17134 (Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів)

16

Зміст

Вступ

1. Теоретично-методологічні основи функціонування обліку і контролю основних засобів

1.1 Основні засоби, як економічна категорія

1.2 Нормативне регулювання обліку і контролю наявності та руху основних засобів

1.3 Огляд наукових джерел

2. Облік наявності та руху основних засобів

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

2.2 Склад та оцінка основних засобів

2.3 Первинний та зведений облік руху основних засобів

2.4 Синтетичний і аналітичний облік наявності та руху основних засобів

3. Шляхи вдосконалення обліку і контролю наявності та руху основних засобів

3.1. Вдосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку основних засобів

3.2 Вдосконалення інвентаризації основних засобів

3.3 Вдосконалення контролю наявності та руху основних засобів

4. Організація інформаційної системи обліку та контролю основних засобів

5. Економічна ефективність заходів з охорони праці

6. Екологічна експертиза

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

В ступ

Матеріально-технічна база є однією з основних умов поступового розвитку будь-якого суспільства і його удосконалення. Тому на сучасному етапі розвитку української економіки все більше уваги приділяється питанням дослідження чинників, що призводять до зберігання серед діючих засобів праці значної частки не тільки морально застарілого, але і фізично зношеного устаткування. Одним з ключових завдань, що стоять перед агропромисловим комплексом України, є ефективне використання та відновлення основних виробничих фондів. Вирішення цього завдання призупиняється у зв'язку з кризою платежів, катастрофічною нестачею оборотних коштів і дефіцитом інвестицій. Крім того, слід зазначити, що вітчизняний і зарубіжний ринки пропонують достатню кількість машин та устаткування, життєво необхідних підприємствам переробної галузі, але вони не мають коштів для їх придбання. В цьому плані бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

• своєчасне і повне документальне оформлення руху основних засобів;

• контроль за збереженням і ефективним використанням основних засобів, ліквідацією знеосібки у використанні їх;

• правильну оцінку і визначення амортизаційних відрахувань на відновлення і ремонт основних засобів відповідно до встановлених норм;

• своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів, збитків від списання неповністю амортизованих об'єктів, повноту відшкодування вартості ліквідованих об'єктів;

• контроль за використанням коштів на капітальні вкладення і капітальний ремонт.

В теперешній час по обліку і контролю наявності та руху основних засобів є значна кількість наукових розробок. Однак вони потребують подальшого вдосконалення. Тому тема цієї дипломної роботи є актуальною.

Метою написання дипломної роботи являється аналіз обліку та контролю наявності та руху основних засобів та розробка шляхів їх вдосконалення.

Об'єктом дослідження нами обрано СК "Авангард" Менського району, Чернігівської області.

Інформаційною базою дослідження є: закони, постанови, укази, дані первинного, синтетичного та аналітичного обліку, періодичної та річної бухгалтерської звітності, акти ревізій та перевірок.

Реалізація вищевказаних завдань під час виконання даної роботи здійснювалася на основі використання загальноприйнятих методів економічних досліджень, зокрема таких, як балансовий, монографічний, економіко-статистичні методи із застосуванням середніх і відносних величин та рядів динаміки, абстрактно-логічних, розрахунково-конструктивний, а також табличний і графічний способи відображення економічної інформації.

1. Теоретичні основи функціонування обліку і контролю основних засобів

1.1 Основні засоби, як економічна категорія

Ріст масштабів виробничих фондів та обсягів інвестицій, вдосконалення структури і раціональне їх використання має стати вирішальним чинником зростання виробництва, підвищення його ефективності і соціального прогресу.

Дослідження та узагальнення різних визначень основних фондів підприємства дозволяє нам стверджувати, що основні фонди - це частина засобів виробництва, яка в речовій формі відображена в засобах праці, зберігає протягом тривалого часу свою форму, переносить частинами свою вартість на вартість продукції та відшкодовується тільки після проведення декількох виробничих циклів.

В інструктивному плані, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, поняття "Основні фонди" трактується як матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.[20]

З введенням в дію 1 січня 2000 року Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" в Україні почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року №1706. Цей Закон законодавчо закріпив основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської фінансової звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Введено в дію і затверджено 30 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку. Згідно Наказу про виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів та рішення Урядового комітету економічного розвитку від 3 березня 2000 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт) 7), схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.[22]

Об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для використання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.[37]

По своєму складу і функціональній ролі основні засоби неоднорідні, тому розроблена їх класифікація.

Згідно Положення (стандарту) 7, підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, а основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби; земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робочі і продуктивні тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби; інші необоротні матеріальні активи; бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара.

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджене наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

П(С)БО № 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висувають обмеження щодо їх вартості.[35]

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

- визначення економічних вигод від використання основних засобів;

- контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із підприємства;

- правильне і своєчасне нарахування зносу;

- контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

- контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 "Основні засоби"; 11 "Інші необоротні матеріальні активи"; 13 "Знос необоротних активів"; 18 "Інші необоротні активи".

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Основні засоби — активи, що потребують особливого підходу для їх оцінки. Оцінка основних засобів - вельми динамічна облікова категорія. Прийняти об'єкт на баланс за історичною собівартістю (або за справедливою вартістю) — на цьому не завершується "оціночна" робота, а радше — лише починається, і власне, бухгалтерський облік основних засобів — це, у певному розумінні, і є безперервний процес їх оцінки.

Первісна вартість основних засобів роздвоюється: одна її частина протягом терміну експлуатації поступово збільшується і капіталізується в інших активних формах, а інша тим часом поступово зменшується до рівня ліквідаційної. Крім того, первісна вартість об'єктів основних засобів може далі формуватися й після введення їх в експлуатацію. Тобто може змінюватися під впливом обставин: збільшуватися на вартість робіт з реконструкції, модернізації, збільшуватися на суму дооцінки у випадках виявлення значних відхилень балансової вартості від справедливої (ринкової) вартості і зменшуватися на суму уцінки з тієї ж причини. Для досягнення мети бухгалтерського обліку (надання користувачам фінансової звітності правдивої, повної і неупередженої інформації) дуже важливо, щоб уся ця вартісна динаміка чітко простежувалася.

Облік основних засобів відрізняється від обліку, наприклад, запасів вже тим, що запасами в період між моментом прийняття їх на облік і моментом списання з балансу бухгалтер може собі дозволити не цікавитися, а основні засоби (фонди) потребують уваги протягом усього терміну, в якому ці активи такими називаються. [37]

До речі, основні засоби і основні фонди — чи є між ними різниця? Здавалося б, немає, адже йдеться про одні й ті ж матеріальні цінності. Насправді різниця є і вельми істотна з облікової точки зору. Коли вживається термін "основні засоби", то мається на увазі така сукупність матеріальних активів, у якій кожен об'єкт ідентифікується, тобто може розглядатися окремо. У той час як термін "основні фонди" означає таку ж сукупність активів, але при цьому не має значення, які саме фізичні одиниці складають цю множину. Точніше, під основними фондами навряд чи можна розуміти множину як таку — це величина, злита в єдине ціле. Інакше кажучи, основні засоби — це об'єкти, що розглядаються диференційовано, а основні фонди — це величина інтегрована: у групу, підгрупу, цілу сукупність груп і підгруп. У податковому обліку основні засоби прийнято називати основними фондами. Це не випадково, оскільки, на відміну від бухгалтерського обліку, де фінансовий аспект переплітається з управлінським, де вартість не розглядається у відриві від об'єктів, що становлять цю вартість, податковий облік оперує тільки вартісними категоріями (за винятком об'єктів, що складають першу групу ОФ).

Яким би шляхом і за яких обставин не було куплено чи продано об'єкт — усі бухгалтерські проведення повинні чітко відображати всі події, що відбулися з цим об'єктом під час цих операцій. А події в кожному випадку відрізняються. Відрізняється і їх кількість.

Вартість придбаного об'єкта основних засобів до валових витрат не відноситься, але на суму амортизації, нарахованої згідно зі статтею 8 Закону України про оподаткування прибутку, щокварталу зменшує базу обкладання податком на прибуток.