Що менше жити зостається,

То більше любиться життя.

Процес зростання, долання труднощів часто набагато важливіший, ніж сам кінцевий результат:

Хай на вершину не піднялась.

Не всім до неба дорости.

Зате, коли я піднімалась,

Відчула радість висоти.

Поетесі віриш, коли вона заявляє:

Поети вірші болем серця пишуть.

А люди кажуть: "Писано пером!"

Релігійна тематика органічно вписується в її лірику. Легкістю та пісенністю виділяються "Весняні хмарини", присвячені пам’яті Юрія Селезньова. Поезія Ганни Чубач розрахована не тільки на високочолих інтелектуалів, вона і для "сільських жінок - кровиночок народу". В поезії "Гербери-квіти" просте житейське питання: " Чому навіть квіти маємо завізні, а не свої власні?"переростає в роздум про "власну вину", "цибуляну упертість", "невміння торгувати". І смішне запитання:

А може, нам ніколи не доперти,

Як в ніжні квіти дротики стромлять?

Звучить уже не так і смішно. Вірш "Люби мене такою, як тепер…" сміливо можна зарахувати до кращих зразків української любовної лірики. Важко рецензувати "Молитву за ненародженого сина", її потрібно читати. Не знаю, чи багато ще хто з сучасних українських поетів володіє такою вибуховою потужністю поетичного слова. Те ж саме можемо сказати і про поезію "Мала сирітка у великім світі". Звернемо увагу на надзвичайну ошатність книги, доречне включення фотографій поетеси. Маючи більш-менш стандартний наклад в тисячу примірників, чи дійшла вона до українського читача і чи ознайомився він з нею? Дуже хотілося б вірити в це.

У збірці "Дзвінка ріка" представлена нова поема авторки "Спіймана світом" - це філософське осмислення ролі і долі жінки, спійманої тенетами сьогодення.

А я живу

У світу на виду.

Город копаю

І обід готую.

Переживаю

Не одну біду.

І світ-пройдисвіт

Вірою рятую.

Поетеса вступає у диспути з філософами, що прагнули реалізувати себе, втікаючи, відсторонюючись від буденності і суєтності людського життя. Цим самим авторка протиставляє чоловічу і жіночу суть, аналізуючи їх несхожість і тим самим шукаючи взаєморозуміння і гармонії.

Благаю в Бога:

Забери всі дні,

Але не дай

Журитися ночами,

Що мій Адам

Противиться мені -

Не визнає

Гармонії між нами.

Ганна Чубач робить спробу започаткувати нові поетичні жанри. Вірш-новела "Нитка Аріадни" й справді в основі своїй відповідає жанру новели. Це коротка історія про життя цілого покоління з яскравим сюжетом і значущою кульмінацією, що звучить ніби вирок, застерігаючи: все у цьому світі нетривке, окрім праотчої мудрості, яка тримається на праці і любові.

2.2 Ритмічно-інтонаційні елементи художньої мови поетки

Відбір і комбінування мовних засобів ґрунтується на диференційованому підході мовця до дійсності. Мовна особистість і стильове творче начало реалізується в мовленні - у своєрідності авторського самовираження. Проникнення у світ поетичних образів митця здійснюється на основі пізнавання його мовного ладу. Оскільки мовна особистість належить до певної етнокультури, то важливим є виявлення особливостей поєднання в аналізованих текстах власне поетичного і народного.

За дослідженням М.Я. Плющ, мовотворення Ганни Чубач характеризується емоційною виразністю, глибокою психологічною напруженістю, багатоплановістю формально-синтаксичних побудов, семантичними нарощеннями в лексичних і граматичних засобах для відображення мовної картини світу у поетичних образах. Особливо виразно своєрідність її мовотворення виявляється у використанні еліпсису.

Еліпсис - (від. гр. Ellcipsis) - опущення, недостатність - це стилістична фігура, яка полягає в тому, що один із компонентів речення опускається з метою надати повідомлюваному більшої виразності, динамічності. Еліпсис грунтується на особливостях розмовного мовлення, де "згортання" тексту за рахунок, головним чином, предикативного компонента компенсується підтекстом, ситуацією.

Категорія розмовності транспортується в художні тексти на різних рівнях мови - фонетичному, орфоепічному, лексико-фразеологічному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному, але в синтаксичних конструкціях, як відомо, всі одиниці мови взаємодіють, що простежується і в аналізі еліптичних речень. Ритм віршів Ганни Чубач, сконденсований з виразних інтонацій, пауз, логічних наголошень слів, які імпліфікують пропуск. Наприклад, у вірші "Над криницями небо голубе", побудованому на основі стилістичної фігури еліпсису:

Над криницями - небо голубе,

Над криницями - журавлі скрипучі.

Таке тривожне світу відчуття:

Сьогодні - цвіт,

А завтра лиш тумани.

Над криницями -

Все моє життя:

Для світу - перше,

Для землі - останнє.

Для еліптичних конструкцій властивий смисловий і синтаксичний паралелізм, який ґрунтується на використанні антонімічних слів, антитезних побудов, зіставно-протиставній інтонації та уведенні протиставних сполучників. Наприклад, вірш "Радість висоти":

Мені шептали:

"Не зірвись!"

А я - все вище,

Вище, вище!

Згорнутість висловлювання, властива уснорозмовному спілкуванню, досягається його ситуативністю, а також уведенням обставинних чи об’єктивних компонентів, які через підтекст передають схвильованість мовлення. Такий текст вірша "Я дочекалася свята", побудований на діалозі дочки з матір’ю:

Як тобі, доню,

Сумно чи гірко?

Інколи радість,

Інколи плачу.

Мати ласкаво:

"Бачу, ой бачу!"

Спогад на спогад.

Слово до слова.

Слухає ранок

Нашу розмову.

Отже, поетичний світ Ганни Чубач моделюється різними мовними засобами, але емоційно-смисловий центр припадає на елігтичні конструкції з опущеним присудком буття, наявності, існування, мислення, мовлення, характеризації, що гармонує з загальною тональністю віршів поетеси - схвильованості, філософського роздуму, задушевністю, ліризму.

Висновок

Досліджуючи творчість Ганни Чубач ми виявили, що її поетику формують образи-домінанти, які створюють в уяві читача певне естетичне поле. Ключові образи позначені антитетичністю і становлять бінарні опозиції: життя-смерть, минуле-майбутнє, біле-чорне. Здатність до організації глибинної поетичної образності мають ключові поняття: небо, світ, вітер, душа, доля. Художнього осмислення і тлумачення набуває у ліриці Ганни Чубач категорія часу. Вона зображає час: історичний, минулий, швидкоплинний і осбистісний, суб’єктивний, що є художньою проекцією авторського світу. Образне поле лексеми часто розширюється у трьох напрямках: власне час, частина доби, життя. Виявлено, що семантичним центром лірики Ганни Чубач є образ днів. Важливим аспектом вивчення творчості поетки є поняття інтертекстуальності. "Чуже слово" в творах має кілька планів вираження: цитати (текстуальні зв’язки), алюзії (метатекстуальні зв’язки). Вплітання в художню канву поезії іншого тексту має на меті поглибити змістове наповнення, увиразнити емоційне забарвлення твору. Аналіз поезії Ганни Чубач засвідчує присутність інтертексту як на формальному, так і змістовому рівні. Це надає тексту виявлення функціональної залежності від мети їх уведення (ілюстративність, підсилення думки, акумуляція, контрастність тощо). У творах Ганни Чубач ремінісценції найчастіше свідомі, оговорені в епіграфі, у самих віршах. Поетеса звертається як до творів українських поетів, так і до світової класики. Ремінісценції вона використовує з різною метою, зокрема для того, щоб підкреслити, осучаснити або ж заперечити думку, висловлену в тих чи інших рядках; створити певний емоційний тон вірша; змоделювати полемічну ситуацію; посередництвом іншого твору висловити власні почуття, переживання й думки тощо. У творчості Ганни Чубач найчастіше знаходимо антично-міфологічні і біблійні алюзії на рівні образів, мотивів. Найчастіше поетка звертається до біблійних образів Адама і Єви. У останніх збірках досить часто постає мотив Страшного Суду як покари за гріхи і образ Каїна. Біблійна алюзія простежується і на жанровому рівні: елементи молитви, звертання до Бога. Особливе місце у творчості Ганни Чубач займають алюзії з античності, особливо образів жінок, наприклад, образ поетеси Матіос, Аріадни, Весталки тощо. Образ Музи - невід’ємний елемент образної системи поетеси. Маркером полісмисловості є додаткові інтертекстуальні відгалуження у її творах - присвяти. Колористика в творах поетеси яскрава і різнобарвна. Кожний колір має своє смислове наповнення: "білим" найчастіше є "світ", у якому живе героїня поезії, а також юність; "чорний" - колір розлуки, печалі, смерті, наближення до старості; "сивий" - символ смутку, зажури, в останніх збірках - "сивий", "сивина" - втілення пізнього кохання; "жовтий", "золотий" з одного боку - яскраві, сонячні кольори, з іншого мають значення розлуки, суму осені; "синій", "зелений" і "червоний" найчастіше використовуються для змалювання зорових картин; "блакитний" - символ спогадів. Особливе значення у творах Ганни Чубач відводиться образу квітки (квітів). Вони набувають різних відтінків залежно від настрою поетки. Через кольористику поетеса конкретизує, ускладнює, переосмислює образні картини. Поетеса використовує у творах значну кількість тропів, особливо різних видів метафор, зокрема, метафоричні епітети, а також розшифровані метафори. За допомогою метафор творяться, увиразнюються образи; "речовинні" метафори в творах втілюють людські переживання, болі, почуття, що досягається за допомогою взаємодії чуттєвого, фізичного з духовним, абстрактним. Важлива роль у творенні образів відводиться порівнянню. У поетичних творах Ганни Чубач суб’єкт - це образ, а об’єкт - основа для його створення, тому аналіз цих компонентів порівняння є дуже важливим не тільки для розуміння системи образів, а й для осмислення творчої манери авторки взагалі. Найпоширеніший суб’єкт порівняння у Ганни Чубач - ліричне "Я". Часто використовує поетка засоби близькі до метафори: метонімію, синекдоху і антономазію; метонімія поширена в значенні "називання лише характерної частини в значенні цілого". В цьому сенсі визначаючи почуття ліричної героїні, авторка переносить ці характеристики на очі, руки, губи, серце, душу. Синекдоха вживається в значенні "заміни означеного числівника неозначеним" для підсилення враження. Визначено, що в збірках останніх років спостерігається широке використання дисфемізмів (для передачі обурення чи неприйняття якогось явища), а також евфемізмів для заміни слова табу "смерть". Гіпербола і літота використовується поетесою для підсилення почуття чи загострення образу, літоту, крім того, для передачі іронічного ставлення до явищ. Оксиморон творить у віршах Г. Чубач нові, оригінальні образи, увиразнює їх; використовується для передачі неоднозначних почуттів ліричної героїні, несе описове значення, аналітичне щодо явищ сьогодення. Найпоширеніші синтаксичні фігури в творах Ганни Чубач - паралелізм, анафора, епіфора, симплоки, градація, ампліфікація, апострофа, парцеляція. Поетичний синтаксис Г. Чубач, як і інші чинники її поетики, послуговує загальним завданням сенсу, художньої ідеї твору, органічно вплітається в цілісність поетичних структур, сприяючи єдності форми й змісту, гармонії їх.

Список літератури та використаних джерел

1. Агеєва В. Поетеса зламу століть. - К.: 1999. - 230 с.

2. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. - К.: Факт. - 2003. - 320 с.

3. Антонюк Є. Лірика Ганни Чубач // Дивослово. - 1995. - №7. - с.43 - 46.

4. Бовуар Сімона де. Друга стать / Перекл. з французької: В 2 т. Том 2. - К.: Основи. - 1995. - 392 с.

5. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884 - 1939. - К.: Либідь. - 1995. - 424 с.

6. Блохіна Н. До проблеми “жіночого письма” у драматургії Любові Яновської // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Вип. ІХ. - Р.: РДГУ, 2000. - С.151 - 156.

7. Вернигора Н. Струна душі в " Озвученій печалі ": [про збірку Г. Чубач, уродженки с. Плоске] // Молодь України. - 2004. - № 10. - с.13 - 15.

8. Вулф В. Власний простір. - К.: Альтернативи, 1999. - 112 с.

9. Вулф В. Жінки та розповідна література // Ї. - 2000. - № 17. - С.78 - 86.

10. Гордасевич Г. Силуети поетес. - К.: 1989. - 223 с.

11. Гнатюк Н. Журавка з подільського жита: [про творчість Г. Чубач] // Вінничина. - 1997. - С.25.

12. Грицько Григоренко. Хаос (уривки спогадів) // Слово і час. - 1997. - №2. - С.15-17.

13. Грушевський М. Новини нашої літератури: “Царівна”, оповідання О. Кобилянської // ЛНВ. - 1898. - Т.1. - Кн.3. - С.174 - 180.

14. Дончик В. Зупинені миті. - К.: 1989 р.

15. Дончик В. Подвижництво // Дивослово. - 1997. - № 1.

16. ДСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. - К.: Держкомінформ України. - 2002. - 18 с.