31235 (Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції), страница 3

1.2 Тенденції розвитку законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Аналіз стану управління сферою за останні 12 років дав змогу визначити три головні етапи. І етап починається після скасування монополії держави, сформованої в умовах командно-адміністративної системи і закінчується 1998 роком, коли знову запроваджується монополія. ІІ етап - період існування державної монополії - триває до 2001 року, коли було ліквідовано спеціально уповноважений орган управління, який розробляв державну політику у сфері, а його функції передані Державній податковій адміністрації України. На ІІІ етапі, що розпочався у 2001 році і триває по цей час, у складі податкової служби утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору та контролю за підакцизними товарами.

Дослідження показали, що за роки незалежності України у розглядуваній сфері не було сформовано цілісної системи державного управління, а запроваджені інституціональні та функціональні механізми впливу виявилися недостатньо врегульованими та ефективними¹⁵.

Першому етапу формування системи управління згаданою сферою були властиві невизначеність державної політики у реформуванні спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей і сфери загалом, що зумовило втрату її ефективного впливу, поглиблення платіжної та фінансової кризи, зростання заборгованості підприємств спиртової та лікеро-горілчаної галузей, несформованість законодавчої бази, невиваженість податкової політики. Система акцизного оподаткування алкоголю через недосконалий механізм сплати, прогалини в законодавстві, існування численних пільг зі сплати податку спричинила скорочення податкових надходжень до бюджету, збільшення масштабів нелегального виробництва й обігу продукції.

Дослідження ІІ етапу запровадження державної монополії у сфері та утворення її органу - Державного комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв виявило невизначеність та неврегульованість управлінських аспектів існування спеціальної монополії. Орган виконував лише обмежені функції, спостерігалися дублювання з функціями інших органів управління, неврегульованість механізмів взаємодії між органами. Зокрема, державне регулювання сфери до 1998 року покладалося на 17 органів виконавчої влади, а після утворення органу монополії стан регулювання сфери суттєвого не змінився, що знижувало ефективність координації дій між ними¹⁶.

Недосконалість державної політики щодо запровадження монополії виявилася у визначенні її мети, завдань і функцій. Монополія держави була необхідна для наповнення державної скарбниці, створення системи єдиного контролю за суб’єктами виробничої і обігової сфери. При врахуванні первинності економічних вигод діючі інституціональні механізми держави не забезпечили виконання її основної функції - контролю за сплатою і надходженнями коштів до бюджету, а значною мірою зумовили збільшення нелегального обігу продукції, ухилення від сплати податків, посилення кризових явищ у спиртовій, лікеро-горілчаній і виноробній галузях¹⁷.

Доведено, що пріоритетність економічних засад політики держави з збільшення надходжень до бюджету за рахунок реалізації алкогольної продукції неминуче сприяють збільшенню її виробництва, і відповідно, рівня споживання в суспільстві. На основі аналізу було встановлено, що за останні роки зі сфери надходило лише 3-4% доходів до Зведеного бюджету України, тоді як у радянські часи - близько 40% (див. таблицю). Політика держави зі збільшення надходжень до бюджету від реалізації алкоголю веде до масштабного зростання споживання продукції в суспільстві, що призводить до непередбачуваних наслідків.

Водночас в останні роки споживання абсолютного алкоголю на душу населення на рік становить 12 літрів, хоча, за даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, вживання понад 8 літрів абсолютного алкоголю вважається небезпечним для фізичного і психічного здоров’я людини. Щороку понад 10 тисяч осіб вмирають від вживання неякісної алкогольної продукції гине близько та близько 30 тисяч осіб втрачають здоров’я. Масовим стало споживання алкоголю (слабоалкогольних напоїв) та паління серед молоді, підлітків, жінок, що вже зараз пов’язане зі значно більшими соціальними втратами, ніж незначні економічні вигоди, що отримує держава.

Розробка законодавчої і нормативної бази як один з головних механізмів держави у формуванні дієвої системи управління сферою виявилася недосконалою і не сприяла ефективному її функціонуванню. Особливістю правового регулювання сфери були часті зміни законів, їх громіздкість та численність, що зумовлювало неефективність дії правових механізмів, неможливість і складність швидкого впорядкування інших норм, заплутаність правових відносин. Неврегульованість виявилася також у недостатній змістовності законодавства, структурованості, нечіткості правових норм. Суттєвим недоліком стала відсутність спеціальних законів, що регулювали б окремі сфери, зокрема, виноробну галузь, сферу торгівлі, систему забезпечення якості продукції¹⁸.

Установлено, що соціальні механізми впливу на сферу загалом не сформовані. Характерним стало мінімальне втручання держави у процеси споживання продукції. Зокрема, послаблення адміністративних заходів боротьби з самогоноварінням, неконтрольована реклама споживання алкоголю і паління, створення виробниками “легких” і “надлегких” сигарет, що підтримує у споживачів шкідливу звичку паління, існування контрабанди і нелегального обігу продукції, що стимулює її реалізацію за значно нижчими цінами, послаблення контролю за якістю, а головне - відсутність засад єдиної державної політики щодо виробництва, обігу та споживання продукції сприяло збільшенню її споживання серед молоді, жінок, підлітків, підвищенню рівня захворюваності громадян внаслідок надмірного вживання алкоголю та отруєння неякісною продукцією.

Особливістю ІІІ етапу формування системи управління сферою, що почався в 2001 році і триває зараз, є намагання держави здійснити аналіз і прийняти важливі рішення щодо посилення впливу на сферу . Управління спиртовою галуззю, яка є монополією держави, потребує докорінного реформування. В умовах неконтрольованості кількості підприємств-виробників алкоголю існують значні надлишки невикористаного спирту, система нарядів на його видачу і реалізацію потребує вдосконалення і перегляду. Необхідно посилити державну монополію на спирт за умови введення квотування, декларування та розробки балансів виробництва і реалізації продукції. Доцільним є встановлення монополії на оптову торгівлю алкогольною продукцію, а з часом - і на роздрібну, визначення засад соціальної політики щодо споживання продукції¹⁹.

Вдосконаленню системи управління в 2002 році сприяло встановлення державної монополії у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкоголю, причому органом, що відповідатиме за монополію держави у цій сфері, визначено Раду національної безпеки і оборони України, хоча монополія держави об’єктивно потребує створення спеціально уповноваженого органу, що забезпечуватиме управління і контроль за цією сферою.

8 грудня 2007 р. Президент України підписав закон №2390 « Про внесення змін до деяких законів України ( по оплаті ліцензії і акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв ), ратифікований Верховною Радою і необхідний для вступу у ВТО. Закон набуває чинності 1.01.2007г. і встановлює нові ставки ліцензування і акцизних зборів, які підняті більш ніж в два рази в порівнянні з попереднім роком.

Відбулось збільшення плати за ліцензію на виробництво і оптовий продаж алкогольних напоїв з 250.000 грн. до 500.000 грн. в рік є вельми істотною для виробників середньої ланки цього бізнесу. Якщо ще врахувати, що з 1.01.2007г. підвищується ціна на газ, нараховується нова заробітна плата для працівників(прибутковий податок – 15%) і, відповідно, відраховуються збільшені податки, то для багатьох суб'єктів цих галузей це означає крах або відхід в «тінь». Добре себе відчуватимуть тільки «гіганти» з добре розкрученими брендами і експортними контрактами²⁰.

1.3 Поняття алкогольної продукції як об’єкта ліцензування

Алкогольна продукція - до алкогольної продукції відносяться лікеро-горілчані вироби, коньяки (бренді), кальвадоси, виноградні вина, шампанське, плодові напої та інша харчова продукція з об'ємним вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотків.

лікеро-горілчані вироби - горілка та інші вироби, що отримані у результаті суміші етилового спирту з харчової сировини, у тому числі харчових додатків, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;

коньяк (бренді) - міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється з витриманого не менш 3 років коньячного спирту;

кальвадос - міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється із витриманого яблучного спирту;

виноградне вино - напій, що отримується шляхом повного чи часткового зброджування сусла свіжого, зав'яленого або частково заізюмленого винограду з додаванням спирту етилового або без нього, а також компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;

шампанське - виноградне вино, що отримується за спеціальною технологією шляхом вторинного бродження у пляшках або спеціальних резервуарах, насичене вуглекислим газом ендогенного походження та витримане встановлені строки (від 6 місяців до 3-х років);

плодові алкогольні напої - напої, що отримуються в результаті спиртового бродження підсолодженого соку свіжих плодів або мезги з додаванням спирту етилового та інших компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;

До алкогольних напоїв належать: вина виноградні натуральні, включаючи кріплені; вермути та інші виноградні натуральні вина з додаванням рослинних або ароматичних екстрактів; зброджені напої (сидр яблучний, перрі (сидр грушевий), напій медовий), суміші зі зброджених напоїв, суміші зброджених напоїв і безалкогольних напоїв; спиртові настоянки, лікери, коньяки, арманьяки, бренді, горілка та інші спиртові напої²¹.

Усе це має бути з умістом спирту етилового понад 1,2 % об'ємних одиниць.

Відповідно до алкогольних напоїв також належать і напої типу «Бренді-кола», «Ром-кола», «Джин-тонік» тощо.

А ось пиво до алкогольних напоїв не належить.

Визначення алкогольних напоїв можна знайти, зокрема, у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481)²²:

«алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів зі вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08».

Абзацом сьомим статті 1 Закону України від 19.12.05 № 481 „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено поняття терміну алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Згідно з пунктом 4.18 ДСТУ 3297:95 „Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять” слабоалкогольні напої це лікеро-горілчані напої міцністю від 1,2 % до 8,5 %, з масовою концентрацією екстрактивних речовин не більше ніж 14 г/100 см3, виготовлений на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консерванта, насичений чи ненасичений діоксидом вуглецю, а згідно з пунктом 4.1 лікеро-горілчаний напій це алкогольний напій міцністю від 1,2 % до 60 %, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв).

Виходячи із зазначеного, слабоалкогольні напої належать до алкогольних напоїв.

Статтею 15 Закону визначено, що імпорт, експорт і оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій. Порядок отримання ліцензій на експорт, імпорт, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями визначено цією статтею.

Поняття «алкогольні напої» не ідентичне поняттю «лікеро-горілчані вироби». Перше поняття ширше за друге, а друге є лише частиною першого.

Так, наприклад, можна зустріти думку, що оскільки ліцензія «єдиноподатнику», який бажає торгувати тими ж винами та шампанським, видається на роздрібну торгівлю всіма алкогольними напоями, без конкретизації, що він має право торгувати всім, окрім лікеро-горілчаних виробів, то «єдиноподатник» узагалі не має права торгувати якими б то не було алкогольними напоями.

Цей аргумент деякою мірою абсурдний, оскільки ліцензія є документом, що дозволяє, але ніяк не примушує її власника до якихось дій. Можна придбати ліцензію, але діяльність, що ліцензується, не провадити. Це нічому не суперечить.

А які саме алкогольні напої фактично продаватиме підприємець, податковий орган без зусиль може визначити за контрольною стрічкою РРО (адже «єдиноподатник» при торгівлі алкоголем уже зобов'язаний застосовувати РРО).

Відповідно до Закону №481, алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, що належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 2204, 2205, 2206, 2208²³.

Згідно із Законом України “Про Митний тариф України”, до алкогольних напоїв під кодом 2204 належать:

вина виноградні натуральні, включаючи вина з додаванням спирту та міцні;

сусло виноградне, крім зазначеного в товарній позиції 2009 (соки фруктові, включаючи виноградне сусло, і соки овочеві, незброджені та ті, що не містять добавок спирту, із додаванням або без додавання цукру або інших підсолоджуючих речовин).