31235 (Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції), страница 10

Головною «фішкою» законопроекту є те, що необхідно купити лише «вхідний квиток» на ринок, а щорічна плата за ліцензії на право імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними і тютюновими виробами складає всього 500 грн. В той же час, з ухваленням вищезгаданого закону і ще декількох, які стосуються ринку алкогольної продукції, вже у 2007 р. на ринку України з'являться нові гравці, що у кращому випадку може призвести до нової маркетингової боротьби. А це у свою чергу, на думку фахівців, може відкинути ринок у своєму розвитку на кілька років назад.

Варто зазначити, що українське виноробство привертає пильну увагу народних депутатів, які тільки у середині вересня минулого року зареєстрували в Раді сім законопроектів, що стосуються алкогольної тематики, серед яких і законопроект «Про виноград та виноградне вино». Проблемами виноробів активно займався народний депутат від СПУ, а нині міністр МВС Василь Цушко. Завдяки його зусиллям українське виноробство почало підніматися з колін і через короткий час упевнено піднялося на ноги.

3.3 Відповідальність за порушення законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Підприємство – виробник винопродукції тривалий час виробляло вина виноградні з порушенням технології та використовувало знак для товарів і послуг, зареєстрований за заявкою іншого підприємства-посередника (дистриб’ютора), який працював з цим виробником і просував його продукцію на ринку. Чи є це порушенням? Якщо так, то яку за це передбачено відповідальність? Чи можна в цьому випадку позбавити підприємство ліцензії? Хто може відбирати при перевірках підприємств зразки продукції і здійснювати її дослідження на відповідність стандартам? Як саме слід розуміти поняття правомірного використання знака для товарів? Зупинимося докладніше на цих та інших питаннях, безпосередньо пов’язаних з ними.

Умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені визначається як фальсифікація алкогольних напоїв згідно зі ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Також ст. 1 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.97 р. № 771/97-ВР (із змінами та доповненнями) (дія цього Закону не поширюється на харчові продукти та продовольчу сировину, що містять генетично модифіковані компоненти, а також на тютюн і тютюнові вироби) фальсифікована продовольча продукція визначається як харчові продукти чи продовольча сировина, яким з корисливою метою надано зовнішнього вигляду та/або окремих властивостей певного виду продукції і які не можуть бути ідентифіковані як ті, за які вони видаються⁵¹.

Відповідно до частини другої ст. 17 Закону № 481/95-ВР⁵² за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв, алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості товару, але не менше 1700 грн. Ця санкція може застосовуватися як до виробників фальсифікату, які зберігають, транспортують і реалізують його, так і до оптових та роздрібних торговців, які зберігають, транспортують, реалізують фальсифіковані алкогольні напої. При цьому виробники алкогольних напоїв можуть бути позбавлені ліцензії на виробництво в разі встановлення факту фальсифікації алкогольних напоїв. Згідно зі ст. 3 Закону № 481/95-ВР на підставі рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб’єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв ліцензія на право їх виробництва анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження. Тобто факт фальсифікації продукції, виявлений за результатами перевірки і підтверджений протоколами випробувань, має бути підтверджений рішенням суду для того, щоб анулювати ліцензію, видану підприємству – виробнику цієї продукції.

Щодо порушення технології, то алкогольна продукція, яка виробляється й реалізується підприємством, повинна відповідати вимогам чинних стандартів (нормативній і технологічній документації) на цю продукцію, а також вимогам нормативних документів і ст. 11 Закону № 481/95-ВР щодо зовнішнього оформлення пляшок (маркування продукції). Позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України) на лицьовому боці етикетки кожної пляшки або самої пляшки лікеро-горілчаної та виноробної продукції, яка реалізується через торговельну мережу, є обов’язковим відповідно до вимог ст. 11 Закону № 481/95-ВР⁵³.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні. Крім цього, ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої і тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації. Законом № 481/95-ВР, як спеціальним законом, визначено основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян. Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.93 р. № 30-93 (зі змінами та доповненнями) державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов’язаних з якістю продукції, здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) і його територіальні органи – державні центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені органи.

Зразки готової продукції, виробленої підприємством, у тому числі продукції, що реалізується в торговельній мережі, можуть бути відібрані під час перевірки відповідних підприємств щодо дотримання ними норм Закону № 481/95-ВР, для подальшого випробування на відповідність цієї продукції вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів. З цією метою такі перевірки мають проводитися спільно з територіальними органами системи Держспоживстандарту (управліннями у справах захисту прав споживачів). У серпні 2005 р. ДПА України та Держспоживстандартом України підготовлено і направлено до своїх регіональних підрозділів спільний лист про координацію контрольно-перевірочної роботи на ринку алкоголю та тютюну. За результатами дослідження відповідності зразків продукції вимогам нормативної документації складаються протоколи випробувань (експертиз) зразків (проб) продуктів харчування. Такі дослідження на відповідність можуть проводитися акредитованими випробувальними центрами (лабораторіями) регіональних науково-виробничих центрів стандартизації, метрології та сертифікації. За результатами випробувань установлюється відповідність відібраних зразків продукції вимогам нормативних документів щодо фізико-хімічних показників, показникам якості, наприклад, розливостійкості, хіміко-токсикологічним, органолептичним показникам.

Крім відповідальності, визначеної частиною другою ст. 17 Закону № 481/95-ВР, ст. 8 Декрету № 30-93, для суб’єктів підприємницької діяльності (підприємців) передбачено відповідальність за порушення стандартів, норм і правил (вимог, пов’язаних з якістю продукції), а саме:

• за реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

• за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, стосовно безпеки для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 50 % вартості реалізованої продукції;

• за ухилення підприємця від пред’явлення органам державного нагляду продукції, яка підлягає контролю, він сплачує штраф у розмірі 25 % вартості продукції, виробленої з моменту ухилення;

• за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов’язкової сертифікації, або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов’язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

• за реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

• за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції;

• за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 % вартості виробленої або реалізованої продукці⁵⁴ї.

КпАП також передбачено відповідальність за фальсифікат, а саме відповідно до ст. 1772 Кодексу виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв, а так само виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації або використання за призначенням обладнання для виробництва фальсифікованих алкогольних напоїв тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв та обладнання для їх виробництва. Реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв, а так само обладнання для їх виробництва тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв та обладнання для їх виробництва.

Щодо знаків для товарів. Додаток до ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв повинен містити, крім переліку видів алкогольних напоїв, які має право виробляти суб’єкт підприємницької діяльності, перелік знаків для товарів і послуг, які цей суб’єкт підприємницької діяльності може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровано після введення в дію цього Закону). Це визначено ст. 3 Закону № 481/95-ВР.

Орган ліцензування одночасно з видачею ліцензії видає суб’єкту підприємницької діяльності додаток до ліцензії, який містить вищезазначені переліки. Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб’єкта підприємницької діяльності або власника знака для товарів і послуг та визначеного Законом № 481/95-ВР порядку.

Нагадаємо, що виробництво алкогольних напоїв з неправомірним використанням знака для товарів і послуг визначається як фальсифікація алкогольних напоїв згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР.

На підставі рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб’єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв ліцензія на право їх виробництва анулюється шляхом прийняття органом ліцензування відповідного письмового розпорядження⁵⁵.

Законом, що регулює відносини, які виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. № 3689-XII (зі змінами та доповненнями). Саме в цьому Законі дається відповідь на запитання щодо правомірності використання знака для товару. Статтею 1 Закону № 3689-XII визначено, що знак – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Знак, на який видано свідоцтво, є зареєстрованим знаком. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. При цьому не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.99 р. № 752-XIV (зі змінами та доповненнями) (такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися цими зазначеннями).

Також існує право на пріоритет заявки для видачі свідоцтва. Статтею 9 Закону № 3689-XII передбачено, що заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий самий знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. Заявка підлягає науково-технічній експертизі.

На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва становить десять років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на десять років за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено Законом № 3689-XII (п. 6 ст. 16). Зокрема, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону № 752-XIV.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані сторонами (ст. 16 Закону № 3689-XII). Інструкцію про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг затверджено наказом Міносвіти і науки України від 03.08.2001 р. № 576 (зареєстровано в Мін’юсті України 17.08.2001 р. за № 718/5909, зі змінами та доповненнями). Для публікації в бюлетені та внесення до реєстру (реєстру договорів) (реєстрації) відомостей про передачу права власності на знак (міжнародний знак) та надання дозволу (видачу ліцензії) на використання знака (міжнародного знака) до Державного департаменту інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України, подаються документи за переліком, визначеним п. 2.1 цієї Інструкції.

Насамкінець слід також звернути увагу на те, що підприємство-товаровиробник самостійно визначає засоби та форми захисту вироблюваних ним алкогольних напоїв від фальсифікації (підробки) і має право ініціювати контроль щодо фальсифікації власної продукції суб’єктами підприємницької діяльності та фізичними особами. Орган державного контролю, до якого звернувся товаровиробник з таким проханням, зобов’язаний терміново провести перевірку відповідності продукції оригіналу в присутності представника товаровиробника – ініціатора перевірки. За наявності документів, які підтверджують факт фальсифікації, товаровиробник має право звернутися в установленому законом порядку до суду без сплати державного мита (частина друга ст. 16 Закону № 481/95-ВР).

ст. 156 за порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста н.м.д. громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі;