-оцінної діяльності, яка була використана нами під час дослідно-експериментальної роботи, включала:

а) використання замінників оцінки-балу:

– вербальних: словесне схвалення вчителем, словесне схвалення учнем-експертом (рецензентом), словесна самооцінка, виступ експерта щодо результатів роботи групи учнів, присвоєння почесного звання, похвала у присутності батьків чи групи однокласників, інших педагогічних працівників;

– невербальних: фішки; медалі; листівки; використання оцінок-печаток; пантомімічні форми оцінювання (потискання руки, схвальний погляд, умовні рухи із певним змістовим навантаженням – «добре», «почекай», «сумніваюсь», «подумай»), використання сигнальних карток прямого призначення та кодованих за кольором або за формою; записи у зошиті, у щоденнику;

б) використання методів взаємоконтролю:

– взаємоперевірка зошитів (із зазначенням кількості і характеру помилок; із підкресленням помилок; із виправленням помилок);

– взаємоопитування (додаткові запитання товаришеві; підготовка карток взаємоопитування; взаємодиктант);

в) використання методів взаємооцінки:

– рецензування відповіді товариша;

– робота експертів (індивідуально або групами).

З метою забезпечення більш доцільного педагогічного керівництва навчальним процесом і досягнення його оптимальних результатів нами бала проведена цілеспрямована робота із батьками молодших школярів, яка передбачала формування у них адекватного уявлення про сутність контрольно-оцінної діяльності та способи допомоги учням під час виконання ними домашньої самостійної роботи.

Форми роботи в цьому випадку були такими:

• спільні збори батьків і дітей;

• індивідуальні бесіди;

• консультації вчителів з батьками (на рівні класу, школи тощо);

• педагогічні семінари та ін.

На таких зустрічах ми спробували роз’яснити завдання і значення контролю і оцінювання в початковій школі, сутність 5‑бальної та 12‑бальної шкал оцінювання, адже саме це питання хвилює батьків, які навчалися ще за старими стандартами. Разом з цим акцентувалася увага і на зміні самої ролі оцінювання, на найбільш важливих або проблемних його сторонах.

Отже, за умов демократичного ставлення до шкільної діяльності дитини та її особистості взагалі виникає і закріплюється важлива особистісна характеристика – мотив досягнення успіхів, який визначає сприйняття дитини в усій різнобарвності її психологічних особливостей, дає змогу бути собою, не дає можливості принижувати її, залякувати, ізолювати лише за те, що вона не встигає у навчанні. Натомість орієнтує на соціальне пізнання світу, в якому вона живе.

3.3 Аналіз дослідно-експериментальної роботи та її результативність

Вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми та аналіз педагогічного досвіду у цій галузі, результати яких наведені нами у розділах І, ІІ магістерської роботи дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: пізнавальна діяльність учнів буде більш раціональною і продуктивною за умови оптимального застосування системи сучасних демократичних методів контролю і оцінювання.

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є побудова такої системи контролю, перевірки та оцінювання навчальних досягнень учнів, яка б забезпечувала систематичне отримання об’єктивної інформації про їх навчально-пізнавальну діяльність.

Проведений аналіз наукової літератури засвідчив, що проблема оцінювання рівня знань завжди була актуальною, як для педагогіки, так і для методик навчальних предметів. Саме тому вона найбільш досліджувана. Амонашвілі Ш.О., Бабанський Ю.К., Лозова В.І., Савченко О.Я., Сухомлинський В.О. та інші вивчали та вдосконалювали систему оцінювання та контролю в початковій школі.

Наше експериментальне дослідження проводилось впродовж 2002–2006 років на базі ЗОШ №6, 7, 14, 15, 24 м. Тернополя, Грабовецької та Голгочанської ЗОШ Тернопільської обл., Бродівської школи-гімназії, Бродівського державного педагогічного коледжу ім. М. Шашкевича та Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка.

Вивчення основних психолого-педагогічних та методичних проблем контролю і оцінювання на констатувальному етапі дослідження проводилося шляхом використання методів опитування (інтерв’ювання, бесід та анкетування).

Анкетуванням було обстежено 2 групи респондентів:

1) учні 3–4 класів середніх загальноосвітніх шкіл (учні Тернопільських СЗОШ №6, 7, 14, 15, 24 (104), Грабовецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Тернопільського району Тернопільської області (18), Голгочанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Підгаєцького району Тернопільської області (23) та Бродівської школи-гімназії (37);

2) друга група – вчителі початкової ланки освіти (36), а також майбутні вчителі, які навчаються за спеціальністю «Початкове навчання» (20).

Кожній з груп надавались анкети із запитаннями стосовно оцінювання (зміст анкет див. Додатки 1–2).

Потрібно зауважити, що завданнями опитування були: 1) з’ясувати розуміння суті контролю і оцінювання у школі; 2) з’ясувати ставлення до контролю і оцінювання у початковій школі; 3) визначення недоліків і можливих шляхів вдосконалення контрольно-оцінної діяльності.

З метою перевірки поставленої гіпотези на констатувальному етапі дослідження проводилося вивчення впливу контролю та оцінювання на пізнавальну діяльність учнів, розуміння ними сутності оцінки.

В ході анкетування були задіяні 182 учні 3–4 класів міських (141) та сільських (41) шкіл Тернопільської та Львівської областей.

Треба сказати, що учні люблять одержувати оцінки, адже на перше питання анкети позитивно відповіли 86% респондентів. З цього робимо висновок, що оцінка в початковій школі продовжує відігравати надзвичайно важливу роль для дітей саме своєю мотиваційною сутністю.

Хоча відповідь решти (14%) опитаних була протилежною. Разом з тим, саме ці учні при відповіді на друге питання анкети відповіли, що отримують оцінки або рідко, або не дуже часто.

Цікаві думки стосовно визначення поняття оцінки знаходимо у відповідях на третє питання питальника. Тяжіння до демократичного визначення поняття оцінки висловили біля 76% дітей. Для них оцінкою може бути гарне слово вчителя, його порада, похвала.