94307 (Хіміко-токсикологічне дослідження лікарського препарату "Тетлонг-250"), страница 6

Піддослідній групі тварин вводили препарат „Тетлонг-250” внутрішньом‘язево із розрахунку 1/3 ЛД₅₀, тобто 0,35мл/100 г маси, у вигляді 25% розчину дисульфіраму на 100% димексиді.

Першій контрольній групі тварин з того ж розрахунку, так само і в той же час вводили димексид. При дослідженні елімінації препарату „Тетлонг-250” з сечею тварин користувались водною нагрузкою для підвищення сечовиділення. З цією метою воду вводили per os тваринам всіх груп з допомогою зонду з розрахунку 5 мл на 100 г маси тіла. Збір сечі проводився щоденно протягом 8-ми діб, а опісля - через добу - до 92 днів.

Кількісне визначення „Тетлонг-250” проводилось за розробленою і відпрацьованою нами методикою (див. вище).

Дані результатів досліджень підлягали статистичній обробці та наведені в таблиці 3. При цьому виявлено, що за І добу виділяється з сечею тварин 51±2,57 мкг препарату і до VIII доби рівень його різко знижується майже вдвічі, тобто до 25,7±0,98 мкг; в дальнішому виділення препарату з сечею сповільнюється і в інтервалі 30-92 діб тримається на рівні 8-7 мкг.

Таблиця 3

Проведене експериментальне дослідження свідчить про довготривалу присутність (депо) препарату в організмі (до 90 і більше діб), що і вимагається при застосуванні його з лікувальною метою [12].

Дані досліджень орієнтують при клінічному застосуванні препарату [41].

Загальні висновки

Досліджено реакції комплексоутворення дисульфіраму з катіонами важких металів і встановлено, що в цю реакцію вступає не сам дисульфідам, а його основний метаболіт - діетилдитіокарбамінатна кислота.

Досліджено УФ-спектри вбирання комплексних сполук - діетилдитіокарбамінатів з важкими металами і встановлено, що найбільш доцільно використовувати для кількісного визначення дисульфіраму в фармакокінетиці „Тетлонгу-250" фотоелектроколориметричним методом комплекс його метаболіту з Pd²⁺ при λ = 315 нм.

Експериментально доведено, що діетилдитіокарбамінатний комплекс з Pd²⁺ досягає максимуму утворення через 30 хв. Від початку реакції і має стабільність протягом 20 хв., що є цілком достатнім для проведення спектрофотометричних і фотоелектроколориметричних вимірювань.

Розроблено і відпрацьовано методику кількісного виначення „Тетлонгу-250" і дисульфіраму для визначення його в біологічних об‘єктах: крові, сечі для проведення контролю за лікуванням пацієнтів, експрес-діагностики гострих отруєнь з метою надання потерпілому екстреної медичної допомоги та в органах трупа для визначення хіміком-токсикологом характеру отруєння в летальних випадках.

Експериментально визначено підпорядкування запропонованого методу законові Бугера-Ламберта-Бера в межах 1-100 мкг дисульфіраму в пробі, що дозволяє визначати його в широкому діапазоні концентрацій і є значною перевагою методу.

При проведенні досліджень не використовуються агресивні і вогненебезпечні розчинники та концентровані

Список літератури

1. Антонов-Романовский Г.В. Пьянство под запретом закона. М., Юр. лит., 1985, 64.

2. Аронов Д.М. Твой и наш враг: правда об алкоголизме. М., Физкультура и спорт, 1986, 112.

3. Бабко А.К., Пилипенко А.Т. Фотометрический анализ. М., Химия, 1974, 360.

4. Берштейн И.Я., Каминский Ю.Л. Спектрофотометрический анализ в органической химии. Л., Химия, 1986, 200.

5. Бранд Дж., Элингтон Г. Применение спектроскопии в органической химии. М., Мир, 1967, 280.

6. Букреев А.Н., Минакова В.В., Сотникова В.Ф. Количественное определение тетурама. Медпромышленность СССР, 1964, № 8, 32-33.

7. Булатов М.И., Калинкин И.П. Практическое руководство по фотометрическим методам анализа. Л. Химия, 1986, 432.

8. Владимиров Ю.А., Арчаков А.И. Перекисное окисление липидов в биологических мамбранах. М., 1972, 241-242.

9. Волынцев С.И. Медицинский и социально-гигиенический аспект алкоголизма. Методические рекомендации, Гродно, 1985.

10. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О. Бечеріков М. Є. Наркоманія і психіатрія. К., Здоров‘я, 1993, 88-89.

11. Горбачева Н.А. Изолирование, обнаружение и определение антабуса в трупном материале.М., Аптечное дело, 1963, т.12, № 3, 39-44.

12. Демчук О.Г., Волос О.П., Нектегаев І.О., Рибалко Б.О., Савчук С.С. Дослідження елімінації з сечею препарату „Тетлонг-250” в щурів після одноразового внутрім‘язевого введенні. Зб. „Вопросы судебной медицины в экспертной практики", Донецьк, 1966, 38.

13. Дудко Т.Н. Применение лидевина для лечения больных алкоголизмом. Пособие для врачей. М., 2001.

14. Кемпинскас В.В. Лекарство и человек. М., Медицина, 1984, 198.

15. Кореман И.М. Фотометрический анализ. Методы определения органических соединений. М., Химия, 1975, 360.

16. Копыт Н.Я., Сидоров П.И. Профилактика алкоголизма. М., Медицина, 1986, 237.

17. Копыт Н.Я., Скворцова Е.С. Алкоголизм и подростки. М., Медицина, 1986, 237.

18. Кораблев М.В., Курбат Н.М., Евец М.А. Молекулярные основы механизма противоалкогольного действия тетурама. Журнал невропатологии и психиатрии. 1981, № 2, 128-134.

19. Крамаренко В.Ф. Химико-токсикологический анализ. К., Вища школа, 1982, 272.

20. Крамаренко В.Ф. Токсикологическая химия. К., Вища школа, 1989, 448.

21. Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. К., Вища школа, 1995, 423.

22. Крамаренко В.Ф., Попова В.И. Фотометрия в фармацевтическом анализе. К., Здоров‘я, 1972, 192.

23. Лакин К.М., Крылов Ю.Ф. Биотрансформация лекарственных веществ. М., Медицина, 1981, 344.

24. Лисицын Ю.П., Копыт Н.Я. Алкоголизм.2-е изд., М., 1983.

25. Логинов А.С., Блок Ю.Е., Джалалов К.Д. Алкоголь и печень. М., Высшая школа, 1987.

26. Лудевич Р., Лос К. Острые отравления. М., Медицина, 1983, 560.

27. Лужников Е.А. Клиническая токсикология. М., Медицина, 1982, 368.

28. Малетин Ю.А., Стрижакова Н.Г., Верховлюк Т.В., Шека И.А. Кинетика и механизм окисления ионов меди (І) тиурамдисульфидом.Ж. Теоретическая экспериментальная химия. М., 1988, т.24, № 4, 450-455.

29. Малкина Т.А., Альбеткова Р.А. Способ лабораторного контроля за приемом тетурама. Казанский медицинский журнал, 1985, т.66, № 2, 142.

30. Марыныч И.Н. и др. Способ лечения алкогольной зависимости. Пат. России № 2003133677/14 от 18.11.2003 г.

31. Машковский М.Д. Лекарственные средства. М., Медицина, 1985, т.2, 195-198.

32. Мінко О.І., Собетов Б.Г., Лінський І.В., Шалашов В.В. Використання пролонгу дисульфіраму „Тетлонг-250” у комплексному лікуванні залежності від алкоголю. Український вісник психоневрології, 2002, т.10, вип.1, 192-193.

33. Мінко О.І., Собетов Б.Г., Лінський І.В., Шалашов В.В. Використання пролонгу дисульфіраму „Тетлонг-250” у лікуванні залежності від алкоголю. Ж. Новини Харківської психіатрії, 2003.

34. Межарауж Г.П., Каула А.Я., Дзинтарниекс М.Я., Банковский Ю.А., Иевиньш А.Ф. Определение микрограммовых количеств меди тетраметилтиурам дисульфидом. Изв. АН Латв. ССР. Серия "Химия", 1966, № 4, 441-445.

35. Наэм Дж. Психология и психиатрия в США.М., Прогресс, 1984, 300.

36. Напреєнка О.К. Алкоголізм і психіатрія. К., Здоров‘я, 2001, 267, 272-273.

37. Невмывако А.Г. Опыт применения продукции "Литовит" в наркологии. Весник OLINE, 2001, № 11.

38. Нікітін Ю.І. Профілактика і лікування алкоголізму. К., Здоров‘я, 1990, 3-6, 57-61.

39. Обухов Г.Я., Матреничев В.М., Єйсекович Р.Я. Лечение больных алкоголизмом препаратом Эспераль. Сов. Медицина, 1978, № 7, 59-62.

40. Піняжко Р.М., Каленюк Т.Г. Методи УФ-спектрофотометрії у фармацевтичному аналізі. К., Здоров‘я, 1968, 88.

41. Понова В.І., Демчик О.Г., Федущак Н.К., Банат М.В., Савчук С.С. Методика кільнічного визначення дисульфіраму в сечі. Зб. „Вопросы судебной медицины и экспертной практики", Донецк, 1996, 42-43.

42. Рязанцев В.А. Как предупредить алкоголизм. К. Здоров‘я, 1984, 87.

43. Рязанцев В.В. Социально-психологические медицинские проблемы пьянства и алкоголизма. К., Здоров‘я, 1985, 118.

44. Светлов А.Я., Глушков В.А. Правові міри боротьби з п‘янством і алкоголізмом. К., Знання, 1985, 48.

45. Синицкий В.Н. Пьянство и алкоголізм. К., 1988, 68.

46. Собетова В.В., Собетов Б.Г., Фільц О.О., Алексевич Я.І., Чаес Р.С. Малі дози ін‘єкційного дисульфіраму в терапії алкогольної залежності. Зб. Наукових робіт Українського НДІ клінічної і експериментальної неврології і психіатрії. Харків, 1996, т.3, 528-530.

47. Собетов Б.Г., Зіменковський Б.С. і ін. Протиалкогольний засіб для ін‘єкцій. Пат. України № 25842.

48. Сичко А.И., Никонова А.Г. Фотометрическое титрование тетурама. Фармація, М., 1989, 38, № 1, 62-64.

49. Туркевич М.М. Фармацевтична хімія. К., 1961, 236.

50. Тимирбулатов Р.А., Селезнев Е.Н. Метод повышения интенсивности свободнорадикального окисления липидодержащих компоненто крови и его диагностическое значение. Лабораторное дело, М., 1981, 4, 209-211.

51. Хирц Ж. Аналитические методы исследования метаболизма лекарственных веществ. М., Медицина, 1975, 272.

52. Шаршунова М., Шварц Б., Михалец Ч. Тонкослойная кроматография в фармации и клинической биохимии. М., Мир, 1980, 624.

53. Шваткова М.Д. Токсикологическая химия.М., Медицина, 1975, 376.

54. Шталь Э. Хроматографія в тонких слоях. М., Мир, 1965, 508.

55. Ураков И.Г. Алкоголь: личность и здоровье. М., Медицина, 1986, 79.

56. Юинг Г. Инструментальные методы химического анализа, М., Мир, 1989, 608.

57. Brien J. F. et al., Drug Met., Rev, 1983, 14, 113-126.

58. Goldmacher-Mallinckrodf m., Ammon H. Zum Nachweis des Tätraäthylthiuramdisulfides. “Arzneimittel-Forsch". 1967, 17, № 6, 756-760.

59. Farago A., Nachweis und guantitative Bestimmung des Disulfiram in biologischem Material. “Arch. Toxikol". 1967, 22, № 5, 396-399.

60. Tompsett S. L. The determination of disulfiram (antabuse R. tetraethyl thiuramdisulfide) in blood and wine. “Acta pharmacol. et toxicol". 1964, 21, №1, 20-22.

61. Faimaun M. D. et al. Disulfiram distribution and elimination on the Rat… Alcoholism, 1980, 4, 412-419.

62. Faimann M. D. et al. Elimination Kinetics of disulfiram in alcoholies after singe and lepeated doses. Clin. Pharm. The…, 1980, 32, № 2, 120-126.

63. Feimann M. D. et al. Elimination of Disulfiram and metabolites in alcoholie volunteers. Alcoholism, 1981, № 5, 148.

64. Jensen J. Ch., Feimann M. D. Elimination characheristics of disulfiram over time in five alcoholie voluntary. Alcoholism, 1982. № 139.1596-1598.

65. Lesz Katarzyna, Lipiec Tadeusz. О комплексах бис- (диэтил-тиокарбамил) - дисульфида с ионами тяжелых металлов и их применение в анализе. Исследование реакции бис- (диэтил-тиокарбамил) - дисульфида с двухлентным кобальтом. “Roczn. Chem." 1996, 40, № 7-8, 1117-1122 (польск).

66. Lesz Katarzyna, Lipiec Tadeusz. Спектрофотометрическое исследование реакции бис- (диэтил-тиокарбамил) - дисульфида с ионами меди и серебра „Chem. Analit”, 1966, 11, № 3, 523-529 (польск).

67. Pederson S. B. Analysis and preliminary pharmacokineties of disulfiram. Arch. Pharm. ch. Se. Ed. 1980, 8, 65-82.