83596 (Маркетингові аспекти функціонування ринку відеореклами й устаткування для звукорежисури), страница 8

У вищевказаному режисерському сценарії розписано так:

Салон машини через вітрове скло (перегляд)

Середній план I. Гарна тіниста вулиця пригорода

Середній план ІІ. Дощ, що накрапає

Стукіт крапель дощу по даху машини

Великий план III. Профіль водія (зйомки із салону, ледве знизу)

Загальний план IV. У кадрі машина: радіатор, капот (зйомка й вітрове скло з рухом)

Середній план V. Машина звертає в проїзд до будинку (зйомка зверху й збоку)

Середній план VI. Машина зупиняється радіатором на камеру

Великий план VII. Водій опускає скло й махає рукою

Середній план VIII. У прорізі вікна 2-го поверху з'являється дружина

З наїздом IX. У кадрі дружина. Вона сплескує руками. Камера фіксує її захват і небагато недовірливий погляд, починає приглушено звучати мелодія у виконанні невеликого оркестру, що насвистує водій.

Далі складається докладний режисерський сценарій, що містить у собі наступні позиції:

1. Номер позиції.

1. Назва об'єкта (майстерня, студія, вулиця, житловий будинок, приміський ландшафт).

1. План.

2. Хронометраж.

3. Зміст кадру.

4. Музика, шуми.

7. Примітка (вихідний реквізит, титри, музиканти, бита скло, піротехніка, гримери).

1. П лан, зміст, музика.

2. Обов'язковий документ при підготовці до реклами: довідка до мікрофонних матеріалів, у якій утримується інформація про назву телепередачі; дата ефіру; програма, а також:

• Номер.

• Час виходу в ефір (київський).

• Повне найменування рекламодавця.

• Короткий зміст реклами (анотація).

• Хронометраж (секунди).

• Вид рекламного матеріалу (пізнавальна; музично-розважальна).

• Підстава для трансляції в ефір (номер і дата договору).

• Примітка.

Після цього дається загальний хронометраж в ефірі. Вищевикладене підписує: директор студії, редактор, дата.

Отже, в анотації відбивається:

• мета;

• зміст;

• можливості;

• умова й засоби для створення реклами.

Крім усього вищесказаного при створенні рекламного ролика існують такі поняття, як "літературний монтаж" і "драматургія", що є основою композиційного рішення сценарію й фундаментом творчості.

Якщо рекламний ролик будується по системі "нарізок", готових відеофільмів у сполученні із власним знятим матеріалом; або за принципом слайдоскопа: що змінюють одна одну стоп-кадрові картинки в сполученні з анімаційними кадрами, то можна легко догадатися, що тут використався монтаж.

Таким чином:

1. Творці рекламних роликів у своїх роботах прагнуть як втілити унікальну торговельну пропозицію товару так і наділити їх певній культурній складовій.

2. Типова композиція ролика із шоковими прийомами звичайно містить у собі частини: перша тема сюжету реклами, кульмінація першої теми (зміна першої теми на другу), що конкурує тема, кульмінація другої теми й ролика в цілому, розв'язка (як закономірний підсумок розвитку сюжету). Структура №1.

3. Для реклами утилітарних (народних) продуктів, а також для товарів, що затверджують міць і силу товарів, характерна наявність тільки однієї теми в сюжеті й розв'язки.

4. Залежно від особливостей товару можуть застосовуватися різні прийоми при формуванні сюжету: проста розповідь, ефект доміно, шок (можливо кілька разів), заміна звичної деталі, демонстрація сили й моці.

5. Якщо ролик має свій неповторний стиль, то він буде навчати споживача, привчати його до себе, до свого стилю й товару.

2.2 Загальне уявлення про відеомонтаж як творчої діяльності в процесі створення реклами

У статті "Мистецтво відеомонтажу" Стен Мястковський пише, що "кіновиробництво включає три стадії: введення неопрацьованого відео з камери на комп'ютер, редагування його за допомогою монтажного програмного забеспечення й запис готового продукту на жорсткий диск або стрічку".

Далі, опираючись на дану статтю, проаналізуємо основні етапи відеоментажа в процесі створення рекламного ролика.

Відемонтаж - це процес "зборки" фільму з окремих елементів - кадрів. Але вирізати невдалі місця й склеїти те, що залишилося ще не значить "змонтувати". Грамотний відеомонтаж, навіть у найпростіших фільмах, що складаються з одного епізоду, припускає дотримання цілого набору правил. Правила ці засновані на деяких фізіологічних законах сприйняття зорової й звукової інформації. Вони вироблені чисто емпіричним шляхом протягом перших двох-трьох десятиліть існування кіно й з тих пор не перетерпіли істотних змін. Так званий сучасний "кліповий" відеомонтаж - це найчастіше або примітивний паралельний відеомонтаж двох або більше різних епізодів, або малоталановиті спроби винайти велосипед в області емоційного відеомонтажу.

Коли мова йде про відеомонтаж однієї сцени (а саме такий окремий випадок ми й будемо розбирати), завдання автора домогтися того, щоб глядачеві було зрозуміло, що відбувається на екрані й де розвертаються дія, якщо автор не ставить перед собою протилежного завдання - "запудрити" глядачеві мозки. При цьому в більшості випадків досить бажано, щоб при перегляді глядач не зауважував того, що ця сцена складається не з одного, а з декількох склеєних між собою кадрів. У теорії це іноді називається комфортним сприйняттям стику або склейки. На практиці частіше говорять, - ці кадри між собою монтуються, а інші не монтуються.

Перш ніж почати розмова про відеомонтаж, потрібно привести кілька визначень із кінематографічного й телевізійного лексикона.

Знімальний кадр або план - будь-яка ділянка вихідної відеострічки, із записом від натискання кнопки RECORD до паузи, наступне натискання - починається наступний знімальний кадр. Монтажний кадр або план - елемент змонтованого відеофільму - те, що залишилося від знімального кадру після того як його "підрізали" і вставили в потрібне місце.

Монтажний аркуш - опис вихідного матеріалу або готового фільму з послідовною вказівкою змісту кожного кадру і його координат на плівці (по лічильнику).

Об'єкт - місце зйомки (вулиця, квартира, пляж і т.п.), інше значення - персонаж, що діє в кадрі.

Вихідні матеріали (вихідники) - матеріал, записаний безпосередньо відеокамерою.

Майстер-касета (майстер) - касета, на яку записується монтуємий фільм.

Термін "план" має ще одне значення - це зображення певного масштабу або крупності.

Визначимо плани в порядку зменшення масштабу:

1. Понадвеликий план або Деталь - кадр, у якому міститься тільки частина обличчя (ока й ніс або ніс і рот, наприклад), який-небудь невеликий предмет або його фрагмент (запальничка, кілька кнопок на клавіатурі).

2. Великий план - кадр, у якому голова людини займає майже все місце.

3. 1-й середній план - людино по пояс.

4. 2-й середній план - людино по коліна.

5. Загальний - людина в повний ріст.

6. Далекий план - людино займає дуже маленьку площу кадру.

Монтаж по великості. Найпоширеніший випадок відеомонтажу, це коли потрібно змонтувати два зображення того самого героя знятого різними планами (масштабами). Наприклад, ви хочете спочатку показати людину в повний ріст (загальний план), щоб глядач міг побачити його костюм, ходу, предмети або людей, які його оточують. Потім ви хочете дати глядачеві можливість розглянути обличчя героя, тому після загального ставите великий план, коли обличчя займає майже всю площу кадру.

Такий стик навряд чи залишиться непоміченим глядачем. Справа в тому, що на загальному плані, як правило, риси особи погано помітні, а на великому плані випадають із кадру предмети, що оточують героя. Тому глядачеві доводиться якийсь час після початку великого плану зіставляти два зображення й шукати зв'язок між ними. Відбувається затримка сприйняття, глядач не стежить за дією, а намагається зміркувати, що до чого.

Інший варіант склейки: після поясного плану героя (1-й середній) глядач бачить великий. Сумнівів у тому, що на обох кадрах той самий людина не виникає, риси особи на 1-м середньому плані видні чітко. Однак і цей стик буде не дуже вдалим - різниця в масштабах зображення настільки незначна, що свідомість глядача може сприйняти такий перехід як різкий стрибок героя з одного місця на інше.

Багаторічним досвідом було встановлено, що найбільш гладко сприймається стик між планами, що перебувають на наведеній вище шкалі через один. Тобто, загальний план монтується з 1-м середнім і навпаки, 2-й середній з великим, і т.д. Виключення: великий план монтується з деталлю, загальний план з далеким.

Ще одна рекомендація. Щоб стик виглядав на всі 100%, треба на зйомці при переході із середнього плану на великий, наблизившись до об'єкта на пару кроків, зробити також крок убік. При цьому злегка зміниться ракурс і тло за героєм, що теж сприятливо відіб'ється на сприйнятті склейки.

Монтаж по орієнтації в просторі. Припустимо, знімається концерт якогось естрадного співака. Ваше місце в залі перебувало недалеко від сцени, ледве правіше центра. Співак під час виступу в основному дивився в центр залу. На записі переважний напрямок його погляду буде з права на ліво. У якийсь момент вам схотілося познімати публіку. Ви повернулися праворуч і включили запис.

Якщо все так і було, то при відеомонтажі цих кадрів ви зштовхнетеся із серйозною проблемою. Справа в тому, що й співак і публіка на цих кадрах дивляться в одну сторону, з права на ліво. Глядачеві, особливо тому, що не був на концерті, прийдеться напружуватись, щоб зорієнтуватися в просторі. Проблема б не виникла, якби для зйомки публіки ви повернулися не праворуч, а ліворуч. Тоді очі виконавця й людей у залі мали б зустрічний напрямок, і було б ясно, хто на кого дивиться.

Найпростіший випадок відеомонтажу по положенню об'єктів у просторі - відеомонтаж діалогу двох персонажів (так називана "вісімка"). Якщо погляди цих людей будуть спрямовані назустріч, кадри змонтуються, якщо в одну сторону - ні.

У загальному випадку правило формулюється так: зйомка двох взаємодіючих об'єктів повинна вироблятися строго по одну сторону від лінії їхньої взаємодії. Лінія взаємодії - це уявлювана лінія, що проходить через обидва об'єкти.

Монтаж по напрямку руху. Допустимо, перебуваючи десь у незнайомому місті на автобусній екскурсії, ви зняли багато гарних кадрів під час руху по вулицях, знімаючи як через праве, так і через ліве вікно. При відеомонтажі у вас обов'язково виникнуть труднощі пов'язані з тим, що кадри, зняті через ліве й праве вікно "не захочуть" стояти поруч. У глядача, та й у вас, неминуче виникне відчуття очікування зіткнення, викликане тим, що на кадрі, знятому через ліве вікно, будинки й люди будуть пролітати з права на ліво, а в кадрі, знятому через праве вікно навпаки. Глядачеві буде здаватися, що ці кадри були зняті з автомобілів, що рухаються назустріч один одному.

Щоб вийти з положення, потрібно під час зйомки зробити кілька кадрів через переднє скло автобуса. Такі кадри будуть монтуватися з кожним з попередніх кадрів (розуміється при дотриманні ще ряду умов). Крім того, якщо наприкінці кадру, який знімається, наприклад, через ліве вікно, перевести камеру на який-небудь нерухомий об'єкт (великий план людини, що сидить у вікна), то наступний кадр монтується "без питань").

Це, тільки один з багатьох можливих випадків відеомонтажу по русі. Якщо доведеться зштовхнутися на практиці із ситуаціями, коли прийдеться монтувати кадри з об'єктами, що рухаються, треба запам'ятати: зміна напряму руху об'єкта на стику кадрів не повинна бути більше чим на 90 градусів . При цьому не повинна перетинатися вертикальна вісь. Тобто, якщо на одному кадрі об'єкт рухається від нас трохи ліворуч, то в наступному кадрі він не повинен рухатися праворуч.

Один з важливих виводів - не можна склеювати горизонтальні панорами, зняті в різних напрямках. Професійні оператори завжди починають і закінчують зйомку панорам короткими статичними шматками. Це дає можливість монтувати панорами через невелику паузу в русі.

Монтаж по фазі руху. Повернемося ще раз до відеомонтажу по крупності. Якщо герой під час зйомки активно жестикулює, то, крім зміни крупності плану доведеться врахувати ще один фактор - фазу руху. Це значить, що якщо наприкінці загального плану людина почала піднімати, ліву руку, то на початку середнього плану ця рука також повинна підніматися. Інакше зображення на "склеїться". Фазу доводиться враховувати при відеомонтажі циклічно повторюваних положень об'єкта. Це може бути людина, що йде, велосипедист, що обертає педалі, жонглер у цирку й ін.

Монтаж по фазі руху дуже непроста річ. В ігровому кіно багато епізодів знімають кілька разів не тільки для того, щоб мати кілька дублів одного кадру. Та сама дія, як правило, знімається кілька разів планами різної крупноста. Монтажер, таким чином, має можливість на відеомонтажному столі підганяти кожний рух по фазі з точністю до кадрика. У кіно кадриком називається одиночна картинка на кіноплівці. У відеомонтажі використається термін - frame. Аматорська техніка (крім систем нелінійного відеомонтажу) не може забезпечити таку точність склейки, тому іноді при відеомонтажі вам доведеться вдаватися до допомоги проміжних кадрів, щоб уникати "зрушення по фазі".

Монтаж по композиції (зсув центра уваги). Центральна композиція кадру - тобто розташування головного об'єкта по центрі - дуже поширена, і без неї не обійтися ні в кіно, ні на телебаченні. Однак часто, для більшої виразності, а іноді й по необхідності головний об'єкт зйомки розташовується не по центру кадру. І тоді при відеомонтажі виникає необхідність узгодження сусідніх кадрів по композиції. Ще раз повернемося до ситуації, коли нам потрібно змонтувати загальний і середній план людини. Якщо на загальному плані людина помітно зміщена в одну сторону кадру, а на середньому в іншу, при перегляді в місці склейки глядач на час втратить із виду об'єкт через різкий зсув центра уваги. Щоб цього не відбулося, під час зйомки й при відеомонтажі потрібно пам'ятати ще одне правило: зсув центра уваги по горизонталі при переході від кадру до кадру не повинен перевищувати однієї третини ширини екрана. Ситуація, коли може виникнути різкий зсув центра уваги по вертикалі, зустрічається значно рідше, але й отут діє аналогічне правило.