70751 (Постановочний план вистави за п’єсою Олександра Фредро "Згасла свічка"), страница 3

Дія Пана: Активно догоджає Пані запобігаючи перед нею.

8 ЕПІЗОД. „Примирення сторін”.

Подія: Ближче знайомство.

Конфлікт: Між Паном і умовами його особистого життя.

Предмет конфлікту: Самотність Пана.

Задача Пані: Прийняти вибачення Пана.

Дія Пані: Висловлює свою приязнь до Пана, розповідаючи про себе.

Задача Пана: Примусити Пані прийняти вибачення.

Дія Пана: Запевняє Пані, що лише обставини примусили його бути нетактовним.

9 ЕПІЗОД. „Любов засяє назавжди”.

Подія: Освідчення.

Конфлікт: Між супутниками і обставинами, що змінилися (за ними приїхала карета).

Предмет конфлікту: Недостатність часу, щоб висловити свої почуття.

Задача Пані: Прийняти пропозицію, відповісти взаємністю.

Дія Пані: Погоджується на пропозицію Пана.

Задача Пана: Освідчитись в коханні і отримати згоду.

Дія Пана: Пропонує Пані одружитись.

2.5 РЕЖИСЕРСЬКА ТРАКТОВКА РОЛЕЙ

ПАН ВЛАДИСЛАВ

Автор про нього:

Пан в пальто з коміром піднятим вище вух, в шапці накинутій на очі. В руці ліхтар від карети.

Сам про себе:

Така моя доля, фатум.

Но я передбачав це, як тільки помітив на станції, що моєю супутницею буде дама.

Якби карета впала в мою сторону, я б охоче і люб’язно прийняв би вас в свої обійми. Але я впав дотримуючись пристойності.

Мои ноги теперь для танцев не годятся.

В воді? Ні, вже, вибачте, така ввічливість не по мені, і я на неї не здатен.

Ніякої опіки над вами я не брав і брати не збираюсь. Хотів би я побачити ту розумницю, яка мене спіймає... вона в одні двері, я – в іншу...

А знадобиться, так і з даху скрипну і річку перепливу.

Як тільки я здумаю прислужити дамі, зі мною обов’язково трапляється біда. Тому я й не одружився.

Не щастить мені з чарівною статтю поважного віку. Куди б я не обернувся – одразу катастрофа.

Я вам не розповідаю, я говорю з самим собою – монолог.

... Я був надто голодним.

А, я дурний, спав! Заснути! Дурень, осел, чурбан!

Який я радий, що зміг вам прислужитися.

Якби я роздивився ваше обличчя, я не став би спати, я будив би, розштовхуючи, кучера, не дрімаючи слідкував би за ним.

Мене звуть Владислав Порей. У мене є невеликий будинок в невеликому маєтку; з однієї сторони – великі липи, з другої – галявинка, а за галявинкою – річка... але чогось не вистачає – я завжди клянуся, я дуже поважаю і навіть обожнюю чарівну стать.

Я потребую порадника, хорошого, розумного... гарного порадника. Я охоче підкорюся турботливим рукам.

Мені на абат потрібен, мені потрібна молода, чарівна, м’яка опекунша. Я був би таким покірливим, слухняним, я так мовив би свою опекуншу. І опекунши був би будиночок в квітах, а в будочку любляче серце.

Інші про нього:

Пані - Ви справді не ввічливі.

Як би ви були ввічливішими, ви б не спали, могли б слідкувати за кучером і будили його, карета не перекинулися б і ви не обвалилися б на мене всією своєю вагою, забувши, що поруч дама.

Ви придавили мене, мало не задушили.

Це ж треба було опинитися під опікою такого тирану.

Йому б тільки їсти і спати, мабуть старий холостяк.

Ви любите перебільшувати.

Тільки надмірної ввічливості з вашої сторони можна не боятися.

Я уявляла вас більше літнім. Тому, що молоді люди зазвичай люб’язніші.

Якщо вам набридла самотність зробіть як всі – одружіться. Але я чула, що ви ненавидите жінок.

А часто траплялося, що ви не встигаєте озирнутися?

Пану Владиславу років тридцять, він, вочевидь, ніколи не відчував справжнього кохання. Тим сильніше відчуває він раптово спалахнувши почуття.

Владислав – людина життєрадісна, поривчаста, не байдужа до всіх радощів життя. Сприймає все щиро, безпосередньо, скоріше серцем ніж розумом, реагує на події життя швидко, рішуче, не задумуючись. Він вочевидь мисливець: сміливий, чутливий до краси. Грубість і жінко ненависть для нього не притаманні. Це скоріше личина, котра повинна спасати його від неприємностей, подібних тим, що йому вже довелося пережити.

Владислав не задоволений катастрофою тому він ставить жінку, як річ, недбало скидає її речі, бурчить, клянучи і кучера, і карету, і коней, а по суті супутницю, котру він вважає старою. На її зауваження відповідає роздратовано. Коли пані звинувачує його в катастрофі він обурений до краю, але як добре вихована людина стримується. Коли Ядвіга (Пані) намагається виставити його за двері, він стійко опирається із зростаючим роздратуванням, знущається над нею, і кінець кінцем відверто грубіянить. Помітивши ліжко, пропонує пані лягти спати, але не з люб’язності, а щоб звільнятися від неї. Ядвіга намагається зробити крок до примирення, але він не приймає її шляхетних намагань. Пан розповідає про нещасні випадки, які сталися з ним з вини жінок, щоб Ядвіга залишила його в спокої. Раптом він дізнається, що Ядвіга молода жінка, і тепер намагається проявитися з найкращої сторони, щоб заробити пробачення. Ядвіга сподобалася йому. Щоб заслужити її прихильність, щиро догоджає їй. Його почуття щирі, і коли розуміє що, і він не байдужий жінці, освідчується їй і отримує позитивну відповідь.

Надзавдання – Відгородити себе від майбутніх неприємностей, які виходять від жінок.

Наскрізна дія – відмежуватися від присукувань пані Ядвіги.

Зерно образа – Буря пристрастей.

ПАНІ ЯДВІГА

Автор про неї

Біля печі сидить Пані в солопі або капорі з шарфом або густою вуаллю.

Пані переносить стілець на авансцену і сідає, дещо обернувшись від столу.

Пані ледве стримує сміх.

Встає і прогулюється в глибині сцени.

Знімає шляпу, кладе її на табуретку. Знімає печатки і приймається за картоплю.

Поправляє кучері, весь час дещо відвернувшись від Пана.

Віддає шляпу і вибухає сміхом.

Подає йому руку.

Сама про себе

А не нашу ніяких перукарських виробів.

А як я промочила ноги.

Я вам вже дякувала, тричі дякувала і ще раз дякую.

Мені потрібно привести себе до порядку

О, я нещасна!

Але я не вмію пити з лійки.

В житті більше не поїду поштовою каретою.

Мене звуть Ядвіга Донецька, я дочка полковника.

Я їду до Львова

Я сподіваюсь отримати місце гувернантки.

Я можу вам допомогти.

Інші про неї:

Владислав:

Як би ця дама не затримала нас на півгодини, як би вона не одягалась, роздягалась, переодягалась без кінця і крало, ми б виїхали вчасно, проїхали б погану дорогу при місяці. Музична старушенція!

...Стара ханжа завопить

Звичайно стара, інакше, не було б катастрофи. Молода не сховалась би під шляпу з такою густою вуаллю.

Чарівна, слово честі, красуня.

Але ви сховались за шляпою з вуаллю.

Панна Ядвіга, якщо ви вирішили стати гувернанткою, станьте моєю.

О, моя чарівна панна Ядвіга.

Ядвіга – дівчина із збіднілої дворянської родини, змушена працювати. В її характері поєднуються лукавство, норовливість, гордість і примхливість, що були притаманні багатьом дівчатам того часу, особливо вихованкам пансіонатів. При цьому Ядвіга безперечно чесна, навіть дещо простодушна, але не дурна, гостра на язик. Особливо це відчувається коли Владислав пересвідчившись, що Ядвіга молода гарна дівчина, догоджає їй, залицяється до неї, намагаючись показати себе в кращому вигляді, вона по жіночому мститься йому за минулу неувагу.

Ядвіга хоче виїхати образу, тому з поспіхом звертається до чоловіка, чи скоро вони поїдуть. Не отримавши відповіді звинувачує його в нечемності. Ядвіга обурена нелюб’язністю супутника, тим що він звинувачує її в катастрофі карети; тим що не поступається їй, як жінці, тим незначним комфортом, який можливий в цій хатинці; тим що Пан не розважає їй, як належить єдиному кавалеру. Так її виховали Ядвіга не знала, що „Кавалер” натерпівся прикрощів від жінок, і просто уникає упадання за нею, щоб знову не зазнати неприємностей. Добра і щира по натурі жінка не може знаходитись з людиною в одному приміщенні і ворогувати. Тому вона намагається знайти шляхи до примирення. Будучи Справжньою Жінкою вона пускає в хід всі жіночі чари. Коли Владислав побачив її обличчя і впевнився, що вона молода і гарна, змінив свою поведінку по відношенню до Ядвіги, вона робить вигляд, що не розуміє його залицянь, іронізує, злегка знущаючись над ним.

Ядвіга вже знає, що Владислав, молодий і гарний, він подобається їй і вона готова простити йому недостойне відношення до неї, але не хоче, по-жіночій логіці, швидко здаватися. Бачачи, що Владислав закоханий в неї і щиро жалкує про своє відношення до неї спочатку, Ядвіга пробачає його. І коли Владислав робить їй пропозицію вийти за нього заміж – вона приймає її.

Надзавдання: Домогтися належної уваги від Пана.

Наскрізна дія: Примусити Пана створити всі умови для комфортного перебування в хатинці.

Зерно образу: Жінка – і в цьому все.

2.6 ТЕМПОРИТМ ВИСТАВИ

Комедія Алексадра Фредро „Свічка згасла” за жанром комедія. Один з принципів сценічного втілення комедії – тяжіння до швидкого темпо-ритму. Наша вистава лірична комедія. Мабуть потрібно, щоб дія йшла в ритмі повільного вальсу, але ... грім, дощ, катастрофа поштової карети, неприязнь між чоловіком і жінкою – тут не до вальсів. Темпоритм напружений. Полум’я свічки виструнчилося, натяглося, ніби знизу його підтримує вітер і не дає ухилитися на бік. Діалог героїв чіткий, конкретний, поривчастий, схожий на полонез.

Проходить деякий час, чоловік і жінка звиклися з ситуацією, в якій опинилися. Дещо спокійнішим став їх діалог (особливо після того, як чоловік перекусив) і помірним темпоритм.

Адже ось чоловік побачив, що жінка молода і гарна – фанфари; він розуміє що закохався – фанфари; він робить жінці пропозицію і вона погоджується – фанфари;. В душі звучать вальси Шопена – темпоритм піднесений, прискорений, чіткий. Свічка згасла - народжується новий день, щасливе майбутнє.

2.7 АТМОСФЕРА

З першого ж епізоду атмосфера напружена. Стара облуплена хата не справляє веселого враження. Герої тільки що пережили катастрофу карети, в якій їхали кожен в своїх справах. Їх перше, якщо можна так назвати, знайомство було неприємним: чоловікові довелося довго чекати в кареті, поки жінка нарешті вибере плаття для подорожі. До того ж чоловікові довелося під дощем, по калюжах виносити жінку з перекинутої карети. Звичайно ж це не додає настрою. Замість вдячності, жінка звинувачує чоловіка в тому, що він винен в катастрофі, бо він, бачте, мусив будити кучера, щоб не спав і не прорізав небезпечне місце, і постійно вимагає, щоб він був уважнішим до неї і поступливішим. А цього зовсім не хочеться, тому що від старших жінок, а вона неодмінно стара – під вуаллю не вгадаєш, - у нього самі неприємності. Жінка теж не задоволена обставинами, що склалися. Чоловік, з яким її звела доля не хоче бути ввічливим і уважним. Звичайно, атмосфера від цього буде напруженою і неприємною. Як кажуть: „В повітрі відчувається гроза”.

Поступово, коли супутники призвичаїлись один до одного, зрозуміли що іншого виходу, як ночувати в цій хатині, у них немає, до того ж чоловік з’їв трохи печеної картоплі і заспокоївся, атмосфера стає спокійнішою, але між ними існує деякий холод. І тільки, коли чоловік побачив, що його супутниця молода і гарна, коли він закохується так, що ладен провести з цієї жінкою все життя – напруження спадає, атмосфера стає теплою, радісною, світлою.

Перехід від однієї якості атмосфери вистави в іншу я створюю за допомогою шумів і світла в першу чергу. На початку вистави це дощ, який буде періодично повторюватись і грім, шум перекинутої карети. Світло притемнене, яке буде поступово підсилюватися, коли запалять свічку і коли стосунки між Паном і Панею стануть трохи спокійнішими і, нарешті, в кінці буде повне світло (свічка згасла, але починається новий день, нове життя). Музика буде звучати лише фоном, щоб підкреслити деякі моменти.

2.8 ПЛАСТИКА ВИСТАВИ

Тема п’єси – кохання може виникнути за будь-яких обставин і що до кохання від неприязні справді один крок, або ... одна догорівши свічка. В виставі я намагалась показати життєву реальність тих обставин, тих подій, які сталися з героями п’єси, тому побут і декорації на сцені в повній мірі точно відтворюють місце подій. Матеріальне середовище в якому діють актори наближене до правди побуту. В костюмах теж дотримується певна достовірність. Актори в своїй грі можуть дещо перебільшувати оцінку, діалог активний, тому що герої намагаються вплинути один на одного, щоб досягнути своєї мети. Пані щоб примусити супутника бути більш уважним до неї; а Пан, щоб відкараскатись від її домагань. В розмові героїв присутнє звертання до глядацької зали, але не пряме, а ніби думки вголос. Пан за характером поривчастий, рішучий, тому його рухи впевнені, точні, хода стрімка. Пані, вихованка пансіонату, навчена стримувати свої почуття, тому рухається вона повільно, врівноважено з гонором, реагує на все стримано.

На початку п’єси Геро

Відчувають один одного неприязнь, тому дія напружена, активна, поступово напруження спадає, дія стає спокійнішою, розміреною. А коли Пан бачить справжнє обличчя дами, розуміє, як помилявся в своєму поводженні з нею, розуміє, що закохується в неї і не хоче розлучатися, дія знову приймає активний, тепер уже піднесений характер.

РОЗДІЛ ІІІ. ВТІЛЕННЯ ЗАДУМУ ВИСТАВИ

Двоє молодих людей: він і вона – їхали у поштовому диліжансі. Була пізня година, йшов дощ… Пасажири і кучер задрімали під шум дощу і помірний стукіт коліс. І ось несподіванка. Карета об щось спотикнулася і перекинулася з містка в глибокий ручай. Куди подівся кучер невідомо, можливо пішов на поштову станцію. А на щастя мандрівників, недалечко виявилася хатинка. Бідненька, зате суха. От тут все і почалося…

Точніше, почалося все трохи пізніше, а зараз чуєте? Це їде поштовий диліжанс, в якому їдуть наші герої. Але що це? Якийсь дивний гамір? Та це ж перекинулася карета. А навкруги … грім, блискавка, дощ, вітер… Погодка не позаздриш.