112117 (Вивчення теми "Прикметник" як засіб формування пізнавальної активності молодших школярів), страница 12

Прикметники, вжиті Прикметники, вжиті

в прямому значенні в переносному значенні

Буду я навчатись мови золотої….

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (А.Малишко)

Поясніть, як вирозумієте значення словосполучення мова золота та потічок веселий?

4. Відгадайте загадку.

Хто наткав полотна

Аж від лісу до вікна?

І сміється, задається:

- Ось така ширина! (Зима)

Підберіть синоніми-прикметники до іменника зима і запишіть. (Наприклад, холодна, морозна, студена). Розмістіть прикметники у порядку наростання ознаки.

5. У наведених групах синонімів розмісти слова у порядку зростання міри якості.

Теплий, пекучий, гарячий; похмурий, засмучений, сумний; відомий, славнозвісний, видатний; талановитий, обдарований, здібний.

(Теплий, гарячий, пекучий; засмучений, сумний, похмурий; відомий, видатний, славнозвісний; здібний, обдарований, талановитий.)

б) на узагальнення:

1. Поясніть значення прикметника веселий, ласкавий у словосполученнях:

Веселий хлопчик, весела прогулянка, весела хата, веселе сонечко, весела весна, веселий гай, веселі діти; ласкавий промінь, ласкаве сонце, ласкавий погляд, ласкава усмішка, ласкаві очі, ласкава дівчина.

2. Прикметник — це частина мови, що означає...

а) ознаку дії;

б) назву предмета;

в) назву ознаки предмета.

3. Про що можна довідатись із закінчень прикметників?

Відповіді: 1) за закінченням можна визначити, до якого роду належить прикметник; 2) можна встановити, яким членом речення є прикметник; 3) можна дізнатися, з яким іменником пов'язаний прикметник.

4. Прочитати прикметники. Як вони називаються?

Спритний, жвавий, рухливий, прудкий.

Відповіді: І) синоніми; 2) антоніми; 3) споріднені слова.

5. У якому відмінку вжито прикметники в поданому реченні?

У високому холодному небі повільно пливуть хмари.

Відповіді: 1) у родовому; 2) у давальному; 3) у місцевому.

6. Які прикметники доцільно використати для художнього опису рушника?

Відповіді: 1)довгий, широкий, білий; 2) новий, дорогий, імпортний, смугастий; 3)лляний, український, чудовий, барвистий.

7. Прочитай речення.

Яке може бути українське небо, як не синє, чисте, аж душа в радощах розпливається.

У даному реченні тільки прикметниками є — ...

а) небо, радощах, чисте;

б) українське, душа, синє;

в) українське, синє, чисте.

8. Прикметники не змінюються...

а) за числами;

б) за відмінками;

в) за родами (у множині).

9. За допомогою яких суфіксів утворили прикметники від названих іменників?

Суми, гора, село, Буковина.

а) -ськ-;

б) -зьк-;

в) -цьк-.

10. Визначити рід прикметників.

Глибокий (ставок), глибока (річка), глибоке (озеро), широке (поле), широка (дорога), широкий (степ).

11. Утворити словосполучення прикметників з іменниками. Визначити рід.

Прохолодний (ранок, повітря, осінь). Класний (дошка, журнал, приміщення).

12. Записати групами прикметники-синоніми.

Мокрий, гарний, красивий, вогкий, жорстокий, сирий, хороший, чарівний, безжалісний, лютий, елегантний, розкішний, звірячий, чудовий, нелюдський.

Вправи різноманітного характеру, безперечно, допомагатимуть учням усвідомити, що прикметники надають нашим висловлюванням образності, точності, емоційності. Робота над прикметником вироблятиме в учнів естетичне бачення навколишньої дійсності, високу культуру мислення, породжуватиме почуття творчої радості, формуватиме пізнавальну активність молодших школярів, а також формуватиме їх граматичні та мовленнєві вміння.

2.2 Організація, зміст та перевірка ефективності вивчення теми «Прикметник» як засобу формування пізнавальної активності учнів

З метою виявлення рівня пізнавальної активності учнів під час вивчення теми «Прикметник» було проведено дослідження. Воно направлене на виявлення і створення умов, ситуацій і системи спеціальних дій, що визначають підвищення рівня пізнавальної активності молодших школярів, а також на виявлення тих змін, які відбуваються під впливом цього процесу. Таким чином, у полі зору нашого дослідження знаходиться як процес діяльності, так і його результат.

Дослідження проводилося у 3 етапи:

І етап – констатувальний експеримент

ІІ етап – формувальний експеримент

ІІІ етап – підсумковий експеримент

На початковому етапі було визначено об'єм дослідження і проблему, вивчалася психолого-педагогічна і методична наукова література з цього питання, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалась гіпотеза і завдання дослідження.

На наступному етапі розроблялися шляхи реалізації гіпотези і матеріали експериментального дослідження, проводився експеримент з метою перевірки гіпотези, продовжувалось вивчення наукової літератури з цього питання.

На підсумковому етапі робилися висновки щодо ефективності запропонованої нами методики вивчення прикметника.

Експериментальне дослідження проводилось у загальноосвітній школі №7 та загальноосвітній школі №12 м. Тернополя. Експериментальними класами було визначено 3-А клас загальноосвітньої школи №7 та 4-Б клас загальноосвітньої школи №12. Контрольними класами було визначено 3-Б клас загальноосвітньої школи №7 та 4-А клас загальноосвітньої школи №12. Експериментальні класи охоплюють 54 учні, а контрольні класи - 56 учні.

На констатувальному етапі проводився зріз знань у третіх і четвертих класах, для виявлення рівня засвоєних знань учнів. Для цього спочатку учням 3 класу пропонувалися з підручника вправи на визначення рівня вироблених в учнів відповідних груп умінь (вправи 85, 90, 92, 93, 103, 108, 111, 112 підручника рідної мови авторів М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко). Якісний аналіз проведеного дослідження у 3 класі подано у таблиці:

Таблиця 1. Визначення рівня вироблених в учнів 3класів груп умінь

Як бачимо, результати дослідження свідчать про те, що в учнів як експериментального, так і контрольного класів, достатньо сформовані певні групи вмінь, але в деяких школярів спостерігається недостатній рівень засвоєння змісту матеріалу, який вивчається.

Загалом учні володіють вміннями виділяти прикметники з тексту, добирати антоніми. Проте антонімічний ряд не відзначається різноманітністю. Іноді школярі замінюють антоніми синонімами, що пояснюється невірним розумінням значення окремих прикметників або ж незнанням теоретичного матеріалу.

З іншого боку, молодші школярі володіють умінням підбирати прикметники до іменників, можуть описувати предмет візуально і за уявленнями, складати словосполучення і речення, використовуючи прикметники, але все ж таки, відсоток дітей з середнім і низьким рівнем знань досить високий.

Дітям також було запропоновано довільний вибір завдань. Визначення прагнення учнів до виконання завдань відображено в таблиці:

Таблиця 2. Прагнення третьокласників до виконання завдань

Дані таблиці свідчать про те, що більшість третьокласників віддають перевагу завданням на виділення прикметників з тексту, а найменший відсоток дітей надають перевагу завданням на вживання прикметників у словосполученнях і реченнях та на встановлення граматичного зв’язку між прикметниками та іменниками. Очевидно, учні прагнуть виконувати легші завдання, таким чином ігноруючи завдання більшої складності. Це свідчить про їхню недостатньо сформовану мотивацію до виконання таких типів завдань, відсутність пізнавального інтересу й вольових зусиль.

Одним із завдань нашого дослідження було визначити рівень пізнавальної активності молодших школярів. Оцінювання здійснювалося за такими критеріями:

Високий рівень: у дітей наявний стійкий, глибокий інтерес до матеріалу, що вивчається, вони не потребують спеціального стимулювання; діти прагнуть працювати самостійно, при цьому показують глибоке знання матеріалу; учні здатні самостійно конструювати об’єктивно нову орієнтовну основу діяльності, у процесі якої одержується нова інформація; вони також характеризуються творчою самостійністю, креативним рівнем сформованості пізнавального інтересу, вольовими зусиллями; діти дуже уважні на уроці і намагаються осягнути першопричину, знайти відповіді на запитання, які зацікавили;

Середній рівень: у дітей наявний епізодичний, нестійкий інтерес до матеріалу, що вивчається; учні виконують завдання, однак, зіткнувшись із труднощами, не доводять його до завершення; в них недостатньо сфомовані уміння переносити один раз побудований алгоритм розв’язання на аналогічне завдання; є бажання працювати самостійно, але вони прагнуть виконувати завдання за зразком, порівняно легші завдання.

Низький рівень: в учнів відсутня цікавість до вивчення матеріалу, проявляється короткочасне позитивне ставлення до нього, що пов’язане із стимулювальною дією вчителя у процесі навчання; відсутній прояв самостійності та ініціативності; наявні суттєві прогалини у знаннях; у дітей несформовані уміння переносити один раз побудований алгоритм розв’язування завдань на аналогічне завдання; вони характеризуються частими відволіканнями на уроці і небажанням працювати самостійно.

Таблиця 3. Рівні пізнавальної активності учнів

За даними таблиці можна зробити висновок, що у більшості молодших школярів наявний середній рівень пізнавальної активності. Проте є досить великий відсоток дітей в експериментальному класі, які характеризуються низьким рівнем пізнавальної активності.

Таке ж дослідження ми провели у 4 класі. Для цього учням пропонувалися з підручника вправи на визначення рівня вироблених в учнів відповідних груп умінь (вправи 201, 202, 204, 206, 214, 215, 224, 249, підручника рідної мови авторів М.С.Вашуленко, С.Г.Дубовик, О.І.Мельничайко, Л.В.Скуратівський). Якісний аналіз проведеного дослідження у 4 класі подано у таблицях:

Таблиця 4. Уміння добирати близькі за значенням прикметники (синоніми)

Таблиця 5. Уміння визначати рід, число і відмінок прикметників

Таблиця 6. Уміння поширювати речення прикметниками

Таблиця 7. Уміння використовувати прикметники у текстах різних типів

Результати дослідження свідчать про те, що в учнів як експериментальних, так і контрольних класів, достатньо сформовані певні групи вмінь, але в деяких школярів спостерігається недостатній рівень засвоєння змісту матеріалу.

В цілому учні вміють добирати синоніми, але їхній синонімічний словник недостатньо багатий. Бувають випадки, коли школярі замінюють синоніми антонімами (так як і в 3класі), що пояснюється невірним розумінням значення окремих прикметників і незнанням теоретичного матеріалу.

З іншого боку, молодші школярі не завжди вірно визначають граматичні категорії прикметника, особливо важко їм з роботою над відмінюванням. Це може бути пов’язано з недостатньою кількістю вправлянь або з їх нерізноманітністю, що призводить до зниження зацікавленості, пізнавального інтересу, мотивації і відповідно збільшення відсотка дітей зі середнім та низьким рівнем знань.

Учні краще складають описи і розповіді, а скласти міркування на задану тему виявилося складним завданням. Вони можуть описувати предмет візуально і за уявленнями, але слід також відмітити, що їх мовлення недостатньо збагачене прикметниками, оскільки учні часто використовують багато повторень. Описуючи предмет, вони частіше вказують на його зовнішні ознаки і використовують у своєму мовленні якісні прикметники. Дуже рідко вживають відносні і присвійні прикметники. Школярі знають не всі їх семантичні групи, користуються найбільш типовими для дитячого мовлення прикметниками.