30394 (Особливості правового регулювання проходження служби в органах внутрішніх справ), страница 12

Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із обійманих посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ України.

3.1. Зміцнення службової дисципліни та законності в діяльності органів внутрішніх справ.

Діяльність міліції спрямована на охорону прав, і законних інтересів громадян, здійснюється для людей і відбувається на очах людей. І тому за всіх часів від співробітників вимагалось невідступне виконання законів та дотримання дисципліни. Гэ-fJ

Зупинімося на співвідношенні цих двох понять: законність та дисципліна.

Дисципліна та законність лише частково співпадають за формою та змістом, але не мають певної тотожності. Принципові розбіжності між ними містяться у їх змісті. Г 6 П

Законність - це політико-правове явище. Зміст державної дисципліни, службової дисципліни, не зводиться до політико-правового елементу, головне в ньому складає соціальне - економічний аспект.

Елементом дисципліни виступають також індивідуальні акти, письмові та усні розпорядження, вказівки керівництва. Часткова подібність і відмінність змісту державної дисципліни і законності обумовлюють подібність і розбіжність в системі засобів і методів їх забезпечення.

Соціальне - економічний зміст дисципліни неминуче висуває на перше місце матеріальне і моральне стимулювання, організаційно-управлінські методи їх підтримання, які не є характерними для законності. Остання ж опирається на більш широкий арсенал засобів державно-правового примусу.

Дисципліна відображає загальний принцип відношення співробітників до своїх службових обов'язків, повноважень, функцій, ступінь виконання юридичних розпоряджень в рамках її вимог, носить загальнообов'язковий характер не тільки тому, що ці вимоги є встановлені державою правила поведінки, але й в зв'язку з об'єктивною потребою використання у службовій діяльності колективної праці та певної упорядкованості в ОВС.

Дисципліна - як соціальне явище, являє собою в житті та діяльності людей встановлений порядок, норми і правила поведінки, завдяки чому забезпечується нормальне функціонування всіх сфер та інститутів суспільства, їх надійний взаємозв'язок і розвиток.

Можна мати найкращі спрямовуючі та організуючі документи, плани, схеми, сили та засоби, але якщо їх не використовувати, якщо буде відсутня єдність слова та діла, висока ділова активність, продуктивність та ефективність праці, то суспільству буде завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди. Тому що жодне суспільство не може існувати без дисципліни.

Органи внутрішніх справ становлять частину державного апарату, в зв'язку з цим дисципліна їх співробітників складає собою одну з форм державної дисципліни. Це означає, що дисципліна особового складу ОВС має такі особливості, які характерні для дисципліни державної.

Дисципліна осіб рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ - як сказано в Дисциплінарному статуті в ст. 1 - полягає в додержанні порядку і правил, установлених законодавством України, Присягою, статутами, нормативними актами міністерства внутрішніх справ України і наказами начальників ОВС, що видаються в межах їх повноважень.

Дисципліна зобов'язує кожного співробітника:

1 .Додержуватись законодавства, виконувати вимоги Присяги, статутів і накази начальників.

2. Захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних присягань.

3. У службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і вільною від рішень політичних партій і масових громадських рухів, людиною.

4. Сумлінно нести службу по охороні громадського порядку.

5. Стійко переносити всі труднощі, пов'язані зі службою, не шкодувати своїх сил, а в разі необхідності й життя при виконанні службового обов'язку.

6. Додержуватись норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності і об'єктивності при виконанні службових обов'язків.

7. Поважати людську гідність, проявляти турботу про людей і бути готовим в будь - який час надати їм допомогу.

8. Постійно вдосконалювати свою кваліфікацію, підвищувати рівень культури в роботі.

9. Сприяти начальникам у зміцнені дисципліни та забезпеченні статутного порядку, виявляти повагу до начальників, старших по службі і за званням, бути ввічливим, додержуватись правил носіння встановленої форми одягу і віддавання честі.

10. З гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку.

11. Суворо зберігати державну і службову таємниці.

12. Берегти довірену зброю, майно і техніку.

Умови, що сприяють порушенням дисципліни можуть бути пов'язані як з особою співробітника, так і з обставинами зовнішнього характеру по відношенню до особи порушника.

До обставин зовнішнього характеру відносяться:

1. Недоліки в організації і умовах праці.

2. Відсутність необхідної вимогливості та контролю по відношенню до підлеглих, неповага до них.

3. Незадовільні умови праці, несвоєчасне забезпечення співробітників матеріально - технічними та спеціальними засобами.

4. Спокуси соціального середовища та інші.

Для подолання вказаних обставин важливо використовувати психолого-педагогічні фактори - особливу якісно своєрідну категорію причинно-наслідкових залежностей, які існують реально в кожному органі внутрішніх справ і які впливають на укріплення дисципліни і законності.

Існують чотири основні групи психолого-педагогічних факторів, які впливають на стан дисципліни:

- персональні;

-колективні;

- організаційно - управлінські;

- побутові.

До персональних факторів відносяться особливості особи, співробітників, їх якості, рівень професійної підготовки, виховання, психічний стан. Необхідно також розрізнювати такі поняття як "дисципліна" та "дисциплінованість".

Дисципліна - реальне (зовнішнє) додержання співробітником в процесі службової діяльності встановленого порядку, правил, вимог.

Дисциплінованість - внутрішня якість (властивість) співробітника, від якої залежать показники дисципліни в його поведінці.

Дисциплінованість характеризується:

1 .Впевненістю в необхідності суворо дотримуватись вимог дисципліни на службі та поза службою.

2. Знанням порядку, правил, норм, вимог, які підлягають точному та неухильному виконанню.

3. Вмінням правильно виконувати вимоги дисципліни на службі та поза службою.

4. Звичкою підлеглих до підкорення, постійного дотримання усіх вимог дисципліни.

5. Нестерпністю до порушень дисципліни, відношення до них як до проблеми не тільки службової, але й моральної невихованості.

6. Прагненням не просто до підкорення (підпорядкування), але й до активних проявів пильності та самовідданості при охороні громадського порядку.

7. Прагненням та вмінням постійно здійснювати самоконтроль.

На дисципліну впливають і інші особисті якості співробітника, Перш за все це ті якості які називаються в психології направленням особистості: - світогляд, життєві ідеали, потреби, інтереси, нахили, плани та інше.

Дисципліна залежить також від морально-ділових якостей співробітника, його виховання, відношення до людей, до праці, до самого себе. Наприклад, наявність таких якостей як брутальність, егоїзм, нечесність, можуть бути причинами недисциплінованості працівника. Певний вплив на дисципліну мають і професійні та ділові якості співробітника.

Дисциплінованим в повному обсязі може бути тільки співробітник інтелектуально-розвинений, уважний, вихований, який має добру пам'ять, організований та наполегливий в роботі, самостійний, активний в житті.

Психофізіологічні якості також впливають на дисципліну. Так, підвищена емоційність, неврівноваженість, недостатня працездатність, нерішучість в окремих випадках можуть стати причиною порушень дисципліни.

Слід особливо звернути увагу на такий фактор як психічний стан співробітника.

Всі вчинки людини визначаються не тільки його якостями, а й тим психічним станом, в якому він знаходиться в той чім інший проміжок часу. Підвищена збудженість, велика втома, роздратування, сонливість можуть суттєво змінити прояви навіть позитивних якостей, можуть стати причинами немотивованих вчинків та незрозумілих, непередбачених порушень дисципліни. Тому, ознайомлення резерву на висунення на керівні посади, а також випускників вищих навчальних закладів МВС з наказом МВС України № 527 від 6 липня 1999 року "Про затвердження інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України" є необхідним.

Залежність дисципліни співробітників від особистих факторів багато в чому обусловлює складність роботи по її укріпленню, необхідність знання керівниками індивідуальних особливостей підлеглих, вмілого виявлення дійсних особистих причин порушень дисципліни, індивідуального підходу у виховній роботі.

Колективні фактори. Вони пов'язані з рівнем розвитку колективу органа внутрішніх справ, його вихованням, ступенем існуючої в ньому обстановки, нетерпінням та непримиренності до порушень дисципліни. Разом з тим, дисциплінованість колективу органу внутрішніх справ залежить від дисциплінованості співробітників, які його складають. В свою чергу психологія колективу пов'язана з такими соціально-психологічними явищами як суспільна думка, морально - психологічний клімат, взаємини між його членами, домінуючі в ньому традиції, звичаї, групові норми поведінки та інше. [37]

В зв'язку з ним колектив розглядається як особливий суб'єкт виховання. Вихований колектив здійснює правильний виховний вплив на своїх членів.

Організаційно - управлінські фактори. Вони пов'язані з особливостями організації службової діяльності і управлінням органом внутрішніх справ, які здійснюють психологічний, навчальний та виховний вплив на особовий склад.

До них відносяться:

- стиль та методи управління, стан контролю, виховні наслідки, прийняті керівником управлінські рішення;

- практика добору, розстановки, навчання кадрів;

- характер реагування керівництва на порушення дисципліни;

- рівень уставного порядку та організованості в роботі особового складу;

- рівень педагогічної роботи по навчанню особового складу з питань укріплення дисципліни.

Необхідно при цьому відмітити, що від якісного рівня названих особливостей у кожному органі внутрішніх справ багато в чому залежить чи досягається виховний ефект, чи ні. Правильність поведінки співробітників залежить не тільки від вихованих у нього якостей, але й від особливостей обстановки, в якій йому доводиться працювати.

Якщо керівники являють собою приклад для підлеглих, а в колективі створена і підтримується обстановка уставного порядку та контролю, то будь - який співробітник підтягується дуже швидко до загальних норм поведінки.

В обстановці безконтрольності, невимогливості навіть дисциплінований співробітник починає розслаблятися. В цьому й полягає одна з важливих психологічних залежностей стану дисципліни в органах внутрішніх справ від особливостей управління ним.

Додатковою обставиною, що підкреслює роль цієї залежності в укріпленні дисципліни є те, що серед підлеглих, як правило, є люди з різним рівнем дисциплінованості. Керівник, який організовує виховну роботу, не може чекати пасивно поки вона дасть позитивні наслідки. Йому необхідно забезпечувати високу дисципліну постійно, використовуючи з цією метою організаційно - управлінські фактори, що здійснюють на неї вплив.

Побутові фактори. Вони визначають залежність дисципліни співробітників від стану справ у сім'ї, забезпечення житлом, задоволення культурних потреб.

3.2. Проблеми правового та соціального захисту кадрів органів внутрішніх справ.

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 p., зобов'язує державу забезпечити всякій особі ефективний засіб правового захисту, у випадку порушення її прав і свобод. Конституцією передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. В залежності від характеру порушень захист може. здійснюватись у порядку конституційного, цивільного, кримінального або адміністративного судочинства. [52]

Вперше в законодавстві України в Конституції передбачено і гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування і службових осіб. Тим самим створено реальний механізм відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

Крім судового захисту особа має можливість захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань також іншими, не забороненими законом засобами, зокрема зверненням до громадськості, використовуючи засоби масової інформації, тощо.

"Закон про міліцію" визначає, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади і знаходиться під захистом держави, закону. Законом гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівників міліції та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій. [21]

Як і кожний громадянин, працівник міліції має право оскаржити .про суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони принижують його гідність і особисті права, які не пов'язані із службовою діяльністю.

У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного засобу у вигляді утримання під вартою його тримають у призначених для цього установах ОВС окремо від інших або на гарнізонній гауптвахті.