71905 (Діяльність зі створення і розповсюдження вторинної інформації бібліотеками України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади створення та розповсюдження вторинних документів

1.1 Загальна характеристика вторинних інформаційних ресурсів

1.2 Вторинний документ як результат аналітико-синтетичної переробки первинних документів

1.3 Реферування як процес згортання вихідної інформації

Розділ ІІ. Вторинні ресурси як результати діяльності бібліотек України

2.1 Діяльність бібліотек України у створенні та розповсюдженні вторинних інформаційних ресурсів

2.2 Аналіз діяльності Рівненської державної обласної бібліотеки у створенні вторинних документів

Висновки

Список використаної літератури та неопублікованих документів

Додатки

Список скорочень слів і словосполучень

БВ – бібліографічне видання

БД - бази даних

БО – бібліографічний опис

БП - бібліографічний покажчик

ВАСГНІЛ – Всесоюзна академія сільськогосподарських наук ім. Леніна

ДНСГ УААН - Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук

ДНТБУ - Державна науково-технічна бібліотека України

ІР- інформаційний ресурс

НБУВ - Національна бібліотека ім. В.І. Вернадського

НІД - Науково-інформаційна діяльність

НПБУ - Національна парламенська бібліотека України

РБП – рекомендаційний бібліографічний покажчик

РДОБ - Рівненська державна обласна бібліотека

РЖ - реферативний журнал

РЗ - реферативний збірник

УРЖ - Український реферативний журнал

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена значущістю вторинних інформаційних ресурсів у забезпеченні продуктивної діяльності бібліотек України.

Із зростанням ваги інформаційних ресурсів у суспільстві розгортаються масштаби та складність інформаційної діяльності. Результати та засоби створення якої, а також процеси підготовки інформаційних документів, об’єднують інформаційно-аналітичні дослідження.

В наш час інформація є однією з найважливіших ресурсів будь якої діяльності. Вторинні документи, як певний вид інформації є рушійною силою соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. В умовах постійних змін, що відбуваються сьогодні, підвищуються вимоги до якості створення і розповсюдження вторинної інформації. Метою створення інформаційних вторинних ресурсів є інформування споживачів про потоки і масиви первинних документів, щоб у згорнутому, реферативному вигляді викласти основний їхній зміст. Вторинним документом є результат аналітико-синтетичної переробки, інформаційною системою, одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Як правило він подає інформацію, що міститься в первинному документі, тільки у більш скороченому вигляді.

Сьогодні діяльність бібліотек України пов’язана зі створенням, розповсюдженням реферативних, аналітичних, бібліографічних, оглядових видань. Задоволення інформаційних потреб та запитів користувачів бібліотеки шляхом створення власних інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг, а також забезпечення доступу до них є головним завданням діяльності бібліотек України.

Стан наукової розробленості теми : дипломна робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему. Тема дипломної роботи є достатньо розробленою у науковій літературі.

Серед опрацьованих джерел слід виділити праці А. М. Яновського, який запропонував чіткий механізм роботи з вихідною інформацією та навів вимоги щодо роботи з вихідною інформацією.

О.П. Коршунов займався дослідженням різновидів вторинної інформації, а також вказав три сутнісні функції бібліографічної інформації, це є комунікативна, пошукова, оціночна.

Характеристику вторинних і первинних документів, їх порівняння досліджувала Н.М. Кушнаренко, С.Г. Кулешов, який подав відмінності між первинними і вторинними документами.

Згідно з науковими розробками О.А. Гречихіна та І.Г. Здорова було подано характеристику реферативній інформації.

Питанням створення системи реферування української наукової літератури, в тому числі сільськогосподарської тематики, присвячені праці М.Б. Сороки.

Г.М. Швецова-Водка подала характеристику вторинних бібліографічних ресурсів бібліотек України.

Метою дослідження є аналіз і узагальнення теоретичних та практичних основ у створенні та використанні вторинних інформаційних ресурсів в діяльності бібліотек України.

Завдання дипломної роботи:

• опрацювати профільну літературу з даної теми;

• здійснити характеристику вторинних інформаційних ресурсів;

• розглянути вторинний документ, як результат аналітико-синтетичної переробки первинних документів;

• охарактеризувати методи створення вторинної інформації;

• дослідити діяльність бібліотек України у створенні та розповсюдженні вторинних ресурсів;

• дати аналіз діяльності Рівненської державної обласної бібліотеки у створенні вторинних інформаційних ресурсів.

Об’єктом дослідження є вторинні інформаційні ресурси бібліотек України.

Предметом дослідження діяльність бібліотек України у створенні і розповсюдженні вторинної інформації

Методологічна база дослідження обумовлена об’єктом і предметом дипломної роботи. Теоретичний матеріал розглядається з позиції джерелознавчого аналізу. Методологічне підґрунтя для прикладної частини роботи склали загальнонаукові методи аналізу, синтезу та системного підходу.

Наукова та практична значущість дипломної роботи полягає в тому, що узагальнюються матеріали, що стосуються вторинних інформаційних ресурсів, їх характеристики, видів та методики створення та розповсюдження. Проаналізовано вторинну продукцію, яка являється результатом діяльності бібліотек України.

Структура бакалаврської роботи обумовлена логікою розгляду теми. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та неопублікованих документів та додатків.

Перший розділ називається «Теоретичні засади створення та розповсюдження вторинних документів», в ньому подано відомості про вторинну інформацію, її види, методики створення та розповсюдження, дана характеристика вторинних інформаційних документів, як результатів аналітико-синтетичної переробки первинних.

У другому розділі, який має назву «Вторинні ресурси, як результати діяльності бібліотек України», здійснено аналіз діяльності бібліотек України у створенні та розповсюдженні вторинних інформаційних ресурсів.

Розділ і. Теоретичні засади створення та розповсюдження вторинних документів

1.1 загальна характеристика вторинних інформаційних ресурсів

Інформація (від латинського «information» – роз’яснення), з самого початку означала відомості передані людьми усним, письмовим або іншим способом. А десь із середини ХХ століття стала загально-науковим поняттям. Єдиного загально визначення інформації не існує. У Законі України «Про інформацію» наводиться таке визначення: «Під інформацією розуміються документовані або публічно оголошувані відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі» [1]. Найбільш вираженою властивістю для інформації є здатність вносити зміни. Практична цінність інформації залежить від того, яку роль вона відіграє у прийнятті рішень, а також від уміння її використати.

Інформація може розглядатися, як об’єкт результату творчої (інте-лектуальної) праці людини. Це виходить із співставлення Законів України “Про інформацію”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про авторське право та суміжні права”[38, c.118].

Слід зазначити, що інформація є правом власності громадян, організацій ( юридичних осіб ) і держави. Вона може бути об’єктом права власності як у повному обсязі, так і об’єктом лише володіння, користування чи розпорядження. Власник інформації щодо об’єктів своєї власності має право здійснювати будь - які законні дії [2, с.21]. Інформаційний ресурс (ІР) є об’єктом, який поєднує знання та інформацію. Він формуються на основі початкової та похідної інформації, перш за все як запас ретроспективної інформації. Інформаційні ресурси – це сукупність інформації на традиційних та машинописних носіях, що зберігаються в інформаційних установах. Це документи і масиви документів в таких інформаційних системах, як бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитах, музейних сховищах тощо. В структурі ІР виділяють 2 елементи: первинно-документальні інформаційні ресурси; вторинно-документальні інформаційні ресурси.

Створення, розвиток і використання ІР – дуже складний і багатогранний процес. Інформаційними ресурсами держави є сукупність бібліотечних, в загальному сенсі, фондів інтелектуальної праці людства, поєднана з інформаційною структурою суспільства, включаючи інформаційно-комунікаційні мережі держави. Важливою складовою інформаційних ресурсів є інформаційні документи. Відмінність інформаційних документів від інших документів полягає в тому, що вони є результатом опрацювання інформації, що міститься в інших (первинних) джерелах інформації.

Інформаційний документ має такі властивості: містить інформацію з первинних документів у згорнутому, узагальненому вигляді; містить відомості про сам первинний документ, на основі якого створений; є результатом аналітико-синтетичної обробки первинного документа; є не тільки результатом, але й засобом інформаційної діяльності, за допомогою якого і здійснюється пошук, зберігання і поширення інформаціції [36, с.133].

Людина, створивши інформацію як зв'язок між людиною і простором, використовує її як інструмент для досягнення цілей самих різних видів діяльності, створюючи інформаційні моделі вибірково, співвідносячи їх з тією або іншою діяльністю, відбиває тільки ті явища, які мають для нього цінність. Інформація у вигляді особливого ресурсу присутня практично у всіх видах діяльності [5, c.7].

Слід зазначити, що в роботі з інформацією слід дотримуватися певних правил та вимог. А.М. Яновський проаналізував проблеми отримання достовірної і достатньої для прийняття рішень інформації. Він запропонував чіткий механізм роботи з вихідною інформацією. Навів вимоги щодо роботи з вихідною інформацією:

I. Вимоги до якості інформації:

• Достовірність – наближеність інформації до першоджерела або точність її передачі (відсутність навмисних або випадкових перекручувань).

• Об’єктивність – інформація, очищена від неминучості перекручування, які виникли при передачі, а також від суб’єктивних викривлень (перекручувань) психологічного плану. Слід пам’ятати, що інформація, яка отримана по неформальних каналах, наприклад, розвідувальним шляхом чи шляхом промислового шпигунства, не обов’язково є правильною у кінцевій інстанції.

• Однозначність – полягає в тому, що достовірну і об’єктивну інформацію слід піддавати неодноразовій перевірці і не поспішити з висновками.

• Своєчасність – інформація потрібна в даний час. Змінюється ситуація як в зовнішньому так і в внутрішньому середовищі і інформація стає застарілою.

• Релевантність - ступінь відповідності інформації до запиту користувача.

• Пертинентність – відповідність інформаційній дійсності, інформаційним потребам користувача.

• Актуальність – важливість інформації в даний (конкретний) момент часу, в прийнятті конкретного рішення [52, с.12].

II. Вимоги до кількості інформації :

• Повнота надання інформації – інформація без “інформаційних дір”, тобто має бути виявлена інформація, яка характеризує поставлену проблему в усіх її аспектах.

• Достатність надання інформації – кількість наданої інформації має бути достатньою для розв’язання поставленої задачі, але без надлишкових відомостей.

III. Вимоги до цінності інформації:

• Цінність (значимість)- ціннісна характеристика інформації для вирішення конкретного питання.

• Вартість – включає всі витрати по факту отримання інформації [52, с.12].

Отож, перерахувавши всі характеристики і вимоги до інформації, слід зазначити, що яка б не була інформація, а також неважливо з яких джерел вона виявлялася, її слід перевіряти.

У документальній сфері, по відношенню до інформації, закріпилися терміни: первинна і вторинна. Для забезпечення взаємодії між елементами «інформація – споживач», людина створює інформацію, про інформацію, - так виникає вторинна інформація і працює на всеосяжність інформацією всіх сфер життя. Вторинна інформація - це спосіб відображення факту первинного інформаційного явища в свідомості людини [5, c. 6].

Вторинна інформація виникає на основі первинної інформації, яка й є для неї родовою субстанцією. Вона засвідчує факт існування первинної інформації, як будь-яка інформація, вона - комунікативна, але в неї з'являється й нова функція - ідентифікаційна, яка присутня в усіх різновидів вторинної інформації і формується за рахунок збереження в новій інформації елементів попередньої "старої" інформації. У вторинній інформації збережено від первинної - основні смисли (зміст, семантика) документа або ще й інші його ознаки (знак, формат та ін.) [5, c.7].

В свою чергу вторинна інформація поділяється на вторинну фактографічну і бібліографічну інформацію. Поняття "фактографічна інформація", по відношенню до вторинної інформації, невдале, бо по суті, будь-яка інформація відображає певний факт. Відмінності між різними видами вторинної інформації повинні бути проведені на інших підставах. Виходячи з цього, виділяємо бібліографічну і вторинно-семантичну інформацію, останнім терміном ми замінюємо термін вторинна фактографічна інформація. На основі існування вторинно-семантичної і бібліографічної інформації в документальній комунікації виникають два різновиди вторинних документів: