МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕВПАТОРІЙСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН І МЕТОДИК ЇХ ВИКЛАДАННЯ

МОЇСЕЄВА МАРІЯ МИХАЙЛІВНА

ВИПУСКНА РОБОТА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКОВАНОГО РІВНЯ «СПЕЦІАЛІСТ»

ПО ТЕМІ «ПРОБЛЕМАТИКА Й АКТУАЛЬНІСТЬ АНТОНІМІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ»

Студентки

Науковий керівник

Розглянуто на засіданні

кафедри філологічних дисциплін

і методик їх викладання

(Протокол №__ від ______ 2006 г.)

Рекомендовано до захисту.

Євпаторія - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................3

Розділ I Протилежність: форма і зміст....................................6

1. Трактування значення «протилежність» з погляду філології...............6

2. Критерії та класифікація антонімів.........................................................12

3. Види “протилежності” і шість типів із протилежним значенням........18

Висновок до розділу I...........................................................................................22

Розділ II Засоби вираження категорії «протилежність».......24

1. Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів............24

2. Зіставлення конверсивів і антонімів........................................................36

Висновок до розділу II..........................................................................................49

Розділ III Практичні аспекти вивчення засобів вираження категорії «протилежність».......................................................52

1. Приклади досліджень з художньої літератури груп антонімів кореневих й афіксальних..........................................................................52

2. Використовування антонімічних пар в прислів’ях і приказках...........72

3. Розробки фрагментів уроків за темою «протилежність»......................74

Висновок до розділу III........................................................................................89

Висновки ...............................................................................................................91

Список використаної літератури.........................................................................94

ВСТУП

Актуальність вивчення антонімії становиться особливо очевидним в умовах безперевного розширення межміських контактів, коли запланований прогматичний ефект мовного висказування часто виявляється запорукою успіху, розуміючи, що вміло включені в мову антоніми можуть зробити фразу дотепною, переконливою. Оскільки в теперішній час у нашій країні зріс інтерес до англійської мови, з’являється необхідність у доскональному вивчені семантики англійської мови, у тому числі такого маловивченого явища як антонімія.

Англійська мова має багатий словниковий запас, що ми використовуємо, коли описуємо свої почуття, предмети і явища навколишніх нас світу, викладаємо свої вимоги і намагаємося щось довести. Для цього у своїй мові ми використовуємо антоніми і конверсиви, що є лексичними способами вираження категорії “протилежності” у мові.

В мові вся лексика систематична, і антонімія є одним з найважливіших проявів системних відносин у мові і мисленні. Слова і їхні значення існують не окремо один від одного, вони з'єднуються в нашій свідомості в різні групи, причому підставою для угруповання служить подібність або пряма протилежність за подібним значенням.

Антонімія являє собою семантичне явище, зв'язане з відображенням у мові однієї і тією же сутністю, однак на відміну від синонімів подібність значення антонімічних слів виявляється насамперед у їхньому протиставленні в нашій свідомості. Слід зазначити, що одне і теж явище, ознака, якість можуть бути позначені антонімічними словами в залежності від зовнішньої ситуації, тобто від того з якими реаліями вони співвідносяться. При цьому одна і таж властивість або якість, або оцінка, властивим різним реаліям, а також приписувані їм, можуть істотно розрізнятися по своїй концептуальній значимості.

Антонімія – яскравий показник системності лексики, що упорядковується в різних напрямках відносинами протилежності слів по їхніх семантичних властивостях. Антонімія містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети. І в міру збільшення ступеня абстрактності найменування, і, у зв'язку, з виникаючою необхідністю оцінювати ті або інші предмети і явища, розширюються можливості протиставлення використуваваних для позначення слів і насамперед стає виникнення регулярних антонімічних відносин між ними.

Антонімія є яскравим засобом для антитезах протиставлень великої художньої виразності, а універсальний характер дозволяє використовувати неї в якості мета мови для опису різних лексичних фактів.

Важливо підкреслити, що антонімія являє собою одну з універсалей мовних: вона характкрна всім мовам (росіській: добре – погано, італійській: pace – querra (світ – війна), англійській: day – night, німецькій: lang – kurz, турецькій: olumlu – menfi (позитивний – негативний), іспанський: pobre – rico (бідний – багатий) і так далі. А одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велика подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів. В наслідок цього, потрібно сказати, що проблемою антонімії в різні роки займалися такі учені лінгвісти, научні роботи яких і складють методологічну основу нашого дослідження, Л.A. Новиков, Э.И. Родичева, В.Н. Комісарів, А.А. Киреев, И.О. Грицкой, А.А. Уфимцева і так далі.

На відміну від антонімії, конверсивні відносини, як вираження категорії “протилежності”, порівняно недавно привернули увагу учених лінгвістів. Але, не дивлячись на це, багато наукових праць присвячено конверсивним відносинам. Над цією проблемою працювали: М.И. Жиляева, Э.В. Зуєва, З.М. Кумахова, Ю.Д. Апресян, М.В. Моисеев і т.д.

Таким чином, об’єктом дослідження з’являється процес вивчення антонімічних явищ в англійскій мові.

Предметом дослідження являється антонімія, як спосіб вираження протилежності в англійській мові.

Оскільки в даний час у нашій країні виріс інтерес до англійської мови, з'являється необхідність у доскональному вивченні семантики англійської мови, у тому числі такого маловивченого явища як антонімія і конверсивні відносини. Належна робота може бути використана, як основа для подальшого наукового дослідження категорії “протилежність”, а також, як навчальний матеріал.

Отже, метою нашої роботи є дослідження категорії “протилежність” і виявлення основних засобів її вираження в англійській мові.

Для досягнення поставленої мети ми виділяємо ряд завдань:

1. Розглянути антонімію і конверсивні відносини, як засіб вираження категорії “протилежність” в антійськой мові.

2. Виділити групи антонімів та дослідити їх.

3. Вивчити критерії класифікації антонімів.

4. Розробити та дослідити практичний аспект засобів вивчення категорії “протилежність”.

В процесі дослідження використовувався типологічний метод - був виділений комплекс істотних ознак антонімів, на основі яких може бути побудована ідеальна модель антонімів. Для дослідження слів, що складають антонимические пар антонімів, був використаний аналіз дефініцій.

Належна дипломна робота, крім вступу і висновку, містить у собі три частини: перша і друга освітлює теоретичні питання по поставленій проблемі, третя присвячена практичним аспектам проблеми. Крім того, включений список робіт, що використовувався в процесі дослідження.

Розділ I Протилежність: форма і зміст.

1.1. Трактування значення «антонімії» с погляду філології

Як відомо, лексика мови являє собою певним чином організовану систему, елементи якої (слова, значення) пов’язані різноманітними відношеннями. Одним із багатьох проявів системних відношень у лексиці є антонімія.

Академік М.М. Покровський ще на початку розвитку семасіології писав, що слова та їх значення живуть "не окремим один від одного життям", а незалежно від нашої свідомості об’єднуються "в різні групи, причому основою для групування служить схожість або пряма протилежність за основним значенням" [63; с.82].

Відомий французький лінгвіст Ш. Баллі вважав протиставлення логічних понять природним нахилом людського розуму. Він відзначив, що в свідомості людини такі "абстрактні поняття закладені парами, причому кожне із слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше" [2; с.139].

Традиційно антоніми характеризують як слова, що мають протилежне значення [24; с.10].

Антоніми (гр. anti - проти + onyma - ім'я) - це слова, різні по звучанню, що мають прямо протилежні значення: правда - неправда, добрий - злий, говорити - мовчати. Антоніми, як правило, відносяться до однієї частини мови й утворюють пари.

Однак Л.А. Булаховський підкреслював, що під антонімією слід розуміти лише "протиставлення… значень, виражених різними коренями" [4; с.45]. Таке звужене розуміння антонімії відповідало нерозробленості цих питань у науковій літературі того часу.

Своєрідною реакцією на такого роду обмеження в розумінні і визначенні антонімів були статті О.О. Кирєєва та В.М. Клюєвої, які затверджували, що антонімічні відносини дозволяють виражати протиставлення понять і в незакритому: багаточинному ряді . Останнім часом антоніми дедалі більше привертають увагу дослідників, відповідно і питання про обсяг антонімії вивчене докладніше.

Суттєву поправку до визначення антонімії робить М.М. Шанський, зазначаючи, що "антонімами є різні за звучанням слова, які виражають протилежні, але співвідносні один з одним поняття" [83 ; с. 63].

Д.М. Шмельов дає визначення антонімів, яке відповідає новим методам аналізу семантичної структури слова і відношень слів у лексичній системі: "Найбільш повне протиставлення слів розцінюється як антонімія. Антонімічними можуть бути визнані слова, що протиставляються за найбільш загальною і суттєвою для їх значення семантичною ознакою, причому перебувають на крайніх точках відповідної лексико-семантичної парадигми" [85; с.131]. Близьке до традиційного (хоч у новій термінології) визначення дає Л.О. Новиков: "Два чи більше лексично-семантичних варіантів є антонімів, якщо у них різні знаки (лексеми) і протилежні значення (семеми)" [52; с.247]. Дослідник визначає антонімію як відношення крайнього заперечення між двома лексичними одиницями, які розрізняються однією дистинкцією – протилежними семами.

Проте в лінгвістичній літературі вказувалися й на інші, власне лінгвістичні ознаки, антонімів. Так, В.Н. Комісаров до таких ознак відносить, по-перше, регулярне протиставлення слів-антонімів у мовленні, зокрема вживання їх поруч як однорідних членів речення, по-друге, однакову сферу лексичної сполучення, тобто властивість слів-антонімів сполучатися з одним і тим же колом слів [29; с.56]. Л.О. Введенська зробила спробу описового визначення антонімів через перерахування їх різних властивостей у вступі до "Словника антонімів російської мови" [6; с.35].

Як видно з наведених вище та інших визначень, центральним і ключовим поняттям мовної антонімії є поняття протилежності. Однак протилежність ця семантично неоднорідна. Отже питання про те, які поняття (контрарні чи контрадикторні) утворюють логічну основу антонімії, розв’язується в науковій літературі по-різному. Так, О.В. Ісаченко вважає, що з погляду формальної логіки антонімами слід вважати "лише контрадикторні протиставлення, одержані на основі екстенсіоналу ("обсягу") понять" [19; с.47]. Такий підхід до обґрунтування логічної основи антонімії веде до обмеження системи антонімів, оскільки за її межами залишається велика група контрарних протиставлень.

Ми поділяємо поширений у сучасному мовознавстві погляд, що логічну основу антонімії утворюють контрарні поняття і та частина контрадикторних, у яких протиставлення перейшло в протилежність. Визнання логічною основою антонімії контрарних і контрадикторних понять дає можливість відносити до антонімів як різнокореневі лексеми (смислове протиставлення в них не має формального вираження, воно передається семантикою слова), так і однокореневі (протиставлення у них має марковане вираження: заперечні частки, префікси із заперечним значенням) [17; с.142].

Крім різнокореневих і однокореневих антонімів, виділяється третій структурний тип – енантіосемія, під якою мається на увазі протилежність значень всередині однієї лексеми. Явище енантіосемії, на нашу думку, недоцільно розглядати в межах антонімії, оскільки для виникнення протиставних відношень необхідна наявність двох слів. У зв’язку з цим вважаємо, що енантіосемія правильно класифікується деякими вченими як частковий вияв омонімії [14; с.252]. При дослідженні було установлени широкі використовування його в різних областях науки. Так у філософії під терміном “ протилежність” розуміють категорію, що виражає одну зі ступенів розвитку протиріччя. Логіка трактує термін “протилежність” по-своєму. “Протилежність” – категорія, що виражає одну зі сторін діалектичного протиріччя, що містить у собі взаємодію між взаємовиключними, але при цьому взаємним і взаємо проникаючим один до одного протилежностями усередині єдиного об'єкта і його стані або ж понятті, висловлень, теорій.