Збут підроблених грошей є завершальним етапом цієї злочинної технології. Решту діянь зі збуту, незважаючи на те, що законодавець виокремлює їх як самостійні склади злочинів, можна розглядати як фактично підготовчі. Вибір способу збуту часто визначається видом грошей (національна чи іноземна валюта), якістю виготовлених купюр (рівнем відповідності справжнім), їхнім номіналом і низкою інших ознак.

До способу готування до збуту та безпосередньо збуту належать: визначення осіб чи організацій для збуту (потенційних потерпілих); підбір осіб, які б могли здійснити збут; вибір способу зв'язку з виготовлювачем, транспортувальником або зберігачем підроблених грошей; вибір способу передання та розподілу грошей або товарів, здобутих у результаті реалізації підроблених грошей; вибір місця й часу збуту; вибір способу безпосереднього передання купюр і отримання замість них товару чи нефальшивих грошей.

Вибір місця виготовлення підроблених грошей залежить від цілої низки факторів: ступеня організації злочину (невелика злочинна група зі слабким ступенем організації, організована злочинна група); від способу виготовлення й обладнання, що застосовується для цього; від особистості виготовлювача та ін. Так, місцем виготовлення грошей способом малювання й аплікації, коли спеціальне обладнання не потрібне (достатніми засобами є олівець, фарби, ножиці, клей та інші щонайпростіші матеріали), найчастіше є житлові та підсобні приміщення осіб, які безпосередньо здійснюють підроблення. За такого способу фальшивомонетники, зазвичай, використовують будь-який час, вільний від інших занять.

Досить поширеним сьогодні є спосіб виготовлення з використанням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки, а також поліграфічним способом. Місцем виготовлення підроблених грошей у такому разі є місце розташування цієї техніки: житлові та підсобні приміщення громадян, службові приміщення фірм і офісів, підприємств. Основна вимога до такого місця полягає в наявності достатнього та придатного для виготовлення підроблених грошей обладнання й можливості його використання, а також у забезпеченні конспірації своєї діяльності.

Час виготовлення безпосередньо пов'язаний з місцем. Якщо це житлове чи спеціально пристосоване саме для виготовлення фальшивих грошей приміщення, то час може бути найрізноманітнішим. Коли ж це приміщення фірми чи підприємства, то в такому разі для виготовлення фальшивих грошей обирають, звичайно, неробочий час певного підприємства (ніч, вихідні дні, свята тощо).

Засобом транспортування може бути будь-який транспортний засіб, і хоча безпосередньо місце вчинення злочину при цьому чітко не визначається, необхідним є встановлення конкретного розміщення підроблених грошей у цьому засобі, їх упакування, документів на багаж та ін.

Місцями зберігання можуть бути як житло громадян, так і приміщення різних фірм та підприємств, а також обладнані схованки в найрізноманітніших важкодоступних місцях.

Не менш важливим у криміналістичній характеристиці є такий елемент, як особа злочинця.

Цей елемент, як і всі попередні, може розглядатися стосовно однієї особи, що виконує всі операції з підробленими грошима від виготовлення до збуту, а також щодо осіб, які належать до організованого злочинного угруповання з чітким розподілом ролей, відпрацьованою системою зв'язку та спілкування між її учасниками.

Необхідно зазначити, що найважливішими моментами в аналізованій злочинній технології є виготовлення та збут. Ці діяння вимагають від виконавців особливої підготовки й наявності знань. До того ж, знань різнобічних. Так, якщо для виготовлення необхідними є знання в галузі поліграфії, технології виготовлення грошей, їхніх захисних властивостей, уміння працювати з обладнанням, то для збуту потрібні комунікабельність, уміння визначити потенційну жертву, спокійність у поведінці при збуті

Особа потерпілого. Говорячи про особу потерпілого чи особу, яка отримала підроблену купюру, варто вказати на те, що нею може виявитися будь-яка особа, котра здійснює операції купівлі-продажу тощо. Найчастіше наражаються на ризик отримати підроблені гроші особи, що купують товари на ринках, у місцях великого скупчення людей, а також увечері та вночі. До того ж, як зазначалось, імовірність отримання підробленої купюри тим вища, чим вища її якість. За даними інтерв'ювання, з 217 опитаних у період 2004-2008 рр. 48 осіб особисто отримували підроблені гривні чи долари, а 62 особи відповіли, що підробки отримували їхні знайомі під час яких-небудь операцій. Результати інтерв'ювання свідчать про досить високий ступінь імовірності отримання підроблених грошей мешканцями України.

Сліди злочину. Дуже важливим фактором, який характеризує злочини, пов'язані з виготовленням і збутом підроблених грошей, є матеріальні сліди злочину. Саме їх покладено в основу відтворення картини вчиненого злочину, а також взаємозв'язків між окремими його складниками - елементами й епізодами.

Відомо, що подія злочину, відбуваючись у матеріальному світі, відбивається в свідомості осіб, які її спостерігали, а також на різноманітних носіях матеріального світу. Особи як суб'єктивні носії інформації (ідеальні) постають у процесі розслідування як свідки, обвинувачені, по-собники, потерпілі й інші учасники кримінального процесу. Оскільки основною формою відтворення ідеальних слідів є мова, то й виявляються, а також фіксуються вони в ході вербальних слідчих дій (допит, очна ставка, відтворення обстановки й обставин події та ін.).

Як основні предмети - речові докази - за цією категорією злочинів важливе місце посідають підроблені купюри. Вони є носіями інформації про обладнання, фарби, папір та інші матеріали, що використовувалися для їх виготовлення. Крім цього, на купюрах можуть бути виявлені сліди людини - як відбиток, так і речовина, що може мати істотне значення при встановленні зв'язку: підроблена купюра-злочинець-потерпілий. Незалежно від виду злочину чи ланки розглядуваної злочинної технології- виготовлення, транспортування, зберігання чи збут-сліди людини можуть виявитися на різних об'єктах і слугувати засобом установлення як фактів, які безпосередньо стосуються предмета доказування, так і проміжних. Виявлення ж слідів барвників та інших матеріалів, використовуваних для виготовлення, заготовок купюр, забракованих купюр тощо є найбільш характерним у місці виготовлення, а також на одязі й тілі виготовлювача. У місцях зберігання та на засобах транспортування характерними слідами будуть власне підроблені купюри, пакувальні матеріали, матриці, барвники, папір, інші матеріали та предмети. Усі вони потребують ретельного огляду й дослідження з використанням спеціальних знань, з-поміж яких основними є знання фахівця-криміналіста.

Розділ 2. Організація розслідування злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом підроблених грошей.

2.1 Загальна структура розслідування злочинів

Розслідування злочинів - це процес добування, осмислення та використання інформації, за допомогою якої формується уявлення про пізнаваний об'єкт. Інформація при цьому є і об'єктом пошуку, і засобом пізнання. Слідчий, здійснюючи розслідування, отримує її з різних джерел. Для встановлення істини в розслідуваній справі не останнє значення має оперативно-розшукова інформація, що здобувається оперативними працівниками ДСБЕЗ. Достатньо важливим є обмін інформацією між різними службами та працівниками, він становить значну частину взаємодії між слідчим, у провадженні якого перебуває конкретна кримінальна справа за фактами, пов'язаними з виготовленням і збутом підроблених грошей та іншими службами. Оскільки взаємодія передбачає взаємний обмін інформацією, то в основі всіх рішень, які приймаються в справі, лежить різноманітна інформація. Як слушно зауважив В. О. Образцов, "інформація - це повітря, а інформаційні процеси - кровоносні судини зазначеної діяльності. Чим чистіші, якісніші, насиченіші киснем інформаційні потоки, чим ширший і надійніший інформаційний масив, тим ефективніше відбувається процес прийняття та реалізації правильних, адекватних ситуаціям, які складаються, правових і криміналістичних рішень на всіх стадіях розслідування, на всьому величезному просторі його "Кулико-вого поля" битви за інформацію".

Зміст первинної інформації щодо розслідуваного факту виготовлення чи збуту підроблених грошей у міру її пізнання й оцінки дає слідчому змогу оцінювати ситуацію, що склалася, висувати версії та організовувати проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на пошук і збирання нової інформації, а потім, використовуючи її в комплексі, приймати об'єктивне рішення в справі. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей - це досить складні та небезпечні злочини.

Предметом купівлі-продажу, їх транспортують від місця виготовлення чи придбання до місця збуту, при цьому використовуючи різні доступні засоби комунікації. Місце виготовлення може розташовуватися в одному населеному пункті чи на значній відстані від місця збуту, іноді фальшивомонетники виготовляють підроблені гроші за кордоном. У цьому циклі часто бере участь група осіб, кожна з яких виконує безпосередньо їй відведену функцію. Як показує слідча практика, збувальник може не тільки не знати виготовлювача, а й навіть не мати гадки про місце, де було виготовлено підроблені гроші. Та, незалежно від змісту всього злочинного ланцюжка, завжди виявлення злочину починається з наявності якоїсь кількості вихідної інформації про розслідувану подію, а також з необхідності проведення комплексу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розслідування кожного конкретного факту.

Своєчасне та швидке виявлення ознак цього злочину, встановлення всіх обставин, необхідних для правильної кваліфікації дій кожного співучасника, з'ясування його ролі, ступеня участі й поінформованості про кожну ланку "технологічного" ланцюжка від виготовлення до збуту, а також установлення всіх епізодів злочинної діяльності є основним завданням розслідування. Досягнення цих цілей немислиме без чіткої, добре налагодженої взаємодії з різними службами та підрозділами органів внутрішніх справ і, насамперед, з відділами по боротьбі з економічною злочинністю та НДЕКЦ.

Слідчий же повинен чітко уявляти джерела отримання інформації, можливість її використання в процесі доказування, сутність, завдання та значення оперативних комбінацій, щоб комплексно застосовувати ці засоби для встановлення об'єктивної істини при розслідуванні зазначеної категорії злочинів.

Отже, проведення оперативно-розшукових заходів має плануватися заздалегідь і в разі необхідності узгоджуватися зі слідчим, який як організатор роботи групи з розслідування злочину одержує право керівництва її членами.

В інформаційному аспекті розслідування будь-якого злочину, й виготовлення та збуту підроблених грошей також, можна розглядати як процес виявлення, дослідження, зберігання передання й використання криміналістично значущої інформації. Особливість такого процесу полягає в тому, що подія злочину щодо розслідування практично завжди є подією минулого. Кінцевим результатом розслідування є закінчена провадженням кримінальна справа, що є впорядкованою інформаційною моделлю розслідуваної події. Увесь хід розслідування можна визначити як процес її побудови. Під час слідчих дій відбувається виявлення та фіксація інформації. На її основі виникають найпростіші моделі, у яких систематизується інформація про певні об'єкти, факти й обставини. Ці найпростіші моделі, своєю чергою, зв'язуються в загальну систему розслідування. Отримана в процесі окремих слідчих дій інформація оцінюється з позицій її доказового значення та посідає в загальній моделі своє місце, добудовуючи її.

Загальні завдання розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей, як і будь-якого іншого злочину, випливають зі змісту ст. 2 КПК України, серед яких виділено "швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону"

Сструктуру розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей:

реагування на привід до порушення кримінальної справи - перевірка інформації, що надійшла, про виявлення підроблених грошей, певну особу, яка займається їх виготовленням, збутом або транспортуванням;

проведення початкових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення: обставин виготовлення та збуту підроблених грошей; злочинців і їхніх спільників; свідків; фактів виявлення аналогічних грошей тощо (діяльність підпорядкована основній меті -встановленню та викриттю збувальника, виготовлювача);

проведення подальшого розслідування й оперативно-розшукових заходів, виявлення всіх учасників виготовлення, збуту та транспортування, решти обставин, що впливають на ступінь вини й характеризують особу злочинця, визначення причин і умов, які сприяють вчиненню злочину, та ін.;

завершення розслідування та складання обвинувального висновку.

Проведені дослідження дають змогу визначити коло відомостей, які формують типові ситуації, що виникають за фактами виготовлення та збуту підроблених грошей. Пропонуємо розглянути типові чинники, для початкового етапу розслідування вказаної категорії злочинів, виокремивши об'єктивні чинники, пов'язані з особливостями виготовлення та збуту підроблених грошей, а також наявністю інформації про них.

До таких чинників, зокрема, належать:

наявність предмета (підроблена купюра);

наявність матеріально фіксованих слідів виготовлення й об'єктів, які використовувалися при виготовленні;

наявність матеріальних слідів злочинця;

відомості про засоби та методи, що застосовувалися для виготовлення підроблених грошей;

відомості про спосіб транспортування підроблених грошей від місця виготовлення до місця збуту;

відомості про спосіб збуту;

відомості про місце виготовлення, зберігання, транспортування та збуту;