100088 (Ефективне управління виробництвом), страница 6

З отриманого числа віднімається відносна величина, що характеризує витрати на 1 грн. реалізованої продукції (7). Якщо представити:

т о за умови, коли розмір Ср\Р буде відповідати витратам на 1 грн. товарної продукції, використовуваним при розрахунку динаміки собівартості продукції.

Для підприємства ВАТ «Ударний», витрати на 1 грн. товарної й реалізованої продукції збігаються або відрізняються друг від друга дуже незначно. Тому замість витрат на 1 грн. реалізованої продукції можна використовувати витрати на 1 грн. товарної продукції.

Останнє вираження в дужках включає озброєність праці основними виробничими фондами (8) і оборотними коштами (9).

Сума їх характеризує озброєність праці виробничими фондами (А\Ч = Ф\Ч + О\Ч), що має тенденцію до збільшення при удосконалюванні структури показників, що складаються. Під впливом науково-технічного прогресу частка озброєності праці основними виробничими фондами по темпах зростає швидше, ніж другий показник, і одночасно підвищується питома вага активної частини й вартості виробничих фондів.

Останнє просліджується, якщо вираження (8) представити у вигляді Ф\Фа · Фа\Ч.

У цьому випадку Ф\Фа буде індексом підвищення середньорічної вартості основних фондів над її активною частиною (чим менше це перевищення, тим прогресивніша структура основних фондів), а Фа\Ч – показником озброєності праці активною частиною основних фондів.

Аналіз рентабельності виробництва з використанням показника чистої продукції може бути проведений на основі рівняння:

1 2 3 4 5 6 7 8

де З – сума заробітної плати промислово-виробничого персоналу тис. грн.

Перший співмножник показує середньогодинний виробіток за рік по чистій продукції; шостий – відображає витрати заробітної плати на 1 грн. обсягу чистої продукції.

На основі вихідних даних по виведеній формулі розраховують показники за рік у зіставленні з планом або за ряд років. Потім, одержавши відносні величини, що відбивають динаміку взаємозалежних показників, визначають міру впливу кожного з фактора на зміну загальної рентабельності виробництва підприємства.

Рентабельність виробництва підвищується при випереджальних темпах росту продуктивності праці в порівнянні зі збільшенням фондоозброєності праці виробничими фондами, при зниженні собівартості продукції, а також підвищенні прибутку за рахунок додаткових джерел. У свою чергу зростання продуктивності праці залежить від збільшення середньогодинного виробітку робітника, ступеня використання робочого дня і календарного часу за рік і ін.

Результати факторного аналізу загальної рентабельності підприємства зведені в таблиці: «Факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу» (див. Додаток 3).

2.2.2 Показники ефективності використання праці

Показники продуктивності праці, темп росту продуктивності праці

До групи показників ефективності використання живої праці можна віднести наступні:

• темп зростання продуктивності праці;

• частка приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці;

• відносна економія живої праці.

Продуктивність праці – показник ефективності використання ресурсів праці, трудового фактора. Продуктивність праці виміряється кількістю продукції в натуральному або грошовому вираженні, виробленою одним працівником за певний, фіксований час (година, день, місяць, рік).

Підвищення продуктивності праці – об'єктивний економічний закон розвитку людського суспільства. У процесі праці жива праця використовує результати минулої, упредметненої праці (предмети й засоби праці) для виробництва нових продуктів.

Продуктивність живої праці – це здатність живої праці виробляти в одиницю часу певну кількість продукції.

Показники продуктивності праці:

1. Виробіток:

, (6)

де Ч – чисельність працівників, Т – обсяг продукції, Зт – витрати праці.

1. Трудомісткість:

чи , (7)

У залежності від прийнятої одиниці виміру праці будуть виходити різні показники: на одну людину, на один людино-день, годину, на 1 грн. витрат праці.

Показники динаміки продуктивності праці – індекси продуктивності праці:

а) індивідуальні індекси (по якому-небудь продукту):

, (8)

б) загальні індекси – у цілому по виробництву:

, (9)

- (по формулі середнього індексу), (10)

, (11)

де I_d – індекс структурних зрушень;

, (12)

де , a .

Продуктивність праці – основний фактор зростання ефективності виробництва. Підвищення її означає зростання інтенсивності виробництва, тобто зменшення витрат праці (часу) на виробництво одиниці продукції.

Темпи зростання продуктивності праці розраховуються по формулах:

, і (13)

де Wi – продуктивність праці в розрахунковому періоді, грн.\чол.; W_Б – продуктивність праці в базовому періоді, грн.\чол.; Ч – кількість виробничого персоналу, чол.

Так, показник продуктивності праці на винзаводі ВАТ «Ударний» становить:

грн.\чол. 1998 р.

грн.\чол. 1999 р.

грн.\чол. 2000 р.

Темп зростання продуктивності праці на підприємстві:

1999 р.

2000 р.

Таким чином, динаміка продуктивності праці на винзаводі ВАТ «Ударний» свідчить про підвищення даного показника, тобто з 67,7 у 1997 р., до 73,8 у 1999 р. і до 81,0 у 2000 р., а темп зростання продуктивності праці склав 109,1% і 109,7% у 1999 р. і в 2000 р. відповідно.

Показник частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці

Показник частки приросту продукції в результаті підвищення продуктивності праці, безсумнівно, повинен бути віднесений до показників, що характеризують ефективність виробництва, тому що він виражає збільшення випуску продукції з меншими витратами праці.

Показник частки приросту продукції в результаті зростання продуктивності праці dВ (у %) визначається по формулі:

(14)

де Ч – темпи зростання чисельності промислово-виробничого персоналу, %; – Jв темпи приросту випуску продукції, %.

У свою чергу показники Ч й Jв можна обчислити по формулі:

(15)

(16)

де Чф і Чб – чисельність промислово-виробничого персоналу відповідно фактично й у базисному періоді, чоловік; Вф і Вб – обсяг випуску продукції відповідно фактично й у базисному періоді, тис. грн.

Для визначення показника частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці, в ВАТ «Ударний», розраховуємо показники Ч й Jв:

Отже, показник частки приросту продукції в результаті зростання продуктивності праці dВ (у %) в ВАТ “Ударний” становить:

Однак варто помітити, що у випадку, коли фактична чисельність промислово-виробничого персоналу в порівнянні з чисельністю в базисному періоді не змінюється або зменшується (випадок із ВАТ «Ударний»), немає необхідності робити указаний розрахунок, тому що весь приріст продукції при цьому утворюється у результаті зростання продуктивності праці. З іншого боку, при відсутності зростання випуску продукції цей показник узагалі не визначається.

Відносна економія живої праці

Проблема економії живої праці взагалі, а на сучасному етапі розвитку нашої економіки особливо, є надзвичайно важливою. Вирішувати її можливо лише на основі – неухильного підвищення продуктивності праці в результаті збільшення її фондоозброєності. Чим більше економія живої праці, тим вище її продуктивність і вище частка приросту продукції.

Показник економії живої праці дуже наочно показує, наскільки використані резерви збільшення продуктивності праці. Адже найважливішим завданням планування праці є визначення мінімальної потреби в працівниках, необхідних для нормального ходу процесу виробництва й виконання виробничої програми.

Відносна економія живої праці Эт (чоловік), розраховується по формулі:

(17)

де J_в – темпи зростання випуску продукції, %.

Розрахуємо темп зростання випуску продукції за 2000 р., стосовно 1999 р.:

Тоді показник відносної економії живої праці Эт (чоловік), на підприємстві складе:

чіл. 1999 р.

чіл. 2000 р.

Розрахований нами показник економії живої праці дуже наочно показує, наскільки використані резерви зростання продуктивності праці.

Чим більше економія живої праці, тим вище її продуктивність і вище частка приросту продукції.

Таким чином, на підставі проведених розрахунків, можна констатувати про неухильне підвищення продуктивності праці, на винзаводі ВАТ «Ударний», що є результатом зростання фондоозброєності праці (див. Додатки 3, 4).

2.2.3 Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень

Фондовіддача

Наступною групою функціональних показників є показники використання виробничих фондів і капітальних вкладень. Сюди можуть бути віднесені такі показники:

• фондовіддача;

• приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції;

• виробництво чистої продукції на 1 грн. середньорічного обсягу оборотних коштів;

• відносна економія основних виробничих фондів;

• відносна економія оборотних коштів;

• оборотність оборотних коштів;

• приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції;

• питомі капітальні вкладення на одиницю виробничої потужності, що вводиться;

• питомі капітальні вкладення на одиницю приросту продукції;

• строк окупності капітальних вкладень.

Перераховані показники відображають рівень використання засобів виробництва в одному виробничому циклі, частково або цілком переносять свою вартість на готову продукцію. У зв'язку з цим використання засобів виробництва істотно впливає на рівень ефективності. Останні три показники характеризують ефективність капітальних вкладень, що направляються на збільшення випуску продукції.