31235 (Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції)

Зміст

Вступ

Розділ 1 Загальна характеристика ліцензування обігу алкогольної продукції

1.1 Поняття ліцензування алкогольної продукції як засіб державного регулювання

1.2 Тенденції розвитку законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

1.3 Поняття алкогольної продукції як об’єкта ліцензування

Розділ 2 Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції

2.1 Особливості видачі ліцензії на право здійснення оптової торгівлі

2.2 Особливості видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі

Розділ 3 Державний контроль за обігом алкогольної продукції

3.1 Поняття та статус органів державного контролю в сфері обігу алкогольної продукції

3.2 Порядок здійснення контролю в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

3.3 Відповідальність за порушення законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Висновок

Список літератури

Вступ

Актуальність теми зумовлена тим, що сфера виробництва, обігу і споживання алкогольних напоїв (далі - сфера алкоголю, сфера) пов’язана з ірраціональною продукцією, що не належить до життєво необхідної, а її надмірне споживання завдає шкоди здоров’ю та негативно впливає на благополуччя людини. Водночас ринкові механізми виявляються неспроможними забезпечити саморегулювання сфери, запобігти негативним соціальним наслідкам споживання продукції в суспільстві та ліквідувати їх. У зв’язку із цим підвищуються вимоги до державного управління процесами виробництва та поширення алкогольної продукції. Запровадження державної монополії на таку продукцію є ефективним інструментом регулювання сфери алкоголю, здатним зменшити негативний вплив продукції на життя, здоров’я та добробут людини.

Трансформаційні зрушення в економіці зумовили посилення негативних процесів алкогольної сфери, а саме: нелегальний обіг та контрабанду відповідної продукції, значні втрати бюджету в результаті ухилення від сплати податків, фінансово-економічну неплатоспроможність підприємств спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей, погіршення використання виробничих потужностей підприємств галузей, зниження якості та масову підробку продукції, надмірне її споживання в суспільстві. Головними причинами негативних змін були відсутність цілісного державного підходу до формування ринкових відносин, незавершеність інституціональних перетворень сфери. У наукових колах триває дискусія щодо доцільності контролю держави за сферою алкоголю. Трактуючи державну монополію як інструмент гарантування надходження коштів до бюджету, багато науковців та економістів пропонують підтримувати монопольний контроль за виробництвом та обігом зазначеної продукції.

Це свідчить про необхідність пошуку нових концептуальних засад управління згаданою сферою, що були б покладені в основу розробки виваженої соціально-економічної політики держави, яка б передбачала формування суспільно обгрунтованих потреб суспільства в алкогольній продукції.

Значний внесок у теоретичну розробку концептуальних засад та механізмів державного управління різними соціально-економічними системами за період трансформаційних зрушень в Україні зробили В.Д. Бакуменко, В.Г. Бодров, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.М. Князєв, Ю.П.Лебединський, В.І. Луговий, Н.Р. Нижник, І.В. Розпутенко, В.А. Скуратівський, І.В. Солоненко, В.П.Тронь, М.М. Якубовський. Методологічний підхід до концептуального реформування державного управління запропонував В.Ф. Мартиненко.

Досі в Україні немає жодного фундаментального дослідження з питань державного управління сферою алкогольної продукції. Роботи В.Слюсара, О. Маховки, Е. Бойка, М. Міненко, С. Наливайченка відображають окремі аспекти управління, зокрема здійснення митної і податкової політики, реформування спиртової, лікеро-горілчаної галузей, існування нелегального та контрабандного обігу продукції, що підтверджує фрагментарність наукових досліджень проблем державного управління процесами виробництва, обігу та споживання продукції.

В останні роки В.Я. Гончарук та В.Г. Жвалюк досліджували організаційно-правові основи діяльності органів державного управління (акцизного нагляду) сфери виробництва алкогольних напоїв, причому їх дослідження охоплюють часи існування Російської імперії в Україні в кінці XIX - на початку XX століття. В дисертаціях зазначених авторів не акцентувалась увага на проблемах управління виробництвом, обігом та споживанням згаданої продукції в умовах сучасного розвитку економіки країни.

Водночас дія ринкових закономірностей у сфері значною мірою зумовили потребу в обґрунтуванні засад та механізмів державного управління в Україні, оскільки існують великі розбіжності і навіть суперечності в поглядах щодо його змісту, сутності, методів та міри втручання держави, співвідношення із саморегулюючими силами Отже, існує необхідність розробки теоретичних і методологічних основ політики держави, встановлення соціальних і економічних пріоритетів, вибору інструментів державного впливу на алкогольну сферу, що і зумовило вибір теми дипломної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні напрямів та механізмів удосконалення державного управління сферою обігу алкогольної продукції.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- провести системний аналіз наукової літератури, законодавчої і нормативної бази, вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку спеціальних державних монополій;

- узагальнити науково-теоретичні засади запровадження політики держави у сфері алкоголю в різних економічних системах в їх історичному розвитку;

- обґрунтувати доцільність запровадження лыцензування на алкогольну продукцію, розкрити її зміст, функції, основну мету .

- визначити механізм діючої системи управління згаданою сферою, його ефективність та виявити напрями вдосконалення на сучасному етапі;

- дослідити загальний розвиток політики держави у сфері обігу алкоголю , її взаємозв’язок з економічною і соціальною політикою;

- проаналізувати стан законодавчої та нормативно-правової бази сфери, результативність адміністративних, економічних та соціальних важелів впливу.

Об’єктом дослідження є ліцензування сфери господарювання, що пов’язана із обігом та споживанням алкогольноъ продукції.

Предмет дослідження – механізм ліцензування в Україні на прикладі обігу алкогольної продукції.

Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження.

Методи наукової абстракції, системного підходу, аналізу та синтезу дали змогу дослідити діючу систему державного управління сферою алкоголю , виділити її основні механізми, розкрити сутність, мету та функції, визначити систему управлінських заходів щодо реформування сфери, метод порівняльного аналізу - виділити загальні механізми державного впливу на алкогольну сферу в розвинутих країнах світу і Європи та обґрунтувати доцільність їх застосування в Україні. Соціологічні методи використано при дослідженні соціальних процесів поширення і споживання продукції в суспільстві, метод кількісного економічного аналізу - для дослідження обсягів та структури виробництва і обігу, рівня надходжень акцизних податків від реалізації продукції до бюджету, методи моделювання, узагальнення, прогнозування - для формулювання висновків та пропозицій, визначення наслідків, концептуального механізму засад державної політики. Достовірність отриманих результатів забезпечувалася завдяки застосуванню методів наукової ідентифікації й зіставно-порівняльного аналізу літературних джерел.

Фактологічною джерельною базою дослідження є матеріали вітчизняної статистики, нормативно-правові документи, дані центральних та місцевих органів державного управління щодо державного регулювання сфери, наукові праці з питань економічної теорії та державного регулювання економічних процесів, дослідження фахівців і науковців.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг дисертації становить _ сторінок. Вона включає 1 таблицю, 3 рисунки, 13 додатків.

Розділ 1 Загальна характеристика ліцензування обігу алкогольної продукції

1. Поняття ліцензування алкогольної продукції як засіб державного регулювання

Ліцензування господарської діяльності за її видами є складовою державного регулювання підприємництва в Україні, спрямованого на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері. Головним завданням ліцензування є захист економічних та інших інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з боку держави певних умов і правил провадження окремих видів господарської діяльності. В загальноправовому аспекті ліцензування – отримання спеціального дозволу (ліцензії) – є засобом контролю держави за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлюються Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 липня 2000 р. №1775 (далі – Закон №1775)¹.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону №1775, ліцензування виробництва й торгівлі алкогольними напоями здійснюється згідно із законом, що регулює відносини у цій сфері. Це положення відсилає нас до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” в редакції від 7 лютого 2002 р. № 481 (далі – Закон №481)². Зазначений Закон №481 є основним документом, який регламентує діяльність суб’єктів господарювання, що здійснюють торгівлю алкогольними напоями . Закон визначає, зокрема, основні засади державної політики щодо регулювання оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості і захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України. Слід зазначити, що дія цього Закону №481 не поширюється на торгівлю пивом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Звертаємо увагу суб’єктів господарювання на той факт, що згідно зі ст. 18 цього Закону №481, “всі інші закони і нормативно-правові акти, які стосуються виробництва й обороту алкогольних напоїв , діють у частині, що не суперечить цьому Закону”. Звідси випливає, що в разі невідповідності вимогам даного Закону норм інших законів і нормативно-правових актів суб’єкти господарювання і державні органи, які здійснюють контроль за дотриманням положень законодавства, мають керуватися вимогами Закону № 481.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на здійснення одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Відповідно до Закону, ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види діяльності, як оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями .

Визначення поняття оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями міститься в Законі № 481. Зокрема, оптова торгівля – це діяльність з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання. Роздрібна торгівля визначається як діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Оптові торговці можуть із незначними втратами захиститися від зазіхань на неліцензований вид діяльності, а ось роздрібним торговцям, які реалізують для перепродажу алкогольні напої , нелегко. В цьому випадку їм краще реалізовувати оптові партії алкоголю лише фізичним особам, незважаючи на їх підприємницьку діяльність, і в жодному разі не юридичним особам.

Для здійснення реалізацієї алкогольних виробів окремо потрібно отримати ліцензію на оптову й на роздрібну торгівлю алкогольними виробами. Закон №481 визначає, що видача ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснюється за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. Тобто підставою для визначення кількості ліцензій, які має придбати підприємець, є кількість місць торгівлі³.

Місце торгівлі – це місце реалізації товарів, обладнане електронним контрольно-касовим апаратом, або де є товарно-касова книга, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.